Текущая версия на 18:37, 29 октября 2012Гіпермаркет Знань>>Музика>>Музика 8 клас.Повні уроки>> Музика:Інструментальна музика 19ст. Ф.Мендельсон..Повні уроки.
комбінований Задачі уроку
розуміння культурно-типологічних характеристик музичного мистецтва, діалектики розвитку основних культурно-історичних традицій та музичної стилістики;
підвищення загальноосвітнього і культурного рівня. Хід уроку
Учень повинен знати окремі художні явища у соціокультурному просторі; основні риси того чи іншого музичного стилю, напрямку, течії і їх конкретні прояви у творчості композитора; досягнення видатних композиторів та їх місце в історії музики. Учень повинен вміти вміти розбиратися в музичних стилях і в засобах музичної виразності. Привітання вчителя, вступне слово, оголошення теми уроку (1-2 хв) Короткий вступ. Пояснення цілі матеріалу, його значення в світовому надбанні. Інструментальна музика Поширене твердження про те, що інструментальна музика та музичні інструменти виникли з потреби наслідувати голос людини й самої природи, сучасна наука спростовує. Натомість, починаючи з ХІХ ст. висловлюється припущення про ймовірне походження інструментальної музики незалежно від співу і навіть до його виникнення (наприклад, так званій "фізичній музиці" (музиці неживого світу) - кілька мільярдів, а "біологічній" - близько 150 млн. років). Різновидом творчої діяльності є музичне мистецтво, яке відображає дійсність у художніх звукових образах. У XIX ст. в багатьох європейських країнах виникли національні музичні школи — норвезька (Е. Ґріґ), польська (Ф. Шопен), чеська (Б. Сметана, А. Дворжак), угорська (Ф. Ліст), фінська (Я. Сібеліус). Якщо попервах переважали італійські опери, то в XIX ст. на театральних сценах Австрії ставилися твори австрійських, італійських, німецьких, французьких композиторів. У Віденській опері виконувалися твори Моцарта, Бетховена, Вагнера, Верді, Штрауса, Чайковського. Видатні особистості Людвіг ван Бетховен Німецький композитор Людвіг ван Бетховен (1770-1827) з дитинства чудово грав на багатьох інструментах. Відзначався волелюбністю і войовничим демократизмом. У 22-річному віці назавжди переїхав з Бонна до Відня, брав уроки у визнаних композиторів Моцарта і Гайдна. Швидко завоював популярність віртуозного піаніста, а згодом і композитора. Його твори стали неоціненним внеском у світову музичну культуру. Бетховен вирізнявся надзвичайною працездатністю. Великий композитор поєднував у собі обдарованість, бездоганне знання музики, громадянську позицію мужньої й самовідданої людини. У розквіті сил написав прекрасні сонати — «Місячну», «Крейцерову», «Героїчну» симфонію, а в зрілі роки — знамениту Дев'яту симфонію. Портрет Паганіні.Малюнок художника Енгра Італійський скрипаль і композитор Нікколо Паганіні (1782-1840) був одним з основоположників музичного романтизму. Дав безліч концертів у багатьох європейських країнах. Його феноменальний талант викликав шалене захоплення у слухачів. Паганіні написав понад 200 п'єс для гітари та низку концертів для скрипки з оркестром і соло. Людвіг ван Бетховен
Джузеппе Верді Джузеппе Верді (1813-1901) — видатний італійський композитор. Свою обдарованість виявив уже в семирічному віці. Опери Верді стали популярними в середині XIX ст. Романтичні тенденції ранніх опер композитора поступилися яскравим образам простих людей, чия драма пов'язана з суспільно-політичними потрясіннями. «Трубадур», «Травіата», «Аїда» увійшли до скарбниці світового оперного мистецтва. В історії музичної культури Верді прославився і як реформатор. Він рішуче змінив структуру і характер італійської опери, наповнив її неповторним вокалом, драматизмом, мелодійністю. Зусиллями Дж. Верді, а також Дж. Россіні, Р. Вагнера, Ш. Гуно, Ж. Бізе та інших в Європі розвивалися різні жанри опери. Джованні Больдіні. Джузеппе Верді. 1886 Гектop Луї Берліоз Творчість французького композитора й диригента Гектopa-Луї Берліоза (1803-1869) пройнята духом романтизму. За енергією його твори близькі до творів В. Гюґо в літературі та Е. Делакруа в живописі. Суперечності романтизму — не тільки загальнодоступність, близькість до народу, героїка, але й крайній індивідуалізм — були властиві і творчості Берліоза. Від захоплення революційними подіями в європейських країнах він перейшов до академізму, оспівування сюжетів релігійної та античної історії. Гектор Берліоз, фото Karl Reutlinger, 1864 Музика слов'янських народів Елементи музики слов'янських народів, у тому числі українського, увібрала творчість дивовижного польського композитора й піаніста Фрідеріка Шопена (1810-1849). Він був творцем нових стилів і жанрів фортепіанної музики, написав десятки творів, що склали цілу епоху у світовому музичному мистецтві. Фридерік Франсуа Шопен, портрет Неперевершеним майстром втілення в музиці російської поезії був Михайло Глинка (1804-1857). Досі виконуються його блискучі романси, героїчна опера «Іван Сусанін» («Життя за царя») та «Руслан і Людмила». Михайло Глинка Короткий підсумок Отже, музичну культуру України першої половини XIX ст. характеризує збирання творчих сил, перехід мистецтва на нові, демократичні засади Остаточно цей перелом відбувся дещо пізніше. У другій половині XIX ст. українська музика досягла значних успіхів. Відбувається процес формування глибоко народного й реалістичного мистецтва. Великий інтерес у зв'язку з цим викликала народна пісня. Науковці починають записувати музичний фольклор, композитори активно використовують його у своїх творах. Величезну кількість українських народних пісень (мелодій і текстів) записав Микола Лисенко. Фольклором займався і Петро Сокальський, який створив наукову працю «Руська народна музика...». Докорінно змінилося концертне і театральне життя. Відкриваються оперні театри в Києві, Харкові, Львові. У великих і малих містах України організовуються симфонічні концерти, музичні товариства, відкриваються філіали Російського музичного товариства (РМТ), а також товариства «Боян» (спочатку у Львові й інших містах Західної України, а потім у Києві). Звичайно, за самодержавства українське мистецтво не мало необхідних можливостей для свого розвитку. Але передові російські діячі всіляко підтримували українську демократичну культуру. Про це свідчать творчі стосунки між С. Гулаком-Артемовським і М. Глинкою, П. Сокальським і О. Даргомижським, М. Лисенком і М. Римським-Корсаковим та П. Чайковським. Вплив російської класичної музики на формування українського національного мистецтва був величезним. Безпосередній поштовх до розвитку цілого ряду музичних жан- рів дав український театр, який у 70—80-ті роки минулого століття досяг високого професіоналізму. Діяльність музично-театральних труп на чолі з М. Кропивницьким, М. Садовським, М. Старицьким, П. Саксаганським, М. Карпенко-Карим, М. Заньковецькою заміни ла певною мірою відсутній у той час український оперний театр. Для цих вистав почали створювати музику українські композитори, зокрема, М. Лисенко. Микола Віталійович Лисенко Найвидатніша постать в українській музиці другої половини XIX ст.— Микола Віталійович Лисенко. За тривале творче життя (більш ніж півстоліття) він написав сотні творів, виступав як піаніст і диригент, займався педагогічною працею, збирав і досліджу вав фольклор, вів широку музично-громадську роботу. Лисенко започаткував або розвинув усі музичні жанри: оперний, симфонічний, кантатно-ораторіальний, хоровий, камерно-вокальний і камер но-інструментальний. У багатьох з них він досяг справжніх художніх вершин. Пам'ятник М.Лисенку в Києві Фелікс Мендельсон Фелікс Мендельсон (Felix Mendelssohn, повне ім'я Jakob Ludwig Felix Mendelssohn Bartholdy — Я́коб Лю́двіг Фе́лікс Ме́ндельсон-Барто́льді) Німецький піаніст єврейського походження, піаніст, диригент, музично-суспільний діяч, автор весільного маршу. Народився 3 –го лютого у Гамбурзі в сім'ї банкіра Абрагама Мендельсона, який разом з дружиною Лією прийняли християнство, і їхні діти були хрещені під прізвищем Мендельсон-Бартольді. Дід Фелікса Мендельсона — Мозес Мендельсон був визнаним у Німеччині філософом. В 1812 переїзжає з сім'єю до Берліна, де з 1817 починає займатися музикою з К.Цельтером, а в 1821 знайомиться з Гете. На формування естетичних поглядів Мендельсона значно вплинуло спілкування з видними представниками наукової й художньої думки (В. Гумбольдт, Г.Гейне Е. Т. А. Гофман, Н. Паганіні ); велику роль зіграли багаторічний контакт із И. В. Ґете, що прищепив Мендельсону симпатії до класичного мистецтва, а також курс лекцій Г. Гегеля з естетики, що був прослуханий Мендельсоном у Берлінському університеті. Створення увертюри до комедії У. Шекспіра «Сон у літню ніч» (1826) — свідчення ранньої творчої зрілості Мендельсона. Значною подією в музичному житті того часу було виконання під керуванням Мендельсона після багаторічного забуття «Страстей за Матвієм» Й. С. Баха (1829). Одночасно Мендельсон здобував славу композитора, піаніста, скрипаля. В 1829-32 Мендельсон подорожував по Європі, дорожні враження відбилися в «Італійської», «Шотландської» симфоніях й інших творах. В 1833 Мендельсон керував Нижньорейнськими музичними фестивалями, в 1833-35 музик-директор у Дюссельдорфі (під керуванням Мендельсона вперше виконані багато творівГ. Ф. Генделя, Й. С. Баха, В. А. Моцарта, Л. Бетховена). З 1835 диригент і керівник оркестру Гевандхауза в Лейпцизі, що здобув завдяки Мендельсону світову популярність. В 1843 з ініціативи Мендельсона відкрилася Лейпцизька консерваторія. Творчість Фе́лікса Мендельсо́на Мендельсон — один з найвизначніших представників німецького романтизму, тісно пов'язаний із класичними традиціями (естетична позиція Мендельсона — засновника лейпцігської школи — відрізнялася орієнтацією на класичні зразки), проте Мендельсон шукав нових типів виразності. Музика Мендельсона відрізняється прагненням до ясності й урівноваженості, їй властиві елегійність тону, опора на побутові форми музикування й інтонації німецької народної пісні («Пісні без слів» для фортепіано й ін.). Специфічна для Мендельсона образна сфера — витончена фантастична скерцозність (увертюра з музики до п'єси «Сон у літню ніч» й ін.). Виконавський стиль Мендельсона-піаніста, супротивника поверхневої віртуозності, вплинув на його інструментальну музику (концерти, ансамблі й ін.). Один із творців романтичного симфонізму, Мендельсон збагатив його жанром програмної концертної увертюри («Морська тиша й щасливе плавання», 1832, і ін.). Фелікс Мендельсон Прослуховування музики та перегляд відео-матеріалу
Список використаної літератури
Над уроком працювали: учитель Козубська В.М., учитель Парфенюк А.М., дипломований випускник диригенсько-хорового відділу музичної школи м. Луцька Муха О.М
Предмети > Музика |
Авторські права | Privacy Policy |FAQ | Партнери | Контакти | Кейс-уроки
© Автор системы образования 7W и Гипермаркета Знаний - Владимир Спиваковский
При использовании материалов ресурса
ссылка на edufuture.biz обязательна (для интернет ресурсов -
гиперссылка).
edufuture.biz 2008-© Все права защищены.
Сайт edufuture.biz является порталом, в котором не предусмотрены темы политики, наркомании, алкоголизма, курения и других "взрослых" тем.
Ждем Ваши замечания и предложения на email:
По вопросам рекламы и спонсорства пишите на email: