KNOWLEDGE HYPERMARKET


Виникнення міжнародного споживчого руху.Повні уроки
Строка 41: Строка 41:
Батьківщиною споживчого руху є Америка. З 60-х років ХХ ст цей рух поширився з США в країни Європи.&nbsp; Він відіграє важливу роль як в бізнесі, так і в політиці. Термін "консюмеризм" означає "рух за права споживачів".<br>В 60-80 роках ХІХ ст відбулися перші компанії з метою захисту прав споживачів від залізничних компаній, які сильно завищували ціни на перевезення пасажирів і вантажів. В результаті держава поставила під свій контроль залізничні тарифи і створила спеціальний орган сенатську Комісію з питань торгівлі між штатами.<br>На початку ХХ ст йде боротьба навколо законодавства про нагляд за якістю харчових продуктів та медикаментів, активісти цієї компанії отримали назву "розгрібачі бруду". В 1935 році створюється Союз споживачів, який налічує в своїх рядах сьогодні понад 5 млн членів. Саме діячі цього Союзу першими закликали до бойкоту товарів з фашистської Німеччини в 30-ті роки.<br>В 1980 році в Нью-Йорку була заснована Ліга покупців, яка крім чисто виховного впливу на покупців, слідувала меті соціального та економічного характеру. В Лізі були складені форми атестації виробів, виготовлених в сприятливих умовах виробництва - так звані лейбли (Label - ярлик, етикетка, прикріплена до товару), які Ліга почала видавати фірмам, що забезпечили сприятливі умови для праці і випускали найбільш якісні товари. Ці фірми було внесено до Білого списку.<br>  
Батьківщиною споживчого руху є Америка. З 60-х років ХХ ст цей рух поширився з США в країни Європи.&nbsp; Він відіграє важливу роль як в бізнесі, так і в політиці. Термін "консюмеризм" означає "рух за права споживачів".<br>В 60-80 роках ХІХ ст відбулися перші компанії з метою захисту прав споживачів від залізничних компаній, які сильно завищували ціни на перевезення пасажирів і вантажів. В результаті держава поставила під свій контроль залізничні тарифи і створила спеціальний орган сенатську Комісію з питань торгівлі між штатами.<br>На початку ХХ ст йде боротьба навколо законодавства про нагляд за якістю харчових продуктів та медикаментів, активісти цієї компанії отримали назву "розгрібачі бруду". В 1935 році створюється Союз споживачів, який налічує в своїх рядах сьогодні понад 5 млн членів. Саме діячі цього Союзу першими закликали до бойкоту товарів з фашистської Німеччини в 30-ті роки.<br>В 1980 році в Нью-Йорку була заснована Ліга покупців, яка крім чисто виховного впливу на покупців, слідувала меті соціального та економічного характеру. В Лізі були складені форми атестації виробів, виготовлених в сприятливих умовах виробництва - так звані лейбли (Label - ярлик, етикетка, прикріплена до товару), які Ліга почала видавати фірмам, що забезпечили сприятливі умови для праці і випускали найбільш якісні товари. Ці фірми було внесено до Білого списку.<br>  
-
30 червня 1906 року Президент Рузвельт підписав два білля, що в подальшому стали законами: один про харчові продукти та медикаменти, що забороняв торгівлю між штатами неправильно маркованими чи фальсифікованими продуктами, напоями чи ліками, другий - про санітарну інспекцію м'яса.<br>В 60-ті роки ХХ ст відбувається помітне посилення активності споживчих організацій. Це було пов'язано з діяльністю Ральфа Нейдера. В другій половині 60-х років він публікує книгу "Небезпечний за будь-якої швидкості"(Unsafe at Any Speed), в котрій мова йшла про порушення стандартів безпеки промисловою корпорацією "Дженерал Моторс", що випускала автомобілі "Корвер" (Corvair) без достатнього забезпечення їх надійності. Ця книга стала сенсацією. Корпорація не погодилась з багатьма фактами, приведеними в книзі, й звинуватила Р.Нейдера в наклепі. Почався судовий процес. Р.Нейдер виграв його й отримав компенсацію 280000 доларів. З виробництва була занята марка цього автомобіля, і внаслідок був прийнятий закон про безпеку автомобілів (Motor Vehicle Safety Act). Отримані від судового процесу гроші були вкладені в рух по захисту прав споживачів. Вони стали потужною базою для створення нових організацій, що займаються проблемами споживачів. В цей же період з'являється кілька "однопроблемних" груп: Центр за безпеку автомобіля, Дослідницька група по охороні здоров'я, Центр дослідження та дії по телекомунікаціям та ін. Ці групи займаються заявленими в їх назвах проблемами, збором та публікацією матеріалів, що стосуються інтересів та прав споживачів. Підсумки досліджень публікуються в спеціальних споживчих виданнях "Multinational monitor" і "Consumer Peport". Стратегія Р.Нейдера передбачає пряме керівниче регулювання тих областей економіки й соціальної сфери, де ринкові сили не мають повної можливості забезпечувати охорону навклишнього середовища, безпеку працівника наробочому місці. Разом зі своїми багатьма послідовниками, названими "десантом Нейдера", він домігся прийняття федеральних законів про безпеку газопроводів, упаковку харчових продуктів, про контроль радіаційної обстановки та забороні використання ДДТ (DDT) в якості пестицида.<br> {{#ev:youtube|Lmd3I3Q33zE}}  
+
30 червня 1906 року Президент Рузвельт підписав два білля, що в подальшому стали законами: один про харчові продукти та медикаменти, що забороняв торгівлю між штатами неправильно маркованими чи фальсифікованими продуктами, напоями чи ліками, другий - про санітарну інспекцію м'яса.<br>В 60-ті роки ХХ ст відбувається помітне посилення активності споживчих організацій. Це було пов'язано з діяльністю Ральфа Нейдера. В другій половині 60-х років він публікує книгу "Небезпечний за будь-якої швидкості"(Unsafe at Any Speed), в котрій мова йшла про порушення стандартів безпеки промисловою корпорацією "Дженерал Моторс", що випускала автомобілі "Корвер" (Corvair) без достатнього забезпечення їх надійності. Ця книга стала сенсацією. Корпорація не погодилась з багатьма фактами, приведеними в книзі, й звинуватила Р.Нейдера в наклепі. Почався судовий процес. Р.Нейдер виграв його й отримав компенсацію 280000 доларів. З виробництва була занята марка цього автомобіля, і внаслідок був прийнятий закон про безпеку автомобілів (Motor Vehicle Safety Act). Отримані від судового процесу гроші були вкладені в рух по захисту прав споживачів. Вони стали потужною базою для створення нових організацій, що займаються проблемами споживачів. В цей же період з'являється кілька "однопроблемних" груп: Центр за безпеку автомобіля, Дослідницька група по охороні здоров'я, Центр дослідження та дії по телекомунікаціям та ін. <br>
 +
 
 +
{| width="900" cellspacing="1" cellpadding="1" border="0"
 +
|-
 +
| [[Image:economics 9 3 4.jpeg]]<br>
 +
| [[Image:economics 9 3 5.jpeg]]<br>
 +
| [[Image:economics 9 3 6.jpeg]]<br>
 +
|}
 +
 
 +
Ці групи займаються заявленими в їх назвах проблемами, збором та публікацією матеріалів, що стосуються інтересів та прав споживачів. Підсумки досліджень публікуються в спеціальних споживчих виданнях "Multinational monitor" і "Consumer Peport". Стратегія Р.Нейдера передбачає пряме керівниче регулювання тих областей економіки й соціальної сфери, де ринкові сили не мають повної можливості забезпечувати охорону навклишнього середовища, безпеку працівника наробочому місці. Разом зі своїми багатьма послідовниками, названими "десантом Нейдера", він домігся прийняття федеральних законів про безпеку газопроводів, упаковку харчових продуктів, про контроль радіаційної обстановки та забороні використання ДДТ (DDT) в якості пестицида.<br> {{#ev:youtube|Lmd3I3Q33zE}}  
У 1968 році багато розрізнених загальнонаціональних та місцевих громад об'єдналися в Американську федерацію споживачів, зі штаб-квартирою у Вашингтоні. Її основні цілі - координація програм захисту споживачів від низької якості товарів, високих цін на продукти харчування, медичні препарати, медичне обслуговування, електроенергію і паливо.<br>Поступово консюмеристський рух став все активніше впливати на політичне життя держави. 15 березня 1962 президент США Дж. Кеннеді направив Конгресу США "Спеціальне послання про захист інтересів споживачів", у якому проголошувалися основні права споживача: право на вибір, право на безпеку, право бути вислуханим, право на інформацію. У посланні говорилося про значну роль споживача в економіці: без здатності громадян споживати, купувати немає економічного розвитку, неможливий збалансований економічний ріст. <br>Організація Об'єднаних Націй 15 березня оголосила Всесвітнім днем споживачів.<br>Влітку 1962 року за вказівкою Дж. Кеннеді був заснований Консультативний рада у справах споживачів, перетворений в 1971 році в Управління у справах споживачів. У деяких комітетах Конгресу США (з торгівлі, банків і фінансів, науці і транспорту та ін) функціонують підкомітети з проблем споживачів, які проводяться за участю зацікавлених осіб та представників споживчих організацій. <br>За підсумками слухань публікуються окремими виданнями стенографічні звіти. У США було покладено початок масовому руху споживачів, нині він об'єднує понад 180 громадських і державних організацій в 72 країнах світу.<br>У США Комісія з безпеки товарів має право вимагати від промисловців та продавців виправлення, заміни, вилучення товару, якщо він не відповідає затвердженим правилам і стандартам.<br>Після другої світової війни 1939 - 1945 рр. консюмеризм набирає вагу в багатьох західноєвропейських державах.<br>  
У 1968 році багато розрізнених загальнонаціональних та місцевих громад об'єдналися в Американську федерацію споживачів, зі штаб-квартирою у Вашингтоні. Її основні цілі - координація програм захисту споживачів від низької якості товарів, високих цін на продукти харчування, медичні препарати, медичне обслуговування, електроенергію і паливо.<br>Поступово консюмеристський рух став все активніше впливати на політичне життя держави. 15 березня 1962 президент США Дж. Кеннеді направив Конгресу США "Спеціальне послання про захист інтересів споживачів", у якому проголошувалися основні права споживача: право на вибір, право на безпеку, право бути вислуханим, право на інформацію. У посланні говорилося про значну роль споживача в економіці: без здатності громадян споживати, купувати немає економічного розвитку, неможливий збалансований економічний ріст. <br>Організація Об'єднаних Націй 15 березня оголосила Всесвітнім днем споживачів.<br>Влітку 1962 року за вказівкою Дж. Кеннеді був заснований Консультативний рада у справах споживачів, перетворений в 1971 році в Управління у справах споживачів. У деяких комітетах Конгресу США (з торгівлі, банків і фінансів, науці і транспорту та ін) функціонують підкомітети з проблем споживачів, які проводяться за участю зацікавлених осіб та представників споживчих організацій. <br>За підсумками слухань публікуються окремими виданнями стенографічні звіти. У США було покладено початок масовому руху споживачів, нині він об'єднує понад 180 громадських і державних організацій в 72 країнах світу.<br>У США Комісія з безпеки товарів має право вимагати від промисловців та продавців виправлення, заміни, вилучення товару, якщо він не відповідає затвердженим правилам і стандартам.<br>Після другої світової війни 1939 - 1945 рр. консюмеризм набирає вагу в багатьох західноєвропейських державах.<br>  
-
Європейським економічним співтовариством накопичений великий досвід із захисту прав споживачів. Цей досвід є досить корисним для країн, в яких як в Україні, законодавство про захист прав споживачів з'явилося зовсім недавно.<br>Першою організацією споживачів була Споживча Рада Норвегії - загальна організація споживачів Норвегії, заснований в 1953 році і має справу з широким спектром споживчих питань. Це включає як юридичні та економічні питання, так і роботу, орієнтовану на продукти та послуги. Нідерландський союз споживачів створений в 1954 році. Союз є незалежною організацією, тісно взаємодіє з державними органами з питань економіки, охорони здоров'я, екологічної чистоти та безпеки товарів. Основне завдання Нідерландської спілки споживачів - забезпечення зворотного зв'язку з виробниками товарів шляхом вивчення попиту та побажань споживачів.<br>В другій половині 70-х років в Німеччині була створена організація по тесттуванню товарів "Штифтунг Варентест", що займалася порівняльними споживчими випробуваннями товарів та послуг. Щомісяця ця організація випускає журнал "Тест", в якому представлені результати лабораторних досліджень. <br>В Швеції з 1971 року заснована посада омбудсмена із захисту прав споживачів.<br> {{#ev:youtube|jgSgVMeVbW8&feature=related}}  
+
Європейським економічним співтовариством накопичений великий досвід із захисту прав споживачів. Цей досвід є досить корисним для країн, в яких як в Україні, законодавство про захист прав споживачів з'явилося зовсім недавно.<br>Першою організацією споживачів була Споживча Рада Норвегії - загальна організація споживачів Норвегії, заснований в 1953 році і має справу з широким спектром споживчих питань. Це включає як юридичні та економічні питання, так і роботу, орієнтовану на продукти та послуги. Нідерландський союз споживачів створений в 1954 році. Союз є незалежною організацією, тісно взаємодіє з державними органами з питань економіки, охорони здоров'я, екологічної чистоти та безпеки товарів. Основне завдання Нідерландської спілки споживачів - забезпечення зворотного зв'язку з виробниками товарів шляхом вивчення попиту та побажань споживачів.<br>
 +
 
 +
{| width="1000" cellspacing="1" cellpadding="1" border="0"
 +
|-
 +
| [[Image:economics 9 5 7.jpeg]]
 +
| В другій половині 70-х років в Німеччині була створена організація по тесттуванню товарів "Штифтунг Варентест", що займалася порівняльними споживчими випробуваннями товарів та послуг. Щомісяця ця організація випускає журнал "Тест", в якому представлені результати лабораторних досліджень. <br>В Швеції з 1971 року заснована посада омбудсмена із захисту прав споживачів.
 +
|}
Договір про створення ЄЕС 1957 року (Римський договір) практично не містив положень, які прямо стосувалися б захисту прав споживачів. У найбільш загальній формі потреба в забезпеченні та захисті таких прав сформульована у ст.2 Договору, яка проголосила, що завданням Співтовариства є створення спільного ринку, постійний і рівномірний розвиток, зростаюча стабільність, швидке підвищення рівня життя. Знадобилося чимало часу, щоб під впливом організацій споживачів країн-учасниць ЄЕС, а також у зв'язку з усвідомленням важливості захисту споживачів як найбільш слабкої сторони у відносинах з підприємцями - виробниками і продавцями - з'явилися спочатку загальні програмні документи органів ЄЕС у сфері захисту прав споживачів, а потім і нормативні акти, перетворюватись у форму директив Ради ЄЕС.<br>Ідея захисту прав споживачів на рівні Співтовариства, а не тільки на національному рівні країн-учасниць виникла в 1961-му, коли вперше, через чотири роки після укладення Договору про створення ЄЕС, представники національних товариств споживачів зібралися в приміщенні Комісії Європейських співтовариств. У 1973 р. в рамках Комісії ЄЕС був створений спеціальний орган - Дорадчий комітет з захисту прав споживачів. Офіційно політика захисту прав споживачів у рамках ЄЕС була створена одночасно з прийняттям у 1975 р. Першої&nbsp; програми дій по захисту прав споживачів. Основні принципи і норми Римського договору доповнені положеннями, що містяться в Єдиному європейському акті, ратифікований парламентами всіх країн-учасниць і вступили в силу з 1 липня 1987 року. Розширення ЄЕС до об'єднаного ринку без кордонів ставить завдання вдосконалювати національне законодавство у напрямку підвищення рівня захисту прав своїх громадян, включаючи захист прав громадян - споживачів.<br>На міжнародному рівні захист прав споживачів призвів до створення в 1960 році Міжнародної організації споживчих спілок. Мопс був створений п'ятьма споживчими спілками (СЩА, Англія, Бельгія, Нідерланди, Австрія) та її членами можуть бути приватні незалежні організації та державні організації.<br>Загальносвітове визнання права споживачів отримали в резолюції Генеральної асамблеї ООН № 39/248 від 9 квітня 1985 р., яка закріпила 8 прав споживачів:<br>• право на безпеку товару<br>• право на інформацію<br>• право на вибір товару<br>• право на висловлення своїх інтересів<br>• право на задоволення основних потреб<br>• право на відшкодування шкоди<br>• право на споживчу освіту<br>• право на здорове навколишнє середовище.  
Договір про створення ЄЕС 1957 року (Римський договір) практично не містив положень, які прямо стосувалися б захисту прав споживачів. У найбільш загальній формі потреба в забезпеченні та захисті таких прав сформульована у ст.2 Договору, яка проголосила, що завданням Співтовариства є створення спільного ринку, постійний і рівномірний розвиток, зростаюча стабільність, швидке підвищення рівня життя. Знадобилося чимало часу, щоб під впливом організацій споживачів країн-учасниць ЄЕС, а також у зв'язку з усвідомленням важливості захисту споживачів як найбільш слабкої сторони у відносинах з підприємцями - виробниками і продавцями - з'явилися спочатку загальні програмні документи органів ЄЕС у сфері захисту прав споживачів, а потім і нормативні акти, перетворюватись у форму директив Ради ЄЕС.<br>Ідея захисту прав споживачів на рівні Співтовариства, а не тільки на національному рівні країн-учасниць виникла в 1961-му, коли вперше, через чотири роки після укладення Договору про створення ЄЕС, представники національних товариств споживачів зібралися в приміщенні Комісії Європейських співтовариств. У 1973 р. в рамках Комісії ЄЕС був створений спеціальний орган - Дорадчий комітет з захисту прав споживачів. Офіційно політика захисту прав споживачів у рамках ЄЕС була створена одночасно з прийняттям у 1975 р. Першої&nbsp; програми дій по захисту прав споживачів. Основні принципи і норми Римського договору доповнені положеннями, що містяться в Єдиному європейському акті, ратифікований парламентами всіх країн-учасниць і вступили в силу з 1 липня 1987 року. Розширення ЄЕС до об'єднаного ринку без кордонів ставить завдання вдосконалювати національне законодавство у напрямку підвищення рівня захисту прав своїх громадян, включаючи захист прав громадян - споживачів.<br>На міжнародному рівні захист прав споживачів призвів до створення в 1960 році Міжнародної організації споживчих спілок. Мопс був створений п'ятьма споживчими спілками (СЩА, Англія, Бельгія, Нідерланди, Австрія) та її членами можуть бути приватні незалежні організації та державні організації.<br>Загальносвітове визнання права споживачів отримали в резолюції Генеральної асамблеї ООН № 39/248 від 9 квітня 1985 р., яка закріпила 8 прав споживачів:<br>• право на безпеку товару<br>• право на інформацію<br>• право на вибір товару<br>• право на висловлення своїх інтересів<br>• право на задоволення основних потреб<br>• право на відшкодування шкоди<br>• право на споживчу освіту<br>• право на здорове навколишнє середовище.  
 +
 +
{{#ev:youtube|jgSgVMeVbW8&feature=related}}
У 80-х роках ХХ століття в колишньому СРСР почали зароджуватися товариства, клуби, асоціації із захисту прав споживачів. У 1987-1988 роки ці громадські організації об'єдналися у Федерацію товариств споживачів, президентом якої був Анатолій Собчак.<br>22 травня 1991 року був прийнятий Закон СРСР "Про захист прав споживачів", який, однак, у зв'язку з розпадом СРСР так і не набув чинності. В умовах утворення Співдружності незалежних держав у ряді республік були прийняті закони про захист прав споживачів, для яких союзний закон став моделлю. До таких республіканським законів можна віднести:<br>Закон УРСР від 12 травня 1991 року "Про захист прав споживачів", введений в дію на території Україні з 01октября 1991року;<br>Закон Казахської РСР від 5 червня 1991 року "Про захист прав споживачів", введений в дію в Казахстані з 1 січня 1992 року;<br>Закон Республіки Киргизстан від 28 лютого 1992 року "Про захист прав споживачів;<br>Закон Республіки Білорусь від 19 листопада 1993 року "Про захист прав споживачів", введений в дію в Білорусі з 1 січня 1994 року.<br>  
У 80-х роках ХХ століття в колишньому СРСР почали зароджуватися товариства, клуби, асоціації із захисту прав споживачів. У 1987-1988 роки ці громадські організації об'єдналися у Федерацію товариств споживачів, президентом якої був Анатолій Собчак.<br>22 травня 1991 року був прийнятий Закон СРСР "Про захист прав споживачів", який, однак, у зв'язку з розпадом СРСР так і не набув чинності. В умовах утворення Співдружності незалежних держав у ряді республік були прийняті закони про захист прав споживачів, для яких союзний закон став моделлю. До таких республіканським законів можна віднести:<br>Закон УРСР від 12 травня 1991 року "Про захист прав споживачів", введений в дію на території Україні з 01октября 1991року;<br>Закон Казахської РСР від 5 червня 1991 року "Про захист прав споживачів", введений в дію в Казахстані з 1 січня 1992 року;<br>Закон Республіки Киргизстан від 28 лютого 1992 року "Про захист прав споживачів;<br>Закон Республіки Білорусь від 19 листопада 1993 року "Про захист прав споживачів", введений в дію в Білорусі з 1 січня 1994 року.<br>  

Версия 17:24, 8 декабря 2010

Гіпермаркет Знань>>Економіка>>Економіка 9 клас. Повні уроки >> Економіка: Виникнення міжнародного споживчого руху.Повні уроки


Мета уроку: Ознайомитись з передумовами виникнення та становленням  міжнародного споживчого руху.

Economics 1 1.jpeg

Головні питання уроку:

1. Виникнення споживчого руху в США.

2. Споживчий рух в країнах ЄЕС.

3. Захист прав споживачів в СРСР та СНД.













Батьківщиною споживчого руху є Америка. З 60-х років ХХ ст цей рух поширився з США в країни Європи.  Він відіграє важливу роль як в бізнесі, так і в політиці. Термін "консюмеризм" означає "рух за права споживачів".
В 60-80 роках ХІХ ст відбулися перші компанії з метою захисту прав споживачів від залізничних компаній, які сильно завищували ціни на перевезення пасажирів і вантажів. В результаті держава поставила під свій контроль залізничні тарифи і створила спеціальний орган сенатську Комісію з питань торгівлі між штатами.
На початку ХХ ст йде боротьба навколо законодавства про нагляд за якістю харчових продуктів та медикаментів, активісти цієї компанії отримали назву "розгрібачі бруду". В 1935 році створюється Союз споживачів, який налічує в своїх рядах сьогодні понад 5 млн членів. Саме діячі цього Союзу першими закликали до бойкоту товарів з фашистської Німеччини в 30-ті роки.
В 1980 році в Нью-Йорку була заснована Ліга покупців, яка крім чисто виховного впливу на покупців, слідувала меті соціального та економічного характеру. В Лізі були складені форми атестації виробів, виготовлених в сприятливих умовах виробництва - так звані лейбли (Label - ярлик, етикетка, прикріплена до товару), які Ліга почала видавати фірмам, що забезпечили сприятливі умови для праці і випускали найбільш якісні товари. Ці фірми було внесено до Білого списку.

30 червня 1906 року Президент Рузвельт підписав два білля, що в подальшому стали законами: один про харчові продукти та медикаменти, що забороняв торгівлю між штатами неправильно маркованими чи фальсифікованими продуктами, напоями чи ліками, другий - про санітарну інспекцію м'яса.
В 60-ті роки ХХ ст відбувається помітне посилення активності споживчих організацій. Це було пов'язано з діяльністю Ральфа Нейдера. В другій половині 60-х років він публікує книгу "Небезпечний за будь-якої швидкості"(Unsafe at Any Speed), в котрій мова йшла про порушення стандартів безпеки промисловою корпорацією "Дженерал Моторс", що випускала автомобілі "Корвер" (Corvair) без достатнього забезпечення їх надійності. Ця книга стала сенсацією. Корпорація не погодилась з багатьма фактами, приведеними в книзі, й звинуватила Р.Нейдера в наклепі. Почався судовий процес. Р.Нейдер виграв його й отримав компенсацію 280000 доларів. З виробництва була занята марка цього автомобіля, і внаслідок був прийнятий закон про безпеку автомобілів (Motor Vehicle Safety Act). Отримані від судового процесу гроші були вкладені в рух по захисту прав споживачів. Вони стали потужною базою для створення нових організацій, що займаються проблемами споживачів. В цей же період з'являється кілька "однопроблемних" груп: Центр за безпеку автомобіля, Дослідницька група по охороні здоров'я, Центр дослідження та дії по телекомунікаціям та ін.

Economics 9 3 4.jpeg
Economics 9 3 5.jpeg
Economics 9 3 6.jpeg

Ці групи займаються заявленими в їх назвах проблемами, збором та публікацією матеріалів, що стосуються інтересів та прав споживачів. Підсумки досліджень публікуються в спеціальних споживчих виданнях "Multinational monitor" і "Consumer Peport". Стратегія Р.Нейдера передбачає пряме керівниче регулювання тих областей економіки й соціальної сфери, де ринкові сили не мають повної можливості забезпечувати охорону навклишнього середовища, безпеку працівника наробочому місці. Разом зі своїми багатьма послідовниками, названими "десантом Нейдера", він домігся прийняття федеральних законів про безпеку газопроводів, упаковку харчових продуктів, про контроль радіаційної обстановки та забороні використання ДДТ (DDT) в якості пестицида.

У 1968 році багато розрізнених загальнонаціональних та місцевих громад об'єдналися в Американську федерацію споживачів, зі штаб-квартирою у Вашингтоні. Її основні цілі - координація програм захисту споживачів від низької якості товарів, високих цін на продукти харчування, медичні препарати, медичне обслуговування, електроенергію і паливо.
Поступово консюмеристський рух став все активніше впливати на політичне життя держави. 15 березня 1962 президент США Дж. Кеннеді направив Конгресу США "Спеціальне послання про захист інтересів споживачів", у якому проголошувалися основні права споживача: право на вибір, право на безпеку, право бути вислуханим, право на інформацію. У посланні говорилося про значну роль споживача в економіці: без здатності громадян споживати, купувати немає економічного розвитку, неможливий збалансований економічний ріст.
Організація Об'єднаних Націй 15 березня оголосила Всесвітнім днем споживачів.
Влітку 1962 року за вказівкою Дж. Кеннеді був заснований Консультативний рада у справах споживачів, перетворений в 1971 році в Управління у справах споживачів. У деяких комітетах Конгресу США (з торгівлі, банків і фінансів, науці і транспорту та ін) функціонують підкомітети з проблем споживачів, які проводяться за участю зацікавлених осіб та представників споживчих організацій.
За підсумками слухань публікуються окремими виданнями стенографічні звіти. У США було покладено початок масовому руху споживачів, нині він об'єднує понад 180 громадських і державних організацій в 72 країнах світу.
У США Комісія з безпеки товарів має право вимагати від промисловців та продавців виправлення, заміни, вилучення товару, якщо він не відповідає затвердженим правилам і стандартам.
Після другої світової війни 1939 - 1945 рр. консюмеризм набирає вагу в багатьох західноєвропейських державах.

Європейським економічним співтовариством накопичений великий досвід із захисту прав споживачів. Цей досвід є досить корисним для країн, в яких як в Україні, законодавство про захист прав споживачів з'явилося зовсім недавно.
Першою організацією споживачів була Споживча Рада Норвегії - загальна організація споживачів Норвегії, заснований в 1953 році і має справу з широким спектром споживчих питань. Це включає як юридичні та економічні питання, так і роботу, орієнтовану на продукти та послуги. Нідерландський союз споживачів створений в 1954 році. Союз є незалежною організацією, тісно взаємодіє з державними органами з питань економіки, охорони здоров'я, екологічної чистоти та безпеки товарів. Основне завдання Нідерландської спілки споживачів - забезпечення зворотного зв'язку з виробниками товарів шляхом вивчення попиту та побажань споживачів.

Economics 9 5 7.jpeg В другій половині 70-х років в Німеччині була створена організація по тесттуванню товарів "Штифтунг Варентест", що займалася порівняльними споживчими випробуваннями товарів та послуг. Щомісяця ця організація випускає журнал "Тест", в якому представлені результати лабораторних досліджень.
В Швеції з 1971 року заснована посада омбудсмена із захисту прав споживачів.

Договір про створення ЄЕС 1957 року (Римський договір) практично не містив положень, які прямо стосувалися б захисту прав споживачів. У найбільш загальній формі потреба в забезпеченні та захисті таких прав сформульована у ст.2 Договору, яка проголосила, що завданням Співтовариства є створення спільного ринку, постійний і рівномірний розвиток, зростаюча стабільність, швидке підвищення рівня життя. Знадобилося чимало часу, щоб під впливом організацій споживачів країн-учасниць ЄЕС, а також у зв'язку з усвідомленням важливості захисту споживачів як найбільш слабкої сторони у відносинах з підприємцями - виробниками і продавцями - з'явилися спочатку загальні програмні документи органів ЄЕС у сфері захисту прав споживачів, а потім і нормативні акти, перетворюватись у форму директив Ради ЄЕС.
Ідея захисту прав споживачів на рівні Співтовариства, а не тільки на національному рівні країн-учасниць виникла в 1961-му, коли вперше, через чотири роки після укладення Договору про створення ЄЕС, представники національних товариств споживачів зібралися в приміщенні Комісії Європейських співтовариств. У 1973 р. в рамках Комісії ЄЕС був створений спеціальний орган - Дорадчий комітет з захисту прав споживачів. Офіційно політика захисту прав споживачів у рамках ЄЕС була створена одночасно з прийняттям у 1975 р. Першої  програми дій по захисту прав споживачів. Основні принципи і норми Римського договору доповнені положеннями, що містяться в Єдиному європейському акті, ратифікований парламентами всіх країн-учасниць і вступили в силу з 1 липня 1987 року. Розширення ЄЕС до об'єднаного ринку без кордонів ставить завдання вдосконалювати національне законодавство у напрямку підвищення рівня захисту прав своїх громадян, включаючи захист прав громадян - споживачів.
На міжнародному рівні захист прав споживачів призвів до створення в 1960 році Міжнародної організації споживчих спілок. Мопс був створений п'ятьма споживчими спілками (СЩА, Англія, Бельгія, Нідерланди, Австрія) та її членами можуть бути приватні незалежні організації та державні організації.
Загальносвітове визнання права споживачів отримали в резолюції Генеральної асамблеї ООН № 39/248 від 9 квітня 1985 р., яка закріпила 8 прав споживачів:
• право на безпеку товару
• право на інформацію
• право на вибір товару
• право на висловлення своїх інтересів
• право на задоволення основних потреб
• право на відшкодування шкоди
• право на споживчу освіту
• право на здорове навколишнє середовище.


У 80-х роках ХХ століття в колишньому СРСР почали зароджуватися товариства, клуби, асоціації із захисту прав споживачів. У 1987-1988 роки ці громадські організації об'єдналися у Федерацію товариств споживачів, президентом якої був Анатолій Собчак.
22 травня 1991 року був прийнятий Закон СРСР "Про захист прав споживачів", який, однак, у зв'язку з розпадом СРСР так і не набув чинності. В умовах утворення Співдружності незалежних держав у ряді республік були прийняті закони про захист прав споживачів, для яких союзний закон став моделлю. До таких республіканським законів можна віднести:
Закон УРСР від 12 травня 1991 року "Про захист прав споживачів", введений в дію на території Україні з 01октября 1991року;
Закон Казахської РСР від 5 червня 1991 року "Про захист прав споживачів", введений в дію в Казахстані з 1 січня 1992 року;
Закон Республіки Киргизстан від 28 лютого 1992 року "Про захист прав споживачів;
Закон Республіки Білорусь від 19 листопада 1993 року "Про захист прав споживачів", введений в дію в Білорусі з 1 січня 1994 року.


Контрольні завдання


Список використаних джерел:


1. Лекция на тему "История возникновения движения в защиту прав потребителей",к. п. н., доцент Мотехина М. В, Тульский государственный педагогический университет им. Л.Н. Толстого, исторический факультет, кафедра правовых дисциплин.
2. Загальна економіка: Підручник / За ред. І. Ф. Радіонової .– 2-ге вид., доп. і перероб.– К.: А.П.Н., 2000.
3. Задоя А. А., Петруся Ю. Е. Основы экономики: Учеб. пособие. – К.:Вища шк. – Знання, 1998.
 4.


Відредаговано і надіслано Прокопенко Ю.А.


Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.


Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум

Предмети > Економіка > Економіка 9 клас