Текущая версия на 06:58, 3 октября 2012

Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 6 клас>>Римська республіка: організація влади, суспільство. Господарювання римлян. Боротьба плебеїв і патриціїв у Римі. Завоювання Римом Італії. Боротьба Риму за панування в Середземномор’ї.

Установіть відповідність між поняттями та поясненнями.

1. Римська республіка: організація влади та суспільство

Щоосені на Марсовому полі в Римі збиралися коміції, на яких народ обирав кращих громадян на державні посади. Ті, хто прагнув обійняти посаду, з'являлися на коміції вбраними в білу тогу (кандйду), яка була символом чистої совісті народного обранця. Відтоді всіх, хто бажає бути обраним на будь-яку посаду, називають кандидатом. Коміції, окрім виборів магістратів, ухвалювали закони, оголошували війни, розглядали скарги на судові рішення.

Будь-яке питання попередньо розглядалося сенатом. Його роль у державному житті була дуже значною. Сенат затверджував рішення коміцій після ухвалення; перед сенатом звітували магістрати, які потім входили до його складу. Сенаторами ставали тільки знатні громадяни. Декрети сенату починалися словами: «Сенат і римський народ (ухвалили)». Початкові літери цих слів «SPQR» карбували на дощечках під бронзовою фігуркою орла та на прапорах римських легіонів.

У разі особливої небезпеки для держави замість звичайних магістратів обирався диктатор (урядовець із надзвичайними повноваженнями) та його помічник, посада якого називалася «начальник кінноти». На надзвичайні посади кандидатів обирали не довше, ніж на шість місяців. Це правило не допускало зосередження повної влади в одних руках на тривалий строк.

Усе громадянське населення складалося з патриціїв, плебеїв і вершників. Вільні громадяни утворювали панівний клас рабовласників. Безправні раби були «майном, знаряддям праці, що розмовляє».

Коміції — народні збори в Римі.
Тога — традиційний римський одяг — довга тканина, обгорнена навколо тіла.
Магістрати — вищі державні урядовці в Римі: консули, претори, едили, цензори, народні трибуни.

2. Господарювання римлян

Основним господарським заняттям італійців було землеробство. Родюча земля, теплий клімат забезпечували високі врожаї. На твердих ґрунтах землероби використовували важкі плуги, що мали масивний залізний леміш. Легкий ґрунт розпушували ралами та мотиками. Здебільшого на землях Італії вирощували пшеницю, ячмінь, просо, а там, де землі були малородючими, — ріпу, боби.

Ті з вас, хто полюбляє солодощі, були б прикро вражені, потрапивши до Стародавнього Риму. У ті часи римлянам цукор був не відомий, а потреби організму в солодкому задовольняли, уживаючи натуральне виноградне вино — неміцне, до того ж густе і в'язке, наче кисіль. Звичайну воду римляни майже не пили, надаючи перевагу тому ж таки вину, яке розбавляли водою.

Елліни, що заселили південні береги півострова, допомогли корінним жителям у розвитку виноградарства. Саме вони перетворили занедбані пагорби Південної Італії на квітучі виноградники. Римські вина охоче вживали не лише на півострові, вони були широко відомі по всьому Середземномор'ю.

Від греків італіки навчилися вирощувати оливки, виробляти з них олію. Скотарі розводили переважно овець і свиней, в Етрурії — волів (головну тяглову силу). А на землях Луканії, Калабрії та в Апулії розвинулося відгінне скотарство. Тут розводили овець, кіз і коней.

3. Боротьба плебеїв і патриціїв у Римі

Після утворення Римської республіки всі виборні посади захопили патриції. Плебеям залишили тільки право голосувати в народних зборах і служити у війську під командуванням патриціїв. З розвитком торгівлі в римлян почала формуватися майнова нерівність. Більшість плебеїв утратила землю і заборгувала лихварям, за це можна було потрапити в рабство.

Становище загострювалося. Між станами назрівала війна. Уникнути її можна було, задовольнивши такі вимоги плебеїв:
-    надати право обиратися на вищі державні посади;
-    наділити общинною землею;
-    скасувати боргову кабалу.

Та патриції не бажали ділитися з плебеями ані владою, ані багатством. Урешті, напружені відносини між станами призвели до вибуху обурення плебеїв.

У 494 р. до н. е., під час війни Рима із сусідами, плебеї відмовилися воювати. Вони залишили Рим і подалися на Священну гору за межами міста, щоб створити власну державу. За таких умов патриції змушені були піти на пост5гпки. Плебеям надали право обирати народних трибунів. Ці магістрати мали захищати інтереси  плебеїв, вони накладалии вето (заборону) на будь-яке рішення сенату, якщо вважали його несправедливим.

Будинок народного трибуна правив за сховище: будь-хто міг знайти в ньому захист. Недоторканою була й  сама особа народного трибуна.   

Для впорядкування римських звичаїв і творення законів у 452 р. до н. є. було створено комісію децемвірів терміном на один рік. Повноваження цієї комісії з десяти найшанованіших громадян довелося продовжити ще на один рік; за цей термін децемвіри уклали закони, що були записані на 12 мідних дошках (таблицях). «Закони дванадцяти таблиць» були обов'язкові до ви-     
конання всіма громадянами.   

У 445 р. до н. е. особливим законом було дозволено укладати шлюб між плебеями та патриціями. Зрештою, це привело до об'єднання знатних родин з обох боків в особливу групу римської знаті — нобілітет (від латин, «нобіліс» — найкращий).
Народні трибуни Ліциній і Секстій у 367 р. до н. е. домоглися прийняття законів, за якими плебеїв наділяли землею.

У 326 р. до н. е. було ухвалено заборону продавати римських громадян у рабство за борги. Остаточною перемогою став закон від 287 р. до н. е., за яким плебеї могли впливати на державні справи й ухвалювати закони. Боротьба між плебеями та патриціями завершилася; її наслідок — знищення залишків родового ладу й відкриття шляху для швидкого розвитку рабовласницьких відносин. Зрівнявшись у правах, плебеї та патриції утворили громадянське суспільство Римської держави.

У середині III ст. до н. е. держава римлян стала згуртованішою і сильнішою. Це відіграло значну роль у боротьбі Риму із сусідніми народами Італії та небезпечним ворогом — Карфагеном.

4. Завоювання Римом Італії

Тривалий час Рим був одним із міст Лація та входив до союзу ЗО латинських міст, Проте, уладнавши внутрішні чвари й суперечки між громадянами, Рим поступово почав завойовувати території сусідніх народів — етрусків, самнітів, латинів, сабінів. Війни велися заради здобичі та рабів. Поступово римляни підкорили собі етрусків, латинів і самнітів. Вони закріпилися в Лацію, на лівому березі Тибра, утворивши там колонії.

Власних сил Риму не завжди вистачало, тому він укладав союзи з одним народом проти іншого. Утім, це не заважало римлянам після перемоги використовувати зброю проти колишнього союзника. «Розділяй і володарюй» — це гасло неодмінно застосовувалося Римом у боротьбі за панування над Італією.

Проте у 390 р. до н. е. з Північної Італії на Рим посунули галли, сильні войовничі племена, об'єднані верховним вождем Бреном.
Того ж року в битві на річці Аллії римляни зазнали поразки. Галли захопили й спалили місто. Римляни замкнулись у фортеці на Капітолійському пагорбі.
 
Якось уночі галли потайки почали видиратися на укріплені мури. Варта задрімала, але галлів почули священні гуси, що були в храмі Юнони. Перелякані птахи зчинили галас. Римляни прокинулись і відбили штурм. Відтоді побутує вислів: «Гуси Рим урятували». Невдовзі після цього галли взяли з римлян викуп і подалися на північ, бо їхнім власним землям загрожувала небезпека.

Через цю катастрофу всі перемоги римлян, здобуті в V ст. до н. е., було втрачено. Тільки у 290 р. до н. е. Рим знову підкорив усі племена Апеннінського півострова. Ставши господарями Середньої Італії, римляни посунули на південь. Виникла загроза для грецького міста Тарента.

Тарентійці покликали на допомогу Пірра. Цей талановитий полководець на чолі вишколеної армії завдав римлянам поразок у 280 р. до н. є. біля Гераклеї та у 279 р. до н. є. — при Аускулі. Але ціна перемоги була надто високою. Зазнавши великих людських втрат, Пірр проказав із сумом: «Ще одна така перемога — і ми остаточно загинемо». Так з'явився ще один крилатий вислів — «Піррова перемога», тобто успіх, досягнутий надто великою ціною. Невдовзі Пірр посварився з та-рентійцями і повернувся до Греції. Того ж 272 р. до н. є. Тарент після тривалої облоги здався римлянам. У 265 р. до н. е. було підкорено останнє вороже місто на землі етрусків — Вольсинії. Тепер уся Італія стала територією Римської держави.
 
1.    3 яких станів складалося римське суспільство?
2.    Які вимоги висували плебеї до патриціїв?
3.    Сформулюйте, що означають такі поняття та терміни: республіка, форум, народний трибун, сенат, консул, вето.
4.    У чому полягають функції народних зборів і сенату? Чим вони різняться?
5.    Складіть усну розповідь про те, як Рим завоював Італію.
6.    Що відбувалося в Греції, коли в Римі складали «Закони дванадцяти таблиць»?

С.О Голованов, С.В. Костирко "Історія стародавнього світу. 6 клас"
Вислано читачами з інтернет-сайту

_{Планування всесвітньої історії, підручники та книги з історії 6 класу, курси та завдання з історії для 6 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.