Текущая версия на 11:36, 13 апреля 2012

Гіпермаркет Знань>>Історія України

Історія — наука, котра вивчає минуле людства, покладаючись на письмові та матеріальні свідчення минулих подій. Слово «історія» прийшло до нас від грецького στορία (історія, оповідання), від протоіндоєвропейського «*wid-tor-», від кореня "*weid- "(знати, бачити). Цей корінь присутній в латинській мові — «video», в санскриті — «veda», в праслов'янській мові — «вєдаті».

Історична назва України
Перша засвідчена у писемних джерелах назва історичної території України — Руська земля. Цю назву у  Х-ХІІІ ст. вживали у двох значеннях: на окреслення ядра політичної спільноти — Середнього Подніпров'я – у конкретному значенні, і розширеному, позначаючи усі території, які підпорядковувались Києву. Понад 400 років побутувала назва Руська земля, навіть після її розпаду вона не зникла. Лише з входом  Галицько-Волинської держави до складу Корони Польської як особистий домен короля з першої третини ХV ст.  офіційно називалася Руським воєводством.[1]
Константинопольський патріархат у першій половині ХІV ст. вперше почав вживати поняття Micra Rosia (Мала Росія)‚ в порівнянні з  Megale Rosia (Велика Росія). В останній чверті ХІV ст. ця назва стала  урочистим синонімом українського православного простору Польщі і Литовського князівства, а з кінця ХVІІ — початку ХVІІІ ст. українські землі почали ототожнювати з Козацькою державою.
На західноєвропейських географічних картах землі колишніх північно-східних князівств послідовно помічалися як Moscovia. А землі Чернігівського, Київського і Галицько-Волинського князівств позначали Russia чи Ruthenia (з ХVІ ст. — також Roxolania).[2]
Паралельно у внутрішньому вжитку з ХVІ ст., а особливо після Люблінської унії 1569 р. поряд зі словом Русь побутує назва  Україна. Характерним є те, що слово Україна вживали в двох значеннях: конкретно-географічному — на означення Подніпров'я, і розширеному — як синонім всього українського простору. Назва Україна остаточно закріпилась на початку ХХ століття за часів УНР.

Перші поселення
Перші люди на території сучасної України з'явилися в епоху раннього палеоліту, понад 900—800 тисяч років тому. Заселення відбулося з заходу на схід, декілька раз хвилеподібно, і тривало до 100 тисяч років тому.
Homo sapiens або кроманьйонці утворилися понад 40—35 тисяч років тому у період верхнього палеоліту. На теріторії України мешкали представники європеоїдної раси, котрівитіснили неандертальців. Понад 10 тисяч років палеоліту перейшов у мезоліт, який співпав із таненням льодовика та початком нової геологічної доби — голоцену. Це сприяло збільшенню кількості населення, розвитку землеробства і скотарства, винаходу кераміки.
В добу неоліту, яка тривала протягом 6—4 тисячоліття до н. е., стабілізувався ландшафтний поділ України на лісову, лісостепову і степову зони, утворився гумусний покрив землі. Неолітичні культури України формувалися під впливом досягнень осередків Близького Сходу, які імпортувалися, переважно, через Балканський півострів і Подунав'я. Доба енеоліту тривала з кінця 5 до початку 3 тисячолітя до н. е., в той час були  впровадженні мідні знаряддя праці, почалось виокремлення праці людей відповідно  природно кліматичних зон : скотарство у степу, землеробство у лісостепу і мисливство у лісовій смузі.
В 4000—2100 до н. е. центральною археологічною культурою на території України енеолітичного періоду була Трипільська культура.  В 2800—2300 до н. е. виникла ямна культура бронзового віку, у носіях якої вчені вбачають індоєвропейців.
В XII—X століття до н. е. територія України була  розділеною між різними культурними спільностями. Північні ліси на заході займали праслов'яни, а на сході — прафіноугри; у лісостепу мешкали фрако-іллірійські, а у степу — північноіранські племена.
На території нинішньої україни з'явилися близько 1500 років до н. е. , серед них Одним були кіммерійці (IX—VII ст. до н. е.), які займали значну територію між Дністром і Доном, а також Кримський півострів, де вони мали укріпленні городища. Кіммерійці -  одні з перших освоїли технологію виготовлення заліза.
Вчені вважають, що кіммерійці були гілкою давньоіранських кочових народів, генетично близьких до скіфів.
Скіфи, іраномовний народ з Центральної Азії, у VII ст. до н. е. завоювали кіммерійців і витіснили їх з українських степів. У Криму Скіфи мирно асимілювалися з таврами, які жили тут з I тис. н. е. Таври займалися скотарством, землеробством та рибальством. Скіфи утворили централізовану державу і контролювали регіон приблизно до 200 року до н. е. У IV ст. до н. е. у скіфів утворилась перше державне об'єднання відоме під назвою «царство Атея».
У III ст. до н. е. скіфів підбили групи кочівників, яких називали .
Приблизно в VII ст до н. е. греки почали закладати перші колонії на Північному Причорномор'ї. Серед міст заснованих греками були: Тір (в гирлі Дністра), Ольвія (на Південному Бузі), Херсонес (біля сучасного Севастополя), Пантікапей (біля сучасної Керчі), Феодосія. Ці держави були демократичними або аристократичними за устроєм. В цих містах панували рабовласницькі відносини. Головне джерело постачання рабів -військовий полон, народження від рабині чи купівля на невільничих ринках. Ці міста було оснащено водопроводом та водостоком, населення займалось різноманітними ремеслами й торгівлею. Міста карбували власні монети.
В V ст. до н. е. — IV ст. до н. е. існувала Боспорська держава,котра займала територію сучасного Керчинського та Таманського півострова. До неї входили такі міста як Феодосія, Фанагорія, а столицею був Пантікапей.
У I ст. до н. е. відбулося об'єднання під владою понтійського царя Мітрідада VI більшості Північного Причорномор'я, але він зазнав поразки від римлян.
Після розколу Римської імперії на Західну та Східну настав візантійський період в історії Північного Причорномор'я. У середині III ст. н. е. до цієї території вдерлися племена готів. Вони витіснили сарматів та підкорили населення Криму. Це призвело до виникнення Готського королівства (Гетика) зі столицею «Дніпровське городище» (в нинішній Запорізькій області).
По даним деяких вчених, готи причетні до формування черняхівської культури (кінець ІІ — середина V ст. н. е.). Сьогодні відомо близько 5 тис. черняхівських старожитностей, переважно поселень, а їхня географія ототожнюється із значною частиною сучасної території України. У 375 р. н. е. цю державу було знищено кочовим азійським плем'ям гунів, які невдовзі створили між Доном і Карпатами могутню державу, на її чолі став Аттіла (помер 451), втім, після кількох поразок від римлян і союзників, вона втрачає силу і розпадається.
Прабатьківщина слов’ян не має загальновизнаної локалізації. Перші згадки про слов'ян трапляються у римських авторів I—II ст. н. е. Плінія Старшого, Тацита, Птолемея, де слов'яни виступають як венеди або венети. Етнонім слов’яни вперше використовують візантійські автори. Йордан сповіщає, що у VI ст. вже існувало три гілки слов'ян: венеди (басейн Вісли), анти (Наддніпрянщина) і слов’яни або склавіни (Подунав’я). Більшість вчених вбачає у процесі розселення антів та склавинів початок формування окремих слов'янських народів, зокрема українського.

Між V—VІІ ст. на території склавінів та антів сформувались локальні культурні ареали, які поступово кристалізувалися у союзи місцевих слов'янських племен. Серед них: поляни — на Київщині й Канівщині, деревляни — на Київському Поліссі й Східній Волині, уличі — на південь від полян, у Південному Подніпров'ї і Побужжі, тиверці — у межиріччі Середнього Дністра й Пруту, дуліби — у верхів'ях Дністра та басейні Західного Бугу, хорвати — у карпатському регіоні, сіверяни — на Північному Лівобережжі Дніпра вздовж Десни і Сейму. Степове ж Подніпров'я з лівого боку Дніпра заселяли алани, булгари і слов'яни, залежні від заснованого у VІІ ст. тюркськими народами Хозарського каганату.
В другій половині IX ст. у Східній Європі сформувались три політичні утворення: Куявія — Київська Русь, Славія — північні слов'янські землі з центром у Ладозі та Артанії — на нинішній Тамані. Останні великі міграції через територію України - болгарська та угорська, які вже припадають на часи існування нашої першої держави — Київська Русь, характерною ознакою була наявність сільської общини, як об'єднування індивідуальних господарств. Слов'яни вирощували пшеницю, жито, просо, ячмінь та ріпу, займались тваринництвом, розводили велику рогату худобу, свиней, овець, кіз.

Періодизація історії України:

• Стародавня доба - це період від появи людини на території сучасної України і її розвиток до VI–IX ст. нашої ери. Період , коли внаслідок вдосконалення знарядь праці, техніки і технології землеробства, піднесення ремесла і торгівлі, а звідси і класової диференціації та розгляду родово-общинного ладу з’явились перші протодержави. Центральною археологічною культурою на території України енеолітичного періоду була Трипільська культура (4000—2100 до н. е.).Саме на основі цих протодержав у IX ст. виникла Древньоруська держава.
  
• Княжа доба ( IX–XIII ст.). В цей час відбулось утворення великої і сильної Древньоруської держави, головний осередок якої складали усі нинішні етнічні українські землі, що сприяло суспільно-економічному, політичному і культурному розвитку східних слов’ян, висунуло її в число провідних країн середньовічного світу.
• Литовсько-польська доба української історії (XIV–XVI ст.). В  цей період  в результаті феодальної роздробленості, князівських міжусобиць і спустошливих набігів кочівників (особливо монголо-татарських орд) землі древньоруських князівств стали здобиччю Литви і Польщі. Наприкінці XVI ст. у складі Польського князівства опинилися всі українські землі, за винятком Північної Буковини (Молдавія), Закарпаття (Угорщина) і Чернігово-Сіверщина (Московське царство). Українські селяни були позбавлені права володіти землею і закріпачені, а великі українські  землевласники здебільшого покатоличилися і спольщилися.
• Козаччина і гетьманська держава (кінець XVI – XVIII ст.). Цей час відзначився не лише виникненням специфічного соціального стану українського суспільства, але й створенням у ході національної революції 1648-1676 рр. незалежної від Польщі української Козацької держави - Гетьманщини і її втрата в результаті внутрішньої боротьби за владу і зовнішнього тиску агресивних сусідів.
• Період боротьби за українське національне відродження (XIX - поч. ХХ ст.) . Визначними були тогочасні  явища „Руської трійці“, культурно-просвітницька діяльність до створення політичних організацій, одним із головних завдань яких була реалізація самовизначення українського народу.
• Українська національно-демократична революція (1917-1920 рр.). Важливим тогочасним досягненням було створення Української держави – Української народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки та проголошення  січня 1919 р. Акту злуки усіх українських земель.
• Радянська державність (УСРР, згодом УРСР), яка була створена на переважній більшості українських земель після поразки української національно-демократичної революції і перебувала у складі СРСР (1920-1991 рр.).
• Незалежна Українська держава (з  24 серпня 1991 року до сьогодні). 24 серпня 1991 Верховна Рада проголосила  незалежність України, яку підтвердив всенародний референдум 1 грудня 1991. 28 червня 1996 р. прийнято Конституцію України, яка закріпила здобутки суверенної України, підтвердила право людини на безпеку, здоровя та самовизначення у власній країні. Цей документ призваний регулювати повноваження законодавчої, виконачвчої та судової влад. У вересні 1996  року Національний Банк  ввів національну грошову одиницю гривню. Вибори Президента України 2004 р. стали переломною подією в історії держави. Адже оголошення результатів у другому турі  призели у дня мітинг, далі  -  у масову мирну акцію протесту, яка тривала до 8 грудня 2004 р. і отримала назву «Помаранчева революція».
  

_{Конспекти уроків Історія України, підручники з історії , історія україни онлайн, реферати з історії україни, історія україни скачати, історія україни підручник, тести з історії україни, лекції з історії україни, урок історії, реферати з історії, історія тести відповіді, історія в школі}

Найбільша бібліотека рефератів з історії України, домашні завдання, ГДЗ з історії України, відповіді на тести, все для вчителя та школярам на допомогу у підготовці до домашньої роботи, глибоке вивчення  історії України, тести з історії України.

 Уроки історії України , програми з історії України, історія України реферати, тести та готові домашні завдання , курс історії України, підручники з історії України, історія України в школі, розробки уроків з історії України, планування з предмету історія України. 

 Онлайн бібліотека з підручниками та книгами на скачку безкоштовно, історія України онлайн , історія України тексти, календарно-тематичне планування з історії України, шкільний календарний план, ЗНО, тести 

 
Збірка конспектів уроків з історії України,  тести з різних предметів для підготовки до ЗНО . Школа онлайн , історія України онлайн,  вивчення історії України, книги та підручники зі історії України, підготовка до уроків. 


 Бібліотека літератури з історії України, уроки історії України, конспекти уроків з історії України, підручник з історії України, готові домашні завдання, курс історії України онлайн, тестування з предметів. 


Онлайн бібліотека з підручниками та книгами з історії України,  підручники з історії України на скачку безкоштовно, історія України онлайн, історія України тести, календарно-тематичне планування з історії України, уроки історії України, історія України онлайн , розробки уроків з історії України, книги з історії України, історія України в школі, ЗНО та ГДЗ