Версия 13:16, 13 декабря 2010

Гіпермаркет Знань>>Економіка>>Економіка 9 клас. Повні уроки >> Економіка: Звідки до нас потрапляє інформація про товар.Повні уроки

Мета уроку: Ознайомитись з основними джерелами інформації про товари (послуги).

Головні питання уроку: 1. Право на інформацію. 2. Вимоги щодо змісту інформації. 3. Джерела інформації про товар: • маркування товару; • етикетка.

На продавця покладається обов'язок надавати покупцеві інформацію про товар, який пропонується до продажу. Інформація має бути необхідною і достовірною. Продавець має надати інформацію в такому об'ємі, щоб у покупця склалося чітке уявлення щодо властивостей товару, правил користування ним, зберігання тощо. Вирішуючи питання про те, чи є інформація про товар достатньо повною, слід виходити з припущення про відсутність у покупця спеціальних знань щодо властивостей і характеристик товару, який він придбаває (ст. 15 ЗУ "Про захист прав споживачів"). Достовірність інформації - це відповідність дійсності відомостей про товар, що містяться в ній. Вимоги щодо змісту інформації про товар та способи її надання визначаються законом і правилами роздрібної торгівлі.
Згідно зі ст. 15  Закону України "Про захист прав споживачів" інформація про товари має містити:

• назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

• найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;

•дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;

• відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;

• позначку про наявність у її складі генетично модифікованих компонентів;

• дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;

• дату виготовлення; відомості про умови зберігання;

• гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;

• строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

• найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від
споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Інформація доводиться до споживача в технічній документації, що додається до товарів, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом, прийнятим для окремих видів товарів.

Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні, мають забезпечуватися інформацією про місце їх походження. Крім того, необхідно враховувати, що вимоги щодо надання інформації стосовно товару покупцеві можуть конкретизуватися у відповідних правилах роздрібної торгівлі. Так, згідно з п. 7 Глави 4 Розділу II Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами при продажу електропобутових виробів з трипровідним
шнуром живлення і триконтактною вилкою для підключення виробу до електричної мережі продавець зобов'язаний в анотації подати попереджувальну інформацію такого змісту: "Забороняється використання виробу в приміщеннях, де електрична мережа не обладнана заземлюючим дротом".
Маркування товару — це один із способів, за допомогою якого інформація про той чи інший товар доводиться до відома споживача особою, яка цей товар виготовляє. Інформація про товари повинна містити, зокрема:
перелік основних споживчих властивостей товарів, а щодо продуктів харчування — їхні склад, калорійність, вміст шкідливих для здоров’я речовин; дату виготовлення; найменування та адресу виробника, а також підприємства, яке здійснює функції щодо прийняття пропозицій від споживача.
Стосовно окремих видів товарів закон встановлює спеціальні правила їх маркування (лікарські засоби, продовольчі товари, ювелірні вироби тощо). Наприклад, маркування горілки та лікеро-горілчаних виробів, які реалізуються через торговельну мережу, здійснюється шляхом нанесення на кожну пляшку етикетки.
Згідно з Постановою КМУ №574, товари маркуються штрихкодами EAN, які привласнює нумерувальна організація "ЄАН-УКРАЇНА". Вона представляє Україну в міжнародній асоціації товарної нумерації EAN International (організації, відповідальній за нумерацію товарів і стандартизацію в галузі штрихового кодування).
Штриховий код - це послідовність штрихів і проміжків певного розміру, за допомогою яких кодуються цифрові й інші дані про товар у легкій для зчитування технічними засобами формі. Кожна цифра або буква відображається комбінацією штрихів і проміжків за чітко встановленими правилами.
У штрихкоді відображається тільки однозначне позначення товару - його ідентифікаційний номер. З цим номером пов’язана конкретна інформація про товар. Наприклад, у касовому апараті з ідентифікаційним номером товару пов’язана його ціна. При продажу касир сканує штрихкод, і касовий апарат за отриманим ідентифікаційним номером знаходить ціну цього товару й автоматично реєструє касову операцію. Тобто штрихкод є засобом "зв’язку" між реальним товаром і його відображенням в електронних системах.
Міжнародна система ідентифікації забезпечує однозначну ідентифікацію будь-якого товару незалежно від його характеристик, походження, призначення й застосування. Ідентифікаційний номер EAN UCC, що міститься в штрихкоді, дозволяє безпомилково визначити, до якої товарної позиції належить ця товарна одиниця. Такий ідентифікаційний номер прийнято називати Глобальним номером товарної позиції (Global Trade Item Number) - GTIN.
Складається штриховий код з двох частин - самих штрихів і цифрового коду. При цьому в штрихах повинно бути виділено кілька штрихів (крайові й
центральні - більшої та меншої довжини). Цифровий код складається з кількох груп кодів (див. мал. 1).
Зразок коду ЕАN-13

1. Код країни-виробника, в якій виготовлений товар.
2. Код виробника товару.
3. Код товару.*
4. Контрольна цифра, яка використовується для контрольної функції і є розрахунковою.
5. Знак товару, який вказує, що діяльність, пов’язана з виготовленням або продажем цього товару, є ліцензійною, і на нього отримана ліцензія.
--------------------------------------------------------------------------------
* Код товару складається з п’яти цифр:
1-ша цифра - найменування товару;
2-га цифра - споживчі якості товару;
3-тя цифра - розмір або маса товару;
4-та цифра - інгридієнти товару;
5-та цифра - колір товару.

Види штрихових кодів

Розрізнюють кілька видів штрихових кодів.
1. Штриховий код EAN (ЕАN-8, ЕАN-13, ЕАN-128) - присвоюється одиницям обліку (товару) згідно з рекомендаціями Міжнародної асоціації товарної нумерації EAN International.
Як правило, товар з позначкою ЕАN-13 маркується в загальних випадках. Якщо товари невеликі за розмірами й на них недостатньо місця для pозміщення якісної відмітки ЕАN-13, на них проставляється штрихкод EAN-8.
Застосування ЕАN-128 дозволяє закодувати додаткову інформацію про товар (номер партії, термін зберігання тощо). Найчастіше використовується при маркуванні вагового товару. Характерна особливість штрихової символіки ЕАN-128 - висока густина штрихів і контролездатність.
2. Штриховий код UPC - присвоюється одиницям обліку (товару) згідно з рекомендаціями Міжнародної організації Північної Америки.  Для товарів, що експортуються в США або Канаду, існують особливі правила штрихового кодування. Пов’язано це з тим, що в цих країнах значна частина обладнання для зчитування штрихкодів не може обробляти коди ЕАN-13, тому інформація на такі товари подається в UPC.
3. Внутрішній штриховий код EAN- унікальний і однозначний на обмеженій території й призначений для використання тільки на цій території.
Іншими словами, внутрішній штрихкод призначений для маркування суб’єктами підприємницької діяльності своїх товарів для реалізації. В Україні для внутрішнього користування застосовуються EAN-8, EAN-13, EAN-128.
Маркування внутрішніми штрихкодами відбувається при реалізації товарів:
- прийнятих до реалізації без штрихових кодів;
- які пройшли додаткову обробку (фасування, пакування тощо);
- які вимагають перекодування (у разі зміни техніко-економічних характеристик товару, переоцінки тощо).
Основними функціями маркування є:
• інформаційна;
• ідентифікаційна;
• мотиваційна;
• емоційна.
Інформаційна функція маркування як одного із засобів товарної інформації є основною. Це визначає співвідношення між різними видами інформації - основоположною, споживчою та комерційною. Найбільша питома вага припадає на основоположну й споживчу 1нформацію, менше - на комерційну. При цьому основоположна інформація на маркуванні дублює той же вид інформації у ТСД. Розбіжність даних основоположної інформації на маркуванні й у ТСД може бути наслідком фальсифікації товарів.
Необхідність такого дублювання обумовлене спільністю ідентифікуючої функції маркування і ТСД. Проте, на відміну від ТСД, маркування призначене для всіх суб'єктів комерційної діяльності, а для основної маси споживачів вона є практично єдино доступним засобом товарної інформації, тому в ній питома вага комерційної інформації значно менша.
Ідентифікаційна, вказівна, рекомендаційна та обмежувальна функції маркування забезпечують простежування товарних партій на усіх ланках логістичного ланцюга та дозволяє реалізувати основні логістичні функції: додержання технологічного процесу товаропросу-вання та зберігання товарів, управління запасами, розподіл та споживання товарів, додержання та оптимізація процесу виробництва товарів та ін.
Емоційна, пропагандистська і мотиваційна функції маркування взаємозв'язані. Яскраво оформлене маркування, що пояснює тексти, застосування узвичаєних символів викликають у споживача позитивні емоції і служать важливою мотивацією для прийняття рішення про придбання товару. Це дуже добре знають виготовлювачі імпортних товарів, барвисте маркування яких приваблює покупців, особливо, якщо ці товари купуються вперше.
Варто зазначити, що вітчизняні виготовлювачі, намагаючись підвищити конкурентоспроможність своєї продукції, останнім часом стали приділяти серйозну увагу дизайну її упаковування й маркування. Це дозволяє сподіватися, що комплекс заходів щодо підвищення якості, продукція українських виробників витіснить яскраво марковану, але часом низькоякісну імпортну продукцію.
Існують загальні правила маркування товарів, але в деяких випадках доводиться відступати від них по окремих позиціях в інтересах покупців. Звичайно маркування товарів та пакування містить основні, додаткові та інформаційні надписи, маніпуляційні знаки по вантаженню, перевезенню, а також додаткові вказівки, які характеризують країну-виробника. Залежно від місця нанесення розрізняють маркування виробниче й торговельне. 
Виробниче маркування - текст, умовні позначення або малюнок, нанесені виготовлювачем (виконавцем) на товар і (або) упаковування та (або) інші носії інформації.
Торговельне маркування - текст, умовні позначення або малюнок, нанесені продавцем на товарні або касові чеки, пакування і (або) товар.
Вимоги до виробничого маркування встановлюються в основному стандартами на маркування й упаковування, а також загально-технічними умовами стандартів на продукцію.
Вимоги до торговельного маркування, порівняно з виробничим, до останнього часу були менше розроблені. Окремі вимоги до торгового маркування встановлюються Правилами продажу окремих видів продовольчих і непродовольчих товарів. Прийнятий нещодавно Закон України "Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини" чітко визначив умови маркування харчових продуктів.
До маркування висуваються загальні для товарної інформації та специфічні для маркування вимоги. Загальні вимоги регламентуються законом "Про захист прав споживачів" та включають найважливіші з них, які звичайно називаються вимогами "трьох Д" - достовірність, доступність та достатність.
Носіями виробничого маркірування можуть бути етикетки, вкладиші, ярлики, бирки, контрольні стрічки, клейма, штампи, кольєретки й ін.
Етикетки наносяться друкарським або іншим засобом на товар або пакування, крім того, вони можуть бути самостійним носієм інформації, що приклеюється або що прикладається до товару. Наприклад, більшість пакованих у виробничих умовах продовольчих товарів мають на пакуванні етикетку, на якому текст, малюнки й інша інформація нанесені друкарським способом.

Етикетування консервних банок здійснюється шляхом приклеювання паперової етикетки або нанесення її літографським способом. Іноді етикетка наноситься безпосередньо на товар (наприклад, маркування на дні посуду, на електропобутових товарах та ін.) Етикетки відрізняються значною інформаційною ємністю. Крім тексту, вони часто містять зображення, символи. З усіх носіїв маркування відомості на етикетках є найбільшими за кількістю характеризованих ознак. Маркування на етикетках може вміщувати пояснювальні тексти.
Покупець має право до укладення договору купівлі-продажу оглянути товар, вимагати проведення в його присутності перевірки властивостей товару або демонстрації користування ним. Щодо моменту, з якого договір вважається укладеним, див. коментар до ст. 640 ЦК. Це правило не застосовується, якщо передбачені в ньому дії виключені характером товару або суперечать правилам роздрібної торгівлі.
Наприклад, демонстрація користування лакофарбовими засобами може мати несприятливий вплив на організм людей, відтак, перевірка властивостей цих товарів покупцем до укладення договору купівлі-продажу не проводиться.

Юридичні наслідки ненадання покупцеві необхідної і достовірної інформації розрізняються залежно від того, укладений договір роздрібної купівлі-продажу чи ні. Якщо продавець не надає інформації до укладення договору, він зобов'язаний відшкодувати покупцеві збитки, заподіяні необгрунтованим ухиленням від укладення договору. Після укладення договору покупець має право в розумний строк відмовитися від  договору, вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми й відшкодування збитків, а також моральної шкоди.
В останній частині коментованої статті встановлено відповідальність продавця, який не надав покупцеві можливості одержати повну й достовірну інформацію про товар, про його недоліки, що виникли після передання його покупцеві, якщо покупець доведе, що вони виникли у зв'язку з відсутністю в нього такої інформації.

Контрольні завдання

1. В якому законодавчому акті викладені вимоги щодо інформації про товар?

2. Назвіть основні вимоги щодо змісту інформації про товар.

3. Поясніть чим відрізняється маркування від етикетки.

4. Розкрийте суть маркування товару.

5. Які є види маркування?

Список використаних джерел:

1. Закон України "Про захист прав споживачів".

2. Економіка: Підруч. для 10 кл. загально освіт. навч. закл./ Г. О.Ковальчук, В. Г. Мельничук, В. О. Огнев’юк. – К.: Навч.книга, 2003.– 352
с.: іл.
3. Економіка: Навч. посібник для 10 – 11 класів / За ред. З. Г. Ватаманюка, С. М. Панчишина.– К.: Либідь,1999.
4. Экономическая теория в вопросах и ответах: Учебное пособие. – Ростов н/Д: Изд-во “Феникс”, 1998. – 512 с.

Відредаговано і надіслано Прокопенко Ю.А.

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.