Версия 10:53, 17 ноября 2010

Гіпермаркет Знань>>Економіка>>Економіка 10 клас. Повні уроки >> Економіка: Потреби споживача й закономірності його економічної поведінки.Повні уроки

Мета уроку: 

Головні питання уроку: 1. Зміст потреб та їх класифікація. 2. Потреби та споживчі блага. 3. Причини безмежності потреб. 4. Структура споживчих благ. 5. Корисність продуктів та послуг. 6. Поведінка споживача на ринку. 7. Споживацькі оцінки корисності. 8. Закон спадної граничної корисності.

     Рушійною силою діяльності людини є її потреби.
    Потреба – це необхідність у певних речах, бажання володіти ними, відчуття нестачі чогось важливого. Вони виникають тоді, коли людина
неспроможна їх задовольнити. Потреби надзвичайно різноманітні, й тому існує кілька різних класифікацій: за характером виникнення, за
нагальністю задоволення, за засобами, що забезпечують задоволення потреб, останні поділяються на матеріальні й нематеріальні.

Види потреб

    Матеріальні – це потреби, що забезпечуються речами, а нематеріальні – які задовольняються послугами. Матеріальні потреби вважаються базовими або найсуттєвішими потребами.
    Виділяють також нерозумні (нераціональні) потреби людини. З-поміж матеріальних потреб людини вони вирізняється тим, що їх задоволення
шкодить здоров’ю, заважає духовному розвитку і спричиняє деградацію особистості. Наприклад, алкоголь, сигарети, наркотики та ін.
    До нематеріальних потреб відносять духовні та соціальні потреби. Духовні потреби – це потреби в освіті, підвищенні кваліфікації та професійної
майстерності, в художній творчості, розвитку науки і мистецтва. Духовні потреби стають для людини такими ж необхідними, як і матеріальні
потреби.

Особисті економічні потреби

    Соціальні потреби – це потреби людини в медичному обслуговуванні, вихованні дітей, у вільному часі, відпочинку, в належних умовах праці й
навчання.
    Людина прагне задовольнити насамперед найважливіші потреби. Як тільки їй вдається задовольнити якусь важливу потребу, вона на певний час перестає бути для неї рушійним мотивом. Одночасно виникає стимул до задоволення наступної за важливістю потреби. Наприклад, людину, яка голодує, не цікавлять ні події, що відбуваються у світі мистецтв, ні те, як на неї дивляться і наскільки поважають оточуючі, ні те, чи чистим повітрям вона дихає. Але в міру задоволення чергової найважливішої потреби на перший план виходить наступна за нею. Свої потреби люди задовольняють за допомогою товарів і послуг.
    Відчувши спрагу, ми п’ємо воду, чай, каву. Змерзнувши, одягаємо теплий одяг. Усе, що задовольняє наші потреби – це блага. Здатність товару або послуги задовольняти потребу називають споживчим благом.
    Частину необхідних для життя людини благ вона бере від природи. Це повітря, сонячні промені, джерела води, лісові ягоди й горіхи, гриби та
риба, квіти і лікувальні рослини. Все це безкоштовні блага. Безкоштовні блага людина не створює, а знаходить у природі в готовому для
використання вигляді. Безкоштовність таких благ відносна. Вона означає безкоштовність таких благ відносна. Вона означає тільки те, що ці блага не є продуктом людської праці, а отримані від природи.

Проте людині треба значно більше благ, ніж природа здатна дати. Тому люди навчилися виробляти й створювати необхідні їм блага. Отже, ті блага, які людина створює спеціально, виробляє з метою задоволення своїх потреб, називають економічними. Економічні блага виробляють на підприємствах. Прикладами економічних благ є хліб, автомобілі, телевізори, авторучки, велосипеди та ін.     Економічні блага поділяються на довготривалі та нетривалі. Довготривалими благами можна користуватися багато років, наприклад, меблями, холодильниками, автомобілями. Інші економічні блага людина використовує тільки раз. До нетривалих економічних благ належать продукти харчування, продукти нафтопереробної промисловості та ін.     Проте значно частіше в повсякденному житті ми користуємося іншою класифікацією економічних благ. Це – товари і послуги. Товари і послуги – це економічні блага, що є результатом людської праці.  Головна їх ознака за умов розвинутої економіки – здатність продаватися і купуватися. Товари – це уречевлені економічні блага. Їх можна упаковувати, транспортувати, зберігати.

    Послуги – це економічні блага, що не мають товарної форми; їх надають людям, котрим вони потрібні, у формі цілеспрямованої корисної дії чи обслуговування.
    Суть закону спадної корисності полягає у тому, що при зростанні запасів товарів споживач оцінюватиме цінність кожного наступного товару дедалі нижче.
    Гранична корисність – це корисність останньої частини блага, що є у розпорядженні споживача. Граничну корисність визначають за такою формулою:

    Корисність блага можна зрозуміти, вивчаючи його спроможність задовольняти визначені потреби. Проте одне й те ж благо може задовольняти кілька потреб, наприклад, автомобіль можна розглядати і як засіб пересування, і як можливість забезпечити комфорт, і як засіб домогтися визнання, і як спосіб самовираження. Тому один і той же автомобіль може мати велику корисність для перевезення вантажів, але може бути непридатним для перевезення пасажирів і не задовольняти потреби у престижі. 

Основні поняття

Потреба - це прояв необхідності у певних речах, бажання володіти ними, відчуття нестачі, якщо це бажання лишається незадоволеним.
Базові потреби - виникають із необхідності підтримання життя (повітря, вода, їжа та ін.)
Потреби породжені розвитком цивілізації - комфорт, мода, телебачення, сучасне медичне обслуговування тощо.
Споживче благо - здатність речей або послуг задовольняти потреби. Товари особистого споживання - задовольняють базові потреби і роблять життя змістовнішим і багатшим (їжа, житло, одяг, меблі тощо).
Товари виробничого призначення є частиною виробничих ресурсів (сировина, устаткування, офіси, заводи).
Особисті послуги - мають задовольнити наші потреби безпосередньо і спрямовуватися на кожного споживача зокрема (послуги лікаря, вчителя, перукаря тощо).

Виробничі (комерційні) послуги - інформаційне забезпечення і банківські послуги, послуги транспорту, торгівлі, страхування тощо. Закон зменшення граничного споживчого блага -при збільшенні запасів благ оцінка споживчого блага кожної наступної одиниці такого запасу дедалі нижча. Міра насичення потреби - відношення фактичного рівня задоволення потреби до ідеального або такого, що визначається науково обґрунтованими нормативами споживання. Ступінь нагальності потреби - частка в загальних доходах споживача витрат на задоволення даної потреби. Еластичність споживання - співвідношення між приростом усього бюджету споживача та приростом його витрат для задоволення певної потреби. Корисність - це задоволення, яке споживач отримує від споживання товарів чи послуг або від будь-якої діяльності. Суб'єктивна цінність певного товару для споживача у певний момент часу.

Споживацькі переваги - це ранги, які споживач установлює для альтернативних варіантів задоволення потреб.
Бюджетне обмеження формує дохід споживача а також ціни товарів і послуг (тобто купівельна сила грошей).

Контрольні завдання

Список використаних джерел:

Відредаговано і надіслано Прокопенко Ю.А.

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.