Версия 12:28, 11 января 2011

Гіпермаркет Знань>>Економіка>>Економіка 9 клас. Повні уроки >> Економіка: Валюта і споживач. Валютні курси.Повні уроки

Мета уроку: Ознайомитись з поняттям "валюта", навчитися користуватися курсом валют.

Головні питання уроку: 1. Означення поняття "валюта" та класифікація валют. 2. Курси валют. 3. Обмінні пункти. Небезпека купівлі валюти "з рук". 4. Практична робота "Розрахунок курсу валют".

Означення поняття "валюта" та класифікація валют

Валюта — це грошова одиниця що використовується як світові гроші тобто як міжнародна розрахункова одиниця засіб обігу і платежу.

Види валют
Залежно від емітента валютних коштів розрізняють такі види валют:
- національна валюта — платіжний засіб (грошова одиниця) певної держави (гривня, долар, марка, фунт стерлінгів тощо);
- іноземна валюта — грошові знаки зарубіжних держав, а також кредитні та платіжні засоби (чеки, векселі) в іноземних грошових одиницях, що використовуються в міжнародних розрахунках;
- колективна валюта — міжнародні грошові одиниці, емісію яких здійснюють міжурядові валютно-кредитні організації (євро, СПЗ).
Залежно від режиму використання:
- конвертована валюта (повно або частково);
- неконвертована.
Залежно від сфери і мети використання:
- валютна оплати — валюта, якою здійснюють фактичну оплату товарів і послуг згідно із зовнішньоекономічною угодою чи погашенням міжнародного кредиту;
- валюта кредиту — валюта, якою за угодою кредитора та позичальника надається кредит;
- валютні угоди (ціни) — валюта, в якій встановлюється ціна товару або послуг у зовнішньоторговельному контракті або визначається сума надання міжнародного кредиту.
Міжнародна торгова валюта — це валюта, що використовується для оцінки міжнародних торгівельних операцій (експорт й імпорт товарів, послуг, капіталу), або валюта як товар, що є предметом купівлі-продажу.

Міжнародна резервна валюта — це валюта, що використовується для покриття дефіциту платіжного балансу надання позик, кредиту, фінансування допомоги тощо. Її головною функцією є створення валютних державних резервів.
Типовою міжнародною торговою і, водночас, резервною валютою є долар США (2/3 міжнародної торгівлі здійснюються за його допомогою).

Рис 1. Долар США є резервною валютою й міжнародною торговою (100 доларів США зразка 2011 року).

Громадяни кожної країни на внутрішньому ринку здійснюють продаж-купівлю її національній валюті. Наприклад, громадяни України —у гривнях, Росії —у рублях, США —у доларах, Японії —у японських ієнах.
Чому необхідно мати національну валюту?
1.    Національна валюта забезпечує незалежність країни, її суверенітет.
2.    Національна валюта допомагає державі керувати економікою країни.
3.    У національній валюті виплачуються заробітна плата, пенсії, стипендії тощо, здійснюється оплата товарів і послуг для державних потреб.
4.    Власна валюта допомагає запобігти інфляції, яка може бути в інших країнах.

Рис 2. Прикладом національної валюти може бути японська єна.

Операції з обміну валют здійснюються на ринку іноземних валют. В Україні кожен громадянин чи організація може зробити обмін української гривні на американські долари чи іншу іноземну валюту в банку або в пункті обміну валют.
Ринки іноземних валют різних країн утворюють світовий валютний ринок.

Курси валют
На валютному ринку обмін валюти здійснюється за валютним курсом.
Валютний курс — це ціна однієї національної валюти, яка визначена в грошових одиницях інших країн. Номінальний обмінний курс (NER, або е) — це відносна ціна двох валют, тобто пропорція їхнього обміну одна на одну.
Пряме котирування оцінює одиницю іноземної валюти певною кількістю національної:

e_f - номінальний обмінний курс іноземної валюти до національної;
M^d_E - кількість національної валюти, запропонованої в обмін на іноземну;
M^f_E - кількість іноземної валюти, запропонованої в обмін на національну.
Курс національної валюти є кількістю іноземної валюти, яку можна купити або продати за одиницю національної валюти на певний момент часу
(обернене котирування):

де  e_d — номінальний обмінний курс національної валюти.
Валютний курс відіграє важливу роль у світовому господарстві та в національній економіці. З його допомогою можна порівняти ціни на товари та послуги, вироблені в різних країнах. Розрізняють плаваючий (гнучкий) і фіксований валютні курси.
1.    Коли курс обміну національних валют між собою залежить від попиту і пропозиції на валюту — це гнучкий, або плаваючий курс.
2.    Коли держава втручається в цей процес, Центральний банк встановлює фіксований валютний курс.
Більшість країн, починаючи з 70-х років XX ст., користується валютним курсом, в основі якого лежить гнучкий курс.
Зміни курсу валюти неоднаково впливають на різних суб'єктів ринку. За незмінних зовнішніх та внутрішніх цін зміна курсу валют змінює відносні ціни.
Наприклад, здешевлення гривні робить вітчизняні товари на внутрішньому ринку дорожчими. Відповідно, якщо складається протилежна ситуація, не погіршує позиції національних експортерів, але йде на користь споживачам імпортних товарів у країні.
Коливання валютного курсу впливають на зміну сукупного попиту й сукупної пропозиції, тобто мають макроекономічні наслідки. Закономірно, що в більшості країн валютний курс розглядається як важливий об'єкт регулювання у проведенні державної економічної політики, а систему плаваючих валютних курсів часто називають системою коригованих «плаваючих» валютних курсів.

Обмінні пункти. Небезпека купівлі валюти "з рук"

Пункти обміну іноземної валюти — обмінні пункти уповноважених банків, що розташовані поза їхніми операційними залами; обмінні пункти інших кредитно-фінансових установ, які одержали ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з торгівлі іноземною валютою; обмінні пункти суб'єктів підприємницької діяльності, які діють на підставі агентських угод з уповноваженими банками.

Рис 4. Вивіска пункту обміну валют з вказаним курсом валют

Купуючи або продаючи валюту в обмінному пункті, слід пам'ятати, що, згідно з Інструкцією про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, курс валют має бути вказано не тільки на вивісці, але і в наказі про встановлення того чи іншого курсу. Він повинен бути поданий в зручному для ознайомлення місці і скріплений печаткою керівника фінансової установи (банку).
Відповідно до цього документа, в пунктах обміну на видному місці повинна бути розміщена наступна інформація:
    - назва банку (фінансової установи), який відкрив пункт обміну валюти, а також назва агента, якщо пункт обміну валюти працює на підставі агентського договору;
   -  копія наказу (розпорядження) банку (фінустанови) про встановлення курсів купівлі та продажу іноземних валют;
   -  перелік операцій, які здійснюються пунктом обміну валют;
   -  повідомлення про обов'язковість здійснення касиром будь-якої операції з тих, які проводить цей пункт обміну валюти. А також операцій з повернення клієнту відповідної суми коштів у національній або іноземній валюті у разі його звернення з відмовою від валютно-обмінної операції не пізніше 15 хвилин після проведення такої операції;
   -  зразок квитанції (довідки) про здійснену валютно-обмінну операцію з повідомленням про необхідність її отримання фізичною особою;

Рис 5.  Квитанція про здійснену валютно-обмінну операцію.
   -  повідомлення українською або іноземною мовою щодо можливості здійснення фізичними особами-нерезидентами зворотного обміну невикористаних коштів у гривнях на іноземну валюту лише за умови пред'явлення ними довідки, що свідчить про проведення обмінної операції;
   -  телефон керівника, який відповідає за роботу пункту обміну валют.
При користування обмінним пуктом, пам'ятайте прості правила:
-  Слід обов'язково звертати увагу на наявність у обмінника ліцензії Національного Банку України.
-  Попросіть у касира і уважно прочитайте розпорядження керівництва банку, за угодою з яким працює пункт, про встановлення значення курсу обміну на сьогодні.
-  Перевірте отримані гроші перед віконцем, на очах у касира, інакше ні одна ваша претензія прийнята не буде.
-  У будь-якому випадку клієнтові слід пам'ятати, що Інструкцією НБУ № 502 від 12.12.2002 передбачена можливість відмови від валютно-обмінної операції протягом 15 хвилин після її проведення. Тому так важливо перерахувати гроші в ці чверть години після обміну. Отже, важливо вимагати квитанцію про проведення валютно-обмінної операції, в якій повинен бути відображений реальний курс операції і яка є необхідною умовою для відмови від операції. Касир зобов'язаний відмінити операцію, тільки якщо клієнт звернувся до нього з таким проханням не пізніше, ніж через 15 хвилин після того, як купив або продав інвалюту.
- Якщо вас обдурили і не повертають гроші, телефонуйте в міліцію, не виходячи з обмінного пункту.  Зателефонуйте заодно і власникові обмінного пункту - інформація для звернень і скарг фізичних осіб повинна знаходитися в приміщенні обмінного пункту на стенді або в іншому оформленому вигляді, доступному для огляду. Там же має бути подана інформація (найменування, адреса і телефон) про банк, що відкрив обмінний пункт.

Практична робота «Розрахунок курсу валют»

Інструкції щодо виконання практичної роботи

Виконайте завдання та зробіть висновок.
1. Зробіть розрахунок, скільки одиниць валюти можна отримати за 200 гривень? (Курс валюти взяти на той час, коли здійснюєте розрахунки).

Контрольні завдання

1. Що таке курс валют?

2. Коливання валютного курсу впливають на:

3. Яка національна валюта у Білорусі:

4.Ціна однієї національної валюти, яка визначена в грошових одиницях інших країн, - це:

5. Гнучкий, або плаваючий курс - це коли:

Список використаних джерел:

1. Урок на тему "Роль грошей у житті держави і споживача”, Савєльєва Л.Л., вчитель економіки, Тетіївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2

2. Урок на тему "Валюта і споживач. Валютні курси", Артеменко Є.М., вчитель економіки, Житомирська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 7

3. Гільберг Т.Г., Часнікова О.В. Права споживачів знань // Основи споживчих знань: Навчально-методичний посібник для загальноосвітніх навчальних закладів:1-12 кл. / Гільберг Т.В., Довгань А.І., Капіруліна С.Л. та ін. / За заг. ред. Бєскової Н.В., Єрохіної А.С., Максименко К.О., Овчарук О.В. – К.: Навчальна книга, 2008. – С. 1-102.

4. Економіка: Підруч. для 10 кл. загально освіт. навч. закл./ Г. О.Ковальчук, В. Г. Мельничук, В. О. Огнев’юк. – К.: Навч.книга, 2003.– 352
с.: іл.
5. Економіка: Навч. посібник для 10 – 11 класів / За ред. З. Г. Ватаманюка, С. М. Панчишина.– К.: Либідь,1999.
6. Экономическая теория в вопросах и ответах: Учебное пособие. – Ростов н/Д: Изд-во “Феникс”, 1998. – 512 с.

Відредаговано і надіслано Прокопенко Ю.А.

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.