Версия 09:37, 25 августа 2011

Гіпермаркет Знань>>Економіка>>Економіка 7 клас. Повні уроки >> Економіка: Міжнародна економіка. Економічні взаємодії країн.Повні уроки

Тема

Ринкова рівновага. Ціна ринкової рівноваги

Тип уроку комбінований Задачі уроку

Хід уроку

• Вивчення нового матеріалу. Бесіда. Розповідь. Читання матеріалу класом. Перегляд відео.
• Дискусія, робота по групам. Висновок по темі.

Рушійні сили розвитку міжнародної економіки

Вся економіка базується на двох фундаментальних фактах. Перший факт: матеріальні потреби суспільства безмежні або невгамовний. Другий факт: економічні ресурси обмежені або рідкісні.
Людські потреби різноманітні, проте засоби, якими людина опрує для задоволення своїх потреб, обмежені. Вона живе у світі, якому властива обмежена кількість матеріальних благ. Ресурси, якими вона володіє, або недостатні в даний момент, або погано розподілені в просторі.
Не будучи достатньо могутньою для того, щоб мати відразу все і робити все в один і той же час, людина повинна вибирати. Для досягнення будь-якої мети вона змушений жертвувати іншими своїми планами або ж використовувати для їх здійснення обмежені кошти і дефіцитний час.
Людська діяльність приймає економічний характер, коли ведеться боротьба з незначною кількістю матеріальних благ. Рідкість засобів,вибір мети і ціна - ось ті три ідеї, які допомагають зрозуміти суть економічної діяльності. Відповідь на основне питання економіки - що, як і для кого виробляти? - Передбачає наявність цілого ряду факторів виробництва, які можуть бути використані для створення шуканого продукту.
Ресурс «праця» означає всі фізичні і розумові здібності людей, які застосовуються у виробництві товарів і послуг. Під «підприємницької здатністю» розуміється особливий вид людських ресурсів, що полягає в здатності найефективніше використовувати фактори виробництва, або економічні ресурси.
Ми не випадково встановили зв'язок «підприємництва» з рідкістю ресурсів, тому що об'єктом підприємництва є здійснення найбільш ефективної комбінації факторів виробництва з метою отримання найбільшого доходу.

Етапи розвитку світового господарства

1) Кінець 19 - початок 20 ст. - До першої світової війни.
Розвивалося швидкими темпами, процеси інтеграції та обміну.
2) 20-ті - 30-і рр. - Війна і революція в Росії, розрив господарських зв'язків між двома таборами. У ході Першої світової війни було знищено багато продуктивних і людських ресурсів.
3) кінець 20-х - початок 30-х рр.
Світова криза і депресія. У 30-і рр.. спостерігалася тенденція до замкнутості господарств. Порушення експорту і зв'язків, низька частка експорту, скорочення в 1,5 - 2 рази.
4) Друга світова війна.
Процес кооперування сфери послуг, централізація управління господарством. Світове господарство розділилося на дві частини, у зв'язку з чим в різних таборах проходять різні процеси розвитку світової економіки. Для капіталістичних країн: зростання закордонного виробництва, головною силою якого з'явилися ТНК, зросла роль США, проведення плану Маршалла сприяло економічному відродженню країн ЄС, програми допомоги потім були переорієнтовані на країни, що розвиваються. Ліквідація колоніальної системи сприяла появі на світовій арені низки країн.
5) 60 - 70-і рр.
Подальша інтеграція, пов'язана з рухом капіталу.
50 - 70-і рр. - Процес зближення рівня розвитку США та країн Європи. США з домінуючої держави перетворилися на лідера. Відбувається активізація напряму Північ - Південь.
6) 70 - 80-і рр.
Різке падіння темпів економічного зростання у світовій економіці. Збільшення експортної квоти.
7) 90-і рр.
Освіта планетарних продуктивних сил в результаті переплетення капіталу, зросла ступінь освоєння географічного простору. За останні 5 років світове господарство ввійшло в нову фазу, відбувається активне співробітництво між країнами, зміцнення єдиної системи. Однак в соціально-економічному плані світове господарство все ще залишається неоднорідним. Існування 3 підсистем: промислово-розвинуті країни, країни перехідного типу, що розвиваються. Частка соціалістичних країн у світовому виробництві з 16 - 18% впала до 5%. Окремо виділяють ще Індію, Китай, НІС, країни Близького і Середнього Сходу (експортери нафти).
Світовий ринок спричинив формування світового господарства. Світове господарство склалося глобальне до кінця 20 ст.

Механізми реалізації міжнародних економічних відносин

Міжнародні економічні відносини здійснюються в основному через участь їх суб'єктів у міжнародному поділі праці. На реалізацію МЕВ впливають також політичні, соціально-економічні, правові та інші фактори.
Механізм реалізації МЕВ на макрорівні включає організаційні, правові норми й інструменти по їхній реалізації (міжнародні економічні
договори і угоди, організації міжнародної торгівлі і т.д.), відповідну діяльність міжнародних економічних організацій, спрямовану на досягнення цілей по координовані розвитку міжнародних економічних відносин.
Міжнародна практика свідчить, що сучасні МЕВ вимагають істотного, постійного наднаціонального, міждержавного регулювання.
Механізм здійснення МЕВ на мікрорівні включає систему міжнародного маркетингу та організації і техніки зовнішньоекономічної діяльності. При всій зовнішній схожості із загальним (внутрішнім) маркетингом міжнародний маркетинг представляє собою специфічний інструмент управління підприємництвом на міжнародному рівні. Його специфіка проявляється насамперед у методах вивчення особливостей національних ринків, а також світових ринків тих чи інших товарів і послуг.

Економічна інтеграція: основні напрямки її розвитку

Економічна інтеграція - процес економічної взаємодії країн, що приводить до зближення господарських механізмів, що приймає форму міждержавних угод і узгоджено регульований міждержавними органами.
Інтеграційні процеси призводять до розвитку економічного регіоналізму, в результаті якого окремі групи країн створюють між собою більш сприятливі умови для торгівлі, а в ряді випадків і для міжрегіонального пересування факторів виробництва, ніж для всіх інших країн.
Передумови інтеграції наступні:

• Близькість рівнів економічного розвитку і ступеня ринкової зрілості країн. За рідкісним винятком міждержавна інтеграція розвивається або між індустріальними країнами, або між країнами, що розвиваються.
• Географічна близькість країн, що інтегруються, наявність у більшості випадків спільного кордону й історично сформованих економічних зв'язків.
• Спільність економічних та інших проблем, що стоять перед країнами в області розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва і т.д. Економічна інтеграція покликана вирішити набір конкретних проблем, які реально стоять перед країнами, що інтегруються.
• Прагнення прискорити ринкові реформи і не залишитися осторонь від йдуть інтеграційних процесів.

Інтеграційні угруповання створюються з метою використання переваг об'єднаного ринку, створення сприятливих зовнішніх умов для національного розвитку, зміцнення міжнародних переговорних позицій країн-з економічних питань, обміну досвідом ринкових реформ і підтримки національної промисловості і сільського господарства.
Основними етапами розвитку інтеграційного процесу є преференційне торговельну угоду, зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний союз.
Інтеграція починається з лібералізації взаємної торгівлі товарами, включає створення спільного митного тарифу щодо третіх країн, доповнюється свободою міждержавного пересування факторів виробництва і завершується уніфікацією макроекономічної політики і створенням наддержавних органів управління.

Міжнародне виробництво. Перепелетення та об'єднання національних капіталів

Міжнародне виробництво господарських об'єднань - головний системоутворюючий фактор світової економіки. Міжнародне виробництво базується на міжнародному русі підприємницького капіталу у формі прямих і портфельних інвестицій. Темпи росту прямих інвестицій перевищують темпи зростання світової торгівлі та сукупного ВВП світу (в 3 і 4 рази відповідно). Прямі іноземні капіталовкладення - самостійний фактор економічного розвитку, впливає на динаміку і структуру торгівлі, передачу технології. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в 1992 р. склав 2 трлн. доларів, його щорічний ріст склав 225 млрд. Основними експортерами капіталу є ТНК промислово розвинених країн. На 5 країн припадає понад 70% прямих капіталовкладень за кордоном: США, Великобританія, Японія, Німеччина, Франція. Капітал вивозиться і з деяких країн, що розвиваються: Тайвань, Сінгапур, Бразилія. З середини 70-х рр.. капітал став вивозитися з країн-експортерів нафти Близького Сходу. Загалом на що розвиваються, припадає всього 2,7% обсягу закордонних інвестицій. 50 найбільших ТНК контролюють близько половини всього обсягу закордонних прямих капіталовкладень, вплив ТНК все більше зростає. Іноземні капіталовкладення направляються: ЄС - 29%, США і Канада - 35%, країни, що розвиваються - 17%. У господарстві Японії роль іноземних капіталовкладень дуже мала. Іноземний капітал став складовою частиною відтворювального процесу в багатьох країнах. Частка підприємств, контрольованих іноземним капіталом у загальному обсязі виробництва обробної промисловості: Канада, Австралія, ПАР - більше 33%, у провідних країнах ЄС - 21 - 28%, США - 10%, Японія - менше 1%. У країнах, що розвиваються на компанії з іноземною участю припадає 40% промислового виробництва. На контрольованих іноземним капіталом проводиться 97% електротехнічної продукції Сінгапуру, 82% Тайваню, 75% Південної Кореї.
Розвиток міжнародного виробництва пов'язано також і з формами співробітництва. Ліцензійні угоди - надають ТНК можливість участі в справах зарубіжних компаній і отримувати прибуток за користування патентом. Угоди про управління - ТНК організують управління і технічне забезпечення зарубіжних компаній за плату і частку в капіталі. Міжнародна субконтракція - ТНК укладають контракти з іноземними компаніями на виконання особливих робіт чи поставку деяких товарів.
Закордонне виробництво - найважливіший компонент у господарській структурі деяких країн і світової економіки в цілому. Міжнародне виробництво підвищує рівень міжнародного усуспільнення праці, посилює тенденцію до уніфікації ряду областей господарської політики.

Висновок

Розвиток країн світового співтовариства характеризується постійним розширенням їх взаємних господарських зв'язків. Цей процес призвів до створення міжнародної економіки - багатогранного і складного явища, виражає вищий етап розвитку суспільного виробництва і функціонуючого як системне утворення на інтернаціональному рівні.
Країни, що беруть участь у розвитку міжнародної економіки, природно, грають різну роль у цьому процесі і вирішують різні завдання. Однак при цьому, як правило, переслідується головна мета - максимально використовувати переваги сукупного економічного потенціалу світового співтовариства.
Найважливішими процесами впливають на світове господарство і радикально змінюють його, стали процеси інтернаціоналізації і глобалізації світового виробництва і капіталу, основних видів життєдіяльності людини і суспільства. Фундаментальною закономірністю світового розвитку стає стійке наростання взаємозв'язку, цілісності світової економіки як саморозвивається системи.
Разом з тим окремі частини цієї системи по-різному в об'ємному і структурному вираженні включені в світогосподарські відносини. Міжнародне значення тієї чи іншої країни, окремого її регіону (міста) обумовлено їх економічним потенціалом, місцем у світовій системі товаровиробництва, технологій, фінансів, загальною економічною динамікою.

Основні терміни

• Інтеграція - об'єктивний процес розвитку стійких економічних зв'язків і поділу праці національних господарств, які близькі за рівнем економічного розвитку. Інтеграція охоплює зовнішньоекономічний обмін і сферу виробництва, а також веде до тісного переплетення національних господарств, до створення регіональних господарських комплексів. На характер і рушійні сили інтеграції впливають особливості країн. Основна причина інтеграції - вимоги високорозвинених продуктивних сил, що переросли рамки національних господарств. Економічна інтеграція розвивається в регіональному аспекті.
• Міжнародна економіка в широкому сенсі - це теорія, вживана для вивчення економіки сучасного взаємозалежного світу. Вона грунтується на теорії ринкової економіки і розвиває її.

Контрольні завдання

Список використаних джерел

Над уроком працювали: Савчук Н.В., викладач , Добронецька Т.Б., викладач , Прокопенко Ю.А.

 Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, а и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов  высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.