Версия 12:41, 9 февраля 2010Гіпермаркет Знань>>Історія України>>Історія України 9 клас>> Історія України: Націонал-демократична течія. Національний соціал-демократизм. Участь представників різних етносів в українському визвольному русі
Національно-демократична течія У ході розвитку українського визвольного руху в ньому утворилося кілька течій. Насамперед — це національно-демократична. Вона була представлена діяльністю київських громадівців і галицьких народовців. Зміст своєї діяльності вони бачили лише у веденні культурницької і наукової роботи. Разом із тим життя потребувало захисту соціально-економічних інтересів українства. Із розвитком буржуазних відносин соціально-економічні питання все більше турбували людей. Першим на них звернув увагу М. Драгоманов. Його вважають засновником українського соціалізму. Національна соціал-демократична течія Наприкінці XIX ст. молоді західноукраїнські політики М. Ганкевич, С. Вітик, Ю. Бачинський та інші створили Українську соціал-демократичну партію Галичини. На відміну від радикальних російських соціал-демократів, які вважали, що робітники не мають своєї вітчизни, українські соціал-демократи наполягали на тому, що поки існуватимуть національні держави, вони є найкращим інструментом захисту інтересів усього народу тієї чи іншої країни, у тому числі й інтересів робітників і селян. На початку XX ст. виникла соціал-демократична партія і в Східній Україні. її лідером став Микола Порш. У своїй програмі ця партія записала, що вона захищатиме «права кожної нації на самовизначення», а тому домагатиметься «автономії України». Участь представників різних етносів в українському визвольному русі Учасниками українського визвольного руху були не лише українці за етнічним ) походженням, а й представники інших народів. Це, зокрема, лідер хлопоманів, а потім громадівців В. Антонович — син польки та угорського революціонера, вихований у сім'ї польського інтелігента. За Антоновичем пішли молоді поляки, які відіграли помітну роль в українському визвольному русі. Це, насамперед, філолог К. Михальчук, етнограф Б. Познанський, економіст Т. Рильський. Можна ще згадати про змішане етнічне походження М. Костомарова, О. Русова, В. Липинського... Історичний факт. У 1887 р. 22-річний польський аристократ з Галичини відвідав Київ. Це був Роман Шептицький, у майбутньому — митрополит Андрей Шептицький. Він мав зустріч Із відомим професором-істориком Володимиром Антоновичем, яким запропонував молодому чоловікові обов'язково зустрітися з професором Миколою Петровим, адже той — видатний літературознавець, етнограф і експерт іконопису. «І знаєте що? — сказав Антонович. — Петров — москаль, „настоящій" москаль, уродженець Костромської губернії. Чи не цікаво? Ви — поляк, я — поляк, Петров — москаль, а всі ми разом — українці. І чи не чудово було, коли українці вимислили прислів'я: „Хто ступить на цю землю, хоч турок, хоч лях, хоч москаль, усі українцями стають»? Ці численні факти, характерні не лише для української нації, доводять, що питання національної належності визначається не лише тією етнічною культурою, у якій зростає людина, а й її особистим вибором. З якою нацією вона пов'язує свою долю, за чиї проблеми вболіває, чия мова стає їй рідною, до творення чиєї культури вона долучається, чиїми успіхами, національними героями пишається, представником тієї нації вона і є, незалежно від свого етнічного походження. Перевірте свої знання
УЗАГАЛЬНЕННЯ ТЕМИ «НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст. УКРАЇНОФІЛЬСЬКИЙ, КУЛЬТУРНИЦЬКИЙ І ПОЛІТИЧНИЙ ЕТАПИ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ» У зв'язку з початком промислового перевороту та індустріалізацією між Німеччиною, Австро-Угорщиною і Росією посилювалося протистояння за нові території та сфери впливу. На перехресті їхніх політичних стратегій опинилася Україна. Німеччина розглядала її як складову Чорноморського басейну, що відкривав шлях їй для просування в Туреччину, Єгипет, Месопотамію, Персію та Індію. Росія планувала використати Україну як стратегічний трамплін для просування на Балкани та в Середземномор'я. Австро-Угорщина складала плани перетворення України на геополітичний щит проти зазіхань Росії на її володіння й сфери впливу. Протягом другої половини XIX ст. на теренах України одночасно відбувалося й зіткнення національних ідей українського та сусідніх народів. Протягом другої половини XIX ст. залишалося нерозв'язаним українське питання. Українська національна ідея, утілювана в рамках національного проекту, потрапляла в усе гострішу суперечність з імперською політикою Росії та Австро-Угорщини, уряди яких вели політику денаціоналізації українського народу. Утіленню українського проекту та розвитку української національної ідеї також перешкоджали подвійна лояльність української еліти та малоросійство, що розвивалося за умов бездержавності. Зрештою, це призводило до відмови від власної етнічної культури й прагнення якнайшвидше стати членом панівної нації. Спорідненим малоросійству стало москвофільство. У його основі лежала «зраджена» Габсбургами подвійна лояльність Галицької Русі щодо Відня. Воєнна поразка Російської імперії в Кримській війні (1853-1856) і смерть Миколи І дещо ослабили самодержавний режим у Росії. Це дало можливість членам колишнього Кирило-Мефодіївського братства започаткувати новий етап українського визвольного руху, що отримав назву громадівський, або українофільський. У Східній Україні громадівський рух виріс із руху хлопоманів, що переважно походили з польських чи сполонізованих поміщицьких родин, проте вирішили поєднатися з народом, на землі якого жили й працювали. У Західній Україні подібними до громадівців за поглядами та діями стали народовці. Поступово в українському визвольному русі утворилося кілька течій, які об'єднувала ідея створення української нації та незалежної Української держави. Найширшою була національно-демократична течія. її представляли насамперед київські громадівці та галицькі народовці. Своїм завданням у тих умовах, що склалися, вони вбачали ведення культурницької та наукової роботи. Українську соціалістичну течію очолював М. Драгоманов, який розробив вчення, що увійшло в історію суспільно-політичної думки під назвою «громадівський соціалізм». Незалежницька (самостійницька) течія була представлена Ю. Бачинським і М. Міхновським. Вони першими висунули ідею незалежної Української держави. Національну соціал-демократичну течію очолювала соціал-демократична партія Галичини. Соціал-демократи наполягали, що поки існуватимуть національні держави, вони підтримуватимуть ідею створення власної держави, як захисника інтересів трудового народу.
Зміст уроку конспект уроку і опорний каркас презентація уроку акселеративні методи та інтерактивні технології закриті вправи (тільки для використання вчителями) оцінювання Практика задачі та вправи,самоперевірка практикуми, лабораторні, кейси рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський домашнє завдання Ілюстрації ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа реферати фішки для допитливих шпаргалки гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати Доповнення зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ) підручники основні і допоміжні тематичні свята, девізи статті національні особливості словник термінів інше Тільки для вчителів ідеальні уроки календарний план на рік методичні рекомендації програми обговорення
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам. Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум. |
Авторські права | Privacy Policy |FAQ | Партнери | Контакти | Кейс-уроки
© Автор системы образования 7W и Гипермаркета Знаний - Владимир Спиваковский
При использовании материалов ресурса
ссылка на edufuture.biz обязательна (для интернет ресурсов -
гиперссылка).
edufuture.biz 2008-© Все права защищены.
Сайт edufuture.biz является порталом, в котором не предусмотрены темы политики, наркомании, алкоголизма, курения и других "взрослых" тем.
Ждем Ваши замечания и предложения на email:
По вопросам рекламы и спонсорства пишите на email: