http://edufuture.biz/index.php?action=history&feed=atom&title=%D0%A2%D0%B5%D0%BC%D0%B0_13._%D0%90%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B9_%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9Тема 13. Анатолій Костецький - История изменений2026-04-03T20:44:59ZИстория изменений этой страницы в викиMediaWiki 1.16.0http://edufuture.biz/index.php?title=%D0%A2%D0%B5%D0%BC%D0%B0_13._%D0%90%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B9_%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9&diff=12484&oldid=prevNatasha в 15:00, 29 октября 20092009-10-29T15:00:53Z<p></p>
<a href="http://edufuture.biz/index.php?title=%D0%A2%D0%B5%D0%BC%D0%B0_13._%D0%90%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B9_%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9&diff=12484&oldid=9783">Внесённые изменения</a>Natashahttp://edufuture.biz/index.php?title=%D0%A2%D0%B5%D0%BC%D0%B0_13._%D0%90%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B9_%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9&diff=9783&oldid=prevJu2009 в 09:55, 6 октября 20092009-10-06T09:55:16Z<p></p>
<a href="http://edufuture.biz/index.php?title=%D0%A2%D0%B5%D0%BC%D0%B0_13._%D0%90%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B9_%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9&diff=9783&oldid=7194">Внесённые изменения</a>Ju2009http://edufuture.biz/index.php?title=%D0%A2%D0%B5%D0%BC%D0%B0_13._%D0%90%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B9_%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9&diff=7194&oldid=prevЛира в 07:09, 30 августа 20092009-08-30T07:09:33Z<p></p>
<a href="http://edufuture.biz/index.php?title=%D0%A2%D0%B5%D0%BC%D0%B0_13._%D0%90%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B9_%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9&diff=7194&oldid=6888">Внесённые изменения</a>Лираhttp://edufuture.biz/index.php?title=%D0%A2%D0%B5%D0%BC%D0%B0_13._%D0%90%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B9_%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9&diff=6888&oldid=prevЛира в 12:14, 26 августа 20092009-08-26T12:14:42Z<p></p>
<table style="background-color: white; color:black;">
<col class='diff-marker' />
<col class='diff-content' />
<col class='diff-marker' />
<col class='diff-content' />
<tr valign='top'>
<td colspan='2' style="background-color: white; color:black;">← Предыдущая</td>
<td colspan='2' style="background-color: white; color:black;">Версия 12:14, 26 августа 2009</td>
</tr><tr><td colspan="2" class="diff-lineno">Строка 1:</td>
<td colspan="2" class="diff-lineno">Строка 1:</td></tr>
<tr><td class='diff-marker'>-</td><td style="background: #ffa; color:black; font-size: smaller;"><div>&nbsp;АНАТОЛІЙ КОСТЕЦЬКИЙ</div></td><td class='diff-marker'>+</td><td style="background: #cfc; color:black; font-size: smaller;"><div>&nbsp;АНАТОЛІЙ КОСТЕЦЬКИЙ
<ins class="diffchange diffchange-inline"> </ins></div></td></tr>
<tr><td class='diff-marker'> </td><td style="background: #eee; color:black; font-size: smaller;"></td><td class='diff-marker'> </td><td style="background: #eee; color:black; font-size: smaller;"></td></tr>
<tr><td class='diff-marker'>-</td><td style="background: #ffa; color:black; font-size: smaller;"><div><metakeywords>українська література, 3 клас, урок на тему, Тема 13. Анатолій Костецький</metakeywords></div></td><td class='diff-marker'>+</td><td style="background: #cfc; color:black; font-size: smaller;"><div><metakeywords>українська література, 3 клас, урок на тему, Тема 13. Анатолій Костецький</metakeywords>
<ins class="diffchange diffchange-inline"> </ins></div></td></tr>
<tr><td class='diff-marker'> </td><td style="background: #eee; color:black; font-size: smaller;"></td><td class='diff-marker'> </td><td style="background: #eee; color:black; font-size: smaller;"></td></tr>
<tr><td class='diff-marker'>-</td><td style="background: #ffa; color:black; font-size: smaller;"><div>Анатолій Костецький народився в Києві у 1948 році у сім'ї вчителів. Як згадує сам поет, він змалечку сидів на уроках літератури,<br>які проводила його мама, охоче читав, малював і пробував віршувати.<br>Багато вражень у нього залишилось від перебування у селищі Козин, де щоліта на нього чекали не лише цікаві розваги, а й казки, пісні, яскрава народна мова.<br>Головні герої віршів Анатолія Костецького — твої ровесники, — жваві, непосидючі, мрійники і фантазери. У своїх творах поет торкається багатьох різних тем,<br>але провідною є дитяче життя, сповнене відкриттів, вигадок,гумору. Відкрито і серйозно, але ненав'язливо, без повчань поет говорить про те, що для людини є найважливішим: як дружити, як берегти метелика і найменшу травинку...</div></td><td class='diff-marker'>+</td><td style="background: #cfc; color:black; font-size: smaller;"><div>Анатолій Костецький народився в Києві у 1948 році у сім'ї вчителів. Як згадує сам поет, він змалечку сидів на уроках літератури,<br>які проводила його мама, охоче читав, малював і пробував віршувати.<br>Багато вражень у нього залишилось від перебування у селищі Козин, де щоліта на нього чекали не лише цікаві розваги, а й казки, пісні, яскрава народна мова.<br>Головні герої віршів Анатолія Костецького — твої ровесники, — жваві, непосидючі, мрійники і фантазери. У своїх творах поет торкається багатьох різних тем,<br>але провідною є дитяче життя, сповнене відкриттів, вигадок,гумору. Відкрито і серйозно, але ненав'язливо, без повчань поет говорить про те, що для людини є найважливішим: як дружити, як берегти метелика і найменшу травинку...
<ins class="diffchange diffchange-inline"> </ins></div></td></tr>
<tr><td class='diff-marker'> </td><td style="background: #eee; color:black; font-size: smaller;"></td><td class='diff-marker'> </td><td style="background: #eee; color:black; font-size: smaller;"></td></tr>
<tr><td class='diff-marker'>-</td><td style="background: #ffa; color:black; font-size: smaller;"><div><br>ІМЕНА</div></td><td class='diff-marker'>+</td><td style="background: #cfc; color:black; font-size: smaller;"><div><br>ІМЕНА
<ins class="diffchange diffchange-inline"> </ins></div></td></tr>
<tr><td class='diff-marker'> </td><td style="background: #eee; color:black; font-size: smaller;"></td><td class='diff-marker'> </td><td style="background: #eee; color:black; font-size: smaller;"></td></tr>
<tr><td class='diff-marker'>-</td><td style="background: #ffa; color:black; font-size: smaller;"><div><br>Я хотів би страшенно,<br>як хочете знати,<br>все у світі<br>по-своєму<br>знову назвати.<br>Я назвав би<br>волошку<br>тоді<br>голубника,<br>щоб дорослі<br>ще більше<br>її полюбили.<br>А хлоп'ят і дівчат<br>я б назвав<br>любенята<br>щоб іще веселіше<br>було їм гуляти.<br>Я б ласкаву тополю<br>назвав<br>лопотуля,<br>щоб вона для птахів<br>дарувала притулок.<br>А бабусю<br>назвав би тоді я<br>л ю 6 у ся,<br>щоб світилася ніжністю<br>кожна бабуся.<br>І цвіли б любенят<br>голубникові очі,<br>і любусі<br>гуляли б із ними<br>охоче,<br>а над ними<br>співала б собі<br>лопотуля,<br>і цю пісню її<br>всі б навколо почули!..<br>Та речей безіменних<br>на світі нема.<br>Жаль, що є вже<br>для всього<br>давно імена...<br><br>Загадка<br>Голуба хустина, жовтий клубок<br>по хустині качається, людям усміхається.<br><br>У гостях<br><br>У Віті —<br>день народження.<br>Ми всі<br>туди запрошені<br>і ввечері,<br>о шостій,<br>прийшли до нього<br>в гості.<br><br>Нам одчинила<br>двері<br>мала сестричка Віті<br>і зразу запитала:<br><br>— Хто ноги з вас<br>не витер?<br>В нас килим —<br>не для того,<br>аби його бруднити!<br>Ану,<br>біля порога<br>знімайте черевики!<br>Та подарунки зразу<br>давайте,<br>я сховаю.<br>Та кришталеву вазу<br>не скиньте!<br>Я вас знаю!..<br>Ви думаєте:<br>просто<br>отак ходити<br>в гості?<br>А це —<br>наука справжня,<br>відповідальна справа!..<br>І меблі<br>у вітальні<br>не мацайте руками,<br>і пальцями по стінах<br>не мажте —<br>будуть плями...<br><br>Іще сестриця Віті<br>щось стала<br>говорити.<br>Та ми її<br>не слухали —<br>хіба ж це варто<br>слухать?!<br>Ми від її<br>«гостинності»<br>помчали геть<br>щодуху,<br>бо й справді:<br>ох, не просто<br>отак<br>ходити в гості!<br><br><u>З яким настроєм прийшли діти на день народження? Чому ж вони помчали геть щодуху? А як ти розумієш гостинність?<br>Як треба читати першу і останню строфи вірша? Яка інтонація переважатиме під час читання слів сестрички Віті?<br>Продовж речення: Цей вірш не лише смішний, ай ...<br>Який епізод вірша зображено на малюнку?<br><br>Прочитай назву наступного вірша і поміркуй, про що в ньому може розповідатися.</u><br><br>БЮРО ЗНАХІДОК</div></td><td class='diff-marker'>+</td><td style="background: #cfc; color:black; font-size: smaller;"><div><br>Я хотів би страшенно,<br>як хочете знати,<br>все у світі<br>по-своєму<br>знову назвати.<br>Я назвав би<br>волошку<br>тоді<br>голубника,<br>щоб дорослі<br>ще більше<br>її полюбили.<br>А хлоп'ят і дівчат<br>я б назвав<br>любенята<br>щоб іще веселіше<br>було їм гуляти.<br>Я б ласкаву тополю<br>назвав<br>лопотуля,<br>щоб вона для птахів<br>дарувала притулок.<br>А бабусю<br>назвав би тоді я<br>л ю 6 у ся,<br>щоб світилася ніжністю<br>кожна бабуся.<br>І цвіли б любенят<br>голубникові очі,<br>і любусі<br>гуляли б із ними<br>охоче,<br>а над ними<br>співала б собі<br>лопотуля,<br>і цю пісню її<br>всі б навколо почули!..<br>Та речей безіменних<br>на світі нема.<br>Жаль, що є вже<br>для всього<br>давно імена...<br><br>Загадка<br>Голуба хустина, жовтий клубок<br>по хустині качається, людям усміхається.<br><br>У гостях<br><br>У Віті —<br>день народження.<br>Ми всі<br>туди запрошені<br>і ввечері,<br>о шостій,<br>прийшли до нього<br>в гості.<br><br>Нам одчинила<br>двері<br>мала сестричка Віті<br>і зразу запитала:<br><br>— Хто ноги з вас<br>не витер?<br>В нас килим —<br>не для того,<br>аби його бруднити!<br>Ану,<br>біля порога<br>знімайте черевики!<br>Та подарунки зразу<br>давайте,<br>я сховаю.<br>Та кришталеву вазу<br>не скиньте!<br>Я вас знаю!..<br>Ви думаєте:<br>просто<br>отак ходити<br>в гості?<br>А це —<br>наука справжня,<br>відповідальна справа!..<br>І меблі<br>у вітальні<br>не мацайте руками,<br>і пальцями по стінах<br>не мажте —<br>будуть плями...<br><br>Іще сестриця Віті<br>щось стала<br>говорити.<br>Та ми її<br>не слухали —<br>хіба ж це варто<br>слухать?!<br>Ми від її<br>«гостинності»<br>помчали геть<br>щодуху,<br>бо й справді:<br>ох, не просто<br>отак<br>ходити в гості!<br><br><u>З яким настроєм прийшли діти на день народження? Чому ж вони помчали геть щодуху? А як ти розумієш гостинність?<br>Як треба читати першу і останню строфи вірша? Яка інтонація переважатиме під час читання слів сестрички Віті?<br>Продовж речення: Цей вірш не лише смішний, ай ...<br>Який епізод вірша зображено на малюнку?<br><br>Прочитай назву наступного вірша і поміркуй, про що в ньому може розповідатися.</u><br><br>БЮРО ЗНАХІДОК
<ins class="diffchange diffchange-inline"> </ins></div></td></tr>
<tr><td class='diff-marker'> </td><td style="background: #eee; color:black; font-size: smaller;"></td><td class='diff-marker'> </td><td style="background: #eee; color:black; font-size: smaller;"></td></tr>
<tr><td class='diff-marker'>-</td><td style="background: #ffa; color:black; font-size: smaller;"><div><br>Будь ласка,<br>заходьте!<br>Скоріше заходьте!<br>Усе,<br>що згубили,—<br>шукайте й знаходьте!<br>Я все<br>покажу вам,<br>що є на полицях.<br>Ви тільки,<br>будь ласка,<br>уважно дивіться.<br>Можливо,<br>на котрійсь<br>із наших полиць<br>ви знайдете те,<br>що згубили колись!<br>2<br>Отут<br>перед вами —<br>загублена совість.<br>Гадаю,<br>вона в нас<br>лише тимчасово:<br>без неї ж<br>не можуть<br>дорослі та діти<br>&nbsp;<br>сусідці по парті<br>малюнок порвав.<br>А тільки<br>спитають у нього:<br>— Навіщо? —<br>Провину<br>він звалить одразу<br>на інших,<br>тому ні в дворі з ним,<br>ні в класі не грають.<br>Гадаю,<br>він скоро до нас<br>завітає...<br>Ну от, подивіться,<br>а що вам казав я!<br>Уже поспішає<br>по совість хазяїн!<br>— Ця совість,<br>я бачу,<br>належить тобі?<br>Будь ласка,<br>бери,<br>але більш не губи!<br>З<br>А тут на полиці —<br>роззява з роззяв,<br>найкращий ловець<br>і винищувач ґав.<br>Давно вже<br>усе він забув<br>і проґавив:<br>забув він<br>обов'язки й справи,<br>забув десь портфель,<br>рукавички красиві,<br>забув і про те він,<br>що мама просила.<br>А якось на ґаву<br>так рота роззявив,<br>що сам загубив себе,<br>бідний роззява!<br>Ще й досі<br>дивується всюди<br>народ:<br>од хлопця зоставсь<br>лиш роззявлений рот...<br>Як тільки<br>зустріне його<br>хтось із вас,<br>скажіть,<br>щоб зайшов за собою<br>до нас.<br>4<br>Ця купа велика —<br>загублений час.<br>Боюся,<br>що й місця<br>не вистачить в нас...<br>Ось —<br>час для навчання,<br>загублений в школі,—<br>його вже, напевно,<br>не вернеш ніколи!<br>Тут-<br>час допомоги<br>і мамам, і татам,<br>який у розвагах<br>втрачали завзято.<br>Там —<br>час для зарядки,<br>що в ліжках згубили<br>і разом зі спортом<br>у ліні втопили...<br><br>Тут стільки часу<br>погубили невчасно,<br>що я вже й не знаю,<br>куди його класти!<br>Напевно,<br>мені доведеться<br>на дверях<br>скоріше прибити<br>табличку фанерну,<br>щоб з неї<br>нарешті<br>довідався кожний:<br>«Загублений час<br>повернути<br>не можна!»<br>5<br>А онде<br>в куточку,<br>далекім і темнім,<br>лежить і страждає<br>загублена чемність.<br>Страждає<br>за хлопця якогось<br>страшенно!..<br>Він лізе<br>в тролебус,<br>немов навіжений,<br>всідається й дума:<br>«Усі ви<br>хоч трісніть, —<br>нізащо у світі<br>не встану я<br>з місця!»<br>Тому-то й страждає<br>так гірко та вперто<br>загублена чемність,<br>що може й померти...<br>Візьміть її швидше,<br>я дуже вас прошу,<br>а то, бідолаха,<br>загинути може!<br>...Як бачите,<br>є в нас<br>на що подивитись,<br>тому не соромтесь,<br>дорослі та діти,<br>будь ласка,<br>заходьте,<br>скоріше заходьте,<br>усе, що згубили,—<br>шукайте й знаходьте!<br>І все,<br>що вам треба,—<br>скоріше беріть.<br>Та більше<br>ніколи в житті<br>не губіть!<br><br><u>Попрацюйте разом!<br>Що це за чарівне бюро знахідок? Розкажіть, які незвичайні речі зберігаються в ньому, хто і як їх загубив.<br>А яку знахідку не можна повернути? Чому?<br>Чи не загубили і ви щось таке, що слід пошукати у такому бюро знахідок?<br>Знайдіть у бібліотеці книжку творів Анатолія Костецького<br>і прочитайте вірш повністю.</u><br><br><br><br></div></td><td class='diff-marker'>+</td><td style="background: #cfc; color:black; font-size: smaller;"><div><br>Будь ласка,<br>заходьте!<br>Скоріше заходьте!<br>Усе,<br>що згубили,—<br>шукайте й знаходьте!<br>Я все<br>покажу вам,<br>що є на полицях.<br>Ви тільки,<br>будь ласка,<br>уважно дивіться.<br>Можливо,<br>на котрійсь<br>із наших полиць<br>ви знайдете те,<br>що згубили колись!<br>2<br>Отут<br>перед вами —<br>загублена совість.<br>Гадаю,<br>вона в нас<br>лише тимчасово:<br>без неї ж<br>не можуть<br>дорослі та діти<br>&nbsp;<br>сусідці по парті<br>малюнок порвав.<br>А тільки<br>спитають у нього:<br>— Навіщо? —<br>Провину<br>він звалить одразу<br>на інших,<br>тому ні в дворі з ним,<br>ні в класі не грають.<br>Гадаю,<br>він скоро до нас<br>завітає...<br>Ну от, подивіться,<br>а що вам казав я!<br>Уже поспішає<br>по совість хазяїн!<br>— Ця совість,<br>я бачу,<br>належить тобі?<br>Будь ласка,<br>бери,<br>але більш не губи!<br>З<br>А тут на полиці —<br>роззява з роззяв,<br>найкращий ловець<br>і винищувач ґав.<br>Давно вже<br>усе він забув<br>і проґавив:<br>забув він<br>обов'язки й справи,<br>забув десь портфель,<br>рукавички красиві,<br>забув і про те він,<br>що мама просила.<br>А якось на ґаву<br>так рота роззявив,<br>що сам загубив себе,<br>бідний роззява!<br>Ще й досі<br>дивується всюди<br>народ:<br>од хлопця зоставсь<br>лиш роззявлений рот...<br>Як тільки<br>зустріне його<br>хтось із вас,<br>скажіть,<br>щоб зайшов за собою<br>до нас.<br>4<br>Ця купа велика —<br>загублений час.<br>Боюся,<br>що й місця<br>не вистачить в нас...<br>Ось —<br>час для навчання,<br>загублений в школі,—<br>його вже, напевно,<br>не вернеш ніколи!<br>Тут-<br>час допомоги<br>і мамам, і татам,<br>який у розвагах<br>втрачали завзято.<br>Там —<br>час для зарядки,<br>що в ліжках згубили<br>і разом зі спортом<br>у ліні втопили...<br><br>Тут стільки часу<br>погубили невчасно,<br>що я вже й не знаю,<br>куди його класти!<br>Напевно,<br>мені доведеться<br>на дверях<br>скоріше прибити<br>табличку фанерну,<br>щоб з неї<br>нарешті<br>довідався кожний:<br>«Загублений час<br>повернути<br>не можна!»<br>5<br>А онде<br>в куточку,<br>далекім і темнім,<br>лежить і страждає<br>загублена чемність.<br>Страждає<br>за хлопця якогось<br>страшенно!..<br>Він лізе<br>в тролебус,<br>немов навіжений,<br>всідається й дума:<br>«Усі ви<br>хоч трісніть, —<br>нізащо у світі<br>не встану я<br>з місця!»<br>Тому-то й страждає<br>так гірко та вперто<br>загублена чемність,<br>що може й померти...<br>Візьміть її швидше,<br>я дуже вас прошу,<br>а то, бідолаха,<br>загинути може!<br>...Як бачите,<br>є в нас<br>на що подивитись,<br>тому не соромтесь,<br>дорослі та діти,<br>будь ласка,<br>заходьте,<br>скоріше заходьте,<br>усе, що згубили,—<br>шукайте й знаходьте!<br>І все,<br>що вам треба,—<br>скоріше беріть.<br>Та більше<br>ніколи в житті<br>не губіть!<br><br><u>Попрацюйте разом!<br>Що це за чарівне бюро знахідок? Розкажіть, які незвичайні речі зберігаються в ньому, хто і як їх загубив.<br>А яку знахідку не можна повернути? Чому?<br>Чи не загубили і ви щось таке, що слід пошукати у такому бюро знахідок?<br>Знайдіть у бібліотеці книжку творів Анатолія Костецького<br>і прочитайте вірш повністю.</u><br><ins class="diffchange diffchange-inline"><br>О.Я. Савченко. Читанка 3 клас.<br><br>Надіслано читачами з інтернет-сайту</ins><br><br><br></div></td></tr>
<!-- diff cache key edufuturebiz-wiki_:diff:version:1.11a:oldid:6887:newid:6888 -->
</table>Лираhttp://edufuture.biz/index.php?title=%D0%A2%D0%B5%D0%BC%D0%B0_13._%D0%90%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B9_%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9&diff=6887&oldid=prevЛира: Создана новая страница размером АНАТОЛІЙ КОСТЕЦЬКИЙ <metakeywords>українська література, 3 клас, урок на тему, ...2009-08-26T12:14:04Z<p>Создана новая страница размером АНАТОЛІЙ КОСТЕЦЬКИЙ <metakeywords>українська література, 3 клас, урок на тему, ...</p>
<p><b>Новая страница</b></p><div>&nbsp;АНАТОЛІЙ КОСТЕЦЬКИЙ<br />
<br />
<metakeywords>українська література, 3 клас, урок на тему, Тема 13. Анатолій Костецький</metakeywords><br />
<br />
Анатолій Костецький народився в Києві у 1948 році у сім'ї вчителів. Як згадує сам поет, він змалечку сидів на уроках літератури,<br>які проводила його мама, охоче читав, малював і пробував віршувати.<br>Багато вражень у нього залишилось від перебування у селищі Козин, де щоліта на нього чекали не лише цікаві розваги, а й казки, пісні, яскрава народна мова.<br>Головні герої віршів Анатолія Костецького — твої ровесники, — жваві, непосидючі, мрійники і фантазери. У своїх творах поет торкається багатьох різних тем,<br>але провідною є дитяче життя, сповнене відкриттів, вигадок,гумору. Відкрито і серйозно, але ненав'язливо, без повчань поет говорить про те, що для людини є найважливішим: як дружити, як берегти метелика і найменшу травинку...<br />
<br />
<br>ІМЕНА<br />
<br />
<br>Я хотів би страшенно,<br>як хочете знати,<br>все у світі<br>по-своєму<br>знову назвати.<br>Я назвав би<br>волошку<br>тоді<br>голубника,<br>щоб дорослі<br>ще більше<br>її полюбили.<br>А хлоп'ят і дівчат<br>я б назвав<br>любенята<br>щоб іще веселіше<br>було їм гуляти.<br>Я б ласкаву тополю<br>назвав<br>лопотуля,<br>щоб вона для птахів<br>дарувала притулок.<br>А бабусю<br>назвав би тоді я<br>л ю 6 у ся,<br>щоб світилася ніжністю<br>кожна бабуся.<br>І цвіли б любенят<br>голубникові очі,<br>і любусі<br>гуляли б із ними<br>охоче,<br>а над ними<br>співала б собі<br>лопотуля,<br>і цю пісню її<br>всі б навколо почули!..<br>Та речей безіменних<br>на світі нема.<br>Жаль, що є вже<br>для всього<br>давно імена...<br><br>Загадка<br>Голуба хустина, жовтий клубок<br>по хустині качається, людям усміхається.<br><br>У гостях<br><br>У Віті —<br>день народження.<br>Ми всі<br>туди запрошені<br>і ввечері,<br>о шостій,<br>прийшли до нього<br>в гості.<br><br>Нам одчинила<br>двері<br>мала сестричка Віті<br>і зразу запитала:<br><br>— Хто ноги з вас<br>не витер?<br>В нас килим —<br>не для того,<br>аби його бруднити!<br>Ану,<br>біля порога<br>знімайте черевики!<br>Та подарунки зразу<br>давайте,<br>я сховаю.<br>Та кришталеву вазу<br>не скиньте!<br>Я вас знаю!..<br>Ви думаєте:<br>просто<br>отак ходити<br>в гості?<br>А це —<br>наука справжня,<br>відповідальна справа!..<br>І меблі<br>у вітальні<br>не мацайте руками,<br>і пальцями по стінах<br>не мажте —<br>будуть плями...<br><br>Іще сестриця Віті<br>щось стала<br>говорити.<br>Та ми її<br>не слухали —<br>хіба ж це варто<br>слухать?!<br>Ми від її<br>«гостинності»<br>помчали геть<br>щодуху,<br>бо й справді:<br>ох, не просто<br>отак<br>ходити в гості!<br><br><u>З яким настроєм прийшли діти на день народження? Чому ж вони помчали геть щодуху? А як ти розумієш гостинність?<br>Як треба читати першу і останню строфи вірша? Яка інтонація переважатиме під час читання слів сестрички Віті?<br>Продовж речення: Цей вірш не лише смішний, ай ...<br>Який епізод вірша зображено на малюнку?<br><br>Прочитай назву наступного вірша і поміркуй, про що в ньому може розповідатися.</u><br><br>БЮРО ЗНАХІДОК<br />
<br />
<br>Будь ласка,<br>заходьте!<br>Скоріше заходьте!<br>Усе,<br>що згубили,—<br>шукайте й знаходьте!<br>Я все<br>покажу вам,<br>що є на полицях.<br>Ви тільки,<br>будь ласка,<br>уважно дивіться.<br>Можливо,<br>на котрійсь<br>із наших полиць<br>ви знайдете те,<br>що згубили колись!<br>2<br>Отут<br>перед вами —<br>загублена совість.<br>Гадаю,<br>вона в нас<br>лише тимчасово:<br>без неї ж<br>не можуть<br>дорослі та діти<br>&nbsp;<br>сусідці по парті<br>малюнок порвав.<br>А тільки<br>спитають у нього:<br>— Навіщо? —<br>Провину<br>він звалить одразу<br>на інших,<br>тому ні в дворі з ним,<br>ні в класі не грають.<br>Гадаю,<br>він скоро до нас<br>завітає...<br>Ну от, подивіться,<br>а що вам казав я!<br>Уже поспішає<br>по совість хазяїн!<br>— Ця совість,<br>я бачу,<br>належить тобі?<br>Будь ласка,<br>бери,<br>але більш не губи!<br>З<br>А тут на полиці —<br>роззява з роззяв,<br>найкращий ловець<br>і винищувач ґав.<br>Давно вже<br>усе він забув<br>і проґавив:<br>забув він<br>обов'язки й справи,<br>забув десь портфель,<br>рукавички красиві,<br>забув і про те він,<br>що мама просила.<br>А якось на ґаву<br>так рота роззявив,<br>що сам загубив себе,<br>бідний роззява!<br>Ще й досі<br>дивується всюди<br>народ:<br>од хлопця зоставсь<br>лиш роззявлений рот...<br>Як тільки<br>зустріне його<br>хтось із вас,<br>скажіть,<br>щоб зайшов за собою<br>до нас.<br>4<br>Ця купа велика —<br>загублений час.<br>Боюся,<br>що й місця<br>не вистачить в нас...<br>Ось —<br>час для навчання,<br>загублений в школі,—<br>його вже, напевно,<br>не вернеш ніколи!<br>Тут-<br>час допомоги<br>і мамам, і татам,<br>який у розвагах<br>втрачали завзято.<br>Там —<br>час для зарядки,<br>що в ліжках згубили<br>і разом зі спортом<br>у ліні втопили...<br><br>Тут стільки часу<br>погубили невчасно,<br>що я вже й не знаю,<br>куди його класти!<br>Напевно,<br>мені доведеться<br>на дверях<br>скоріше прибити<br>табличку фанерну,<br>щоб з неї<br>нарешті<br>довідався кожний:<br>«Загублений час<br>повернути<br>не можна!»<br>5<br>А онде<br>в куточку,<br>далекім і темнім,<br>лежить і страждає<br>загублена чемність.<br>Страждає<br>за хлопця якогось<br>страшенно!..<br>Він лізе<br>в тролебус,<br>немов навіжений,<br>всідається й дума:<br>«Усі ви<br>хоч трісніть, —<br>нізащо у світі<br>не встану я<br>з місця!»<br>Тому-то й страждає<br>так гірко та вперто<br>загублена чемність,<br>що може й померти...<br>Візьміть її швидше,<br>я дуже вас прошу,<br>а то, бідолаха,<br>загинути може!<br>...Як бачите,<br>є в нас<br>на що подивитись,<br>тому не соромтесь,<br>дорослі та діти,<br>будь ласка,<br>заходьте,<br>скоріше заходьте,<br>усе, що згубили,—<br>шукайте й знаходьте!<br>І все,<br>що вам треба,—<br>скоріше беріть.<br>Та більше<br>ніколи в житті<br>не губіть!<br><br><u>Попрацюйте разом!<br>Що це за чарівне бюро знахідок? Розкажіть, які незвичайні речі зберігаються в ньому, хто і як їх загубив.<br>А яку знахідку не можна повернути? Чому?<br>Чи не загубили і ви щось таке, що слід пошукати у такому бюро знахідок?<br>Знайдіть у бібліотеці книжку творів Анатолія Костецького<br>і прочитайте вірш повністю.</u><br><br><br><br></div>Лира