Версия 14:30, 19 декабря 2010

Гіпермаркет Знань>>Біологія>>Біологія 8 клас. Повні уроки>>Біологія: Клас Головоногі молюски. Повні уроки

Клас Головоногі молюски.  
Мета уроку: сформувати знання про клас Головоногі молюски.
Задачі уроку:
1. Познайомитися з особливостями будови і життєдіяльності Головоногих молюсків;
2. Продовжити формування вмінь складати таблиці, вирішувати проблемні питання, узагальнювати;
3. Розкрити значення головоногих молюсків у природі і роль в житті людини.
4. Виховання дбайливого відношення до навколишнього середовища.
Хід уроку.
Клас Головоногі (Cephalopoda) - найвисокоорганізованіші молюски. Їх справедливо називають «приматами» моря серед безхребетних тварин за досконалість їх пристосувань до життя в морському середовищі і складність поведінки. Це в основному великі хижі морські тварини, здатні активно плавати в товщі води. До них відносяться кальмари, восьминіг, каракатиці, наутилуси.
 
Малюнок 1. Головоногі молюски.

Малюнок 2. Кальмар.

Малюнок 3. Восьминіг.

Малюнок 4. Каракатиця.
Їх тіло складається з тулуба і голови, а нога перетворена в щупальця, розташовані на голові навколо рота, і особливу рухову вирву на черевній стороні тіла. Звідси пішла назва - головоногі. Доведено, що частина щупалець головоногих утворюється за рахунок головних придатків.
У більшості сучасних головоногих раковина відсутня або рудіментарна. Тільки у роду наутілус (Nautilus) є спірально закручена раковина, розділена на камери.
 
Малюнок 5. Наутилус.
До сучасних головоногим відноситься всього 650 видів, а викопних видів налічують близько 11 тис. Це давня група молюсків, відома з кембрію. Вимерлі види головоногих були переважно раковинними і мали зовнішню або внутрішню раковину.
Для головоногих характерні багато прогресивних рис організації у зв'язку з активним способом життя морських хижаків. Разом з тим у них зберігаються деякі примітивні ознаки, що свідчать про їх давнє походження.
Зовнішня будова. Особливості зовнішнього будови головоногих різноманітні в зв'язку з різним способом життя. Їх розміри коливаються від декількох сантиметрів до 18 м у деяких кальмарів.

Малюнок 6. Гігантський восьминіг.
Нектонні головоногі зазвичай торпедовидної форми (більшість кальмарів), бентосні мають мішкоподібну форму тіла (багато восьминогів), нектобентосні - зплющенну (каракатиці). Планктонні види дрібні за розмірами, мають драглисте плавуче тіло. Форма тіла в планктонних головоногих може бути вузькою або схожою на медуз, а іноді кулястою (кальмари, восьминоги). Бентопелагіческі головоногі мають раковину, поділену на камери. Тіло головоногих складається з голови і тулуба. Нога модифікована в щупальця і воронку. На голові розташований рот, оточений щупальцями, і великі очі. Щупальця утворені головними придатками і ногою. Це органи захоплення їжі. У примітивного головоногого кораблика (Nautilus) щупалець невизначена кількість (близько 90); вони гладкі, червоподібні. У вищих головоногих щупальця довгі, з могутньою мускулатурою і несуть великі присоски на внутрішній поверхні. Число щупалець 8-10. У головоногих з 10 щупальцями два щупальця - ловчі, довші, з присосками на розширених кінцях, а інші вісім щупалеці коротші (кальмар, каракатиця). У восьминогів, що мешкають на морському дні, вісім щупалець однакової довжини. Вони служать восьминогу не тільки для захоплення їжі, але і для пересування по дну. У самців восьминогів одне щупальце видозмінене в статевий (гектокотіль) і служить для перенесення статевих продуктів у мантійну порожнину самки. Як саме пересуваються Голвооногі молюски мі сможемо переглянути у наступному відео-фрагменті (відео 1), на прикладі Восьминіга.
http://www.youtube.com/watch?v=9DQQZPixVVU

Відео 1 „Головоногі. Як рухаеться восьминіг”. 
Воронка - похідна ноги у головоногих, служить для «реактивного» способу руху. Через воронку вода з силою виштовхується з мантійної порожнини молюска, і його тіло рухається реактивно в протилежному напрямку. У кораблика воронка не зрослася на черевній стороні і нагадує згорнуту в трубку підошву ноги повзаючих молюсків. Доказом того, що щупальця і лійка головоногих - похідні ноги, служить їх іннервація від педальних гангліїв і ембріональна закладка цих органів на черевній стороні зародка. Але, як уже зазначалося, частина щупалець головоногих - похідні головних придатків.
Мантія на черевній стороні утворює як би кишеню - мантійну  порожнину, яка відкривається назовні поперечною щілиною. З цієї щілини виступає воронка. На внутрішній поверхні мантії є хрящові виступи - запонки, які щільно входять в хрящові поглиблення на тілі молюска, і мантія як би пристібається до тіла.
Мантійна порожнина і воронка в сукупності забезпечують реактивний рух. При розслабленні мускулатури мантії вода входить через щілину в мантійну порожнину, а при її скороченні порожнину закривається на запонки і вода виштовхується через лійку назовні. Воронка здатна згинатися вправо, вліво і навіть назад, що забезпечує різний напрямок руху. Роль керма додатково виконують щупальця і плавники - шкірні складки тулуба. Типи руху у головоногих різноманітні. Восьминоги частіше пересуваються на щупальцях і рідше плавають. У каракатиць крім воронки для руху служить круговий плавник. Деякі глибоководні восьминоги зонтікообразної форми мають перетинку між щупальцями - умбреллу і можуть пересуватися за рахунок її скорочень, подібно медузам.
Раковина у сучасних головоногих рудіментарна або відсутня. У древніх вимерлих головоногих раковина була добре розвинена. Тільки один сучасний рід Nautilus зберіг розвинену раковину. Раковина Nautilus і у викопних форм володіє істотними морфофункціональними особливостями, на відміну від раковин інших молюсків.

Малюнок 7. Раковина Nautilus.
Це не тільки захисне пристосування, але і гідростатичний апарат.
У наутилуса спірально закручена раковина розділена перегородками на камери. Тіло молюска розміщується тільки в останній камері, відкривається гирлом назовні. Решта камери заповнюються газом та камерної рідиною, що забезпечує плавучість тіла молюска. Через отвори в перегородках між камерами раковини проходить сифон - задній відросток тіла. Клітини сифона здатні виділяти гази.
Пропоную переглянути відео-матеріал (відео 2), у якому ми сможемо спостерігати як виглядає та пересувається Наутілус.
http://www.youtube.com/watch?v=L8qwRCs_7x0

Відео 2  „Як плаває наутілус”.
При спливанні молюск виділяє гази, витісняючи камерну рідина з камер; при опусканні на дно молюск заповнює камери раковини камерної рідиною. Рушієм у наутилуса є воронка, а раковина підтримує його тіло в підвішеному стані у воді. Викопні наутиліди мали подібну раковину, як у сучасного наутилуса. У повністю вимерлих головоногих - амонітів також була зовнішня, спірально закручена раковина з камерами, але у них перегородки між камерами мали хвилясте будова, що збільшувало міцність раковини. Саме тому амоніти могли досягати дуже великих розмірів, до 2 м в діаметрі. В іншої групи вимерлих головоногих - Белемнітів (Belemnoidea) раковина була внутрішня, що обросла шкірою. Белемніти за зовнішнім виглядом нагадували безраковінних кальмарів, але в їх тулуб перебувала конічна раковина, поділена на камери. Вершина раковини закінчувалася вістрям - рострумом.
Рострум раковин белемнітів часто зустрічаються в крейдяних відкладах, і їх називають «чортовими пальцями». У деяких сучасних безраковінних головоногих є рудименти внутрішньої раковини. Так, у каракатиці на спині під шкірою зберігається вапняна платівка, що має на зрізі камерну будова. Тільки у спірули (Spirula) під шкірою знаходиться цілком розвинена спірально закручена раковина, а у кальмара під шкірою збереглася від раковини лише рогова пластинка. У самок сучасних головоногих - аргонавтів (Argonaitfa) розвинена виводкова камера, що нагадує формою спіральну раковину. Але це лише зовнішня подібність. Виводкова камера виділяється епітелієм щупалець, дуже тонка і призначена для захисту розвивающихся яєць.
Покрови. Шкіра представлена одношаровим епітелієм і шаром сполучної тканини. У шкірі є пігментні клітини - хроматофори. Головоногим властива здатність швидко змінювати забарвлення. Цей механізм контролюється нервовою системою і здійснюється за рахунок зміни форми пігментних клітин. Так, наприклад, каракатиця, пропливаючи над піщаним грунтом, приймає світле забарвлення, а над кам'янистим грунтом - темну. При цьому в її шкірі пігментні клітини з темним і світлим пігментом поперемінно то стискаються, то розширюються. Якщо перерізати зорові нерви у молюска, то він втрачає здатність змінювати забарвлення. За рахунок сполучної тканини шкіри утворюються хрящі: у запонках, підставах щупалець, навколо мозку.

Малюнок 8. Забарвлення каракатиці.
Захисні пристосування. Головоногі, втративши в процесі еволюції раковину, придбали інші захисні пристосування. По-перше, від хижаків багатьох з них рятує швидкий рух. Крім того, вони можуть захищатися щупальцями і «дзьобом», який представляє собою видозмінені щелепи. Великі кальмари й восьминоги можуть вступати в боротьбу з великими морськими тваринами, наприклад з кашалота. У малорухомих і дрібних форм розвинена покровительственная забарвлення і здатність швидко змінювати забарвлення. І нарешті, у деяких головоногих як, наприклад, у каракатиці, є чорнильний мішок, протока якого відкривається у задню кишку.
Виприсківаніе чорнильної рідини у воду викликає хіба що димову завісу, що дозволяє молюскові сховатися від хижаків у безпечне місце.

Малюнок 9. Чорнильна пляма каракатиці.
Пігмент чорнильною залози каракатиць використовується для виготовлення високоякісної художньої туші.

Малюнок 10. Чорнила каракатиці.
Переглянемо вражаючу таємницю підводного життя кальмарів, восьминогів у наступному відео 3.
http://www.youtube.com/watch?v=zSYlcmLut-c&feature=channel

Відео 3 „Життя на глубіні”.

Контролюючий блок
1. Назвіть основних представників класу Головоногі.
2. У якій среді мешкають головоногі молюски?
3. У якого предстанвика головогих молюсків є у наяності раковина?
4. Назвіть захистні пристосування головоногих молюсків.

Список використаної літератури
1.    Урок на тему „Молюски”  Іванова Людмила Дмитрівна, вчитель біології ЗОШ  № 7, м.Маріуполь, Україна.
2.    Урок на тему „Кальмари”  Тарасенко Т.М., вчитель біології, ЗОШ  № 15, м.Одеса, Україна.
3.    Биология с основами экологии. Серия «Учебники для вузов. Специальная литература» - СПб.: Издательство «Лань», 2008.
4.    Акимушкин И.И. Мир животных: Беспозвоночные. Ископаемые животные. - М.: Мысль, – 382 с.
5.    Шарова И.Х. Зоология беспозвоночных: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений. — М.:Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2008. — 592 с: ил.
6.    Ярыгин В.Н., Васильева В.И., Волков И.Н., Синельщикова В.В. Биология // В 2 кн. М., Высш. шк., - 800 с.
7.    Грин Н., Стаут У., Тейлор Д. Биология // В 3 т. М., Мир,-1069 с.


Відредаговано та надіслано Горбатко С.М.

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.