Роман «Злочин і кара». Повні уроки - История изменений

User13 в 19:57, 27 августа 2012

2012-08-27T19:57:44Z

User11 в 13:48, 29 марта 2012

2012-03-29T13:48:39Z

← Предыдущая		Версия 13:48, 29 марта 2012
Строка 58:		Строка 58:


-	[[Category:~~Зарубіжна_література10_клас~~]]	+	[[Category: Зарубіжна_література 10_клас]]

User11 в 13:56, 23 марта 2011

2011-03-23T13:56:23Z

← Предыдущая		Версия 13:56, 23 марта 2011
Строка 31:		Строка 31:
	<br>'''Список використаних джерел:'''<br>		<br>'''Список використаних джерел:'''<br>

-	#Відкритий урок, на тему: Проблема роману Ф. Достоєвського «Злочин і кара».  Андроник А.В.учителя світової літератури, сш №45, м Херсон.	+	#Відкритий урок, на тему: Проблема роману Ф. Достоєвського «Злочин і кара».  Андроник А.В. учителя світової літератури, сш №45, м Херсон.
	#Урок на тему : Проблема російської душі в романі «Злочин і кара» Корчик Н. Д. учителя світової літератури, сш №1, м Запоріжжя.		#Урок на тему : Проблема російської душі в романі «Злочин і кара» Корчик Н. Д. учителя світової літератури, сш №1, м Запоріжжя.
	#Белов Сергій Володимирович Роман Ф.М.Достоєвського "Злочин і покарання". Коментар.- М.: Освіта, 2005.- 240с.		#Белов Сергій Володимирович Роман Ф.М.Достоєвського "Злочин і покарання". Коментар.- М.: Освіта, 2005.- 240с.
Строка 39:		Строка 39:
	Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.<br>		Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.<br>

-	<br> ~~Если у вас есть исправления~~ или ~~предложения к данному уроку~~, [http://xvatit.com/~~index~~.~~php?do=feedback напишите нам~~].	+	<br> ----
		+
		+	'''<u>Над уроком працювали</u>'''
		+
		+	Пилипенко В.В.
		+
		+	Андроник А.В.
		+
		+
		+	Корчик Н. Д.
		+
		+	----
		+
		+
		+
		+	Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на [http://xvatit.com/forum/ '''Образовательном форуме'''], где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав [http://xvatit.com/club/blogs/ '''блог,'''] Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. [http://xvatit.com/school/guild/ '''Гильдия Лидеров Образования'''] открывает двери для специалистов  высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.<br>
		+

-	Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].

	[[Category:Зарубіжна_література10_клас]]		[[Category:Зарубіжна_література10_клас]]

Ирина в 09:16, 9 декабря 2010

2010-12-09T09:16:18Z

← Предыдущая		Версия 09:16, 9 декабря 2010
Строка 25:		Строка 25:
	[[Image:T16pn5.jpeg]]<br>Прагнення до свободи волі природньо для людини, тому придушення цього прагнення спотворює особу, а форми протесту проти придушення можуть бути різними, особливо тоді, коли відключається розум, самоконтроль, і людина втрачає звичну для неї подобу, стаючи страшним і для себе, і для інших.  Методично і скрупульозно вивчає Достоєвський психологічну подобу людини - людина стає для нього крапкою відліку, причому людина не абстрактна, а досить конкретна. Російський філософ Бердяєв писав: «У антропологізмі Достоєвського щось нове відкрилося світу. У Достоєвському виняткової гостроти досягло самопочуття людини, проблема про людину.<br>		[[Image:T16pn5.jpeg]]<br>Прагнення до свободи волі природньо для людини, тому придушення цього прагнення спотворює особу, а форми протесту проти придушення можуть бути різними, особливо тоді, коли відключається розум, самоконтроль, і людина втрачає звичну для неї подобу, стаючи страшним і для себе, і для інших.  Методично і скрупульозно вивчає Достоєвський психологічну подобу людини - людина стає для нього крапкою відліку, причому людина не абстрактна, а досить конкретна. Російський філософ Бердяєв писав: «У антропологізмі Достоєвського щось нове відкрилося світу. У Достоєвському виняткової гостроти досягло самопочуття людини, проблема про людину.<br>

-	Роман Ф.М. Достоєвського буде жити вічно, він невпинно торкатиме струни людської душі і розуму. Цей шедевр світової літератури завжди надихатиме митців до екранізації цього роману:	+	Роман Ф.М. Достоєвського буде жити вічно, він невпинно торкатиме струни людської душі і розуму. Цей шедевр світової літератури завжди надихатиме митців до екранізації цього роману:

	{{#ev:youtube\|CZw3JiGDkSs}}		{{#ev:youtube\|CZw3JiGDkSs}}

-	<br>''Список використаних джерел:''<br>Відкритий урок, на тему: Проблема роману Ф. Достоєвського «Злочин і кара».  Андроник А.В.учителя світової літератури, сш №45, м Херсон.~~<br>~~Урок на тему : Проблема російської душі в романі «Злочин і кара» Корчик Н. Д. учителя світової літератури, сш №1, м Запоріжжя.~~<br>~~Белов Сергій Володимирович Роман Ф.М.Достоєвського "Злочин і покарання". Коментар.- М.: Освіта, 2005.- 240с.~~<br>~~Достоєвський Ф.М. Вина і Кара.- Вінніпег: Український Голос, 2008.- 261с.~~<br>~~Бачинин Владимир Аркадьевич, Панов Николай Иванович Достоевский: философия, социология и психология преступления.- Харків: Основа, 2001.- 136с.~~<br>~~Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.<br>	+	<br>'''Список використаних джерел:'''<br>
		+
		+	#Відкритий урок, на тему: Проблема роману Ф. Достоєвського «Злочин і кара».  Андроник А.В.учителя світової літератури, сш №45, м Херсон.
		+	#Урок на тему : Проблема російської душі в романі «Злочин і кара» Корчик Н. Д. учителя світової літератури, сш №1, м Запоріжжя.
		+	#Белов Сергій Володимирович Роман Ф.М.Достоєвського "Злочин і покарання". Коментар.- М.: Освіта, 2005.- 240с.
		+	#Достоєвський Ф.М. Вина і Кара.- Вінніпег: Український Голос, 2008.- 261с.
		+	#Бачинин Владимир Аркадьевич, Панов Николай Иванович Достоевский: философия, социология и психология преступления.- Харків: Основа, 2001.- 136с.
		+
		+	Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.<br>

	<br> Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам].		<br> Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам].

-	Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].	+	Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].
-	[[~~категория~~: ~~Зарубіжна література10 клас~~]]	+
		+	[[Category:Зарубіжна_література10_клас]]

User23 в 15:01, 4 ноября 2010

2010-11-04T15:01:52Z

Внесённые изменения

User23 в 14:55, 4 ноября 2010

2010-11-04T14:55:28Z

Внесённые изменения

User23 в 14:50, 4 ноября 2010

2010-11-04T14:50:57Z

← Предыдущая		Версия 14:50, 4 ноября 2010
Строка 4:		Строка 4:

	Тема: Роман «Злочин і кара» як втілення нового, поліфонічного типу художнього мислення. Філософські, соціальні, психологічні й морально-етичні ідеї твору.<br>Мета уроку: Аналіз роману «Злочин і кара» як втілення нового, поліфонічного типу художнього мислення.<br>Тип уроку: засвоєння нових знань.<br>Середина 1860-х рр. була складним часом в історії країни. Громадський рух, який почався після смерті Миколи I, пішов на спад, а після замаху Каракозова на Олександра II і зовсім змінився урядової реакцією. Ситуація погіршувалася тим, що загальна криза, що виникла в результаті селянської реформи, що зруйнувала віковий уклад життя, охопив і духовну сферу. Звільнена «Особиста ініціатива», не стримувана ніякими моральними і культурними нормами і заборонами, властивими традиції, виявлялися у владі «новітніх ідей», відродили таку особисту ініціативу в культ.<br>Це згубно відбивалося на моральному обліку людей. Саме такий хворобливе стан суспільства і зобразив Достоєвський у романі «Злочин і кара». Це твір приніс йому небувале до цих пір визнання серед російської читаючої публіки.<br>«Якраз в цьому романі вперше думка Достоєвського розправила крила. З мурашника принижених і ображених, від слабких сердець і прохарчінскіх бунтів, від конурочной мрії та підпільної злоби письменник виходить у сферу - або, може, теж штовханину? - вищих моральних проблем. Саме до цього часу настільки перегоріли в його душі враження важкого досвіду, що він міг з художнім неупередженістю хвилювати читачів ідеями правди, відповідальності і спокуси.<br>Ні раніше, ні пізніше 1866 Достоєвський не був ... чистим ідеологом художності ... роман «Злочин і кара» за своєю художньою стилістикою залишився у свого автора неперевершеним » - Написав у своїй «Книзі відображень» відомий поет, педагог і критик кінця XIX - початку XX століття Інокентій Анненський.		Тема: Роман «Злочин і кара» як втілення нового, поліфонічного типу художнього мислення. Філософські, соціальні, психологічні й морально-етичні ідеї твору.<br>Мета уроку: Аналіз роману «Злочин і кара» як втілення нового, поліфонічного типу художнього мислення.<br>Тип уроку: засвоєння нових знань.<br>Середина 1860-х рр. була складним часом в історії країни. Громадський рух, який почався після смерті Миколи I, пішов на спад, а після замаху Каракозова на Олександра II і зовсім змінився урядової реакцією. Ситуація погіршувалася тим, що загальна криза, що виникла в результаті селянської реформи, що зруйнувала віковий уклад життя, охопив і духовну сферу. Звільнена «Особиста ініціатива», не стримувана ніякими моральними і культурними нормами і заборонами, властивими традиції, виявлялися у владі «новітніх ідей», відродили таку особисту ініціативу в культ.<br>Це згубно відбивалося на моральному обліку людей. Саме такий хворобливе стан суспільства і зобразив Достоєвський у романі «Злочин і кара». Це твір приніс йому небувале до цих пір визнання серед російської читаючої публіки.<br>«Якраз в цьому романі вперше думка Достоєвського розправила крила. З мурашника принижених і ображених, від слабких сердець і прохарчінскіх бунтів, від конурочной мрії та підпільної злоби письменник виходить у сферу - або, може, теж штовханину? - вищих моральних проблем. Саме до цього часу настільки перегоріли в його душі враження важкого досвіду, що він міг з художнім неупередженістю хвилювати читачів ідеями правди, відповідальності і спокуси.<br>Ні раніше, ні пізніше 1866 Достоєвський не був ... чистим ідеологом художності ... роман «Злочин і кара» за своєю художньою стилістикою залишився у свого автора неперевершеним » - Написав у своїй «Книзі відображень» відомий поет, педагог і критик кінця XIX - початку XX століття Інокентій Анненський.
-	{{#ev:youtube\|~~9FD74C4C9651D547&playnext~~}}{{#ev:youtube\|Ajc1eev0FeQ&feature}}	+	{{#ev:youtube\|BC682qfVvB4}}{{#ev:youtube\|Ajc1eev0FeQ&feature}}
	<br>Тема «злочинів» хвилювала Достоєвського. Вона пов'язувалася у свідомості письменника з егоїстичним самоствердженням особистості, всупереч всім моральним законам.<br>Після чергового великого програшу у Вісбадені у вересні 1865 року Федір Михайлович відправив лист видавцеві «Російського  вісника» М. Н. Каткова з викладенням плану майбутньої своєї повісті: «Це психологічний звіт одного злочину. Дія сучасна, в нинішньому році. Молодий чоловік, якого виключено зі студентів університету, міщанин за походженням і живе у крайній бідності, з легковажності, по хиткості в поняттях, піддавшись деяким дивним "недокінченим" ідеям, які носяться в повітрі, вирішив вийти з кепського свого становища. Він вирішив вбити одну стару, титулярну радницю, що дає гроші під відсотки. Стара дурна, глуха, хвора, жадібна ... вона заздрить молодшим від себе, мучаючи у себе в робітниці свою молодшу сестру. "Вона нікуди не годна", "для чого вона живе?", "Корисна вона хоч кому-небудь? "і т. д. - ці питання збивають з пантелику молоду дівчину.<br>Він вирішує вбити її, обібрати з тим, щоб зробити щасливою свою матір, яка живе в повіті, позбавити сестру, яка живе компаньйонкою в одних поміщиків, від люблять розкоші домагань глави цього поміщицького сімейства, домагань, що загрожують їй загибеллю, і потім усе життя бути чесним, твердим, неухильним у виконанні "гуманного боргу до людства" - що вже, звичайно, "очиститись від злочину", якщо тільки можна назвати злочином цей вчинок над старою глухою дурною, злою і хворою, яка сама не знає, для чого живе на світі і яка через місяць, може бути, сама собою померла б.<br>Майже місяць він проводить після того до остаточної катастрофи, жодних на нього підозр немає і не може бути. Тут-то і розгортається весь психологічний процес злочину. Недозволені запитання повстають перед вбивцею несподівані почуття мучають його серце. Божа правда, земний закон бере своє, і він закінчує тим, що змушений сам на се донести. Примушений, щоб хоча загинути в каторзі, але приєднатися знову до людей; почуття роз'єднаності з людством, яке він відчув відразу ж після здійснення злочину, замордувало його. Закон правди і людська природа взяли своє. Злочинець сам вирішує прийняти муки, щоб спокутувати свою справу ».<br>Майбутній твір був задуманий як сповідь героя, в якій би розкривалася боротьба двох начал - добра і зла - у серці людському. Але рамки внутрішнього монологу виявилися занадто тісні для виявлення художньої ідеї твору, і Достоєвський спалив вже майже завершену повість і взявся за роман.<br>Він усвідомив, що внутрішні пошуки героя, боротьба совісті і розуму, знаходять своє підтвердження в конфліктах дійсності і нею ж породжуються.<br>«Розповідь від імені автора, як би невидимої, але всезнаючої людини»-- таким бачиться Достоєвському новий твір, де авторські оцінки і думки як би відступають на другий план, а на перший висувається саме життя в  украй жорстоких і суперечливих проявах.		<br>Тема «злочинів» хвилювала Достоєвського. Вона пов'язувалася у свідомості письменника з егоїстичним самоствердженням особистості, всупереч всім моральним законам.<br>Після чергового великого програшу у Вісбадені у вересні 1865 року Федір Михайлович відправив лист видавцеві «Російського  вісника» М. Н. Каткова з викладенням плану майбутньої своєї повісті: «Це психологічний звіт одного злочину. Дія сучасна, в нинішньому році. Молодий чоловік, якого виключено зі студентів університету, міщанин за походженням і живе у крайній бідності, з легковажності, по хиткості в поняттях, піддавшись деяким дивним "недокінченим" ідеям, які носяться в повітрі, вирішив вийти з кепського свого становища. Він вирішив вбити одну стару, титулярну радницю, що дає гроші під відсотки. Стара дурна, глуха, хвора, жадібна ... вона заздрить молодшим від себе, мучаючи у себе в робітниці свою молодшу сестру. "Вона нікуди не годна", "для чого вона живе?", "Корисна вона хоч кому-небудь? "і т. д. - ці питання збивають з пантелику молоду дівчину.<br>Він вирішує вбити її, обібрати з тим, щоб зробити щасливою свою матір, яка живе в повіті, позбавити сестру, яка живе компаньйонкою в одних поміщиків, від люблять розкоші домагань глави цього поміщицького сімейства, домагань, що загрожують їй загибеллю, і потім усе життя бути чесним, твердим, неухильним у виконанні "гуманного боргу до людства" - що вже, звичайно, "очиститись від злочину", якщо тільки можна назвати злочином цей вчинок над старою глухою дурною, злою і хворою, яка сама не знає, для чого живе на світі і яка через місяць, може бути, сама собою померла б.<br>Майже місяць він проводить після того до остаточної катастрофи, жодних на нього підозр немає і не може бути. Тут-то і розгортається весь психологічний процес злочину. Недозволені запитання повстають перед вбивцею несподівані почуття мучають його серце. Божа правда, земний закон бере своє, і він закінчує тим, що змушений сам на се донести. Примушений, щоб хоча загинути в каторзі, але приєднатися знову до людей; почуття роз'єднаності з людством, яке він відчув відразу ж після здійснення злочину, замордувало його. Закон правди і людська природа взяли своє. Злочинець сам вирішує прийняти муки, щоб спокутувати свою справу ».<br>Майбутній твір був задуманий як сповідь героя, в якій би розкривалася боротьба двох начал - добра і зла - у серці людському. Але рамки внутрішнього монологу виявилися занадто тісні для виявлення художньої ідеї твору, і Достоєвський спалив вже майже завершену повість і взявся за роман.<br>Він усвідомив, що внутрішні пошуки героя, боротьба совісті і розуму, знаходять своє підтвердження в конфліктах дійсності і нею ж породжуються.<br>«Розповідь від імені автора, як би невидимої, але всезнаючої людини»-- таким бачиться Достоєвському новий твір, де авторські оцінки і думки як би відступають на другий план, а на перший висувається саме життя в  украй жорстоких і суперечливих проявах.
	{{#ev:youtube\|F9kUMjvni0M}}		{{#ev:youtube\|F9kUMjvni0M}}

User23 в 14:41, 4 ноября 2010

2010-11-04T14:41:09Z

← Предыдущая		Версия 14:41, 4 ноября 2010
Строка 4:		Строка 4:

	Тема: Роман «Злочин і кара» як втілення нового, поліфонічного типу художнього мислення. Філософські, соціальні, психологічні й морально-етичні ідеї твору.<br>Мета уроку: Аналіз роману «Злочин і кара» як втілення нового, поліфонічного типу художнього мислення.<br>Тип уроку: засвоєння нових знань.<br>Середина 1860-х рр. була складним часом в історії країни. Громадський рух, який почався після смерті Миколи I, пішов на спад, а після замаху Каракозова на Олександра II і зовсім змінився урядової реакцією. Ситуація погіршувалася тим, що загальна криза, що виникла в результаті селянської реформи, що зруйнувала віковий уклад життя, охопив і духовну сферу. Звільнена «Особиста ініціатива», не стримувана ніякими моральними і культурними нормами і заборонами, властивими традиції, виявлялися у владі «новітніх ідей», відродили таку особисту ініціативу в культ.<br>Це згубно відбивалося на моральному обліку людей. Саме такий хворобливе стан суспільства і зобразив Достоєвський у романі «Злочин і кара». Це твір приніс йому небувале до цих пір визнання серед російської читаючої публіки.<br>«Якраз в цьому романі вперше думка Достоєвського розправила крила. З мурашника принижених і ображених, від слабких сердець і прохарчінскіх бунтів, від конурочной мрії та підпільної злоби письменник виходить у сферу - або, може, теж штовханину? - вищих моральних проблем. Саме до цього часу настільки перегоріли в його душі враження важкого досвіду, що він міг з художнім неупередженістю хвилювати читачів ідеями правди, відповідальності і спокуси.<br>Ні раніше, ні пізніше 1866 Достоєвський не був ... чистим ідеологом художності ... роман «Злочин і кара» за своєю художньою стилістикою залишився у свого автора неперевершеним » - Написав у своїй «Книзі відображень» відомий поет, педагог і критик кінця XIX - початку XX століття Інокентій Анненський.		Тема: Роман «Злочин і кара» як втілення нового, поліфонічного типу художнього мислення. Філософські, соціальні, психологічні й морально-етичні ідеї твору.<br>Мета уроку: Аналіз роману «Злочин і кара» як втілення нового, поліфонічного типу художнього мислення.<br>Тип уроку: засвоєння нових знань.<br>Середина 1860-х рр. була складним часом в історії країни. Громадський рух, який почався після смерті Миколи I, пішов на спад, а після замаху Каракозова на Олександра II і зовсім змінився урядової реакцією. Ситуація погіршувалася тим, що загальна криза, що виникла в результаті селянської реформи, що зруйнувала віковий уклад життя, охопив і духовну сферу. Звільнена «Особиста ініціатива», не стримувана ніякими моральними і культурними нормами і заборонами, властивими традиції, виявлялися у владі «новітніх ідей», відродили таку особисту ініціативу в культ.<br>Це згубно відбивалося на моральному обліку людей. Саме такий хворобливе стан суспільства і зобразив Достоєвський у романі «Злочин і кара». Це твір приніс йому небувале до цих пір визнання серед російської читаючої публіки.<br>«Якраз в цьому романі вперше думка Достоєвського розправила крила. З мурашника принижених і ображених, від слабких сердець і прохарчінскіх бунтів, від конурочной мрії та підпільної злоби письменник виходить у сферу - або, може, теж штовханину? - вищих моральних проблем. Саме до цього часу настільки перегоріли в його душі враження важкого досвіду, що він міг з художнім неупередженістю хвилювати читачів ідеями правди, відповідальності і спокуси.<br>Ні раніше, ні пізніше 1866 Достоєвський не був ... чистим ідеологом художності ... роман «Злочин і кара» за своєю художньою стилістикою залишився у свого автора неперевершеним » - Написав у своїй «Книзі відображень» відомий поет, педагог і критик кінця XIX - початку XX століття Інокентій Анненський.
-	{{#ev:youtube\|~~Dy3mM_EPX54~~}}{{#ev:youtube\|Ajc1eev0FeQ&feature}}	+	{{#ev:youtube\|9FD74C4C9651D547&playnext}}{{#ev:youtube\|Ajc1eev0FeQ&feature}}
	<br>Тема «злочинів» хвилювала Достоєвського. Вона пов'язувалася у свідомості письменника з егоїстичним самоствердженням особистості, всупереч всім моральним законам.<br>Після чергового великого програшу у Вісбадені у вересні 1865 року Федір Михайлович відправив лист видавцеві «Російського  вісника» М. Н. Каткова з викладенням плану майбутньої своєї повісті: «Це психологічний звіт одного злочину. Дія сучасна, в нинішньому році. Молодий чоловік, якого виключено зі студентів університету, міщанин за походженням і живе у крайній бідності, з легковажності, по хиткості в поняттях, піддавшись деяким дивним "недокінченим" ідеям, які носяться в повітрі, вирішив вийти з кепського свого становища. Він вирішив вбити одну стару, титулярну радницю, що дає гроші під відсотки. Стара дурна, глуха, хвора, жадібна ... вона заздрить молодшим від себе, мучаючи у себе в робітниці свою молодшу сестру. "Вона нікуди не годна", "для чого вона живе?", "Корисна вона хоч кому-небудь? "і т. д. - ці питання збивають з пантелику молоду дівчину.<br>Він вирішує вбити її, обібрати з тим, щоб зробити щасливою свою матір, яка живе в повіті, позбавити сестру, яка живе компаньйонкою в одних поміщиків, від люблять розкоші домагань глави цього поміщицького сімейства, домагань, що загрожують їй загибеллю, і потім усе життя бути чесним, твердим, неухильним у виконанні "гуманного боргу до людства" - що вже, звичайно, "очиститись від злочину", якщо тільки можна назвати злочином цей вчинок над старою глухою дурною, злою і хворою, яка сама не знає, для чого живе на світі і яка через місяць, може бути, сама собою померла б.<br>Майже місяць він проводить після того до остаточної катастрофи, жодних на нього підозр немає і не може бути. Тут-то і розгортається весь психологічний процес злочину. Недозволені запитання повстають перед вбивцею несподівані почуття мучають його серце. Божа правда, земний закон бере своє, і він закінчує тим, що змушений сам на се донести. Примушений, щоб хоча загинути в каторзі, але приєднатися знову до людей; почуття роз'єднаності з людством, яке він відчув відразу ж після здійснення злочину, замордувало його. Закон правди і людська природа взяли своє. Злочинець сам вирішує прийняти муки, щоб спокутувати свою справу ».<br>Майбутній твір був задуманий як сповідь героя, в якій би розкривалася боротьба двох начал - добра і зла - у серці людському. Але рамки внутрішнього монологу виявилися занадто тісні для виявлення художньої ідеї твору, і Достоєвський спалив вже майже завершену повість і взявся за роман.<br>Він усвідомив, що внутрішні пошуки героя, боротьба совісті і розуму, знаходять своє підтвердження в конфліктах дійсності і нею ж породжуються.<br>«Розповідь від імені автора, як би невидимої, але всезнаючої людини»-- таким бачиться Достоєвському новий твір, де авторські оцінки і думки як би відступають на другий план, а на перший висувається саме життя в  украй жорстоких і суперечливих проявах.		<br>Тема «злочинів» хвилювала Достоєвського. Вона пов'язувалася у свідомості письменника з егоїстичним самоствердженням особистості, всупереч всім моральним законам.<br>Після чергового великого програшу у Вісбадені у вересні 1865 року Федір Михайлович відправив лист видавцеві «Російського  вісника» М. Н. Каткова з викладенням плану майбутньої своєї повісті: «Це психологічний звіт одного злочину. Дія сучасна, в нинішньому році. Молодий чоловік, якого виключено зі студентів університету, міщанин за походженням і живе у крайній бідності, з легковажності, по хиткості в поняттях, піддавшись деяким дивним "недокінченим" ідеям, які носяться в повітрі, вирішив вийти з кепського свого становища. Він вирішив вбити одну стару, титулярну радницю, що дає гроші під відсотки. Стара дурна, глуха, хвора, жадібна ... вона заздрить молодшим від себе, мучаючи у себе в робітниці свою молодшу сестру. "Вона нікуди не годна", "для чого вона живе?", "Корисна вона хоч кому-небудь? "і т. д. - ці питання збивають з пантелику молоду дівчину.<br>Він вирішує вбити її, обібрати з тим, щоб зробити щасливою свою матір, яка живе в повіті, позбавити сестру, яка живе компаньйонкою в одних поміщиків, від люблять розкоші домагань глави цього поміщицького сімейства, домагань, що загрожують їй загибеллю, і потім усе життя бути чесним, твердим, неухильним у виконанні "гуманного боргу до людства" - що вже, звичайно, "очиститись від злочину", якщо тільки можна назвати злочином цей вчинок над старою глухою дурною, злою і хворою, яка сама не знає, для чого живе на світі і яка через місяць, може бути, сама собою померла б.<br>Майже місяць він проводить після того до остаточної катастрофи, жодних на нього підозр немає і не може бути. Тут-то і розгортається весь психологічний процес злочину. Недозволені запитання повстають перед вбивцею несподівані почуття мучають його серце. Божа правда, земний закон бере своє, і він закінчує тим, що змушений сам на се донести. Примушений, щоб хоча загинути в каторзі, але приєднатися знову до людей; почуття роз'єднаності з людством, яке він відчув відразу ж після здійснення злочину, замордувало його. Закон правди і людська природа взяли своє. Злочинець сам вирішує прийняти муки, щоб спокутувати свою справу ».<br>Майбутній твір був задуманий як сповідь героя, в якій би розкривалася боротьба двох начал - добра і зла - у серці людському. Але рамки внутрішнього монологу виявилися занадто тісні для виявлення художньої ідеї твору, і Достоєвський спалив вже майже завершену повість і взявся за роман.<br>Він усвідомив, що внутрішні пошуки героя, боротьба совісті і розуму, знаходять своє підтвердження в конфліктах дійсності і нею ж породжуються.<br>«Розповідь від імені автора, як би невидимої, але всезнаючої людини»-- таким бачиться Достоєвському новий твір, де авторські оцінки і думки як би відступають на другий план, а на перший висувається саме життя в  украй жорстоких і суперечливих проявах.
	{{#ev:youtube\|F9kUMjvni0M}}		{{#ev:youtube\|F9kUMjvni0M}}

User23 в 14:37, 4 ноября 2010

2010-11-04T14:37:37Z

Внесённые изменения

User23: Новая страница: «'''Гіпермаркет Знань>>[[Зарубіжна література|Зарубіжна література...»

2010-11-04T14:24:15Z

Новая страница: «'''Гіпермаркет Знань>>[[Зарубіжна література|Зарубіжна література...»

Новая страница

'''[[Заглавная_страница|Гіпермаркет Знань]]>>[[Зарубіжна література|Зарубіжна література]]>>[[Зарубіжна література 10 клас. Повні уроки|Зарубіжна література 10 клас. Повні уроки]]>> Зарубіжна література: Роман «Злочин і кара». Повні уроки'''<metakeywords>Зарубіжна література 10 клас, Повні уроки, ТемаРоман «Злочин і кара»</metakeywords> 

Тема: Роман «Злочин і кара» як втілення нового, поліфонічного типу художнього мислення. Філософські, соціальні, психологічні й морально-етичні ідеї твору. Мета уроку: Аналіз роману «Злочин і кара» як втілення нового, поліфонічного типу художнього мислення. Тип уроку: засвоєння нових знань. Середина 1860-х рр. була складним часом в історії країни. Громадський рух, який почався після смерті Миколи I, пішов на спад, а після замаху Каракозова на Олександра II і зовсім змінився урядової реакцією. Ситуація погіршувалася тим, що загальна криза, що виникла в результаті селянської реформи, що зруйнувала віковий уклад життя, охопив і духовну сферу. Звільнена «Особиста ініціатива», не стримувана ніякими моральними і культурними нормами і заборонами, властивими традиції, виявлялися у владі «новітніх ідей», відродили таку особисту ініціативу в культ. Це згубно відбивалося на моральному обліку людей. Саме такий хворобливе стан суспільства і зобразив Достоєвський у романі «Злочин і кара». Це твір приніс йому небувале до цих пір визнання серед російської читаючої публіки. «Якраз в цьому романі вперше думка Достоєвського розправила крила. З мурашника принижених і ображених, від слабких сердець і прохарчінскіх бунтів, від конурочной мрії та підпільної злоби письменник виходить у сферу - або, може, теж штовханину? - вищих моральних проблем. Саме до цього часу настільки перегоріли в його душі враження важкого досвіду, що він міг з художнім неупередженістю хвилювати читачів ідеями правди, відповідальності і спокуси. Ні раніше, ні пізніше 1866 Достоєвський не був ... чистим ідеологом художності ... роман «Злочин і кара» за своєю художньою стилістикою залишився у свого автора неперевершеним » - Написав у своїй «Книзі відображень» відомий поет, педагог і критик кінця XIX - початку XX століття Інокентій Анненський. Тема «злочинів» хвилювала Достоєвського. Вона пов'язувалася у свідомості письменника з егоїстичним самоствердженням особистості, всупереч всім моральним законам. Після чергового великого програшу у Вісбадені у вересні 1865 року Федір Михайлович відправив лист видавцеві «Російського  вісника» М. Н. Каткова з викладенням плану майбутньої своєї повісті: «Це психологічний звіт одного злочину. Дія сучасна, в нинішньому році. Молодий чоловік, якого виключено зі студентів університету, міщанин за походженням і живе у крайній бідності, з легковажності, по хиткості в поняттях, піддавшись деяким дивним "недокінченим" ідеям, які носяться в повітрі, вирішив вийти з кепського свого становища. Він вирішив вбити одну стару, титулярну радницю, що дає гроші під відсотки. Стара дурна, глуха, хвора, жадібна ... вона заздрить молодшим від себе, мучаючи у себе в робітниці свою молодшу сестру. "Вона нікуди не годна", "для чого вона живе?", "Корисна вона хоч кому-небудь? "і т. д. - ці питання збивають з пантелику молоду дівчину. Він вирішує вбити її, обібрати з тим, щоб зробити щасливою свою матір, яка живе в повіті, позбавити сестру, яка живе компаньйонкою в одних поміщиків, від люблять розкоші домагань глави цього поміщицького сімейства, домагань, що загрожують їй загибеллю, і потім усе життя бути чесним, твердим, неухильним у виконанні "гуманного боргу до людства" - що вже, звичайно, "очиститись від злочину", якщо тільки можна назвати злочином цей вчинок над старою глухою дурною, злою і хворою, яка сама не знає, для чого живе на світі і яка через місяць, може бути, сама собою померла б. Майже місяць він проводить після того до остаточної катастрофи, жодних на нього підозр немає і не може бути. Тут-то і розгортається весь психологічний процес злочину. Недозволені запитання повстають перед вбивцею несподівані почуття мучають його серце. Божа правда, земний закон бере своє, і він закінчує тим, що змушений сам на се донести. Примушений, щоб хоча загинути в каторзі, але приєднатися знову до людей; почуття роз'єднаності з людством, яке він відчув відразу ж після здійснення злочину, замордувало його. Закон правди і людська природа взяли своє. Злочинець сам вирішує прийняти муки, щоб спокутувати свою справу ». Майбутній твір був задуманий як сповідь героя, в якій би розкривалася боротьба двох начал - добра і зла - у серці людському. Але рамки внутрішнього монологу виявилися занадто тісні для виявлення художньої ідеї твору, і Достоєвський спалив вже майже завершену повість і взявся за роман. Він усвідомив, що внутрішні пошуки героя, боротьба совісті і розуму, знаходять своє підтвердження в конфліктах дійсності і нею ж породжуються. «Розповідь від імені автора, як би невидимої, але всезнаючої людини»-- таким бачиться Достоєвському новий твір, де авторські оцінки і думки як би відступають на другий план, а на перший висувається саме життя в  украй жорстоких і суперечливих проявах. «Закон правди» здійснюється в зіткненні героїв, їх етичних позицій, і навіть «всезнаючий» автор не є істиною в останній інстанції. Читач сам, на думку Достоєвського, повинен разом з його героями зробити свій етичний вибір: він стає свідком тієї драми людської долі і ідей, що змальовує художник. Він, а не письменник виступає в ролі «присяжного» в суді над Родіоном Романовичем Раскольніковим. Справедливість же вироку визначається не стільки фактом самого вбивствастарої-процентщици, скільки виявленням дійсних причин і мотивів, що спонукали героя переступити юридичний і етичний закон. Виявлення цих причин важливе, перш за все, не для засудження або виправдання Раськольникова, а для з'ясування того, що відбувається в світі людини і яким спотворенням і спокусам схильна мораль сучасного суспільства. Тому вистріл Каракозова в Олександра II, що пролунав 4 квітня 1866 р., коли вже вийшли в світ перші роозділи роману, Федір Михайлович сприйняв як життєве підтвердження тому, що мучило його при створенні «Злочину і покарання». Можна стверджувати, що роман «Злочин і покарання» побудований на спростуванні теорії Раськольникова і подальше його духовне одужання. «Ось сама суть злочину. Це вбивство принципу. Якнайглибше збочення етичного розуміння і потім повернення душі до істинно людських відчуттів і понять - ось загальна тема, на яку написаний роман  Достоєвського», - писав Страхов в своїй першій статті, присвяченій роману. В центрі дослідження образу Раскольнікова - егоїзм як основа особи. Особи глибокою, безкорисливою в загальноприйнятому сенсі цього слова, талановитою. Егоїзм, не усвідомлений як егоїзм самої особи, щиро, без жодного удавання, переконаною у відсутності цієї межі у власному характері. Інакше кажучи егоїзм, заснований на глибинному самообмані людини. Егоїзм Раськольникова нерозривно пов'язаний з ідеєю соціального реформаторства - це найповажніше для Достоєвського. Розкольників виступає суб'єктом самостійного незвичайного соціального реформаторства - це найповажніше для Достоєвського: він автор теорії, він же її виконавець. Реалізація свободи волі людини нерозривно пов'язана з його успіхом, досягненням бажаного результату. Успіх - це вчинок, що відбувся, в чомусь що затверджує особу. Поразка пригноблює людину. При цьому, як правило, відзначає Достоєвський, пригноблює не лише свою особисту поразку, але і поразку інших людей. Можливість успіху означає не лише успіх іншого, його уміння і стійкість, але і перемогу людського діяння взагалі, перемогу «Я» як такого. Достоєвський помічає, що люди, яким співчували в їх ризикованому підприємстві, стикалися з тим, що в разі поразки цього підприємства, їм перестають співчувати і навіть перестають поважати їх. «Успіх так багато означає між людьми», - читаємо ми на сторінках роману. Прагнення до свободи волі природньо для людини, тому придушення цього прагнення спотворює особу, а форми протесту проти придушення можуть бути різними, особливо тоді, коли відключається розум, самоконтроль, і людина втрачає звичну для неї подобу, стаючи страшним і для себе, і для інших.  Методично і скрупульозно вивчає Достоєвський психологічну подобу людини - людина стає для нього крапкою відліку, причому людина не абстрактна, а досить конкретна. Російський філософ Бердяєв писав: «У антропологізмі Достоєвського щось нове відкрилося світу. У Достоєвському виняткової гостроти досягло самопочуття людини, проблема про людину.»

 ''Список використаних джерел:'' Відкритий урок, на тему: Проблема роману Ф. Достоєвського «Злочин і кара».  Андроник А.В.учителя світової літератури, сш №45, м Херсон. Урок на тему : Проблема російської душі в романі «Злочин і кара» Корчик Н. Д. учителя світової літератури, сш №1, м Запоріжжя. Белов Сергій Володимирович Роман Ф.М.Достоєвського "Злочин і покарання". Коментар.- М.: Освіта, 2005.- 240с. Достоєвський Ф.М. Вина і Кара.- Вінніпег: Український Голос, 2008.- 261с. Бачинин Владимир Аркадьевич, Панов Николай Иванович Достоевский: философия, социология и психология преступления.- Харків: Основа, 2001.- 136с. Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В. 

 Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам].

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].