Версия 12:50, 15 ноября 2010

Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 10 клас. Повні уроки>>Всесвітня історія 10 клас. Повні уроки>> Всесвітня історія: Нова економічна політика. Створення СРСР. Повні уроки

 Тема: Нова економічна політика. Створення СРСР.

Мета:  Описати основні положення НЕПу. Його вплив на економіку, життя селян. Описати передумови створення СРСР.

Структура уроку:

1. Опитування дошнього завдання

2. Бесіда. Розповідь. Читання матеріалу класом. Перегляд відео.

3. Дискусія робота  по групам

4. Домашнє завдання 

ХІД УРОКУ

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

 1.1 Нова економічна політика (НЕП). 

Політика військового комунізму активізувала повстання на всій території колишньої імперї, Поволжя, Кубань та Дон,Туркестан.

Наймаштабнішим були страйки на чолі з А.Антоновим, що охопило Воронезьку та Тамбовську губернії. Проти загонів Антонова воювала регулярна армія на чолі з М.Тухачевським. В той же час тривала повстанська боротьба керівництвом Н.Махна в Україні.

Дуже небезпечним для більшовиків було повстання моряків Кронштадту. Повсталі висунули  політичні вимои: "Ради - без комуністів". Проти повсталих було піднято армію під командуванням Тухачевского.  Після придушення опору органами ВЧК почалися масові репресії.

Ще в березні 1920 р. В. Ленін рішуче заперечував Л. Троцькому, який пропонував замінити продрозкладку продподатком та відновити товарообіг. Та вже на X з'їзді (1921 р.) партії В. Ленін змінив свою позицію і закликав перейти до «нової економічної політики» (НЕПу) і навіть погрожував відставкою, якщо партія не підтримає його. Відтак В. Ленін дійшов до думки, що потрібно змінити тактику й соціалізм в Росії слід будувати за допомогою ...державного капіталізму. НЕП саме і був пристосованою більшовиками до умов комуністичної Росії особливою формою державного капіталізму. В. Ленін заявляв, що НЕП - «це всерйоз і надовго», але він ніколи не казав, що це назавжди.

Причини появи НЕПу:

1) закінчення бойових дій,  початок відбудови господарства.

2) економіки була у кризі, тому влада повинна була відійти від комуністичної доктрини.

3) невдоволення селянства продрозкладкою.

4) спад світового революційного руху вичерпав надії на швидке здійснення світової революції і матеріально-технічну допомогу західного пролетаріату.

Неп — це комплекс заходів перехідного періоду, який передбачав заміну продрозкладки продподатком; використання товарно-грошових відносин, формування ринку; кооперування трудящих; запровадження госпрозрахунку, посилення особистої зацікавленості у результатах праці; тимчасовий допуск капіталістичних елементів у економіку.

   Прийнята X з'їздом РКП(б) резолюція «Про заміну продрозкладки продподатком» передбачала набагато ширшу програму, ніж можна було зробити висновок з назви резолюції — вона заклала основи індустріального стрибка.

   Питанням першочергової ваги було кооперування селянства. Розв'язання цієї задачі включало селян у соціалістичне будівництво та  нейтралізовувало їх як потенційно ворожу більшовикам сил. 

Агітаційний плакат

     Запроваджуючи НЕП, держава зберегла за собою «командні висоти» у важкій промисловості та інших найважливіших галузях, зате дозволила приватну торгівлю й дрібне приватне виробництво із застосуванням найманої робочої сили. Та й державна промисловість тепер змушена була не просто виконувати план, а працювати на ринок, оскільки була переведена на самофінансування - що продано, те й можна розподіляти серед працівників. Не всім це виявилося під силу, тому частина дрібних виробництв збанкрутіла й була продана колишнім власникам або передана в оренду чи здана в концесію (за роки НЕПу було надано дозвіл лише на 123 концесії).

   Не менш важливу роль відіграла грошова реформа, розпочата в 1922 р., біля витоків якої стояв народний комісар фінансів Г. Сокольников. Він, який здобув ступінь доктора економіки в Сорбонні, чи не єдиний у більшовицькому керівництві вважав, що економіка Росії є невід'ємною складовою світової економіки. Державний банк РСФРР натомість радзнаків запровадив нову грошову одиницю – червінець. Хоч спочатку паралельно існували старі й нові гроші, але саме червінець відразу набув значної популярності. У 1924 р. за 1 червінець давали майже 2 долари США і майже 9 англійських фунтів стерлінгів; до 1925 р. червінець вільно обмінювався на іноземну валюту, а відтак мав попит на зарубіжних біржах. 

   Нові гроші значно активізували як державну, так і кооперативну та приватну торгівлю, відновилися ярмарки й товарні біржі.

   Природно, що як і будь-яка інша економічна модель, НЕП не був застрахований від кризових проявів. Перша криза, яку Л. Троцький назвав «ножицями цін», спіткала НЕП у 1923 р., коли ціни на промислову продукцію виявилися завищеними, а ціни на продукцію сільського господарства - низькими. Через це селяни, сплативши податок, відмовлялися за безцінь продавати продукти на ринку. Це негайно позначилося на містах, оскільки погіршилося їх постачання продовольством. Тимчасовий вихід було знайдено в підвищенні державою цін на продукцію селян.

Демонстрація селянам переваг нової техніки

   У 1925-1928 рр. у країні відбулися дві «кризи хлібозаготівель» - селяни відмовлялися здавати «лишки» за невигідними для них державними цінами. За відмову закон передбачав до 5 років ув'язнення тим, хто не підкорявся, а тому, хто доносив на свого односельця, який «ховав хліб від пролетаріату», перепадало 25 % вилученого збіжжя.

   Оскільки ні В. Ленін, ні його наступник Й. Сталін ніколи не розглядали НЕП як шлях побудови соціалізму, а лише як тимчасовий відступ для перегрупування сил, то в 1929 р. цій політиці було покладено край.

Здача зерна державі

1.2 Реалізація непу в Україні

Реалізація непу в Україні відбувалася надзвичайно суперечливо. Реальні наслідки заміни продрозкладки продподатком стали відчутними згодом, оскільки продподаток мав стягуватися з урожаю 1921 p., до того ж на практиці цей процес здійснювався методами продрозкладки. Проте свобода торгівлі пробуджували зацікавленість селянина в ефективнішому веденні власного господарства.

З переходом до непу почала відроджуватися кооперація, в якій більшовики вбачали оптимальну форму залучення селянства до соціалістичного будівництва, важливий елемент, що поєднує міста та села. Поставлена в умови непу, державна промисловість активно переходила на ринкові відносини. 

Як і кожна перехідна модель, неп не міг остаточно стабілізувати економічний розвиток. 

Отже, нова економічна політика була реакцією на об'єктивні обставини — кризовий стан економіки, невдоволення селян продрозкладкою, спад світового робітничого руху тощо. Ця політика була вимушеним тактичним кроком, здійсненим під тиском обставин, а не стратегічною лінією. Згортання наприкінці 20-х років непу зумовлене внутрішніми економічними протиріччями цієї політики та суперечливими процесами, які вона зумовила в суспільстві: зниженням темпів розвитку, вичерпанням ресурсів, небажанням більшовицької партії ділитися владою і поширити дію економічного плюралізму на сферу політичну; швидкою диференціацією суспільства, зростанням соціальної напруги, а значить, і створенням соціальної бази для рішучої відмови від ринкових відносин.

  1.3 Утворення СРСР

Герб СРСР

На початок 20-х рр. більшовики встановили свою владу не лише в Росії,  а й в Україні, Білорусії, державах Закавказзя. Відтак постало питання про відтворення Росії в кордонах імперії, хоча б і без втрачених Польщі, Фінляндії, Латвії, Литви та Естонії. Ніхто з більшовицьких лідерів не заперечував проти цього; розбіжності між ними стосувалися не питання, що потрібно відтворити, а як це зробити, щоб зберегти видимість суверенності сусідніх країн. На початку 20-х років розгорілась дискусія про форму об'єднання держав. Серед розмаїття думок можна виділити два підходи у вирішенні цієї проблеми.

Так, нарком національностей Й. Сталін висунув ідею утворення радянської спільності на засадах автономії. Такий варіант об'єднання здобув назву проекту "автономізації", але він був розкритикований українськими та грузинськими більшовиками   Гору в дискусіях у черговий раз взяв В. Ленін. Протягом 1922 р. відбулися з'їзди рад України, Білорусії, Закавказзя, Російської Федерації, які прийняли рішення про необхідність утворення федеративного рівноправного союзу націй. Наприкінці грудня 1922 р. в Москві відбулася конференція представників національних республік, яка затвердила проекти декларацій про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік та проект союзного договору.

І з'їзд рад СРСР відбувся 30 грудня 1922 р. Основним доповідачем на з'їзді був Й.Сталін. Він ознайомив учасників з'їзду з проектами документів і вніс пропозицію затвердити їх. Відкриваючи обговорення, представник УРСР М.Фрунзе запропонував доопрацювати документи, а вже після цього схвалити їх на II з'їзді рад. З'їзд підтримав цю пропозицію і утворив комісію для підготовки остаточного варіанту документів. На з'їзді було проголошено СРСР, обрано Центральний Виконавчий комітет і Президію Союзу РСР, а також чотири Голови Президії ЦВК Союзу РСР, що мали головувати по черзі на засіданнях: від РРФСР - Калінін, від УРСР - Петровський, від БРСР - Черв'яков, від ЗРФСР - Наріманов.

Але союзний договір так ніколи і не був доопрацьований і підписаний. "Комісія 13" по доопрацюванню договору була ліквідована. В січні 1923 р. ЦВК СРСР утворив Конституційну комісію, яка підготувала проект конституції СРСР. Його було затверджено на II з'їзді рад у січні 1924 року. Конституція містила Декларацію та Договір про утворення СРСР, який не мав нічого спільного з проектом договору 1922 р. З'їзд рекомендував союзним республікам ратифікувати текст конституції, що й було зроблено. Так відбулося конституційне оформлення СРСР, про створення якого було оголошено ЦВК СРСР у липні 1923 р. у "Зверненні до народів та урядів світу".

Таким чином, завдяки маніпуляціям Сталіна союзний договір, який мав стати міжнародним договором між суверенними державами, був замінений конституцією, яка є внутрішньодержавним документом.

Ще влітку 1919 р. під приводом “спільної небезпеки”, “спільних інтересів” та “зміцнення військово-політичного союзу” Москва добилася злиття найголовніших наркоматів Росії та національних республік. Після закінчення війни Центр посилив намагання включити формально незалежні республіки до складу РСФРР. Московське керівництво не турбувалося, щоб укласти рівноправні торговельні договори з Україною. Українське продовольство просто конфісковувалося військом і відправлялося до Росії.Про залежний статус України свідчать події, пов’язані з голодом 1921-1923 рр. Головною його причиною були наслідки політики “воєнного комунізму”, продрозкладки, за допомогою якої більшовицька влада домагалася виконання нереальних планів хлібозаготівель, незважаючи на неврожай, який охопив у 1921 р. південні, степові райони України. Особливо тяжке становище склалося на Катеринославщині, Запоріжжі, Одещині, Миколаївщині та на півдні Харківщини. Це були райони, які напередодні Першої світової війни були головними експортерами хліба. Голодувало близько 7 млн чоловік. Голоду можна було уникнути, якби влада своєчасно подбала про перерозподіл ресурсів, які тоді були в її розпорядженні. Цього, однак, не було зроблено. Москва вимагала хліба для промислових центрів Росії та голодуючих Поволжя. Партійне керівництво республіки довгий час приховувало масштаби голоду. Тільки у другій половині 1922 р. було дозволено діяти міжнародній організації “Американська адміністрація допомоги”. Проте більшу частину допомоги забирала Росія. У січні 1922 р. делегати від радянських республік, у тому числі УСРР, підписали протокол про передачу РСФРР свого представництва на Генуезькій конференції. Російське зовнішньополітичне відомство фактично перебрало на себе функції загальнофедеративної структури. Створенню СРСР передувала дискусія щодо майбутнього об’єднання радянських республік. Для цього була створена спеціальна комісія на чолі з наркомом національностей Йосифом Сталіним. Розроблений ним проект “Про взаємовідносини РСФРР з незалежними республіками” передбачав входження останніх до Російської Федерації на правах автономії. Це був так званий проект автономізації. Він викликав енергійну критику з боку більшості тодішнього керівництва УСРР. Серед українських комуністів існувала сильна самостійницька течія. Проти плану автономізації виступив і В. Ленін. Він запропонував покласти в основу взаємовідносин радянських республік інший принцип – принцип однакових прав у складі федерації. У січні 1924 р. на II з’їзді Рад СРСР було остаточно затверджено Конституцію СРСР. У ній права союзних республік обмежувалися значно більшою мірою, ніж у попередніх проектах документів, пов’язаних зі створенням СРСР. Принципи рівноправності і федералізму практично поступилися автономізації. Союзні республіки стали адміністративними одиницями СРСР. Усі основні повноваження узурпувалися Центром, або, згідно з офіційними тлумаченнями, “добровільно” передавалися Союзу РСР. Повноваження республік обмежувалися сільським господарством, внутрішніми справами, охороною здоров’я, соціальним забезпеченням. Але і ці повноваження зводилися нанівець керівництвом РКП(б), яке визначало внутрішню і зовнішню політику в цілому і кожної республіки зокрема. ІХ Всеукраїнський з’їзд рад, що відбувся у травні 1925 р., затвердив зміни в Конституцію УСРР, законодавчо закріпивши входження республіки до складу СРСР. Формально СРСР був федерацією, але фактично – унітарною, централізованою державою, імперією нового типу. Та все ж таки збереження Україною статусу, хай навіть формальної, але окремої державної одиниці, мало великий позитивний вплив на подальший розвиток української національної самобутності. Українці дістали окрему адміністрацію, територію, державні і громадські структури, тобто певні ознаки державності, основу для майбутнього територіального усамостійнення. Утворення СРСР можна розглядати як певний компроміс двох антагоністичних сил – російського більшовизму й українського національного руху. У 1923 р. ХІІ з’їзд РКП(б) проголосив політику “коренізації” партійно-державного апарату у неросійських республіках. Український різновид цієї політики дістав назву “українізації”, хоча доцільніше було б назвати цю політику “дерусифікацією”. Становище церкви залишалося вкрай складним. У листі до членів політбюро ЦК РКП(б) у березні 1922 р. Ленін наголошував: чим більше представників реакційного духовенства вдасться розстріляти, тим краще

Документи, матеріали

Із звернення командувача народного ополчення Антонова до червоноармійців

Червоноармійці!

Пробив час нашого звільнення.

Настав момент позбутися червоних самодержців,  які засіли,  мов Соловей-розбійник, у Москві білокам’яній, споганивши наші святині, наші ікони зі святими мощами, проливши море невинної крові батьків і братів наших, перетворивши в… пустелю нашу сильну багату державу…

Схаменись же, російський червоноармійцю, прокинься, ро сійський богатирю! Вітчизна кличе тебе на подвиг…

Для врятування Вітчизни, для рятування Москви з рук червоних катів я взяв на себе командування всенародним ополченням у місті Тамбові,   як колись Мінін і Пожарський збирали ополчення народне... Тепер у моєму розпорядженні 12-тисячна армія.

Ось вам мій наказ:

Незважаючи ні на  які перепони,  негайно виступайте в похід на з’єднання з моїм ополченням…

Не слухайте комісарів, які намагатимуться утримати вас в Україні. Вони вас зрадять і загублять. Знайте, що українці готують загальне повстання і ви з ними не впораєтеся. Цей народ дуже хитрий і здібний…

Вітчизна в небезпеці, вона кличе нас на подвиг…

Запитання до документа

1. Використовуючи документ, з’ясуйте причини масового селянського повстан ського руху проти більшовицького режиму в 1920-1921 рр.

2. Наведіть приклади масових антибільшовицьких рухів у 1920-1921 рр.

3. Якою була ідеологічна мотивація антибільшовицького повстання Антонова?

З резолюції Х з’їзду РКП (б), березень 1921 р. Про заміну прод розверстки продподатком

1. Для забезпечення правильного і спокійного ведення господарства на основі вільнішого розпорядження хліборобом своїми господарчими ресурсами, для зміцнення селянського господарства і підняття його продуктивності, а також із метою точного визначення державних зобов’язань хліборобів розверстка як спосіб державної заготівлі продовольства, сировини й фуражу заміняється натуральним податком.

Питання до документа

З якою метою було замінено продрозверстку продподатком? Порівняйте справжню мету з аргументацією в документі.

Компетенція Союзних органів згідно з Союзним договором 30 грудня 1922 р.

Ст.1.  Компетенція Союзних органів

-          представництво Союзу у міжнародних відносинах;

-          зміна зовнішніх кордонів СРСР;

-          укладення договорів про входження до складу Союзу нових членів;

-          оголошення війни і укладення миру;

-          укладення зовнішніх державних позик;

-          ратифікація міжнародних договорів;

-          встановлення системи зовнішньої і внутрішньої торгівлі;

-          встановлення основ і загального плану всього народного господарства Союзу;

-          регулювання транспортних і почтово-телеграфних справ;

-          встановлення основ організації збройних сил СРСР;

-          утвердження єдиного бюджету, встановлення монетної, грошової і кридитної системи, а також системи загальносоюзних, республіканських і місцевих податків;

-          встановлення загальних початків землеустрою і землекористування4

-          встановлення основних законів про працю;

-          встановлення загальних початків народної освіти4

-          встановлення загальних заходів у галузі охорони здоров`я;

-          встановлення системи мір і вагів;

-          організація загальносоюзної статистики;

-          основне законодавство щодо союзного громадянства, іноземців;

-          право загальної амністії.

Питання до документа

Які повноваження мали союзні органи згідно з Союзним договором?

 Запам’ятайте дати:

1921 р.   Повстання в Кронштадті.

Березень 1921 р.   Запровадження нової економічної політики (непу).

30 грудня 1922 р.  Проголошення СРСР.

Домашнє завдання:

1. Які причини зумовили перехід радянського керівництва до непу? Назвіть складові нової економічної політики.

2. Які заходи непу було здійснено в промисловості, у сфері торгівлі й фінансів, у сільському господарстві?

3. Як ставилися до непу в партійному керівництві та у ВКП (б) в цілому?

4. З’ясуйте результати і наслідки непу. Чи виправдав неп сподівання радянського керівництва?

5. Які реформи в державному управлінні та партійному апараті пропонував здійснити Ленін в останніх своїх працях?

6. З’ясуйте, яким чином відбулося утворення СРСР.

9. Чому і між ким виникла гостра боротьба за лідерство у партії більшовиків після усунення Леніна від активної політичної діяльності?

10. Які опозиційні групи і коли виникали у ВКП (б)?

11. Який рік уважається роком утвердження тоталітарного режиму в СРСР і чому?

Список використаної літератури:

За основу взятий  тематичний план вчителя історії Рената Мавлютова 

За основу взятий урок з Всесвітньої історії Яковлева Дениса Александровича (Росія) 

Гелей С.Д., Рутар С.М. Політологія: Навч. посіб. – 5-те вид., перероб. і доп. – К.: “Знання”

Ладиченко Т.В., Осмоловський С.О. Всесвітня історія 2010 рік 

Щупак І.Я., Морозова Л.В. Всесвітня історія 2010 рік 

П.Б. Полянський  Всесвітня історія 10 клас 

Рожик М.Є , Ерстенюк М.І., Пасічник М С., Сухий О М., Федик 1. Бірюльов І.М. Всесвітня історія. Частина перша. Нові часи 

Скомпоновано та відредактовано Муха О.

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.