Версия 21:35, 24 октября 2010

Гіпермаркет Знань>>Біологія>>Біологія 7 клас. Повні уроки >> Історія відкриття клітини. Збільшувальні прилади. Повні уроки

Мета: розказати про виникнення та розвиток клітинної теорії, розказати про основні збільшувані прилади, завдяки яким була відкрита клітина та її будова.

Хід роботи:

1 Екскурс у історію відкриття клітини

2 Клітинна теорія. Її положення та значення для науки.

3. Основні збільшувані прилади.

Першою людиною, яка побачила клітини, був англійській вчений Роберт Гук. У 1665 році, намагаючись зрозуміти, чому коркове дерево так добре плаває, він почав розглядати тонкі зрізи корки за допомогою мікроскопа. Гук виявив, корка розділена на безліч крихітних комірок, які нагадали йому монастирські келії. Він назвав ці комірки клітинами (англ. Cell – келія, комірка, клітина). У 1675 році італійський лікар М. Мальпігі, а у 1682 році – англійський ботанік Н. Грю підтвердили клітинну будову рослин.

У 1674 році голландський майстер Антоній ван Левенгук за допомогою мікроскопу вперше побачив у краплині води «тваринок» - живі організми, що рухались (амеби, бактерії).

Також Левенгук вперше спостерігав тваринні клітини – еритроцити та сперматозоїди. Таким чином, вже на початку XVIII століття вчені знали, що під великим збільшенням рослини мають коміркову будову і бачили деякі організми, які пізніше отримали назву одноклітинних.  У 1802 – 1808 роках французький вчений Ф. Мірбель встановив, що всі рослини складаються з тканин, утворених клітинами.

Ж.Б. Ламарк у 1809 році розповсюдив ідею Мірбеля про клітинну будову і на тваринні організми.  Клітинна теорія організмів була сформована у 1839 році немецьким зоологом Т. Шванном та М. Шлейденом.

Клітинна теорія – це одне із загальновизнаних біологічних узагальнень, яке стверджує єдність принципу будови та розвитку світу рослин, тварин та інших живих організмів з клітинною будовою, в якому клітина розглядається у якості структурного елементу живих організмів.

Сучасна клітинна теорія виходить з того, що клітинна структура являється головнішою формою існування життя, притаманною всім живим організмам, крім вірусів. Удосконалення клітинної структури було головним напрямком еволюційного розвитку як у рослин, так і у тварин, і клітинна будова міцно закріпилась у більшості сучасних організмів. 

Положення клітинної теорії.

1 Клітина являється структурно – функціональною одиницею, а також одиницею розвитку всіх живих організмів.

2 Клітинам властива мембранна будова

3 Ядро – головна складова клітини

4 Розмноження клітин відбувається шляхом їх ділення, і кожна нова клітина виникає в результаті ділення вихідної (материнської клітини).

5 Клітинна будова організмів – доказ єдиного походження рослин та тварин.

Вивчення клітин різноманітних одноклітинних та багатоклітинних організмів за допомогою світлооптичного та електронного мікроскопів показало, що по своїй будові вони розділяються на дві групи:

1 Одну групу утворюють бактерії та синьо – зелені водорості. Ці організми мають найбільш просту будову клітини. Їх називають до ядерними (прокаріотами), так як у них немає сформованого ядра і немає багатьох структур, які називаються органоїдами.

2 Другу групу утворюють всі інші організми: від одноклітинних зелених водоростей і найпростіших до вищіх квіткових рослин, ссавців, в тому числі і людини. Вони мають складно побудовані клітини, які являються ядерними (еукаріотичними). Ці клітини мають ядро та органоїди, які виконують специфічні функції.

Збільшувані прилади.

Для біологічних досліджень використовуються такі основні збільшувані прилади.

Лупа – самий простий збільшуваний прилад. Вона складається з двоопуклої лінзи, що оправлена у дерев’яний, пластиковий чи металічний контур. Лупи мають невелике збільшення – всього 40 – 50 разів. Тому за їх допомогою можна вивчати лише найбільш загальні деталі будови. Лупа – збільшуваний прилад, пристосований для збільшення і спостереження дрібних предметі, розташованих на невеликій відстані. Бувають ручні та штативні лупи. Ручна лупа збільшує предмети у 2 – 20 разів. При роботі її беруть за рукоятку і наближують до об’єкту на таку відстань, при якій зображення предмету найбільш чітке. Штативна лупа збільшує предмети у 10 – 25 разів. В її оправу влаштовані два збільшуваних скла, закріплених на підставці – штативі. До штативу прикріплений предметний столик з отвором та дзеркало.

Мікроскоп складається з оправи і двох збільшуючи стекол. В тубус (зорову трубку) мікроскопа вбудовані збільшуючи лінзи. У верхньому кінці тубуса знаходиться окуляр, через який роздивляються різні об’єкти. На нижньому кінці тубуса поміщається об’єктив, що складається з оправи та декількох збільшуючих лінз. Тубус кріпиться до штативу. Також до штативу прикріплений предметний столик, у центрі якого є отвір і під ним дзеркало. Використовуючи мікроскоп, можна бачити зображення об’єкта, що освічується за допомогою цього дзеркала.

Правила роботи з мікроскопом.

1 Поставте мікроскоп штативом до себе на відстані 5 – 10 см від краю стола.

2 В отвір предметного скла спрямуйте дзеркалом світло.

3 Розташуйте приготовлений препарат на предметний столик і закріпіть предметне скло зажимами.

4 Користуючись гвинтом, плавно опустіть тубус так, щоб нижній край об’єктива опинився на відстані 1 – 2 мм від препарату.

5 В окуляр дивіться одним оком, не закриваючи друге. Дивлячись в окуляр, за допомогою гвинтів повільно підіймайте тубус, доки не з’явиться чітке зображення предмету.

6 Після роботи приберіть мікроскоп у футляр.

Електронні мікроскопи використовуються при серйозних біологічних дослідженнях у лабораторіях. Електронний мікроскоп – це прилад у якому для отримання збільшеного зображення використовують сфокусований електронний пучок. Він дозволяє отримати зображення об’єкта зі збільшенням до 106 разів. Для отримання зображення в електронному мікроскопі використовують магнітні лінзи, що керують рухом електронів у вакуумній колонні приладу за допомогою електромагнітного поля. Розподільна здатність електронного мікроскопу у 1000 разів перевершує сучасні оптичні мікроскопи.