KNOWLEDGE HYPERMARKET


Іван Франко. Притча про нерозум
(Создана новая страница размером '''Іван Франко<br>Притча про нерозум'''<br><br>Стрілець сильце заставив,<br>Спіймал...)
Строка 1: Строка 1:
-
'''Іван Франко<br>Притча про нерозум'''<br><br>Стрілець сильце заставив,<br>Спіймалась пташка вмить;<br>Він взяв її, щоб зараз<br>Головку їй скрутить.<br><br>Залебеділа пташка:<br>"Ой, стрільче, стій, пожди!<br>Я пташечка маленька,<br>Що з мене тут їди?<br><br>Пусти мене на волю,<br>Я дам тобі за те<br>Три добрії науки<br>На все твоє життє".<br><br>Стрілець мій здивувався:<br>"Чи бач, ся дробина<br>Мене навчати хоче!<br>Ну, що там зна вона?"<br><br>І мовить: "Добре, пташко!<br>Коли з твоїх наук<br>Я хоч що-то змудрію,<br>Тебе пущу я з рук".<br><br>І мовить птах: "Не жалуй<br>За тим, чи зле, чи гоже,<br>Що сталось раз і більше<br>Відстатися не може".<br><br>Стрілець подумав: "Правда!<br>За тим жаліть не гоже,<br>Що сталось раз і більше<br>Відстатися не може".<br><br>І мовить птах: "Не рвися,<br>Завдавши серцю скрути,<br>Що зробиш - розробити,<br>Минуле знов вернути".<br><br>Стрілець подумав: "Правда!<br>Шкода бажань і скрути:<br>Що зробиш - не розробиш,<br>Що сталось - не вернути".<br><br>І мовить птах: "Ніколи<br>Не вір ні в які дива:<br>Не вір ні в яку вістку,<br>Що просто неможлива!"<br><br>Стрілець подумав: "Правда!<br>Чимало плещуть дива,<br>А розміркуєш - скажеш:<br>"Ся сплітка неможлива!"<br><br>"Гаразд, - сказав він, - пташко!<br>Не злі твої науки,<br>Лети ж собі й стрільцеві<br>Не попадайся в руки".<br><br>І пурхнула пташина,<br>На близькій гілці сіла<br>І, до стрільця звернувшись,<br>Таке йому повіла:<br>
+
'''Іван Франко<br>Притча про нерозум'''<br><br>Стрілець сильце заставив,<br>Спіймалась пташка вмить;<br>Він взяв її, щоб зараз<br>Головку їй скрутить.<br><br>Залебеділа пташка:<br>"Ой, стрільче, стій, пожди!<br>Я пташечка маленька,<br>Що з мене тут їди?<br><br>Пусти мене на волю,<br>Я дам тобі за те<br>Три добрії науки<br>На все твоє життє".<br><br>Стрілець мій здивувався:<br>"Чи бач, ся дробина<br>Мене навчати хоче!<br>Ну, що там зна вона?"<br><br>І мовить: "Добре, пташко!<br>Коли з твоїх наук<br>Я хоч що-то змудрію,<br>Тебе пущу я з рук".<br><br>І мовить птах: "Не жалуй<br>За тим, чи зле, чи гоже,<br>Що сталось раз і більше<br>Відстатися не може".<br><br>Стрілець подумав: "Правда!<br>За тим жаліть не гоже,<br>Що сталось раз і більше<br>Відстатися не може".<br><br>І мовить птах: "Не рвися,<br>Завдавши серцю скрути,<br>Що зробиш - розробити,<br>Минуле знов вернути".<br><br>Стрілець подумав: "Правда!<br>Шкода бажань і скрути:<br>Що зробиш - не розробиш,<br>Що сталось - не вернути".<br><br>І мовить птах: "Ніколи<br>Не вір ні в які дива:<br>Не вір ні в яку вістку,<br>Що просто неможлива!"<br><br>Стрілець подумав: "Правда!<br>Чимало плещуть дива,<br>А розміркуєш - скажеш:<br>"Ся сплітка неможлива!"<br><br>"Гаразд, - сказав він, - пташко!<br>Не злі твої науки,<br>Лети ж собі й стрільцеві<br>Не попадайся в руки".<br><br>І пурхнула пташина,<br>На близькій гілці сіла<br>І, до стрільця звернувшись,<br>Таке йому повіла:<br>  
 +
<br>
-
 
+
[[Image:Ptashka.jpeg]]  
-
[[Image:ptashka.jpeg]]
+
<br>"Ей, та й дурний ти, стрільче,<br>Що дав мені здуриться!<br>А мною ти, небоже,<br>Міг добре поживиться!<br><br>Бо знай, в моїй утробі -<br>Якби ти знав отсе! -<br>Є перла так велика,<br>Як струсове яйце!"<br><br>Стрілець аж зойкнув з жалю:<br>"А, що ж я наробив,<br>Що так без застанови<br>Великий скарб згубив!"<br><br>І він підбіг під гілку<br>І скочив, що є сил,<br>Щоби спіймати пташку, -<br>Та ба, не має крил!<br><br>А потім мовив: "Пташко,<br>Пташиночко моя!<br>Вернись до мене! Буду<br>Тобі за батька я.<br><br>У клітку золотую<br>Всаджу тебе я сам<br>І все, чого захочеш,<br>Тобі я радо дам!"<br><br>Пташина відповіла:<br>"Дурний ти є, як був!<br>Всі три мої науки<br>Відразу ти забув!<br><br>Зробив ти добре діло,<br>Мені летіть велів, -<br>І зараз по хвилині<br>Сам того пожалів.<br><br>А потім забажав ти<br>Мене дістать ще раз<br>І просьбою вернути<br>Назад минулий час.<br><br>А чом? Бо несуразним<br>Повірив ти словам,<br>Що в мні є перла, більша<br>Удвоє, ніж я сам".<br>
<br>"Ей, та й дурний ти, стрільче,<br>Що дав мені здуриться!<br>А мною ти, небоже,<br>Міг добре поживиться!<br><br>Бо знай, в моїй утробі -<br>Якби ти знав отсе! -<br>Є перла так велика,<br>Як струсове яйце!"<br><br>Стрілець аж зойкнув з жалю:<br>"А, що ж я наробив,<br>Що так без застанови<br>Великий скарб згубив!"<br><br>І він підбіг під гілку<br>І скочив, що є сил,<br>Щоби спіймати пташку, -<br>Та ба, не має крил!<br><br>А потім мовив: "Пташко,<br>Пташиночко моя!<br>Вернись до мене! Буду<br>Тобі за батька я.<br><br>У клітку золотую<br>Всаджу тебе я сам<br>І все, чого захочеш,<br>Тобі я радо дам!"<br><br>Пташина відповіла:<br>"Дурний ти є, як був!<br>Всі три мої науки<br>Відразу ти забув!<br><br>Зробив ти добре діло,<br>Мені летіть велів, -<br>І зараз по хвилині<br>Сам того пожалів.<br><br>А потім забажав ти<br>Мене дістать ще раз<br>І просьбою вернути<br>Назад минулий час.<br><br>А чом? Бо несуразним<br>Повірив ти словам,<br>Що в мні є перла, більша<br>Удвоє, ніж я сам".<br>
 +
 +
[[категория: Іван Франко. Короткі відомості про письменника. Гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати
 +
]]

Версия 11:58, 21 января 2010

Іван Франко
Притча про нерозум


Стрілець сильце заставив,
Спіймалась пташка вмить;
Він взяв її, щоб зараз
Головку їй скрутить.

Залебеділа пташка:
"Ой, стрільче, стій, пожди!
Я пташечка маленька,
Що з мене тут їди?

Пусти мене на волю,
Я дам тобі за те
Три добрії науки
На все твоє життє".

Стрілець мій здивувався:
"Чи бач, ся дробина
Мене навчати хоче!
Ну, що там зна вона?"

І мовить: "Добре, пташко!
Коли з твоїх наук
Я хоч що-то змудрію,
Тебе пущу я з рук".

І мовить птах: "Не жалуй
За тим, чи зле, чи гоже,
Що сталось раз і більше
Відстатися не може".

Стрілець подумав: "Правда!
За тим жаліть не гоже,
Що сталось раз і більше
Відстатися не може".

І мовить птах: "Не рвися,
Завдавши серцю скрути,
Що зробиш - розробити,
Минуле знов вернути".

Стрілець подумав: "Правда!
Шкода бажань і скрути:
Що зробиш - не розробиш,
Що сталось - не вернути".

І мовить птах: "Ніколи
Не вір ні в які дива:
Не вір ні в яку вістку,
Що просто неможлива!"

Стрілець подумав: "Правда!
Чимало плещуть дива,
А розміркуєш - скажеш:
"Ся сплітка неможлива!"

"Гаразд, - сказав він, - пташко!
Не злі твої науки,
Лети ж собі й стрільцеві
Не попадайся в руки".

І пурхнула пташина,
На близькій гілці сіла
І, до стрільця звернувшись,
Таке йому повіла:


Ptashka.jpeg


"Ей, та й дурний ти, стрільче,
Що дав мені здуриться!
А мною ти, небоже,
Міг добре поживиться!

Бо знай, в моїй утробі -
Якби ти знав отсе! -
Є перла так велика,
Як струсове яйце!"

Стрілець аж зойкнув з жалю:
"А, що ж я наробив,
Що так без застанови
Великий скарб згубив!"

І він підбіг під гілку
І скочив, що є сил,
Щоби спіймати пташку, -
Та ба, не має крил!

А потім мовив: "Пташко,
Пташиночко моя!
Вернись до мене! Буду
Тобі за батька я.

У клітку золотую
Всаджу тебе я сам
І все, чого захочеш,
Тобі я радо дам!"

Пташина відповіла:
"Дурний ти є, як був!
Всі три мої науки
Відразу ти забув!

Зробив ти добре діло,
Мені летіть велів, -
І зараз по хвилині
Сам того пожалів.

А потім забажав ти
Мене дістать ще раз
І просьбою вернути
Назад минулий час.

А чом? Бо несуразним
Повірив ти словам,
Що в мні є перла, більша
Удвоє, ніж я сам".

[[категория: Іван Франко. Короткі відомості про письменника. Гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати ]]