Держава, в свою чергу, здавалося б, приділяє досить багато уваги методам контролю і відстеження якості продукції. Однак нарощування темпів виробництва тягне за собою все більш серйозне навантаження на навколишнє середовище, і законодавчі нормативи виявляються недостатніми для регулювання такого навантаження. Тут на допомогу приходять інші інструменти стимулювання випуску якісної, екологічно безпечної продукції, і помітне місце серед таких інструментів займає сертифікація на присвоєння екологічного маркування товару (тобто сертифікація самого продукту, але з урахуванням життєвого циклу його виробництва).
Держава, в свою чергу, здавалося б, приділяє досить багато уваги методам контролю і відстеження якості продукції. Однак нарощування темпів виробництва тягне за собою все більш серйозне навантаження на навколишнє середовище, і законодавчі нормативи виявляються недостатніми для регулювання такого навантаження. Тут на допомогу приходять інші інструменти стимулювання випуску якісної, екологічно безпечної продукції, і помітне місце серед таких інструментів займає сертифікація на присвоєння екологічного маркування товару (тобто сертифікація самого продукту, але з урахуванням життєвого циклу його виробництва).
+
+
{{#ev:youtube|uPFfJ6E0EEM}}
У розвинених європейських країнах люди вже усвідомили, що запорука здоров'я і сприятливого середовища життєдіяльності - це чисте навколишнє середовище, і найважливішим чинником стає екологічна безпека продукції. Покупець намагається сприяти поліпшенню середовища проживання через вибір продукції, виробництво якої завдає мінімальної шкоди навколишньому середовищу, а виробник продукції прагне до підвищення рівня екологічної безпеки свого виробництва. Споживач і виробник говорять однією мовою. Одне з головних перешкод на шляху вирішення проблем якості та екологічної безпеки продукції - прогалини в законодавстві. Багато в чому це пояснюється складністю питання. З одного боку, вимоги до виробників екопродукції надзвичайно жорсткі, з іншого боку багато вітчизняних виробників, не пройшовши ні сертифікацію, ні екологічну експертизу, наносять на упаковку своїх продуктів знаки "БІО" або "Екологічно безпечний продукт" і автоматично підвищують ціни. Причому їх не можна покарати за цю самодіяльність, оскільки ніяких обмежень на використання подібної маркування немає. Іншими словами, країні необхідні нові, додаткові важелі управління в галузі охорони навколишнього середовища і контролю якості продукції.
У розвинених європейських країнах люди вже усвідомили, що запорука здоров'я і сприятливого середовища життєдіяльності - це чисте навколишнє середовище, і найважливішим чинником стає екологічна безпека продукції. Покупець намагається сприяти поліпшенню середовища проживання через вибір продукції, виробництво якої завдає мінімальної шкоди навколишньому середовищу, а виробник продукції прагне до підвищення рівня екологічної безпеки свого виробництва. Споживач і виробник говорять однією мовою. Одне з головних перешкод на шляху вирішення проблем якості та екологічної безпеки продукції - прогалини в законодавстві. Багато в чому це пояснюється складністю питання. З одного боку, вимоги до виробників екопродукції надзвичайно жорсткі, з іншого боку багато вітчизняних виробників, не пройшовши ні сертифікацію, ні екологічну експертизу, наносять на упаковку своїх продуктів знаки "БІО" або "Екологічно безпечний продукт" і автоматично підвищують ціни. Причому їх не можна покарати за цю самодіяльність, оскільки ніяких обмежень на використання подібної маркування немає. Іншими словами, країні необхідні нові, додаткові важелі управління в галузі охорони навколишнього середовища і контролю якості продукції.
Збереження свого здоров'я та здоров'я нащадків - одне з пріоритетних завдань, що стоять перед кожною людиною. Заклопотаність цієї найважливішої проблемою досягла такого рівня, що для її вирішення необхідно вийти за рамки охорони здоров'я і об'єднувати зусилля багатьох інститутів громадянського суспільства. Здоров'я нації - це, перш за все, здоровий спосіб життя, безпека життєдіяльності, фізичне і духовне вдосконалення.
Поняття безпеки життєдіяльності як складової здоров'я людини трактується досить широко, і включає в себе, в тому числі безпеку тієї продукції, яку ми вживаємо в повсякденному житті. На жаль, дуже часто нешкідливі на перший погляд товари в яскравій упаковці містять в собі загрозу нашому здоров'ю. Причому ця загроза може не стосуватися безпосередньо якості вже готової продукції - висока якість кінцевого продукту може досягатися шляхом нанесення серйозної шкоди навколишньому середовищу і здоров'ю людей в процесі його виробництва. Підвищення інформованості громадян, безумовно, впливає на зростання їх вимог до якості товарів. Тим самим запускається маркетинговий механізм, що змушує виробника акцентувати увагу на якість та безпеку продукції, що випускається.
Держава, в свою чергу, здавалося б, приділяє досить багато уваги методам контролю і відстеження якості продукції. Однак нарощування темпів виробництва тягне за собою все більш серйозне навантаження на навколишнє середовище, і законодавчі нормативи виявляються недостатніми для регулювання такого навантаження. Тут на допомогу приходять інші інструменти стимулювання випуску якісної, екологічно безпечної продукції, і помітне місце серед таких інструментів займає сертифікація на присвоєння екологічного маркування товару (тобто сертифікація самого продукту, але з урахуванням життєвого циклу його виробництва).
У розвинених європейських країнах люди вже усвідомили, що запорука здоров'я і сприятливого середовища життєдіяльності - це чисте навколишнє середовище, і найважливішим чинником стає екологічна безпека продукції. Покупець намагається сприяти поліпшенню середовища проживання через вибір продукції, виробництво якої завдає мінімальної шкоди навколишньому середовищу, а виробник продукції прагне до підвищення рівня екологічної безпеки свого виробництва. Споживач і виробник говорять однією мовою. Одне з головних перешкод на шляху вирішення проблем якості та екологічної безпеки продукції - прогалини в законодавстві. Багато в чому це пояснюється складністю питання. З одного боку, вимоги до виробників екопродукції надзвичайно жорсткі, з іншого боку багато вітчизняних виробників, не пройшовши ні сертифікацію, ні екологічну експертизу, наносять на упаковку своїх продуктів знаки "БІО" або "Екологічно безпечний продукт" і автоматично підвищують ціни. Причому їх не можна покарати за цю самодіяльність, оскільки ніяких обмежень на використання подібної маркування немає. Іншими словами, країні необхідні нові, додаткові важелі управління в галузі охорони навколишнього середовища і контролю якості продукції.
І тут ми знову повертаємося до екологічного маркування продукції. Хоча напрямок добровільної сертифікації запозичена із Заходу, в Україні воно багато в чому вже має нормативний характер. Держстандартом України вже прийняті і введені в дію нормативні документи, які повністю відповідають вимогам міжнародних стандартів системи екологічного менеджменту ISO 14020 та 14024. Загальна мета екологічного маркування продукції - доведення до споживача надійної, точної і достовірної інформації про екологічні аспекти продукції та послуг, сприяння задоволенню потреб у такій продукції і послуги, які надають менш негативний вплив на навколишнє середовище. Тим самим стимулюється вплив ринку на неухильне поліпшення навколишнього середовища.
Що таке «екомаркування»? Маркування-текст, умовні позначення або малюнок, нанесені на упаковку і (або) товар, а також інші допоміжні засоби, призначені для ідентифікації товару або окремих його властивостей, доведення до споживача інформації про виробників (виконавців), кількісних і якісних характеристиках товару. Товарна інформація - відомості про товар, призначені для користувачів - суб'єктів комерційної діяльності. Первинними джерелами товарної інформації і водночас виконавцями послуг з інформування продавців та / або споживачів про що продаються товари є виробники. Від того, наскільки якісні ці інформаційні послуги, залежать швидкість просування товарів каналами розподілу, інтенсивність збуту, стимулювання продажів, створення споживчих переваг і в кінцевому рахунку, життєвий цикл товару. У той же час виробник не є єдиним джерелом інформації. Виробничу інформацію може доповнювати продавець.
Рис . Прикдали знаків екомаркування в різних країнах
Існуючі в світі екомаркування можна розділити на наступні основні групи - за інформацією, яку вони несуть: - інформація про екологічність продукції в цілому, враховує весь життєвий цикл її виробництва; - інформація про екологічність окремих властивостей продукції. Сюди також належать знаки, що відображають відсутність речовин, що призводять до зменшення озонового шару навколо Землі; знаки на предметах вжитку, що відображають можливість їх утилізації з найменшою шкодою для навколишнього середовища, і багато інших; - інформація для ідентифікації натуральних продуктів харчування (органічне виробництво). Слід зазначити, що на практиці існують і інші види екомаркування, наприклад заклики дбайливо ставитися до навколишнього природного середовища в цілому та її окремих об'єктах, і т. п. Носіями виробничої маркування можуть бути етикетки, кольоретки, вкладиші, ярлики, бирки, контрольні стрічки, клейма, штампи.
Екологічні знаки. Однією з найбільш актуальних проблем сучасності є охорона навколишнього середовища та забезпечення безпеки людини. Шляхи її вирішення різноманітні. Один з них - інформування споживачів за допомогою екологічних знаків. Екологічні знаки (Екознак) призначені для інформації про екологічну чистоту споживчих товарів або екологічно безпечних способах їх експлуатації, використання або утилізації. Групу Екознак поділяють на три підгрупи: - перша - знаки, що інформують про екологічну чистоту товару або безпеки для навколишнього середовища; - друга - знаки, що інформують про екологічно чисті способи виробництва або утилізації товарів або пакування; - третя - знаки, що інформують про небезпеку продукції для навколишнього середовища. Екологічні знаки досить часто зустрічаються на імпортних товарах, але останнім часом деякі транснаціональні знаки стали використовувати й українські виробники, тому що в Україні поки ще не розроблені національні екологічні знаки.
Рис . Знак "Білий лебідь"
Екознак першої підгрупи інформують про безпеку продукту або окремих його властивостей для життя, здоров'я, майна споживачів і навколишнього середовища. До цієї підгрупи відносяться такі Екознак, як «Білий лебідь» прийнятий у скандинавських країнах, «Блакитний ангел» прийнятий в Німеччині.
Рис . Знак "Блакитний ангел"
Екознак японської асоціації з охорони навколишнього середовища інформує про те, що даний виріб в найменшій мірі забруднює і руйнує навколишнє середовище. Цим знаком можуть бути марковані будь-які японські товари, в тому числі аерозолі, озоноруйнівні речовини. У ряді країн застосовується Екознак, інформує про безпеку холодильного обладнання для озонового шару. Екознак другої підгрупи призначені для інформації про способи, що запобігають забрудненню навколишнього середовища. Це можуть бути вказівки на те, що дані товари або упаковка отримані з вторинної сировини. Американський знак називається «ресайклінг». Ним позначають товари або упаковку, виготовлені з вторинної сировини (наприклад, з полімерів), а також піддаються повторному використанню. Екознак цієї підгрупи можуть містити заклики не забруднювати навколишнє середовище упаковкою здавати її на вторинну переробку або складати в спеціальні сміттєзбірники.
Рис . Знак "Зелена крапка"
Одним з найбільш поширених Екознаків, які одержують у останнім часом характер транснаціональних, є німецький знак «Зелена крапка». Вперше цей знак почали застосовувати в Німеччині після прийняття нового законодавства про утилізацію і вторинному використанні упаковки. «Зелена крапка» розміщується на упаковці і позначає, що: - на неї поширюється гарантія повернення, прийому та вторинної переробки маркованого пакувального матеріалу; - виробник або продавець маркованого товару підписали з фірмою DSD, що розробила цей знак, контракт на використання знаку «Зелена крапка» і вносять відповідну ліцензійну плату; - після використання маркована знаком упаковка є власністю однієї з організацій, що діють в рамках DSD. Екознак третьої підгрупи характеризують небезпеку продукції для навколишнього середовища. До них відносяться деякі попереджувальні символи. Наприклад, у Фінляндії були прийняті в 1991 р. правила, згідно з якими небезпечні для морської флори і фауни речовини, що перевозяться морським транспортом, повинні бути позначені спеціальним знаком. Символічна інформація - відомості про товар, що передаються за допомогою інформаційних знаків. Символ (від грец. Symbolon - знак, пізнавальна прикмета) - характеристика відмітних властивостей товару для короткого відображення їх сутності. Для цієї форми інформації характерні лаконічність, однозначність, проте їх сприйняття вимагає певної професійної підготовки, розшифрування або оповіщення споживача через засоби масової інформації, консультації і т. п. Серед вітчизняних екомаркувань поширені знаки, написи та інші зображення, які заявляють про "екологічну чистоту". Багато фахівців вважають це безглуздим. По праву екологічно чистим можна вважати продукт, якщо він не містить шкідливих для людини і навколишнього середовища речовин, а при його виробництві і утилізації природі не завдається шкоди. На практиці це нереально, і різниця може бути лише в ступені негативного впливу. У Канаді, наприклад, маркування "екологічно чистий", "дружній до навколишнього середовища" заборонені, а застосування маркувань типу "не містить речовини ..." обмежена. Як можна заявляти про повну відсутність якого-небудь речовини, якщо вимірювання мають певну точність? Тут потрібні додаткові пояснення. Це може бути вказівка порогової концентрації, яку не перевищує вміст речовини, або заява про те, що дана речовина не використовується при виробництві продукту.
Багато екологічних маркуваннь представляють собою не тільки знак - символ, але і обов'язково містять коротку інформацію, за які саме екологічні характеристики продукт відзначений екомаркування. Наприклад, «Блакитний Ангел» (Німеччина) або корейська екомаркування. Багато з програм екомаркування підтримуються урядовими органами своїх країн. Наприклад, корейське екомаркування (Існує з 1992 року) належить Міністерству з охорони навколишнього середовища. Програма екомаркування в Індії (перше маркування серед країн, що розвиваються), була запущена індійським урядом в 1991 році. Інші маркування - власність некомерційних організацій. Наприклад, «Зелений знак» (США), або «Екологічний вибір» (Австралія). Комерційних організацій, що видають екологічне маркування, в світі не існує, так як однією з вимог стандарту ISO 14024 є некомерційний характер екомаркування. Це означає, що вартість сертифікації на присвоєння екологічного маркування включає в себе лише витрати на саму процедуру сертифікації і не повинна включати додатковий прибуток. У багатьох країнах існують закони, згідно з якими наявність екологічного маркування є одним з пріоритетів при реалізації системи держзамовлення (закупівель). Таким чином, в державних установах велика частина використовуваної продукції (Наприклад, офісна техніка, папір, канцелярське приладдя) відзначена екологічної маркуванням. Робиться це не тільки з метою підтримки екологічно відповідальних виробників, але і з економічних міркувань. Наприклад,комп'ютери з екомаркування споживають набагато менше електроенергії, а принтери вимагають більш рідкої заміни картриджів.
Контрольні завдання
Список використаних джерел:
1. Урок на тему "Екологічне маркірування товарів", Шевчук А.П., вчитель економіки, Дрогобицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 11
2. Урок на тему "Знаки екологічно чистої продукції", Юрковський В.Д., вчитель економіки, Алуштинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7
3. "Унікальний досвід із Нідерландів" ,Organic ua, № 05 - 06(08)' 2010
4. Пруцакова О.Л. ,Екологічне маркування безпечних для споживання товарів / О.Л. Пруцакова // Екологічний вісник . – Всеукраїнська екологічна ліга, 10/2004 . – N5 . – С.15-19.
5. "Екологічне маркування - якість і безпека" , О. Корнійчук, за матеріалами журналу “Екологічний вісник” і сайту ecolabel.org.ua
Відредаговано і надіслано Прокопенко Ю.А.
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
