User16: Создана новая страница размером Гіпермаркет Знань - перший в світі!, Гіпермаркет Знань, Українська л...

2010-04-20T14:11:33Z

Создана новая страница размером <metakeywords>Гіпермаркет Знань - перший в світі!, Гіпермаркет Знань, Українська л...

Новая страница

<metakeywords>Гіпермаркет Знань - перший в світі!, Гіпермаркет Знань, Українська література, 11 клас, клас, урок, на Тему, Сторінки життєвого, творчого шляху, Василя Андрійовича Симоненка, презентація</metakeywords>

'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Українська література|Українська література]]>>[[Українська література 11 клас|Українська література 11 клас]]>> Українська література: «Сторінки життєвого і творчого шляху Василя Андрійовича Симоненка (1935 - 1963)» '''

 Презентація до предмету '''[[Українська література 11 клас|Українська література 11 клас]]'''.

Тема '''«[[Тема 41. Василь Симоненко. Розповідь про поета. «Лебеді материнства». Єдність образів матері й батьківщини.|Сторінки життєвого і творчого шляху Василя Андрійовича Симоненка (1935 - 1963)]]»'''.

 

    '''''Тема уроку ''''': '''«ВИТЯЗЬ МОЛОДОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ»                                                                                                     Олесь Гончар                         Сторінки життєвого і творчого шляху Василя Симоненка                                                                           (1935- 1963)''' '''''Мета уроку:''''' розкрити перед учнями велич життя, висоту ідеалів та естетику творчості геніального поета-шістдесятника;       розвивати уважність, спостережливість, зосередженість, синтетико-  аналітичне мислення;       виховувати любов до України, до краси поетичного слова. '''''Тип уроку:''''' комбінований. '''''Форма проведення:''''' усний журнал. '''''Обладнання:'''''  виставка літератури, ілюстрації до творів, мультимедійні засоби наочності: комп’ютерна презентація, плакат-таблиця «Художня палітра                        Василя   Симоненка»,  ТЗН. '''''Епіграф:''''' ''                   Я не останній з могікан,                    Я - син великого народу.                                                           В.Діденко''

 '''                                                                                ЗМІСТ І СТРУКТУРА УРОКУ''' '''''Методична ремарка'''''. Матеріал уроків про життєвий і творчий шлях Василя Симоненка подається блоком, тому учні, звиклі до такого методу роботи, умовно поділені на творчі гру¬пи: «біографи», «літературознавці», «літературні критики», «знавці теорії літератури». Вони по черзі «включаються» в роботу на уроці. Кожен виступ учня (уточнення, усне повідомлення, власне судження, повідомлення творчо-пошукового характеру) оцінюється вчителем чи учнями. Записи в зошити роблять у процесі уроку, відповідно до виступів. Проте кожен урок - це до певної міри імпровізація і «укласти» у конспект усе, що може бути сказане під час уроку, - неможливо, але слід завжди пам'ятати головне: уроки літератури - це мистецтво слова, де поєднується авторське бачення світу, особистість учитетя та вплив на почуття. '''І. Організаційно-вступна частина''' '''''Сугестивне введення в тему.''''' Урок розпочинається прослуховуванням пісні на слова В.Симоненка та музику А Пашкевича «Лебеді материнства». '''''Вступне слово учителя.''''' У шістдесяті роки XX століття в українську літературу ввійшов молодий, талановитий поет, який згодом став символом правди художнього слова і незрадливої любові до України. Це – Ва¬силь Симоненко (псевдоніми: В.Щербань, С.Василенко, Симон). Його світлій пам'яті, його палкому і ніжному слову присвячений наш урок. Олесь Гончар зазначав: «Серед літераторів трапляються й такі, без яких їхня доба могла би спо¬кійно обійтися, нічого істотного не втративши. А є такі , що стають виразниками свого часу, живими нервами його драм і борінь, відтворюють у собі самий дух епохи – її кровообіг проходить крізь них. Є такі, чия творчість стає мовби часткою нашого буття, часткою повітря, яким ми дихаєм, і тих ландшафтів, що нас чарують, і помислів, що ними живем. Симоненко такого типу поет По таких читач вивіряє свої емоції, свої заповітні думи». В.А.Симоненко – представник «Київської школи» шістдесятників. '''ІІ. Перевірка виконання домашнього завдання''' '''''Фронтальна бесіда''''' 1.Які історичні умови сприяли виникненню руху шістдесятників? 2.Хто з митців слова творив у той час? 3.Які особливості творчої манети були властиві поетам-шістдесятникам? '''ІІІ. Перевірка раніше засвоєних знань''' '''''Загальна характеристика творчості поетів- шістдесятників.'''''  Основні тези повідомлення. 1.    Безмежна безкорислива любов до України. 2.    Гнівне викриття сваволі чиновників, бюрократів. 3.    Переосмислення ролі митця в суспільстві. 4.    Органічне злиття народнопісенного начала з філософським. 5.    Творче використання найновіших досягнень світової класичної літератури. 6.    Новаторство у пошуках поетичних форм, жанрів, засобів образотворення, тропіки, в проникненні у багатий внутрішній світ людини. 7.    Намагання поставити українську літературу в рівень світової літератури. '''ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку та формування мотивації учіння'''     '''''Вчитель.''''' Так вже склалося для України, що найкращим її дітям-квітам судилося несправедливо коротке життя: 47 років – Тарасу Шевченку та Василю Стусу , 42 –Лесі Українці, 38 – Павлу Грабовському і зовсім мало – 28 – Василю Симоненку. Полтавець родом, він закінчив свій короткий життєвий шлях у Черкасах, у Шевченковім краю. 8 січня 1935 року – 13 грудня 1963 року... Ці дати обрам¬ляють життя талановитого митця.    '''''Учень-знавець теорії літератури''''' роз’яснює значення слова «талант» за літературознавчим слов¬ником. ТАЛАНТ – видатні природні здібності, високий ступінь обдарування, творча обдарованість у мистецтві, характерними ознаками якої є сила художнього мислення, активність уяви, спостереж¬ливість, глибина пам'яті, багатство емоцій.  (Презентація. Слайди 1-2). '''V. Сприймання і усвідомлення учнями нового матеріалу.''' '''''Учні-біографи''''', користуючись плакатом-хронологією, власними пошуковими знахідками пере¬гортають сторінки поетового життя. '''*ПЕРША СТОРІНКА'''  «Син мужицький. Золоте коріння» (Іван Драч). '''''Методична ремарка.'''''Розповідь учнів про дитинство та юність поета (шкільні роки, навчання у Біївській початковій школі, у Єньківській школі, в Тарандинцівській середній школі, КДУ на факультеті журналістики, перші літературні спроби). Матеріал до цього та наступних сторінок уроку почерпнуто із статей: Неділько В. Я. Василь Симоненко //Нові імена в програмі української літератури.-К.,1993; Ткаченко А. Василь Симоненко: Нарис життя і творчості.-К.,1990; Жулинський М. Василь Симоненко //Жулинський М. Із забуття - в безсмертя. - К.,1990). Використання елементів інсценізації, виразне читання поезій, пов'язаних з аналізованим пе¬ріодом життя митця. (Презентація. Слайд 3). ''''' Фрагмент інсценізації.'''''  Учень. Йшли роки. Василько ріс, мужнів. Понад усе любив свого дідуся, який замінив йому батька, став надійним і мудрим порадником у житті (На лавці біля хати сидить дідусь, біля нього підліток – Василько). Хлопчик. – Дідусю, розкажіть мені казку, дивну якусь. Дідусь. – Еге, уже великий казками бавитися. Послухай краще мої настанови. (Читає поезію «Ти знаєш,що ти - людина?..» на фоні ліричної музики). Улюбленому дідусеві при¬святив автор поезію «Дід умер» (читання поезії). Учениця. Блискавично промайнуло дитинство, і ось уже Василь – студент КДУ. А із серця про¬сяться на папір щирі вірші. І увіковічнюються в них до щему рідні люди – родичі, односельці, краяни. Вони ж бо і є народ. У рідних Біївцях жила сама самотою старенька бабуся Онися. Три сини-орли полягли на фронті, їй присвячує Василь Симоненко поетичний твір «Баба Онися». Учень-декламатор (фрагменти поезії).

 

{| cellspacing="1" cellpadding="1" border="1" style="width: 494px; height: 24px;"
|-
| У баби Онисі три сина, У баби Онисі синів нема. На кожній її волосині Морозом тріщить сивина За те, що ми в космос знялися, Що нині здорові й живі,
| Я пам'ятник бабі Онисі Воздвиг би на площі в Москві. Щоб подвиг її над землею У бронзі дзвенів віки, Щоб всі, ідучи повз неї Знімали в пошані шапки
|}

      Звучить пісня «Десь під Курськом є старенька хата». Виходить мати, наближається до сина. Він обнімає її. Потім читає поезію, присвячену мамі. Уривок з поезії «Матері».

 

{| cellspacing="1" cellpadding="1" border="1" style="width: 499px; height: 24px;"
|-
| В хаті сонячний промінь косо На долівку ляга з вікна. Твої чорні шовкові коси Припорошила вже сивина. Легкі зморшки обличчя вкрили – Це життя трудового плід, Але в кожному русі – сила, В очах юності видно слід.
| Я таку тебе завжди бачу, Образ в серці такий несу – Материнську любов гарячу І твоєї любові красу. Я хотів би, як ти, прожити, Щоб не тліти, а завжди горіть, Щоб уміти, як ти, любити, Ненавидіть, як ти, уміть.
|}

    Мати (непомітно витирає сльози). – Спасибі тобі, соколику мій. Тільки ж бачу, ой як непросто прийдеться тобі на світі з такою душею. Учень читає уривок з новели «Кривда».

 

{| cellspacing="1" cellpadding="1" border="1" style="width: 502px; height: 24px;"
|-
|    У Івася немає тата    Не питайте тільки чому.    Лиш від матері ласку знати    Довелося хлопчині цьому.    Є завітне в Івася одно –    Хоче він, щоб узяв за руку    І повів його батько в кіно.
|   Ну, нехай би смикнув за вухо,   Хай нагримав би раз чи два, –   Все одно він би тата слухав   І ловив би його слова.   Раз Івась на толоці грався,   Раптом глянув – сусід іде...
|}

  Сусід (проходячи поруч мовив до хлопця, підло усміхаючись): Ти пустуєш тута, А тебе вдома батько жде. Івась (на мить занімів, стрепенувся і чимдуж помчав додому. До мами розгублено):   –Дядько кажуть, приїхав тато, Тільки чому ж його нема?!  Мама, здригнувшись від болю, хоче пригорнути сина, але він виривається і втікає.

 

{| cellspacing="1" cellpadding="1" border="1" style="width: 505px; height: 24px;"
|-
| Він допізна сидів у коноплях, Мов уперше вступив у гидь, З оченят, від плачу промоклих, Рукавом витирав блакить. А вночі шугнув через грядку, Де сусідів паркан стирчав,
| Вибив шибку одну з рогатки І додому спати помчав. Бо ж немає тим іншої кари, Хто дотепи свої в іржі Заганяє бездумно в рани, У болючі рани чужі.
|}

    Звучить фрагмент пісні «Рідна мати моя» (сл. А.Малишка, муз.П.Майбороди)

 '''* ДРУГА СТОРІНКА '''''« Я хотів би, як ти, прожити,                                  Щоб не тліть, а завжди горіть».                                                       Василь Симоненко(«Матері»)  '' '''''МЕТОДИЧНИЙ КОМЕНТАР'''''. ''Акцентується увага на Черкаському періоді життєвого і творчого шляху Василя Симоненка: робо¬та в редакції газети «Черкаська правда» у м.Черкаси, згодом стає заввідділом пропаганди газети «Молодь Черкащини» у м.Черкаси, одружується. Важливим моментом у житті митця була одна подія – вихід першої збірки творів «Тиша і грім» у 1962р. (Презентація. Слайд 4).'' Вчитель. Першою своєю збіркою поезій автор був незадоволений, хоча її досить схвально зуст¬ріли читачі та критика. Слова звучать примусить сильно й гучно Лише одна поетова душа. («Про поезію»). Такий поет не міг не з’явитися – його покликав час. Після виходу першої збірки поезій в інтерв’ю українському радіо В.Симоненко сказав: «Ще так мало прожито і так мізерно мало зроблено. Хо¬четься бути людиною, хочеться робити гарне і добре, хочеться писати такі вірші,   які би мали право називатися поезією...» Учень-декламатор. Уривок з поезія «Море радості»

 

{| cellspacing="1" cellpadding="1" border="1" style="width: 508px; height: 24px;"
|-
| Я із надій будую човен, І вже немовби наяву З тобою, ніжний, срібномовен, По морю радості пливу.
| О море радості безкрає, Чи я тебе перепливу? Якби того, що в мріях маю, Хоч краплю мати наяві.
|}

  '' Учень-дослідник.'' Подією в житті Василя Симоненка стало обговорення його поезій на твор¬чому вечорі в Будинку літераторів 8 січня 1963 року. Головував на цьому зібранні М.Т.Рильський, який високо оцінив творчість молодого поета Цей вечір був етапним у творчій долі митця. У 1963 році автор видає казку «Цар Плаксій і Лоскотон», друкує окремі твори: «Монархи», «Дума про діда», «Вино з троянд», «Кукурікали півні на рушниках», «Чорна підкова», «Головешка», «Мечі». У цьому ж році В.Симоненка прийнято до Спілки письменників України. ''Учень-літературознавець''. Зростання поетичної майстерності засвідчила наступна збірка поезій В.Симоненка «Земне тяжіння» (1964). Та, на превеликий жаль, поетові не судилося побачити її. Важко хворий, він лише тримав у руках верстку книги. Я не помру, лиш серце в грудях стане, Схолоне кров, а я навік засну.  («Немає смерті. І не ждіть – не буде»). '''* ТРЕТЯ СТОРІНКА '''          ''«І   миті  жодної не можна повернути,                                          Щоб заново, по-іншому, прожить».                                                                       В.Симоненко («Минуле не вернуть»).'' Вчитель. Весною 1960 р. у Києві з волі пробудженого хрущовською відлигою юнацтва був за¬снований клуб творчої молоді. Мета його: об'єднати духовні й фізичні зусилля мололого поко¬ління для розбудови оновленої України. І хоча В.Симоненко жив та працював у Черкасах, проте разом з Аллою Горською, Іваном Драчем, Ліною Костенко, Іваном Світличним, Василем Стусом став душею і окрасою клубу. Він охоче роз'їжджав по Україні як загальновизнаний поет, брав участь у літературних вечорах і творчих дискусіях, виступав перед молоддю, прагнучи пробудити в душах ровесників національну самосвідомість і жагу до національного відродження. Проте про¬світницька діяльність не задовільнила В.Симоненка. Від природи людина діла, він прагнув працювати результативно і бути впевненим в унеможливленні в майбутньому реставрації сталінщини на рідній землі. Скоро Василь прилучився до комісії, котра мала перевірити чутки про масові розстріли в енкаведистських катівнях і відшукати місця потаємних поховань жертв сталінського терору. Саме за участю В.Симоненка на основі незаперечних речових доводів були відкриті таємні братські могили жертв сталінізму на Лук’янівському та Василь¬ківському цвинтарях, у хащах Биківнянського лісу. За його ж участю тоді був написаний і відправлений до Київської міськради Меморандум з вимогою оприлюднити ці місця печалі й пе¬ретворити їх у національні Меморіали. Звичайно, керована вірними «ленінцями» Київська міськрада зігнорувала заклик поета до морального очищення перед померлими. І саме цей вчинок В.Симоненка слід вважати високим громадянським подвигом і водночас власноруч підписаним смертним вироком. Бо відтоді талановитий майстер слова опинився, за компартійною тер¬мінологією, «у сфері» особливого зацікавлення відповідних державних органів. Учень-біограф. Сумно звучать слова, записані В.Симоненком до свого щоденника «Окрайці ду¬мок» 03.09.1963 року: «Друзі мої принишкли, про них не чути й слова... Друковані органи стали ще зухвалішими. «Літературна Україна» каструє мою статтю, «Україна» знущається над віршами. Ко¬жен лакей робить, що йому заманеться... До цього ще можна додати, що у квітні були зняті мої вірші у «Зміні», зарізані у «Жовтні», потім надійшли гарбузи з «Дніпра» й «Вітчизни». Скільки у цих рядках гіркоти й смутку! Вчитель.У цивілізованому суспільстві завжди вважалося неписаним законом: тільки поетам Бог дарував право бути речниками рідного народу. У протруєній класовою ненавистю більшовицькій імперії, де всі загальнолюдські поняття поставлені з ніг на голову, право говорити від імені трудящих на¬хабно узурпували партійні вожді Аби позбутися будь-якої конкуренції в боротьбі за вплив на ма¬си, вони мобілізували всі ресурси пропагандистського, адміністративного та карального апаратів для дискредитації, обпльовування, а то й фізичного винищення справжніх народних речників. Не винятком був і Василь Симоненко, який потрапив у немилість черкаських стражів порядку. Вони морально були готові до того, як з ним вчинити. Уже ніколи й нікому точно не встановити, яка «душевна» розмова відбулася у них з Симоненком, але факт залишається фактом: тієї лиховісної ночі (влітку 1962 р.) Василь невідомо чому опинився у камері затриманих лінійного відділення міліції, але у м.Сміла за 30 км від Черкас. Учень-дослідник. Скорботний репортаж у «Літературній Україні» 27.02.1992р. повідомляє: «Коли Василь (виз¬волений з ув’язнення друзями) сів на переднє сидіння поруч з шофером і закотив рукави сороч¬ки... всі руки були в синцях. А на тілі жодних слідів. Хоч били. Чим били, не знаю. Якісь товсті палиці, шкіряні і з піском чи що. Обробили професійно. І цілили по спині, попереку...» Це і призвело до важкої невиліковної недуги.  (Презентація. Слайд 5). '''* СТОРІНКА ЧЕТВЕРТА    '''           ''«Живе лиш той, хто не живе для себе,                                                      Хто для других виборює життя».                                                                                     В.Симоненко («Можливо, знову загримлять гармати»).''   Учень-біограф. Щоденниковий запис 22 липня 1963 року: «Мабуть, почалося моє згасання. Фізично я майже безпорадний, хоч морально ще не зовсім виснажився. Думаючи про смерть, не почуваю ніякого страху Можливо, це тому, що вона ще далеко? Дивна річ: я не хочу смерті, але й особливої жа¬дібності до життя не маю...» Учень-літературознавець. І відчуваючи кінець свого земного життя, Василь Симоненко прощає всім. (Звучить уривок з  поезії «Не докорю ніколи і нікому»). Не докорю ніколи і нікому, Хіба на себе інколи позлюсь, Що в двадцять літ в моєму серці втома, Що в тридцять – смерті в очі подивлюсь. Так краще в тридцять повністю згоріти, Ніж до півсотні помаленьку тліть. Учень-біограф. Страшний вірш... Поет не вгадав своєї смерті більше, як на один рік. О 23 годині 13 грудня 1963 року на лікарняному ліжку в Черкасах навіки зупинилося серце Ва¬силя Симоненка. Нелегко жилося сім’ї, а особливо мамі, талановитого митця, коли після опублікованого за кордоном щоденника «Окрайці думок»  та окремих поезій його ім’я було спаплюжено, а творчість замовчувалася. І лише у кінці вісімдесятих років великий Поет Василь Симоненко поступово почав реабілітовувати несправедливо забуте ім’я. (Презентація. Слайд 6). '''VІ. Осмислення, узагальнення і систематизація знань''' «Незакінчені речення» 1.«Замінив  батька, став надійним і мудрим порадником у житті В.Симоненка –...» 2. «Помста сусідові за насміхання над почуттями розкрита у новелі...» 3.«Високо оцінив творчість молодого поета ...» 4.«За участю В.Симоненка був написаний і відправлений до Київської міськради Меморандум з вимогою...» 5. «До важкої невиліковної недуги призвело...» 6. «Перша збірка митця називалася....» 7. «Щоденник «Окрайці думок» був опублікований...» Узагальнувальне слово учителя. Ми перегорнули останню сторінку нашого усного журналу, з якого дізналися про життєпис талановитого майстра слова В.А.Симоненка. Не якимись формальними новаціями вразив нас митець, не оригінальним мере¬живом слів, а тією внутрішньою красою, істинністю почуттів, інтелектуальною наповнюваністю, щирим юнацьким поривом. Любов до Батьківщини – наскрізна тема всієї творчості Василя Симоненка. Ця священна любов озвучена його довічним заповітом, що золотими літерами сяють на надмогильній плиті: «Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину».           ("Лебеді материнства").  Василь Симоненко сьогодні – символ   незнищеності   українського народу, символ правди і сумління. (Презентація. Слайд 7). '''VІІ. Підведення підсумків уроку і повідомлення д/з.'''    Оцінка діяльності на уроці, обгрунтування виставлених балів, педагогічні рекомендації щодо вдосконалення навчальної роботи, оголошення домашнього завдання. 1.    Опрацювати матеріал уроку та критичну л-ру. 2.    Написати твір-есе про життєвий і творчий шлях В. А.Симоненка (за бажанням). 3.    Скласти кросворд, криптограму, чайнворд до життєпису В.А.Симоненка (за бажанням). 4. Прочитати та проаналізувати поетичні твори, у яких розкрито образ України  («Лебеді материнства», «Грудочка землі», «Земле рідна, мозок мій світліє», «Україні»,  «Світ який - мереживо казкове», «Задивлюсь у твої зіниці», «Є тисячі доріг, мільйон людських стежинок», «О земле з переораним чолом», «В букварях ти наряджена і заспідничена»,  «Де зараз ви,кати мого народу?») 5.    Ознайомитися з щоденником В.Симоненка «Окрайці думок». '''ДОДАТОК. Плакат-таблиця. ХУДОЖНЯ ПАЛІТРА ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА'''

 

{| cellspacing="1" cellpadding="1" border="1" style="width: 768px; height: 66px;"
|-
| Лірика грома- 
| Сатиричні тво-
| Байки
| Казки 
| Новели 
| Щоденник
|-
| дянська, 
| ри, епітафії 
|
|
|
| «Окрайці ду-
|-
| інтимна
|
|
|
|
| мок»
|}

 '''Використана л-ра''' Василь Симоненко. Поезії. – К.:Рад.школа, 1984. – 243с. Поезія: Ліна Костенко. Василь Симоненко. Олександр Олесь. Василь Стус. 2-е вид доп. – К.: Наук, думка, 1999. – 272с. Василь Симоненко. Поетична спадщина. – Харків: Ранок,1999. – 64с. Симоненко В. Берег чекань. – К.: Наукова думка, 2001. – 244 с. Нові імена в програмі української літератури. – К.:Освіта, 1993. – С.249 – 276. Ткаченко А. Василь Симоненко: Нарис життя і творчості. – К : Наукова думка, 1990. Шевченко А. Симоненко вчора й сьогодні//Дивослово. – 1999. – 12. – С.42-47. Кононенко П. Василь Симоненко //Дніпрова хвиля. – К : Освіта, 1991. – С.699-703. http://ru.wikipedia.org/wiki/Симоненко. 

 

Надіслано вчителем української мови та літератури Семчук Д.Б. ліцею №3 м.Чернівці

 Календарно-тематичне планування з української літератури, відео з української літератури [[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|онлайн]], Українська література в школі [[Українська література|скачати]]

[[Category:Василь_Симоненко._Розповідь_про_поета._Презентація_уроку]]

В.Симоненко. Життєвий і творчий шлях. Презентація - История изменений

User16: Создана новая страница размером Гіпермаркет Знань - перший в світі!, Гіпермаркет Знань, Українська л...