Версия 13:54, 8 декабря 2010

Гіпермаркет Знань>>Економіка>>Економіка 9 клас. Повні уроки >> Економіка: Закон України „Про захист прав споживачів”

Мета уроку: ознайомитися з історією прийняття, структурою та основними тезами Закону України "Про захист прав споживачів".

Головні питання уроку: 1. Передумови та причини прийняття Закону України "Про захист прав споживачів" 2. Адаптація Закону України «Про захист прав споживачів» до 9-и директив Європейського Союзу 3. Основні тези Закону України «Про захист прав споживачів»

Конституція України  як головний закон держави визначає також і важливі для споживачів базові правові засади.
Законодавство з питань захисту прав споживачів в Україні почало розроблятись наприкінці 80-х, початку 90-х років, в умовах, коли у державі було ліквідовано відповідні органи управління, органи відомчого та міжвідомчого контролю у сфері обслуговування населення.

Україна, першою з усіх країн СНД прийняла Закон "Про захист прав споживачів", чим засвідчила перед усім світом свою по вагу до міжнародних засад цивілізованого захисту громадян як споживачів. Законом було вперше чітко регламентовано порядок реалізації споживачем прав у разі придбання товару, отримання послуг неналежної та належної якості. Закон передбачав право покупця вибирати дії у випадку купівлі товару чи надання послуги неналежної якості: чи розірвання договору і повернення коштів, чи усунення, виправлення недоліків речі продавцем або самим покупцем, але за рахунок підприємця. Отже, є підстави вважати, що законодавство про захист прав споживачів стало прогресивнішим порівняно з тим, що діяло раніше, попри його певну незавершеність і недосконалість. Вже у середині 1992 р. стало зрозуміло, що Закон України "Про захист прав споживачів" 1991 р. не відповідає вимогам часу і його було суттєво доопрацьовано.

Закон України "Про внесення змін та доповнень до Закону Української РСР "Про захист прав споживачів", який було прийнято 15 грудня 1993 р., віддзеркалював ті кардинальні зміни, що відбулися в Україні за період з дня ухвалення першої редакції закону щодо захисту прав споживачів.

Зазначений закон розроблено і прийнято у контексті з принципами розбудови незалежної правової держави, а також з Керівними принципами для захисту інтересів споживачів . Керуючись нормами статей Закону "Про захист прав споживачів" Уряд України затвердив відповідні правила, порядки тощо у сфері обслуговування громадян. Сьогодні нормативно-правова база консумеризму в Україні нараховує більше 100 законів та підзаконних нормативних актів, ухвалених для захисту прав громадян як споживачів. 1 грудня 2005 року Верховна Рада України прийняла підготовлений Кабінетом Міністрів України Закон України «Про внесення змін до Закону України “Про захист прав споживачів”» (в новій редакції). Метою Закону є приведення законодавства України у відповідність до вимог європейського законодавства щодо захисту прав споживачів, забезпечення безпечності продукції в процесі її розповсюдження та розміщення на ринку.

Прийнятий Закон реалізував завдання щодо адаптації Закону України «Про захист прав споживачів» до 9-и директив Європейського Союзу:
Парламенту та Ради 97/7 ЄЕС від 20 травня 1997 року про угоди, які укладено на відстані;
Ради 85/577 ЄЕС від 20 грудня 1985 року про продаж поза діловими приміщеннями;
Ради 93/13 ЄЕС від 5 квітня 1993 року про несправедливі умови в контрактах зі споживачами;
Ради 98/6 ЄС від 16 лютого 1998 року про захист прав споживачів при встановленні ціни на товари, що пропонуються споживачам;
Ради 99/44 ЄС від 25 травня 1999 року про деякі особливості продажу споживчих товарів і пов’язаних з ними гарантій;
Ради 85/374 ЄЕС від 25 липня 1985 року щодо зближення законів, підзаконних і адміністративних актів держав-членів стосовно відповідальності за неякісну продукцію;
Ради 87/102/ЄЕС від 22 грудня 1986 року щодо наближення законів, підзаконних і адміністративних положень держав – членів щодо споживчого кредиту;
Ради 84/450/ЄЕС від 10 вересня 1984 року стосовно реклами, що вводить в оману, таким чином, що її дія поширюється також на порівняльну рекламу;
Ради 98/27 ЄС від 19 травня 1998 року щодо судових заборон з метою захисту прав споживачів.

Закон встановлює • вимоги щодо порядку інформування споживачів про ціни; • правовідносини, пов’язані з укладенням договорів із споживачами на відстані та договорів, укладених поза торговельними та офісними приміщеннями; • правовідносини у сфері споживчого кредитування. Крім того • приводиться у відповідність до норм права ЄС термінологія; • конкретизовано положення щодо недійсності умов договорів, які обмежують права споживачів; • встановлено положення щодо заборони нечесної підприємницької практики. Закон складається з преамбули і п’яти розділів: «Загальні положення», «Права споживачів та їх захист», «Громадські організації споживачів», «Діяльність органів влади у сфері захисту прав споживачів», «Прикінцеві положення» і містить 32 статті.

Центральне місце в Законі займає розділ II «Права споживачів та їх захист»(ст. 4 – 23). Норми, вміщенні в цьому розділі, умовно можна поділити на
1) правовстановчі норми, які визначають права споживачів – переддоговірні, договірні та права у разі порушення умов договору;
2) правозобов’язні норми, що зобов’язують виконавців, виробників, продавців забезпечити дотримання визначених вимог до якості товарів (робіт, послуг), безпеки, гарантійних термінів перед установленням договірних відносин зі споживачами;
3) праворегулюючі норми, які регулюють відносини, що виникають між продавцями (виконавцями) і покупцями (замовниками) як сторонами договору і визначають правові наслідки порушень прав споживачів;
4) правозахисні норми, що встановлюють організаційно-процесуальні способи захисту порушених прав споживачів.

Як роз’яснює постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12 квітня 1996 року № 5 [58]: «споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України “Про захист прав споживачів”, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва». На відносини з виготовлення та продажу товарів, виконання робіт і надання послуг громадянином, який не є підприємцем, а також на випадки придбання товарів, користування послугами громадянином лише для підприємницької діяльності або підприємствами, установами, організаціями дія цього Закону не поширюється. Як споживачів Закон розглядає громадян, які придбавають і використовують товар, замовляють роботи або користуються послугою, а також, які мають такий намір.

Отже, навіть людина, яка має лише намір купити товар чи замовити роботу або послугу, вже є споживачем.

Це має важливе значення для реалізації споживачем своїх прав, зокрема, права на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари (роботи, послуги), їх кількість, якість, асортимент, а також про їх виробника (виконавця, продавця).

Контрольні завдання

1. Назвіть основну мету Закону України "Про захист прав споживачів".

2. Прокоментуйте основні тези Закону України "Про захист прав споживачів".

3. Передумови та причини прийняття Закону України "Про захист прав споживачів".

4.

5.

Список використаних джерел:

1. Економіка: Підруч. для 10 кл. загально освіт. навч. закл./ Г. О.Ковальчук, В. Г. Мельничук, В. О. Огнев’юк. – К.: Навч.книга, 2003.– 352
с.: іл.
2. Економіка: Навч. посібник для 10 – 11 класів / За ред. З. Г. Ватаманюка, С. М. Панчишина.– К.: Либідь,1999.

3. Экономическая теория в вопросах и ответах: Учебное пособие. – Ростов н/Д: Изд-во “Феникс”, 1998. – 512 с.

Відредаговано і надіслано Прокопенко Ю.А.

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.