Версия 17:35, 2 августа 2012

Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 7 клас>>Всесвітня історія: Склад і рух населення. Тривалість життя і «трійця злигоднів»: голод, війни, хвороби. Засоби комунікації. Середньовічний замок. Сім’я, становище жінки, ставлення до дітей.

Склад і рух населення
На світанку Середньовіччя територію Європи населяли різні племена і народності. Серед них на подальший розвиток дшіі Європи найбільше вплинули кельти. Значну роль у формуванні населення середньовічної Європи відіграти також романські народності, фракійці, германці, балти, угро-фіни, слов'яни, вихідці а Азії та Африки — араби, евреї, бербери, тюрки. Ця строката і різномовна суміш перебувала в постійному русі. Переселялися навіть цілі народи. Подібні переселення прийнято називати міграціями, або ж міграційними рухами. Одним із найбільших міграційних рухів Середньовіччя вважається вже згадуване Велике переселення народів ІV-VII ст., яке суттєво змінило карту Європи.

Та й взагалі, для середньовічної людини мандри часто були життєвою необхідністю чи духовною потребою. Подорожували люди різних професій, серед яких було чимала талановитих майстрів, архітекторів, художників, музик, мандрівних акторів. Прагнення до збагачення штовхало на незвідані шляхи купців і ремісників. Щоб здобути освіту, пускалися в далеку дорогу школярі й студенти. Прочани і монахи здійснювали паломництва у святі місця. Не було дивиною, якіцо подорожній зустрічав на своєму шляху рицаря чи розбійника, жебрака чи волоцюгу.

ПАЛОМНИЦТВО -подорож віруючих до святих місць із метою поклоніння, подячної молитви або відбування покути. Назва походить від звичаю паломників привозити пальмові гілки з Палестини.

ПРОЧАНИ -віруючі, які здійснювали подорожі до святих місць із метою поклоніння, подячної молитви або відбування покути. У середні віки існувало багато місць, які приваблювали прочан. Серед найвідоміших — місця, пов'язані з життям Ісуса на Святій Землі, місто Рим та гробниця св. Якова в Компостелі (Іспанія).

На чисельність населення середньовічної Європи впливали різні чинники, що, з одного боку, сприяли зростанню, а з іншого — гальмували його. До перших, передусім, належала зміна раціонів, що зумовлювалося розвитком тваринництва, городництва. Негативно впливали на склад і рух населення чотири найбільші лиха того часу — хвороби, війни, голод та епідемії.

В епоху Середньовіччя люди багато воювали. Дух війни міцно вселився у свідомість середньовічної людини, незалежно від її статусу. Воювали феодали, корі папи, народи й країни. Ворогуючі сеньйори намагалися передусім підірвати осні могутності свого противника, спустошуючи селянські господарства, спалюк посіви, переганяючи худобу тощо. За загальними підрахунками, жертвами 6єе нечних воєн стала третина дорослого населення тогочасної Європи.

Не менше вмирало людей і від голоду. До цього призводив, передусім, неврож посухи, зливи, повені, шкідники часто зводили зусилля селян нанівець. Бувало, люди, аби спекти хліб, змішували жменьку борошна з лісовими травами, ягода й навіть землею. Нерідко траплялися і жахливі випадки людоїдства.

ВИВЧАЄМО   ДЖЕРЕЛА
XI ст. Із «П'яти книг Історії мого часу» ченця Рауля Глабсра про голод 1027-1030 рр. у Нормандії
...Голод почав посилюватися по всій землі, й загроза загибелі постала майже перед усім ролом людським... Не було й кількох днів, протягом яких можна було б зібрати хліб... Безперервні дощі настільки залили землю, що упродовж трьох років не знаходилося борозни, придатної для засіву. А під час жнив бур'ян... вкрив поверхню всіх полів...

Коли поїли всю худобу і птицю, голод став більше дошкуляти людям, вони почали пожирати мертвечину й робити інші нечувані речі. Щоб уникнути смерті, деякі викопували лісове коріння і збирали водорості... люди пожирали м'ясо людей... Деякі голодні нападали на мандрівників, убивали й пожирали їх... показували дітям яблуко або яйце, відводили їх у відлюдне місце, вбивали і з'їдали. Цей жахливий голод лютував три роки. Померлих було так багато, що їх не встигали ховати...

1. Що спричинило голод у Нормандії? 2. Як люди боролися з голодом? З.До яких наслідків призвів голод? 4, Що свідчить про нечутний масштаб бідувань?

Починаючи з XII ст., сеньйори роблять спробу протистояти голоду. Вони магаються особисто контролювати процес запасання продуктів, розподіл хар між бідняками в голодні роки. Однак мислення середньовічної людини, яка зі ш жити одним днем і не думати про майбутнє, не дозволяло надовго утримув; запаси продовольства на випадок голоду. У середньовічній Європі ще не вм зберігати продукти харчування: зерно у вологих коморах часто згнивало, а м'ясо псувалося. До того ж відкладене добро знищували щурі, які були справжньою карою середньовічних міст.

Голод підточував фізичні сили людей, спричиняв виникнення різних захворювань. Антисанітарія і відсутність елементарного медичного обслуговування п зводили до поширення небезпечних хвороб і високої, особливо дитячої, см( пості. Постійними супутниками європейців були віспа, малярія, проказа, сухі (туберкульоз).

Побутує думка, що віспу принесли до Європи гуни. Напередодні поразки Каталаунських полях (451 р.) чимало воїнів Аттіли вже були вражені схожою віспу хворобу. Якщо це так, то саме гуни додали ще одну хворобу до європейського жмутку небезпечних недуг.

Але найбільших збитків населенню Європи завдавали епідемії чуми й холери, які періодично збирали свої смертельні покоси в країнах Європи. Чума, прозвана «чорною мітлою людства», у середні віки мала два найбільші спалахи — у VI і XIV століттях. Особливо великою була епідемія чуми 1347-1350 рр. Припускають, що вона забрала життя майже 25 млн людей.

Епідемії вражали насамперед міста, тому що в них скупчувалася велика кількість населення, яке проживало в жахливих умовах. Саме тому чисельність міських жителів після «чорної смерті» знизилася на 60%. Із міст епідемія поширювалася і на села, у яких городяни купували городину. Зрештою, не тільки чуму, а й інші хвороби розносили воїни, які постійно шукали чим прогодуватися.

ВИВЧАЄМО   ДЖЕРЕЛА
XIV ст. Мікель де П'яцца про "чорну смерть" на СіцилІЇ 1347 р.
І ось у жовтні літа 1347... у порту міста Мессіна пришвартувалися генуезці, які рятувалися на дванадцяти галерах від гніву Господнього... Генуезці привезли з собою хворобу, що пробирала їх до кісток, і була настільки сильною, що всі, хто сшлкувався з ними, виявлялися вражені цією смертельною недугою; і смерті цієї, що вражала миттєво, не можливо було уникнути... Смерть наздоганяла не тільки тих, хто спілкувався з хворими, але й тих, хто купляв від них речі, догоркався або наближався до них...

Тіла залишалися в будинках і жоден священик, жоден родич — син, батько чи хтось із близьких не наважувалися туди увійти. Гробарям обіцяли величезні гроші аби вони винесли й поховали мертвих. Будинки померлих стояли відчиненими з усіма скарбами, грошима й коштовностями; якщо хтось бажав туди увійти, ніхто його не зупиняв...

Жителі Мессіни, вражені цим жахливим і нечуваним лихом, воліли краще залишити місто, ніж у ньому померти...

1. Про яку хворобу розповідає автор? 2. Як розповсюджувалася епідемія? 3. Як зображено наслідки епідемії? 4. Чи можна було зупинити поширення хвороби?

Інша велика епідемія, зафіксована в 1361-1363 рр.. забрала життя майже 70% дітей різного віку, тому її назвали «дитячою моровицею».

Розпач, лють, зневіра підсвідомо спонукали до пошуків винних. Вважалося, що передвісниками епідемій були поява комет, сонячні затемнення тощо. Це сприймалося як своєрідний вияв Божого гніву, щоб покарати людину, змусити її покаятися за свої гріхи. Часто необгрунтовані звинувачення щодо появи моровиці сипалися на голови євреїв. В Іспанії 1348 р. почалися погроми євреїв за те, що вони ніби-то продавали отруєну тканину. По всій Європі було поширено думку, згідно з якою саме євреї, які колись розіп'яли Христа. несли відповідальність за «чорну смерть». Ворожість у ставленні до євреїв нагнітали також християнські проповідники. Тому єврейське населення було змушене проживати у відгороджених високими мурами міських районах, що називалися гетто.

Наслідки епідемії чуми були неоднозначними. Вони проявилися не лише в різкому скороченні населення та масових гоніннях на євреїв, а й спричинили економічні зміни. Умови життя тих селян і ремісників, яким пощастило врятуватися від смерті, покращилися. Доброї землі вистачало, а трудитися на ній не було кому. Потребували робочих рук і міста. Спадкоємці іноді неймовірно збагачувалися коштом своїх померлих родичів і ставали засновниками майбутніх могутніх купецьких і банкірських династій.

Внаслідок постійних воєн, голоду, хвороб, епідемій тощо тривалість життя європейця в середні віки була короткою. Навіть за звичайних обставин жінки помирали в 30-35-літньому віці, а чоловіки доживали до 40-45 років. Крім того, жінки часто помирали при пологах. Тільки короновані особи, представники духовенства та вчені-богослови могли досягти 60-літнього віку і більше.
Оскільки переписів чи інших підрахунків у ті часи не проводилося, то встановити чисельність населення Європи в середні віки можна лише приблизно. Припускають, що в часи Карла Великого кількість жителів основної частини його імперії становила 4-5 млн. А на початку XV ст. в усій Європі проживало приблизно 43 млн осіб.

Шлюб і сім'я
В епоху Середньовіччя шлюб вважався справою, яка залагоджувалася між двома родинами й перебувала під опікою церкви. Ця опіка виявлялася в намаганні церкви керувати укладанням шлюбів. Існували спеціальні вимоги, яких слід було дотримуватися, щоб шлюб вважався законним. Вони стосувались церемонії заручин, посагу нареченої, попереднього оголошення дати весілля, висловлення взаємної згоди в присутності священика та інших свідків. Церква забороняла одружуватися ченцям, а з XI ст. — і католицьким священикам. Не схвалювався також шлюб зі студентами, вояками чи слугами, поки вони не відкриють власну справу й не матимуть джерела прибутку.

Як правило, і міські, і сільські дівчата виходили заміж приблизно в 16 років. Однак траплялися випадки, коли наречена була молодшою, гай пізні шлюби також не були дивиною. Наприклад, флорентійський купець міг видати свою доньку заміж і в 24 роки. Зазвичай, чоловік був старшим за дружину, деколи на 20 і більше років, адже він на час одруження мусив мати засоби для забезпечення сім'ї. Але й жінка, 34 виходячи заміж, отримувала придане. Його розмір залежав від статків її родини.

Сімейні зв'язки в повсякденному житті були дуже важливими. Сім'я гарантувала підтримку всієї рідні. Особливо яскраво це виявлялося в церковній сфері. Родичі та друзі деяких сімей протягом багатьох поколінь посідали крісла абатів і єпископів у різних монастирях та єпископствах.

У середньовічній родині головним був чоловік. Він мав необмежену владу над усіма ЇЇ членами, але водночас був зобов'язаний захищати й відстоювати їхні правові інтереси поза сім'єю. Як належне сприймалося, що чоловік воював або працював на подвір'ї, на полі, а жінка — у домі, де вона передовсім готувала їжу й виготовляла одяг. Християнська церква наголошувала, що жінка має коритися чоловікові. І вона корилася. Однак нерідко працювала нарівні з чоловіком, часто ведучи справи після його смерті.

У кожній сім'ї народжувалося багато дітей — до десяти й більше. Проте виживали не всі, здебільшого двое-троє. У звичайній середньовічній сім'ї було переважно п'ятеро-шестеро осіб.

Хлопчиків і дівчаток виховували по-різному. Дівчинка до одруження залишалася під материнською опікою, перебираючи від неньки вміння виконувати всю хатню роботу. У домашніх умовах вона здобувала певну освіту. А хлопчиків із семи років навчали батьківському ремеслу. Тут все залежало від того, з якої родини вони походили; феодала, торговця, ремісника, селянина.

Капітулярій, внутрішня колонізація, міграція, паломництво, гетто.

1. Поясніть вислів М. Блока «ліс супроводжував селянина від колиски до домовини».
2. Поясніть значення понять і термінів внутрішня колонізація, міграція, епідемія, «чорна смерть», гетто.
3. Назвіть чинники, що спричиняли повільне зростання і зменшення чисельності населення.
4. Уявіть, що ваш батько — власник торгового корабля. Дайте відповідь на запитання:
• Яку жінку (якого чоловіка) він вам шукатиме?
• Яка ваша роль у цьому пошуку?
• Як ставилися до шлюбу в середньовічні часи, а як ставляться нині? Що змінилося? Чому?
5. Згадайте роль батька (раїег їашіІіаз) у римській родині й порівняйте її з роллю батька в середньовічній родині:
а) основні обов'язки;
б) ставлення до дітей;
в) «економічні» питання (власність, спадок...).

І. М. Ліхтей Історія середніх віків 7 клас

Вислано читачами інтернет-сайту

_{Повний перелік тем по усім класам школи, календарний план з всесвітньої історії, курси та завдання з всесвітньої історії для 7 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.