Версия 09:31, 9 февраля 2011

Гіпермаркет Знань>>Малювання

Визначення терміну

Образотво́рче мисте́цтво — мистецтво відображення сущого у вигляді різних образів на площині та в просторі. Образотворче мистецтво відображує дійсність у наочних образах, об'єктивно передає наявні властивості реального світу: об'єм, колір, просторовість, матеріальну форму предмета, світлоповітряне середовище тощо. Але образотворче мистецтво зображує не лише те, що є доступним безпосередньому зоровому сприйняттю, але й передає розвиток подій у часі, певну фабулу, розгорнуту оповідь. Образотворче мистецтво розкриває духовний склад людини, її психологію. У сукупності своїх видів цей вид мистецтва створює реальну картину життя людини та природи, а також наочно втілює ті образи, яких немає в реальності, які є наслідком людської фантазії.

Види образотворчого мистецтва

• Графіка • Живопис

• Скульптура

• Медальєрне мистецтво

• Вітраж

• Ювелірна справа

• Дизайн

• Прінт-дизайн

• Фотографія

• Театрально-декораційне мистецтво

• Декоративно-ужиткове мистецтво

Образотворче мистецтво в Україні

Розвиватися образотворче мистецтво в Україні почало із прадавніх часівСпеціалісти стверджують, що знахідки періоду трипільської та скіфської культур відзначуються майстерною технікою виконання і засвідчують високий мистецький рівень тогочасних витворів. Розвиток почався в загальному руслі середньовічної європейської культури і було пов'язане з церквою і християнством. Провідним жанрами образотворчого мистецтва Києво-Руської держави були мозаїка, фреска, іконопис і книжкова мініатюра. До 17 століття ікони залишались головними художніми творами. Згодом заможні родини козацької старшини почали замовляти власні портрети.

Образотворче мистецтво в 18 столітті

У 17-18 ст. важливу роль у розвитку національного художнього мистецтва відігравали мистецька школа при Києво-Печерській лаврі та Києво-Могилянська академія. Саме у другій половині 18 століття почався розквіт світського портретного живопису. У той час багато талановитої української молоді навчалося та працювало в Петербурзькій академії мистецтв.

Образотворче мистецтво в 19 столітті

І у 19 столітті головним центром освіти в Російській імперії залишилась Академія мистецтв у Петербурзі, проте багатьох художників приваблювала й Україна. Починається розвиток такого напряму як реалізм. Серед українських представників реалізму в образотворчому мистецтві Олекса Венеціанов , Іван Сошенко, Дмитро Безперчий. Визначною особистістю, творившою саме у той час став Тарас Шевченко, який працював у декількох галузях малярства: портретній, жанровій, пейзажній, релігійній. Тісно пов'язана з Україною булла й доля художника-мариніста Івана Айвазовського, котрий велику частину життя провів у рідній Феодосії і заповів цьому місту свою картинну галерею. Не менш визначною булла й творчість Архипа Куїнджі, який народився поблизу Маріуполя. Художник володів неймовірним даром писати краєвиди та гру світла на хмарах, деревах, скелях. Багато видатних художників-передвижників 19 століття родом з України: Олександр Литовченко, Микола Ярошенко, а Микола Ге. Видатним майстром побутового жанру був Микола Пимоненко, «Шукач сонця» - Володимира Орловського був одним із засновників нового українського реалістичного пейзажу. Найкращим українським портретистом кінця 19 — початку 20 століть вважають Олександра Мурашка.

Образотворче мистецтво в 20 столітті

Дещо пізніше, ніж в Західній Європі в Україні на межі століть з'явились художники-імпресіоністи, які воли передати у творах витончене відтворення особистісних вражень та спостережень. Яскравими представниками цієї генерації малярів були Зінаїда Серебрякова, Микола Бурачек. На початку 20 століття живопис перебував у боротьбі художніх течій і напрямів. Поряд з традиційним реалізмом розвивася футуризм, формалізм, станкова графіка та живопис. У галузі станкової графіки працювали Михайло Жук, Володимир Заузе, Іван Падалка. У живописі найвідомішими були полотна Киріака Костанді, Федора Кричевського, Олександра Мурашка. Георгій Нарбут оформив перші українські радянські книги та журнали«Зорі», «Мистецтво», «Сонце труда». У Західній Україні в перші післяреволюційні роки працювали Антон Монастирський, Осип Курилас, Іван Труш,. Київський художній інститут (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) був центром авангардного образотворчого мистецтва. Досить вагомим був і український авангард початку 20 століття, представлений іменами художників Михайла Бойчука, Олександра Богомазова, Анатолія Петрицького та ін. Михайло Бойчук започаткував новий напрям монументального мистецтва неовізантизм, в основі якого поклав органічне поєднання традицій давньоруського іконопису з конструктивними особливостями візантійського живопису. В 60—80 роках 20 століття українському живопису була уготована одна дорога - соціалістичний реалізм, котрий насаджував народницький академічний стиль 19 століття, пропагандизм і догматичність. Головною ідеєю було те, що мистецтво повинне бути зрозумілим «широким масам», а творчий експеримент, пошук нових форм були фактично заборонені. В цей час Олексій Шовкуненко, Тетяна Яблонська, Михайло Дерегус, Василь Касіян. Окрім того, в 20 столітті працювали такі талановиті майстри народного живопису, як Ганна Собачко-Шостак, Параска Власенко, Наталя Вовк, Параска Хома, Марія Приймаченко, Никифор Дровняк, Катерина Білокур, Іван Сколоздря та ін., які у своїй творчості розвивали барвисті й фантастичні образи, породжені уявою та реалізовані за законами стилістики народного малярства 18—19 століть і українського декоративного розпису.