KNOWLEDGE HYPERMARKET


Будова атома. Електрон. Йон
Строка 1: Строка 1:
-
'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]&gt;&gt;[[Фізика і астрономія|Фізика і астрономія]]&gt;&gt;[[Фізика 9 клас|Фізика 9 клас]]&gt;&gt; Фізика: Будова атома. Електрон. Йон'''<metakeywords>Фізика, клас, урок, на Тему, Будова атома, Електрон, Йон</metakeywords> <br>  
+
'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]&gt;&gt;[[Фізика і астрономія|Фізика і астрономія]]&gt;&gt;[[Фізика 9 клас|Фізика 9 клас]]&gt;&gt; Фізика: Будова атома. Електрон. Йон'''<metakeywords>Фізика, клас, урок, на Тему, Будова атома, Електрон, Йон</metakeywords> <br>
-
З грецької слово «атом» перекладається як неподільний. Проте, відкриття носія негативного електричного заряду – електрона, дозволило Джозефу Томсону висунути модель внутрішньої будови атома. Оскільки відношення заряду до маси позитивної частини атома свідчило про значну перевагу її над масою електрона, Томсон уявляв атом як кулю, радіусом 10<sup>-10</sup> м, на поверхні та всередині якої знаходяться негативно заряджені частки – електрони. Така модель згодом отримала назву «пудинг з родзинками».&nbsp;
 
-
[[Image:Ris14 fizika 9kl 3.jpg]]
 
-
<br>
+
'''Будова атома. Електрон. Йон '''
-
Сукупний заряд електронів компенсував заряд позитивної частини атома. 1911 року, під керівництвом британського дослідника Ернста Резерфорда, було проведено експеримент по зондуванню внутрішньої будови атома. Для цього було використано попередньо відкриті ним позитивно заряджені частки, які отримали назву α-часток. Частки самовільно викидалися речовиною радій і рухалися з найбільшою на той час можливою швидкістю. Направивши такий потік на золоту фольгу, Резерфорд підраховував кількість часток, що відхилялася на різні кути ([http://school.xvatit.com/Presentation/Polnye_uroki/Fizika/9_klass/pidr_fizika_9kl_3/vid1_fiz9_3.avi відео 1]).  
+
<br>З'ясовуємо, як було виміряно заряд електрона.<br>Метод, за допомогою якого американський фізик Р. Міллікен (рис. 2.2) <br>&nbsp;<br>визначив заряд електрона, був розроблений ним на початку XX ст. У простір між різнойменно зарядженими пластинами, заряд на яких можна було плавно зменшувати або збільшувати, за допомогою спеціального пульверизатора вчений впорскував масло. При впорскуванні утворювалися дуже маленькі краплинки, частина з яких несла негативний заряд. Кожного разу вчений спостерігав за окремою негативно зарядженою краплею. Оскільки краплі дуже маленькі, спостереження велися за допомогою мікроскопа.<br>На краплю, що потрапила в простір між пластинами, діють дві сили: сила тяжіння <br>3 боку електричного поля, створеного зарядженими пластинами; причому сила Fел напрямлена вгору, а сила Fтяж — униз. Плавно збільшуючи чи зменшуючи заряд пластин, Міллікен домагався зупинки краплі. Зрозуміло, що це відбувалося тоді, коли сила з боку електричного поля пластин зрівноважувала силу тяжіння&nbsp; Враховуючи рівність сил і те, що сила Рел, яка діє на краплю, пропорційна її заряду, учений обчислював заряд краплі.<br>Багато разів повторюючи вимірювання (історики стверджують, що досліди тривали майже 4 роки), Міллікен з'ясував, що кожного разу заряд&nbsp; краплі був кратним деякому найменшому заряду.<br>Досліджувані краплі масла були заряджені негативно, тобто мали надлишкову кількість електронів. Тому вчений зробив висновок, що найменший заряд є зарядом електрона. <br><br><br>
-
[[Image:Ris15 fizika 9kl 3.jpg]]
+
Незалежно від Міллікена такі самі вимірювання проводив російський фізик А. Ф. Йоффе (рис. 2.4), <br>&nbsp;<br>тільки замість крапель масла він використовував металевий пил.<br>Важливим результатом робіт цих учених є не тільки точне вимірювання заряду електрона, а й доведення дискретної природи електричного заряду.<br><br>
-
''Рис. 14 Модель атома за Томсоном''
 
-
<br>
 
-
За цими даними він зробив висновок, що позитивний заряд не може бути розмитий по всьому об’єму атома, а мусить міститися в центральній його частині. Ця частина за оцінками Резерфорда має розмір 10<sup>-15</sup> м. Вона отримала назву атомне ядро. Для електронів Резерфорд відводить місце на орбітах навколо ядра атома. Атом усередині виявився порожнім! Така модель атома отримала надалі назву планетарної моделі атома. Згодом Резерфорд встановлює існування частки з&nbsp; найменшим позитивним зарядом – протона. Ця частка виявилася ядром атома найлегшої речовини – гідрогену. 1932 року, британський фізик Джеймс Чедвік відкриває існування в ядрах атомів часток без електричного заряду, маса яких складала 1,67×10<sup>-27</sup> кг,&nbsp; на долі відсотка перевищуючи масу протона. Ії назвали нейтроном. З відкриттям нейтрона склад атомів було повністю пояснено, хоча внутрішня будова ще тривалий час з’ясовувалася.
 
-
[[Image:Ris16 fizika 9kl 3.jpg]]
 
-
<br>  
+
Вважають, що систематичне вивчення електромагнітних явищ розпочав англійський учений В. Ґільберт (рис. 3.1). <br>&nbsp;<br>Однак пояснити електризацію тіл змогли більше ніж через три сторіччя — після відкриття електрона. Фізики з'ясували, що частина електронів може порівняно легко відриватися від атома або приєднуватися до нього. Частинку, яка утворюється при цьому, ви добре знаєте з курсу хімії. Це — йон. Очевидно, що йон є зарядженою частинкою. А от як відбувається електризація макроскопічних тіл і як відрізняються речовини за електричними властивостями, ви дізнаєтеся з цього параграфа.<br>Розглядаємо електризацію тертям.<br>Озброївшись знаннями про будову атома, розглянемо процес електризації тертям. Візьмемо ебонітову паличку і потремо її об вовну. У цьому випадку, як ви вже знаєте, паличка ннбувас негативного заряду. З'ясуємо, що спричинило виникнення цього заряду. <br><br><br>Якщо після контакту тіла роз'єднати, то вони виявляться зарядженими: тіло, яке віддало частину своїх електронів, буде заряджене позитивно, а тіло, яке їх одержало,— негативно. Вовна втримує свої електрони менш міцно, ніж ебоніт, тому при контакті електрони в основному переходять з вовни на ебонітову паличку, а не навпаки. Отже, після роз'єднання паличка виявляється негативно зарядженим фізичним тілом, а вовна — позитивно зарядженим. Аналогічного результату можна досягти, якщо розчесати сухе волосся пластмасовим гребінцем (рис. 3.2). <br>&nbsp;<br>Слід зазначити, що загальноприйнятий вираз «електризація тертям» є не зовсім точним, правильніше було б говорити про «електризацію дотиком», тому що ми тремо тіла одне об одне тільки для того, щоб збільшити кількість ділянок їхнього щільного контакту.<br><br><br><br>Фізика, 9 клас Ф.Я.Божинова, М.М.Кірюхін, О.О.Кірюхіна <br><br><br>
-
 
+
-
Склад атома речовини визначається за її розміщенням у періодичній системі Менделєєва. Кожний елемент у системі має порядковий номер&nbsp; Z та масове число A. Порядковий номер Z відповідає кількості протонів у атомному ядрі. Кількість електронів буде такою ж, якщо атом у цілому нейтральний. Масове число А вказує загальну кількість протонів та нейтронів. Для прикладу склад атому урану&nbsp;: кількість протонів Z=92, кількість електронів в нейтральному атомі – 92, кількість нейтронів N = 238 – 92 = 146. Питання про розміщення електронів у атомах виявилося набагато складнішим, оскільки на рівні мікросвіту працюють закони квантової фізики, що відрізняються від звичайних уявлень про простір та час. Ділянки в яких можуть перебувати електрони в атомах називають електронними орбіталями.&nbsp; Взаємодія електронів з атомними ядрами залежить від їхньої орбіталі, що також визначається позицією елемента в періодичній системі Менделєєва. Наслідком цього є те, що в різних атомів взаємодія електронів з ядрами різна!
+
-
 
+
-
[[Image:Ris18 fizika 9klukr 3.jpg]]
+
-
 
+
-
''Рис. 17 Утворення йонів''
+
-
 
+
-
<br>У разі втрачання або приєднання нейтральним атомом одного, або кількох електронів він перетворюється на заряджену частку з позитивним або негативним зарядом відповідно. Такі атоми називають – позитивні або негативні йони.
+
-
 
+
-
<br>На основі цих фактів знаходить пояснення явище електризації тіл та поділ речовин на провідники та ізолятори.  
+
-
 
+
-
<br>При трибоелектризації ми приводимо у контакт речовини, в атомах яких електрони по різному взаємодіють з ядрами. Існує велика ймовірність захоплення електронів одними атомами у інших. Чим більша площа контакту тим більше атомів приймають участь у цьому процесі.
+
-
 
+
-
<br>Провідниками виступають речовини, ядра атомів яких, слабко утримують зовнішні електрони. За рахунок їх звільнення всередині тіла вони можуть рухатися вільно. В ізоляторах спостерігається сильний зв’язок електронів з ядрами. Проте при створенні додаткових умов, які сприяють відокремленню електронів (наприклад, сильному нагріванні) ізолятори перетворюються на провідники.  
+
-
 
+
-
<br>Варто уваги пояснення явища електризації наведенням. Це явище спостерігається в провідних середовищах ([http://school.xvatit.com/Presentation/Polnye_uroki/Fizika/9_klass/pidr_fizika_9kl_3/vid3_fiz9kl_3.avi відео 3]) і може легко відтворитися на вашому саморобному електроскопі. При піднесенні зарядженого тіла до петлі електроскопа, за рахунок рухомих електронів, у провіднику відбувається перерозподіл зарядів, внаслідок якого петля отримує заряд, протилежний за знаком тілу, що підносять. При доторку до петлі пальцем, за рахунок того, що наше тіло провідник, цей заряд перерозподіляється на все тіло. При відриві пальця і усуненні зарядженого тіла на електроскопі залишається заряд, що за знаком співпадає з тілом яке підносилось до електроскопа.&nbsp; Подібну картину спостерігаємо, коли на петлі електроскопа встановлено вістря, що сприяє розсіюванню електронів або їх нагромадженню з повітря ([http://school.xvatit.com/Presentation/Polnye_uroki/Fizika/9_klass/pidr_fizika_9kl_3/vid4_fiz9kl_3.avi відео 4]). <br>''<br>Контролюючий блок.''<br><br>1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; На чому ґрунтується твердження про те, що матеріальні тіла всередині порожні?<br>2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Розпишіть склад атомів&nbsp;[[Image:Form9-3-konec.jpg]] .<br>3.&nbsp;&nbsp;&nbsp; При розчиненні кухонної солі у воді утворюються йони натрію та хлору. Який знак заряду мають ці йони?<br>4.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Використовуючи трибоелектричний ряд, з’ясуйте, у атомі якої речовини: міді чи кремнію, електрони сильніше взаємодіють з ядром?<br>5.&nbsp;&nbsp;&nbsp; &nbsp;Дівчинка торкнулася пальцем до металевої кулі, встановленої на стержні електрометра, а потім піднесла з протилежного боку кулі наелектризовану паличку (фото 1). Коли дівчинка прибрала руку, а потім віднесла вбік паличку (фото 2), то стрілка електрометра відхилилася. Визначте, що станеться із стрілкою електрометра, коли дівчинка знову піднесе ту ж наелектризовану паличку до металевої кулі, не торкаючись її ні рукою, ні паличкою (фото 3). <br>[[Image:19-eksperim.jpg|center]]''<br>Автор Повного уроку — Чернецький Ігор Станіславович, глава Асоціації вчителів фізики "Шлях освіти-ХХІ" , м. Кам’янець-Подільський''
+

Версия 08:30, 12 августа 2010

Гіпермаркет Знань>>Фізика і астрономія>>Фізика 9 клас>> Фізика: Будова атома. Електрон. Йон


Будова атома. Електрон. Йон


З'ясовуємо, як було виміряно заряд електрона.
Метод, за допомогою якого американський фізик Р. Міллікен (рис. 2.2)
 
визначив заряд електрона, був розроблений ним на початку XX ст. У простір між різнойменно зарядженими пластинами, заряд на яких можна було плавно зменшувати або збільшувати, за допомогою спеціального пульверизатора вчений впорскував масло. При впорскуванні утворювалися дуже маленькі краплинки, частина з яких несла негативний заряд. Кожного разу вчений спостерігав за окремою негативно зарядженою краплею. Оскільки краплі дуже маленькі, спостереження велися за допомогою мікроскопа.
На краплю, що потрапила в простір між пластинами, діють дві сили: сила тяжіння
3 боку електричного поля, створеного зарядженими пластинами; причому сила Fел напрямлена вгору, а сила Fтяж — униз. Плавно збільшуючи чи зменшуючи заряд пластин, Міллікен домагався зупинки краплі. Зрозуміло, що це відбувалося тоді, коли сила з боку електричного поля пластин зрівноважувала силу тяжіння  Враховуючи рівність сил і те, що сила Рел, яка діє на краплю, пропорційна її заряду, учений обчислював заряд краплі.
Багато разів повторюючи вимірювання (історики стверджують, що досліди тривали майже 4 роки), Міллікен з'ясував, що кожного разу заряд  краплі був кратним деякому найменшому заряду.
Досліджувані краплі масла були заряджені негативно, тобто мали надлишкову кількість електронів. Тому вчений зробив висновок, що найменший заряд є зарядом електрона.


Незалежно від Міллікена такі самі вимірювання проводив російський фізик А. Ф. Йоффе (рис. 2.4),
 
тільки замість крапель масла він використовував металевий пил.
Важливим результатом робіт цих учених є не тільки точне вимірювання заряду електрона, а й доведення дискретної природи електричного заряду.



Вважають, що систематичне вивчення електромагнітних явищ розпочав англійський учений В. Ґільберт (рис. 3.1).
 
Однак пояснити електризацію тіл змогли більше ніж через три сторіччя — після відкриття електрона. Фізики з'ясували, що частина електронів може порівняно легко відриватися від атома або приєднуватися до нього. Частинку, яка утворюється при цьому, ви добре знаєте з курсу хімії. Це — йон. Очевидно, що йон є зарядженою частинкою. А от як відбувається електризація макроскопічних тіл і як відрізняються речовини за електричними властивостями, ви дізнаєтеся з цього параграфа.
Розглядаємо електризацію тертям.
Озброївшись знаннями про будову атома, розглянемо процес електризації тертям. Візьмемо ебонітову паличку і потремо її об вовну. У цьому випадку, як ви вже знаєте, паличка ннбувас негативного заряду. З'ясуємо, що спричинило виникнення цього заряду.


Якщо після контакту тіла роз'єднати, то вони виявляться зарядженими: тіло, яке віддало частину своїх електронів, буде заряджене позитивно, а тіло, яке їх одержало,— негативно. Вовна втримує свої електрони менш міцно, ніж ебоніт, тому при контакті електрони в основному переходять з вовни на ебонітову паличку, а не навпаки. Отже, після роз'єднання паличка виявляється негативно зарядженим фізичним тілом, а вовна — позитивно зарядженим. Аналогічного результату можна досягти, якщо розчесати сухе волосся пластмасовим гребінцем (рис. 3.2).
 
Слід зазначити, що загальноприйнятий вираз «електризація тертям» є не зовсім точним, правильніше було б говорити про «електризацію дотиком», тому що ми тремо тіла одне об одне тільки для того, щоб збільшити кількість ділянок їхнього щільного контакту.



Фізика, 9 клас Ф.Я.Божинова, М.М.Кірюхін, О.О.Кірюхіна