Текущая версия на 18:35, 4 сентября 2012

Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 3 клас.Повні уроки>> Українська література: Чому мова - дивний скарб народу? Повні уроки.

Тема.

Чому мова – дивний скарб народу?

Мета.

Навчити поважати рідну мову, значення мови у житті людини.

Тип уроку.

Навчально – пізнавальний.

Хід уроку.

На сьогоднішньому уроці ми розглянемо твори ? "Дивне розмаїття". Д. Білоус. "Диктант". Н. Умеров. "Чи уважно ти читав".

Мова.

Мова - одне з найважливіших і найдавніших суспільних явищ. Важко знайти що-небудь в нашому житті, що було б таким значимим для нас, для нашого існування. Дуже легко можна уявити собі життя без комп'ютера і телебачення, газу чи електрики, без чорнила, газет і журналів. Але хіба могло б існувати людство, якби воно втратило мову?!

У повсякденному житті ми часто користуємося словами рідної мови так само природно, як ходимо, дихаємо, дивимось. Слово є для нас звичним і важливим засобом спілкування, засобом сприйняття художньої літератури. Використовуючи ті чи інші слова і вирази, ми рідко замислюємося над тим, що слово само по собі має своє походження, свою історію, свій вигляд, своє значення. Від того, наскільки грамотно ми використовуємо засоби нашої мови, залежить те, як ми будемо сприйняті оточуючими. Адже нерідко одне й те ж слово, сказане в різних ситуаціях, оточене різними словами та наділена різними значеннями, може чинити на співрозмовника абсолютно протилежну дію. Уміння в потрібній формі використовувати всі багатства української мови грає неймовірно важливу роль в нашому житті. Слово може стати справжньою зброєю - великим, здатним і поранити, і зцілити. За допомогою мови люди спілкуються між собою, висловлюють свої думки і почуття, мова сприяє розвитку науки, техніки, розвитку всього людського світу.

Культура мови.

Культура мови - це правильна вимова, знання всіх норм і правил слововживання, вміння користуватися виразними засобами мови. Культура спілкування містить в собі набагато більший і глибший зміст, це одна з найважливіших складових частин у загальній культурі людини. Володіння всіма багатствами мови - важливий показник культурного рівня розвитку будь-якої людини незалежно від її віку, національності, професії. Уміння чітко, точно і ясно висловлювати свої думки допоможе бути правильно зрозумілим навколишніми. У цьому полягає естетична сторона людської особистості, тому що вміле володіння рідною мовою відображає в цілому культуру не тільки окремої людини, але і всього народу, суспільства.

Мова – диво культури.

Мова - велике диво культури, створене народом, примножене кращими письменниками та публіцистами, духовна цінність суспільства, тому наше суспільство має повне право називатися багатим духовно. Сумно, що останнім часом ми все менше уваги приділяємо розвитку своєї мови - чудесного, красивого, чарівного. Інформація українською та російською мовами написано безліч шедеврів літератури. Скільки цінного можна почерпнути, як можна збагатити і відродити свою мову, спираючись на велике надбання народу!

Російська та українська мови, в яких стільки спільного, мають спільне походження. Вони являють собою величезну цінність, осягати яку можна все своє життя. Адже національна мова об'єднує в єдину систему літературну мову, територіальні діалекти та професіоналізми, жаргони і просторіччя. Розібратися у всьому цьому різноманітті, навчитися грамотно користуватися всіма багатствами своєї мови - ось завдання, яке мусить ставити перед собою кожна людина. Думаю, всі згодні з тим, що висока культура усного і писемного мовлення, уміння правильно користуватися всіма виражальними засобами рідної мови, прагнення до того, щоб берегти і примножувати їх, - важливе завдання кожного з нас.

У світі з невеликого числа мов-основ виникло близько п'яти тисяч мов. Так індоєвропейський мова стала основою для латинського. Він, у свою чергу, в результаті його поширення римлянами-завойовниками на інші території став основою для романських мов. Вчені мовознавці відзначають одну чітко виражену тенденцію: нові вторинні мови спрощуються. Це можна пояснити - колонізовані народи, змушені приймати принесений колонізаторами мову, не могли освоїти всі її нюанси. Часто просто мовний апарат аборигенів не був у змозі відтворити деякі звуки. У японців, приміром, відсутній звук "л", тому всі іноземні слова, що мають цей звук, вони замінюють звуком "р" і на лимон кажуть "ремон". Фіни не розрізняють звуків "ц" і "ч". Звук "ф", який не є рідною для української мови, часто замінюється на "п" або "т" (Таддей, а не Тадей), або "х" (Хома, а не Фома) . Не почувши відтінків у вимові тих чи інших слів,аборигени вимовляли все на свій манер. Так стерлися багато наголосу в словах. Чехи всі наголоси роблять на першому складі, італійці та поляки на передостанньому, а французи - на останньому. Всі романські мови, крім румунського, втратили кличний відмінок. У російській мові цей відмінок також відсутній, і російськомовним часто навіть важко зрозуміти, що це таке взагалі. Українська мова стійко зберігає цей відмінок, тому йдеться "мамо" а не просто "мама", "отче", а не "отець", Боже, а не просто Бог. Ось в російській мові, мабуть, тільки при зверненні до Бога вживається кличний відмінок "Боже". Що стосується взаємин російської та української мов, то тут застосовується загальне правило спрощення мови при її розповсюдженні на чужі землі. Те, що "Київ - мати міст руських", аргумент настільки побитий, що якось навіть незручно його використовувати.

А ось те, що Юрій Долгорукий був київським князем, якось призабулися. Ніхто не згадує, що засновник Москви похований в Києві, і його тіло покоїться там до цього дня. У його сина Андрія не було настільки трепетного ставлення до великого Києва. Тому і почав переносити центр ваги далі на північ, разом з візантійською іконою Богоматері, мощами Бориса і Гліба, багатьма своїми однодумцями і, природно, російською мовою київського зразка. Угро-фінські народи сприймали російську мову в міру своєї фізичної здатності його осягнути. Цілком закономірним було його спотворення. Виникаючі помилки з часом закріплювалися як норма і входили у мову самих колонізаторів. Виникаючі помилки російської мови надавали йому якусь особливу своєрідність. Великий російський поет Олександр Пушкін у поемі "Євгеній Онєгін" з цього приводу навіть зауважив: "Без граматичної помилки я російської мови не люблю". Самого поета зворушували "неправильний, недбалий лепет, неточний догану промов . Високоосвічені верстви населення вважали його мовою простого народу і вважали за краще порозумітися престижному французькому. Та ж пушкінська Тетяна свій лист Онєгіна писала по-французьки. Виправдовуючи свою героїню, автор пояснював: "Вона по-російськи погано знала,

Журналів наших не читала

І почуттів Їй бракувало мовою своєю рідною,

Отже, писала по-французьки ...

Що робити!повторюю знову: Дотепер нашого любов

Не із'снялася по-руськи,

Вживати гордий наш язик Поштову прозу ще не звик ".

Прищепити любов до рідної мови російської знаті і відвернутися від французького допоміг агресивний Наполеон. Напевно, першим високопоставленим чиновником, який не посоромився відкрито, на найвищому рівні говорити російською був князь Потьомкін. Хоча дехто з придворних ще пробував його соромити за це.

Серед безлічі спотворень, які зазнавала на північних землях київська мова, найпоширенішим була нечітка вимова слів. Більше за всіх постраждав ненаголошений звук "о", замінений на нечітке "а" або взагалі виключений з мови. Скажімо слово "рушник" стало вимовлятися як "плтенце", "говорити", як "гвардії" або взагалі "грит" і т. п. З часом звук "а" настільки зміцнився в московській мові, що навіть виник термін "акання". Слід зазначити, що спотворення стосуються тільки вимови. На листі ж утримується старе правило. А ось в білоруській мові спотворення вимови закріпилися і у правописі. Тому, наприклад, українське "користуватись" у них пишеться і вимовляється як "каристацца", а українське "жінки", як "жанчини". Перенесення вимови в написання трапляється, хоч і рідко, і в українській мові. Нерідко те, що на листі розрізняється, в усній мові вимовляється однаково. Дієслова у фразах "відчинити двері" і "відварити вермішель" звучать однаково. слова "хмара" і "хмара" в російській, і одне "хмара" в українському. Однак це не можна назвати різноманіттям слів, що позначають різні поняття. Це розмаїття синонімів, що позначають одне й те саме.Українська мова багатша в тому сенсі, що для більшої кількості предметів, явищ і дій використовуються різні, несхожі слова, у той час як у російській значно частіше для різних понять є тільки одне слово.Можливо, ця особливість і послужила широкому поширенню російського мату, в якому мінімумом слів можна висловити максимум вражень, побажань і переживань.Одне і те ж матюк, вимовлене з різною інтонацією або вжите в різних контекстах, може означати протилежні поняття. При всьому багатстві російської мови на суфікси, тим не менш, український просто б'є всі рекорди по суфіксального словотвору.Українці навіть від слова "вороги" ("вороги") примудрилися зробити уменшітельно-пестливе "воріженьки", які згадуються в Гімні Україні. Суфікси нерідко вживають з дієсловами: їсточкі, спатулькаті, ходітонькі, лежатунькаті.

Слід зазначити, що кожне нове покоління теж спрощує мову предків. Це добре видно на прикладі молодіжного сленгу: "великий" місце велосипеда, "відик" замість відеомагнітофона, "гвинт" замість вінчестера. Англійське e-mail називають "милом", клавіатуру "клавою".Однак процес спрощення мови на своїй території відбувається значно повільніше і не так істотно, як на чужих. Італійська мова, що виник з латинського і розвивається в Італії, відрізняється від "батька" значно менше, ніж іспанська, португальська чи іспанську.Точно так само, українська мова, що розвивалася на своїй рідній території, залишився набагато ближче до первісного оригіналу і зберіг у недоторканності багато його якості. Тому, на мій погляд, ця мова заслуговує набагато більшого до себе уваги і поваги, ніж він має сьогодні.

На закінчення хочу зауважити, що на моє глибоке переконання, можна знайти різні логічні пояснення того, чому і як сформувався російську мову, чому він став таким масовим і популярним. Можна аргументовано довести, що українська мова більш давній, ніж російська.Якщо хтось не згоден з цими аргументами, можна знайти інші не менш переконливі. Але пояснити, чому не загинув українську мову, звичайної людської логікою не можна.Як не міг пояснити, наприклад, сам Тарас Шевченко, чому, будучи талановитим художником, учнем великого Брюллова, добре заробляють живописом на хліб насущний, він, замість того, щоб робити собі професійну кар'єру, писав вірші рідною українською мовою, за які, за його словами,йому ніхто ні копійки не заплатив, т які, нарешті,позбавили його волі.Напевно, це велика таємниця, розгадка якої лежить за межами того, що може спіткати людський розум.

Запитання до уроку.

1. Прочитай вірш мовчки. Приготуйся прочитати його вго¬лос: зверни увагу, де починаються і закінчуються речен¬ня, яку інтонацію підказують розділові знаки. Як прочи¬тати рядки, що є роздумом?

2. Чи зрозумів ти, якою є рідна мова поета? Що нового відкрилося тобі у вірші?

3. Використовуючи слова вірша, доведи, що в нашій мові є слова-мандрівники.

4. Будьте дослідниками! Звертаючись до словників, кни¬жок, дізнайтеся, звідки з'явилися в нашій мові слова пи¬сати, азбука, диктант, олівець.

Чи уважно ти читав?

1. З якого твору це речення: А далі сталася подія вели¬чезної ваги: люди винайшли письмо! 2. За зразком якої азбуки було створено слов'янську: а) фінікійської; б) грецької; в) латинської? 3. Скільки букв у слов'янській азбуці? 4. Хто відкрив світові мову українського народу? 5. З яким словом зустрілось в оповіданні слово мова? 6. Хто автор книжок «Диво калинове», та «Чари барвін¬кові»? 7. Які твори мають однакову назву? Хто їх автори?

Список використаних джерел:

Урок на тему : «Чому мова дивний скарб нороду?» учитель початкових класів Куличенко Руслана Миколаївна, ЗОШ №7 м. Коростень Житомирської обл.. Урок на тему : «Мова рідна, мова мила …» учитель початкових класів Куличенко Руслана Миколаївна, ЗОШ №7 м. Коростень Житомирської обл..

Кращий подарунок: Загадки, вірші, оповідання.-Х:ПП «Поляков В.К» 2009. - 384с.

Сагайдачна Н.М. Розвиток української мови. Ранок, 2008.- 426с.

Савченко О.Я. Читанка, Підручник для навч.закл. К.: Освіта, 2002.- 311с.

Вашуленко М.С., Мельничайко О.І.Рідна мова 2 клас : Підручник для навч.закл. - К.: Освіта 2003. - 295c.

Над уроком працювали

Дідковська І.П.

Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, а и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов  высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.