Версия 14:02, 14 февраля 2011

Гіпермаркет Знань>>Музика

Музика - мистецтво організації музичних звуків, передовсім у часовому (ритм), звуковисотному, тембральному та інших відношеннях.

З грецької μουσική — мистецтво муз. Будь-який звук, який має певні акустичні властивості, що відповідають естетиці відповідної епохи може бути музичним. Джерелами музичного звуку можуть бути: людський голос, музичні інструменти, електричні генератори тощо.

Історія музичного мистецтва

Щодо походження музичного мистецтва в 19-20 століттях панували різні гіпотези, згідно з якими витоками мистецтва були: інтонації збудженого мовлення за Г.Спенсером, спів птахів та тварин за Ч.Дарвіном, ритми роботи первісних людей за К.Бюхером, їх звукові сигнали К.Штумпфом, магічні заклинання Ж.Комбар'є.

Нині вважається, що музика розвивалася і звільна виділилася із первісного синкретичного прамистецтва, що містило в собі зародки танцю, поезії та інших видів мистецтва в період розкладу первісного строю. Характерною особливістю музичної культури рабовласницьких та ранньофеодальних країн стародавнього світу була діяльність професійних музикантів, що служили в храмах, при дворах знаті, брали участь в масових обрядах. Згодом в музиці починають відособлюватися естетичні функції . Так, в Стародавній Греції проводились змагання музикантів, які виконували піснеспіви та інструментальні п'єси. Розвиваються різні пісенні і танцювальні жанри, в багатьох із них музика, поезія і танець зберігають первісну єдність. Виникають перші системи нотної фіксації (клинописна, буквенна) й перші музично-естетичні вчення (Конфуцій, Піфагор, Платон, Аристотель, Лукрецій). Музика стає засобом впливу на природу та людину .

В епоху Середньовіччя в Європі розвивається музична культура нового типу — феодальна. Професійне музичне мистецтво концентрується в храмах та монастирях. В 6-7 ст. в Західній Європі формується суворо регламентована система одноголосної духовної музики.

На початку другого тисячоліття зароджується багатоголосся, утворюються нові жанри вокальної та вокально-інструментальної (хор та орган) музики — органум, мотет, пізніше — меса. В Візантії й дещо пізніше Київській Русі духовна музика складає систему т.зв. Знаменного співу, який фіксувався спеціальною крюковою нотацією. Окрім того, розввиається світське музикування — початково серед придворних музикантів, пізніше — напівпрофесійне мистецтво лицарів — трубадурів і труверів во Франції, менестрелів в Німеччині, серед міських ремісників тощо. Популярними стають нові інструменти, значна частина яких приходить зі Сходу, виникають інструментальні ансамблі. В епоху Відродження в Західній та центральній Європі музична культура стає буржуазною.

В наслідок розквіту ідеології гуманізму розквітає світське мистецтво, в якому починає проявлятись індивідуальне начало. В професійній музиці досягає своєї вершини хорове багатоголосся в жанрах меси, мотета, та світських пісень, де використовуються складні поліфонічні прийоми. Виникають композиторські школи, розквітає народна музика. Серед основних явищ епохи Просвітництва було остаточне закріплення загального панування світської музики широке коло тем і образів, в тому числі філософських, історичних, сучасних, громадянських. В аристократичних салонах розвивається публічне музичне життя. Відкриваються постійно діючі музичні установи — оперні театри, філармонічні товариства. Вдосконалюються струнні та духові музичні інструменти. Набуває поширення нотний друк. Розвиваються такі напрями як класицизм, бароко, рококо, виникає новий жанр — опера починається формування симфонії та балету. В Італії зароджуються опера, ораторія і кантата, оновлюється інструментальна музика А.Вівальді, А. Кореллі, у Франції опера-балет (Ж. Б. Люллі) та нові форми клавірних мініатюр (Рамо та Куперена); в Англії — клавірна школа верджиналістів.

Вершиною музикиепохи Просвітництва вважають творчість німецького композитора Й. С. Баха В другій половині 18 ст. утворилась Віденська класична школа, що стало визначною подією в історії розвитку музичного мистецтва. Представники школи - Й.Гайдн, В.Моцарт та Л.ван Бетховен. Саме в цей час сформувався склад сучасного симфонічного оркестру, жанри симфонії, сонати, тріо, квартету та квінтету.

                                                                                                                                                           Л.ван Бетховен

Розвиток європейської музики кінця 18 — початку 19 століття в умовах Великої французької революції, яка знаходить відгук в усіх музичних жанрах. З аристократичних салонів музика виходить в маси на широкі площадки. Виникають нові музичні заклади: у Празі, Варшаві, Будапешті, Відні, пізніше — в Москві та Петербурузі. Започатковується діяльність музичних газет та журналів. Розпочинається процес комерціоналізації музики. Спостерігається активне становлення нових національних музичних культур — норвезької (Е.Гріг), польської (творчість Ф.Шопена), чеської (А. Л. Дворжак), угорської (Ф. Ліст), російської (М. І. Глінка, пізніше — П. І. Чайковський та композитори «Могутньої купки»), пізніше — української (М. В. Лисенко). З середини 19 століття виникає жанр оперети. В професійній творчості виділяється самостійна лінія «легкої музики». (напр. вальси І.Штрауса). Народжується естрадна музика, як самостійна галузь музичної діяльності.

В кінці 19 — початку 20 століття в європейській музиці починається новий період, якому характерні інтенсивні пошуки нових засобів виразності, експериментів, велика кількість стильових течій. Визначальною стає тісна взаємодія культур різних країн світу, які до цього моменту розвивалися відокремлено. Європейська музика зазнає значного впливу музичних культур народів східної Азії (особливо японської в творчості Дж. Пуччіні, К. Дебюссі), Африки (джаз), Латинської Америки.

В академічній музиці першої половини 20 століття поряд з продовженням традицій пізнього романтизму (творчість Г. Малера, С.Рахманінова, Р. Штрауса, К. Шимановського) виникають нові стильові напрями — імпресіонізм (К. Дебюссі), експресіонізм (А.Берг,А.Шенберг), неокласицизм (П. Хіндеміт, частково І. Стравінський). Значної уваги композитори приділяють дослідженням фольклору та його інтеграції в композиторську творчість (Бела Барток, рання творчість І. Стравінського, В.Лютославського, частково Г.Свиридова, українських композиторів Б.Лятошинського та Л.Ревуцького).

Великого значення для розвитку музики мала поява та розповсюдження звукозапису та кіно. З'явились перші електроінструменти, що відкрили новий погляд на природу й можливості звуку. В 1920-х роках футуристи здійснили спробу залучення до музичного мистецтва шумових звуків. В 1940-х роках розвиток техніки звукозапису відкрив новий напрямок — конкретну музику. У 1950-ті роки виникають перші електронні експериментальні студії, у 1960-ті роки авангардні течії знаходять воє поширення і в радянській музиці, яка до цього моменту розвивалася у руслі соцреалізму.

В 1920-х — 30-х роках в країнах Європи та США масовою музичною культурою стає джаз, на теренах СРСР — масова радянська пісня. В 1950-ті роки виникає рок-н-ролу, 1960-ті — зявляється рок-музика, а 1970-ті — європоп, а також ціла низка популярних напрямків електронної музики. Всесвітню відомими стають такі гурти як The Beatles, The Rolling Stones, Led Zeppelin, Queen, Deep Purple, AC/DC, ABBA та ін. Останній третині XX століття був властивий розвиток постмодерну - музика стала видовищем, продуктом масового споживання та індикатором групової ідентифікації.

Музичні інструменти

Основоположною для класифікації музичних інструментів вважають класифікацію Горнбостеля-Закса, за якою інструменти поділяються на: на ідіофони, мембранофони, хордофони, аерофони, електрофони. В залежності від прийомів гри на музичних інструментах, розрізняють дерев'яні духові, мідні духові, клавішні, ударні і струнні смичкові та щипкові музичні інструменти.

Музика в Україні

Музичне мистецтво розпочинає свій розвитокк з часів Київської Русі і охоплює практично всі типи музичного мистецтва — народну і професійну, академічну і популярну музику. Нині українська музичне мистецтво в його багатоманітності звучить в Україні та далеко за її межами, розвивається в народній та професійній традиціях. Сьогодні в Україні проводяться велика кількість фестивалів рок-музики: «Тарас Бульба», «Рок-екзистенція», «Рок Січ», «Чайка», «Мазепа-фест», «Славське Рок». Рок-музика звучить також на молодіжних фестивалях «Нівроку», «Гніздо», «Фортеця», фольк-рокова музика звучить на фестивалях «Країна мрій», «Шешори».

                                                                                                                                                            Гурт "Дахабраха"

Визначним явищем української культури став фестиваль «ГОГОЛЬFEST». У великих містах України існують рок-клуби. Животрепетною проблемою рок-гуртів України є невизнання їх більшістю радіо-станцій та телеканалів через неформат стилю. Сьогодні на 85% медіа-простір України наповнений низькопробною «попсою», електро-музикою та репом.