Версия 09:39, 23 ноября 2010

Гіпермаркет Знань>>Біологія>>Біологія 7 клас. Повні уроки >> Біологія: Відділ Хвощеподібні та Плауноподібні . Повні уроки

Мета: охарактеризувати відділи хвощеподібних та плауноподібних.

Хід роботи:

1Описати основні риси хвощеподібних.

2 Розказати про основні види пагонів хвощеподібних.

3 Описати основні риси плауноподібних.

4 Розказати про особливості зародків плауноподібних.

Відділ Хвощеподібні.

                                                                                                      Мал. 1 Хвощ польовий.

Відділ хвощеподібних – древня група рослин, розквіт якої був у кам’яновугільному періоді (400 – 250 млн. років тому). У ті часи деревоподібні хвощі були домінантами болотних лісів, а їх поживні стробіли – їжею для динозаврів. У хвощеподібних дуже характерна зовнішність. Оскільки у них членисте стебло, що дуже легко ламається у вузлах, раніше вони мали назву «членистостеблові». У зеленому фотосинтезуюючому стеблі хвощем є багато порожнин, а лусковидні, зрослі у «комірець» листя, що охоплюють вузли стебла, втратили здатність до фотосинтезу.

Відео 1. Хвощ зимуючий.

Викопні хвощі досить різноманітні. Сьогодні хвощеподібні представлені лише одним родом, у складі якого близько 20 видів, причому крупних форм серед них немає. 

Серед хвощів переважають невисокі рослини (до 1 м), однак у одного виду хвоща багато щиткового довжина стебла досягає 9 м. Однак це стебло слабке і не здатне триматись вертикально самостійно. Воно спирається на сусідні рослини.

У різних видів хвощу по – різному диференційовані спороносні та вегетативні пагони. У хвоща прирічного вони не розрізняються, і спорангії утворюються пізно на верхівках пагонів. До цього моменту не можливо зрозуміти, на якому пагоні будуть закладатись спороносні колоски. У хвоща польового спороносні та вегетативні пагони різко розрізняються. Рожево – бурого кольору, без галуження, спороносні пагони з’являються рано на весні та розвиваються за рахунок поживних речовин у бульбах кореневища. Вегетативні пагони з’являються пізніше, після визрівання спор і висихання спороносних пагонів. У хвоща лісного одночасно з’являються вегетативні та спороносні пагони, та після розсіювання спор спороносні пагони функціонують як вегетативні.

                                                                             Мал. 2 Спороносний (1) та вегетативний (2) пагони хвоща.

У хвощів вигадливо поєднуються ксероморфні та гігроморфні ознаки. Як для більшості гігрофітів (рослини, що живуть у місцях з великою вологістю) їм притаманні характерні порожнини в середині стебла, при цьому крім центральної порожнини в середині ребристого стебла є численні дрібні порожнини. Як у ксерофітів (рослини, що живуть у сухих місцях), у хвощем редуковані листя, вони дрібні та не зелені. Крім того, стійкість до посухи забезпечують складно побудовані продихи, що регулюють випаровування, та розвинена механічна тканина. 

Відео 2. Хвощі.

Всі хвощі – багаторічні рослини і добре розмножуються кореневищами, які бувають двох типів: горизонтальні та вертикальні.

Спороносний колосок складається з спорангіофорів, не схожих на листя. Спорангіофор – це щиток з ніжкою, на якій з нижньої сторони сидять спорангії. Спорангії відкриваються на верхівці і спори висипаються. Крім звичайних двох оболонок, спори мають ще додаткову з двох стрічок (флатер), закручених навколо спори. Стрічки гігроскопічні та при висиханні розкручуються, при цьому спори зчіплюються та висипаються групами. Всі спори у хвоща зовнішньо однакові, гамето фіти, що з них утворюються часто двостатеві. Однак за несприятливих умов архегонії можуть бути недорозвинені, або взагалі відсутні. Так з’являються чоловічі заростки: вони дуже маленькі (декілька міліметрів) та представляють собою зелену пластинку з невеликими лопатями. Іноді розвиваються жіночі заростки, вони більші і більш розчленовані. Заростки розвиваються декілька тижнів та після перехресного запліднення утворюють молоді спорофіти.

Хвощі – рослини Північної півкулі. У Південній півкулі вони зустрічаються рідко. У Африці та Австралії хвощі існують як занесені рослини, а у Новій Зеландії їх взагалі немає.

Більшість хвощів отруйні для домашньої худоби і при великій концентрації у сіні може викликати масове отруєння. Людина без ризику може використовувати у їжу хвощ польовий. Декілька видів хвощів використовується у народній медицині.   

Контролюючий блок № 1:

1 Які особливості спороносних та вегетативних пагонів хвощеподібних ви знаєте?

2 Які особливості розповсюдження хвощеподібних?

Відділ Плауноподібні.

                                                                                                 Мал. 3 Плаун булавовидний.

Плауноподібні – це відділ спорових рослин в «великим» минулим та порівняно невеликим значенням у сучасній рослинності. У вологих мезозойських лісах, особливо у карбоні, ліси якого дали найбільше кам’яного вугілля, плауноподібні були важливою групою, представленою великими деревовидними організмами. До наших днів дійшло порівняно небагато трав’янистих представників, вклад яких у біологічну продукцію біосфери незначний.

Відео 3. Плауни.

Не викопні плауноподібні діляться на три порядки: плаунові, молодильникові, селагінеллові. 

Порядок плаунових об’єднує  рівноспорові рослини. Головний рід – плаун, в його складі приблизно 200 видів, що існують переважно у тайзі в Азії та в Північній Америці. Для спорофіту характерне дихотомічне галуження стебла, який густо всіяний листям – мікрофіллами (вони вузьки, жорсткі, мають одну жилку і зимою залишаються зеленими).

                                                                                               Мал. 4 Будова спорофіту плауна.

Особливість плаунів – довгі надземні пагони з придатковими коренями. Довжина розгалужених пагонів може досягати десятків метрів, а вік сформованого ними клону – 300 років. 

                                                                                                    Мал. 5 Живучка ялиновидна.

На верхівках підведених гілок утворюються спороносні колоски з більш широких та світлих, ніж вегетативне листя, спорофілів. У пазусі кожного спорофілу визріває спорангій бруньковидної форми з великими жовтими спорами. І тільки у деяких видів спорангії формуються у пазухах вегетативного листя.

Заростки плаунів бувають підземними і можуть розвиватись лише у симбіозі з грибом та розвиваються 6 – 15 років, та надземними, блідозеленого кольору, мають листоподібні вирости, вони фото синтезують, однак симбіоз з грибом зберігає свою роль.

Існують також перехідні напівпідземні форми заростків.

Антеридії та архегонії розвиваються не одночасно: спочатку заросток функціонує як чоловічій, потім – як жіночій. За рахунок цього відбувається перехресне запліднення. Є факти, які свідчать про міжвидове схрещування плаунів.

Порядок молодильникових включає різноспорові рослини, у яких є макро- та мікроспорангії. Зі спор, що утворюються у цих спорангіях розвиваються жіночі та чоловічі заростки.

Розрізняють стерильні та фертильні листя – мікроспорофіли та макроспорофіли. Спорангії розташований у нижній розширеній частині листа у овальному поглиблені, над ним є трикутний язичок. Спеціального механізму для звільнення спор немає, вони звільнюються після руйнації стінки спорангію та розповсюджуються водою. Вище спорангію лист сильно звужується, стає витягнутим та гострим на кінці.

Порядок селагінеллових розповсюджений у тропічних та субтропічних областях. Відрізняється рідкою тіньовитривалістю. Більшість видів росте на вологих грунтах, хоча є стійки до посухи види. Зовнішньо селагінелли дуже схожі на мініатюрні плауни. Однак у більшості селагінелл стебло має дорзовентральну будову та несе більш великі бічні та більш дрібні спинні листя. Від стебла відходять довгі коренеподібні вирости ризо фори, які дають численні придаткові корені.

Спороносні колоски утворюються на верхівках бічних гілочок. Заростки, як у всіх різноспорових рослин, ендоспоричні: розвиваються в середині оболонки спори.

Контролюючий блок № 2:

1 Які заростки можуть бути у плауноподібних?

2 Як розвиваються антеридії та архегонії плауноподібних?

Список літератури:

1. Урок на тему: "Хвощи_Плауны" автор Татьяна Ковтун

2. М.М. Мусієнко, П.С. Славний, П.Г. Балан, Біологія, 7 клас

3. Тимонин А.К. Ботаника. Том 4. Систематика высших растений. Книга 2

    Учебник для студ. высш. учеб. заведений. Издательский центр "Академия". 2009. -- 352 с.

4. Ботаника.   Андреева И.И., Родман Л.С.

   2 - е изд., перераб. и доп. - М.: КолосС, 2002. - 488 с.

5. Биология. Современная иллюстрированная энциклопедия

   л. ред. Горкин А. П. - М.: Росмэн-Пресс, 2006. - 560 с. (Серия: Современная иллюстрированная энциклопедия.)

Відредаговано та надіслано Кравчук Я. 

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.