===== '''Тема: Хто більше читає, той більше знає.<br>Мета: ознайомлення дітей з чарівним світом книг.<br>Тип уроку: навчально- пізнавальний.<br>'''  =====

===== '''Тема: Хто більше читає, той більше знає.<br>Мета: ознайомлення дітей з чарівним світом книг.<br>Тип уроку: навчально- пізнавальний.<br>'''  =====

&nbsp; КНИГОЛЮБКА<br>Хтозна вже відколи<br>я люблю читати.<br>Якби не до школи —<br>не лягала б спати.<br>Я люблю читати<br>часто до півночі,<br>поки пелехаті<br>ляжуть сни на очі.<br>Я засну, раденька,—<br>сплять разом зі мною<br>явори Шевченка<br>над Дніпром-рікою.<br>В сні не знаю, де я,—<br>лину в піднебессі,<br>а в руках лілея<br>Українки Лесі...<br>На столі розкрита<br>книжечка весела — <br>хитрий лис Микита <br>в мандри йде на села.<br>Кіт-воркіт — на плоті<br>дядечка Малишка...<br>В навчанні й роботі<br>помагає книжка.<br>В новорічні свята<br>я напам'ять вчила<br>вірші про санчата<br>дідуся Максима.<br>Зайчика була б я<br>у ліску спіймала...<br>На човенці жабка<br>з вітром мандрувала.<br>Хотіла б я уміти<br>швидко так читати,<br>щоб усі на світі<br>книги прочитати! <br>''Володимир Лучук''<br>&nbsp;&nbsp; Прочитай вірш мовчки. Чому дівчинку названо книголюбкою?<br>&nbsp;&nbsp; А тепер давайте всі разом прочитаємо вірш&nbsp; «Я – бібліотекар» С.Жупанін, і разом поміркуємо&nbsp;: З чого видно, що хлопчик — завзятий читач? Яким ти його уявляєш? Підготуйся розказати, чим подібні вірші «Книголюбка» і «Я — бібліотекар».<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ми ходимо в школу, вчимося читати і писати, починаємо "дружити" з книгами. Що може бути цікавіше, ніж читання гарної книги? Читаючи, потрапляєш в таємничий і чарівний світ, переносишся в далеке минуле чи майбутнє. <br>&nbsp;&nbsp; Книги відповідають на багато наших запитання, змушують думати і співпереживати героям. Вони розповідають про наших однолітків, показують, як&nbsp; ведуть себе&nbsp; хлопці в тій чи іншій ситуації, які проблеми постають перед ними. За допомогою книг ми вчимося на чужих помилках, не здійснюючи своїх.&nbsp; Книг багато, вони вчать нас наук, допомагають орієнтуватися в житті. Потрібно читати книги, це допомагає у навчанні. <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp; З раннього дитинства ми пізнаємо навколишній світ з книг, прочитаних дорослими.&nbsp; Прочитавши книги, ми починаємо дізнаватися все більше нового і цікавого.&nbsp; Деякі випадки у творах, які описані в книгах, трапляються у житті. У цих історіях завжди перемагає не багатий, а мудрий. <br>&nbsp;&nbsp; Читайте книги!&nbsp; Їх багато і воно різні - це детективи, казки, жахи та історичні пригоди. <br>&nbsp;&nbsp; Прочитавши книгу, ми все більше починаю мислити і думати, отримувати величезне задоволення, дізнаємося&nbsp; масу корисного і цікавого. А скільки буває ситуацій, коли може допомогти мудра порада з книги.&nbsp; <br>&nbsp;&nbsp; Деякі вчені і просвітителі вважали, що без книжок не можливо обійтися в житті. І просвітитель Гідро вважав: «Людина перестає мислити, коли перестає читати». Я з ним повністю згодна. Ось чому слід прагнути до спілкування з розумними книгами, слухати їхні слова, вчитися у них і самим ставати мудрішими. <br>&nbsp;&nbsp; А зараз, любі дітки, я зачитаю вам присляв’я, а ви сиробуєте пояснити, як ви розумієте їх зміст.<br>● Хто більше&nbsp; читає, той більше знає. <br>● Книга - дзеркало життя. <br>● Книги не говорять, а правду кажуть. <br>● Золото добувають із землі, а знання з книги.<br>● Книга - твій друг, без неї як без рук. <br>● Хто працює без книг, решетом воду черпає.<br>● Книга в щасті прикрашає, а в нещасті утішає. <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp; Потреба записувати і передавати свої думки іншим людям&nbsp; з'явилася у людини в давнину.&nbsp; При розкопках Великого Новгорода вчені-археологи виявили господарські записи, повідомлення,&nbsp; просто листи людей один одному, виконані на шматочках березової кори - бересті.&nbsp; Стародавні греки та римляни передали всьому людству свої дослідження природи та архітектурні задуми, а також літературні творіння, записані на пергаменті. Першодрукар Іван Федоров залишив нам думки великих людей свого часу, вже надруковані на спеціальному верстаті&nbsp; і зшиті палітуркою. Книгу завжди дбайливо зберігали, передавали з покоління в покоління як безцінний дар, який містить мудрі думки і важливі відомості,&nbsp; накопичені людством. В давнину книги прикрашали дорогоцінними каменями&nbsp; і позолоченими палітурками, вони були недоступні простій людині.&nbsp; Давним- давно книгосховище або бібліотеку називали - книжечка, а любителя читання&nbsp; людино - книжник. <br>&nbsp;&nbsp; Давайте зробимо невелику перерву і спробуємо відгадати загадки.<br>Я все знаю, всіх учу, <br>&nbsp;А сама завжди мовчу. <br>&nbsp;Щоб зі мною подружитись, <br>&nbsp;Потрібно грамоті навчитись. <br>''&nbsp;(Книга.) ''<br><br>Відкрити свої таємниці <br>&nbsp;Всім вона&nbsp; готова. <br>Але ти від неї <br>&nbsp;Не почуєш і слова. <br>&nbsp;(Книга.) <br><br>Склеяна, зшита, <br>&nbsp;Без дверей, а закрита. <br>&nbsp;Хто її відкриває - <br>&nbsp;Багато що знає. <br>&nbsp;(Книга.) <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Сьогодні книга стала доступною для будь-якої людини, яка хоче з нею <br>&nbsp;познайомитися.&nbsp; Багатьом дітям подобаються&nbsp; книги, що розповідають про незвичайні подорожі&nbsp; і фантастичні пригоди. Читаючи такі твори,&nbsp; ми уявляємо&nbsp; себе то піратом,&nbsp; які&nbsp; шукають скарби, то капітаном, який відкриває нові землі, то винахідником міжпланетних кораблів. Завдяки книзі&nbsp; можна відчути&nbsp; настрій і відчуття того героя, про якого&nbsp; читаєш. <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp; Дуже важко вибрати гарну книгу. Не завжди яскрава обкладинка і красивий&nbsp; шрифт говорять про її змістовності. Важливо звернути увагу на ім'я автора і зміст книги, постаратися вдуматися в зміст перших пропозицій. <br>&nbsp;Будь-який , навіть фантастичний, твір обов'язково містить науково- <br>&nbsp;пізнавальну інформацію про сьогоднішній день чи проектах майбутнього, <br>історичну довідку про уміннях наших предків, яку корисно почерпнути <br>&nbsp;для себе. Адже кожен письменник, створюючи свій сюжет, обов'язково спирається&nbsp; на досягнення науки і техніки минулого і сьогодення, сам намагаючись заглянути&nbsp; в майбутнє. Таким чином, читаючи твори, можна подорожувати по науково-історичної дійсності, а також спробувати створити проекти&nbsp; майбутнього у вигляді автомобілів, кораблів, будинків і навіть дитячих іграшок. <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp; Усього знати неможливо, як і неможливо прочитати всі книги на світі. <br>&nbsp;Але ті, які ви прочитали , допомагають&nbsp; пізнавати&nbsp; навколишній світ, по-іншому сприймати шкільні предмети, вміти спілкуватися з друзями, прислухатися до&nbsp; порад батьків.&nbsp; А коли закінчуєш читати хорошу&nbsp; книгу, то з жалем розлучаєшся з нею, як ніби розлучаюся з добрим приятелем і намагаюся завжди порадити прочитати&nbsp; її друзям.<br>&nbsp;&nbsp; Одного разу дитячу письменницю Астрід Ліндгрен запитали,&nbsp; чи є у книги <br>&nbsp;Майбутнє?&nbsp; Вона відповіла: «з таким же успіхом можна запитати: чи є майбутнє&nbsp; у хліба?&nbsp; У троянди?&nbsp; У дитячої пісеньки?&nbsp; Краще запитати: чи є майбутнє у людини?&nbsp; Воно є в людини, воно є і в книги.&nbsp; Якщо одного разу ми&nbsp; навчилися черпати радість в книгах, нам без цього не обійтися. Для багатьох книги&nbsp; потрібні як хліб і сіль. І так буде, скільки б не винаходили&nbsp; хитромудрих касет, і телевізорів, і інших замінників&nbsp;».&nbsp; А ще письменниця розповіла про книжки ось що: «ну хіба не дивні всі ці букви і слова? Подумати тільки, що можна взяти безліч всіх цих безглуздих «С», і «К», і «Б» і скласти їх докупи так, щоб вони перетворилися на слова, слова, які де-не-що, та означають. А потім можна взяти ці слова, скласти з них речення, одягнути їх в обкладенку&nbsp; і ось тобі&nbsp; книжка готова! Книжка, яка може&nbsp; почнеться такими словами:&nbsp; <br>&nbsp; «Одного разу&nbsp; темної осінньої ночі якийсь чоловік вийшов крадькома через маленькі&nbsp; ворітця в стіні, що оточувала замок.&nbsp; Він лякливо озирнувся.&nbsp; Може,його вороги, лежати в засідці, може вони підстерігають його серед дерев парку&nbsp;». Що це таке?&nbsp; Так, власне кажучи, ніщо окрім безлічі <br>&nbsp;букв.&nbsp; Але коли ти читаєш,ти про це не думаєш. Ти бачиш тільки людину <br>&nbsp;в чорному плащі,&nbsp; бачиш як він боїться, як жваво схоплюється в <br>&nbsp;сідло.&nbsp; Ну, хіба не дивно,що кілька маленьких літер можуть тебе <br>зачарувати?&nbsp; Вони запалюють волю, спонукають твою фантазію, тому що <br>&nbsp;фантазія подібна прожектору: вона раптово осяює темряву, і ти бачиш.&nbsp; А для того, щоб рости дитячій фантазії потрібна допомога. Їй потрібні ті самі <br>маленькі літери і слова, все те захоплююче,&nbsp; і веселе, і красиве, що <br>&nbsp;може вміститися в книжкововій&nbsp; палітурці, і в нашому суспільстві немає нічого,що&nbsp; краще книжки могло б запалити цей самий прожектор. <br>&nbsp;Те, що ми читаємо в дитинстві, залишається з нами на все життя,допомагає <br>&nbsp;стати людьми.»<br>  

&nbsp; КНИГОЛЮБКА<br>Хтозна вже відколи<br>я люблю читати.<br>Якби не до школи —<br>не лягала б спати.<br>Я люблю читати<br>часто до півночі,<br>поки пелехаті<br>ляжуть сни на очі.<br>Я засну, раденька,—<br>сплять разом зі мною<br>явори Шевченка<br>над Дніпром-рікою.<br>В сні не знаю, де я,—<br>лину в піднебессі,<br>а в руках лілея<br>Українки Лесі...<br>На столі розкрита<br>книжечка весела — <br>хитрий лис Микита <br>в мандри йде на села.<br>Кіт-воркіт — на плоті<br>дядечка Малишка...<br>В навчанні й роботі<br>помагає книжка.<br>В новорічні свята<br>я напам'ять вчила<br>вірші про санчата<br>дідуся Максима.<br>Зайчика була б я<br>у ліску спіймала...<br>На човенці жабка<br>з вітром мандрувала.<br>Хотіла б я уміти<br>швидко так читати,<br>щоб усі на світі<br>книги прочитати! <br>''Володимир Лучук''<br>&nbsp;&nbsp; Прочитай вірш мовчки. Чому дівчинку названо книголюбкою?<br>&nbsp;&nbsp; А тепер давайте всі разом прочитаємо вірш&nbsp; «Я – бібліотекар» С.Жупанін, і разом поміркуємо&nbsp;: З чого видно, що хлопчик — завзятий читач? Яким ти його уявляєш? Підготуйся розказати, чим подібні вірші «Книголюбка» і «Я — бібліотекар».<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ми ходимо в школу, вчимося читати і писати, починаємо "дружити" з книгами. Що може бути цікавіше, ніж читання гарної книги? Читаючи, потрапляєш в таємничий і чарівний світ, переносишся в далеке минуле чи майбутнє. <br>&nbsp;&nbsp; Книги відповідають на багато наших запитання, змушують думати і співпереживати героям. Вони розповідають про наших однолітків, показують, як&nbsp; ведуть себе&nbsp; хлопці в тій чи іншій ситуації, які проблеми постають перед ними. За допомогою книг ми вчимося на чужих помилках, не здійснюючи своїх.&nbsp; Книг багато, вони вчать нас наук, допомагають орієнтуватися в житті. Потрібно читати книги, це допомагає у навчанні. <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp; З раннього дитинства ми пізнаємо навколишній світ з книг, прочитаних дорослими.&nbsp; Прочитавши книги, ми починаємо дізнаватися все більше нового і цікавого.&nbsp; Деякі випадки у творах, які описані в книгах, трапляються у житті. У цих історіях завжди перемагає не багатий, а мудрий. <br>&nbsp;&nbsp; Читайте книги!&nbsp; Їх багато і воно різні - це детективи, казки, жахи та історичні пригоди. <br>&nbsp;&nbsp; Прочитавши книгу, ми все більше починаю мислити і думати, отримувати величезне задоволення, дізнаємося&nbsp; масу корисного і цікавого. А скільки буває ситуацій, коли може допомогти мудра порада з книги.&nbsp; <br>&nbsp;&nbsp; Деякі вчені і просвітителі вважали, що без книжок не можливо обійтися в житті. І просвітитель Гідро вважав: «Людина перестає мислити, коли перестає читати». Я з ним повністю згодна. Ось чому слід прагнути до спілкування з розумними книгами, слухати їхні слова, вчитися у них і самим ставати мудрішими. <br>&nbsp;&nbsp; А зараз, любі дітки, я зачитаю вам присляв’я, а ви сиробуєте пояснити, як ви розумієте їх зміст.<br>● Хто більше&nbsp; читає, той більше знає. <br>● Книга - дзеркало життя. <br>● Книги не говорять, а правду кажуть. <br>● Золото добувають із землі, а знання з книги.<br>● Книга - твій друг, без неї як без рук. <br>● Хто працює без книг, решетом воду черпає.<br>● Книга в щасті прикрашає, а в нещасті утішає. <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp; Потреба записувати і передавати свої думки іншим людям&nbsp; з'явилася у людини в давнину.&nbsp; При розкопках Великого Новгорода вчені-археологи виявили господарські записи, повідомлення,&nbsp; просто листи людей один одному, виконані на шматочках березової кори - бересті.&nbsp; Стародавні греки та римляни передали всьому людству свої дослідження природи та архітектурні задуми, а також літературні творіння, записані на пергаменті. Першодрукар Іван Федоров залишив нам думки великих людей свого часу, вже надруковані на спеціальному верстаті&nbsp; і зшиті палітуркою. Книгу завжди дбайливо зберігали, передавали з покоління в покоління як безцінний дар, який містить мудрі думки і важливі відомості,&nbsp; накопичені людством. В давнину книги прикрашали дорогоцінними каменями&nbsp; і позолоченими палітурками, вони були недоступні простій людині.&nbsp; Давним- давно книгосховище або бібліотеку називали - книжечка, а любителя читання&nbsp; людино - книжник. <br>&nbsp;&nbsp; Давайте зробимо невелику перерву і спробуємо відгадати загадки.<br>Я все знаю, всіх учу, <br>&nbsp;А сама завжди мовчу. <br>&nbsp;Щоб зі мною подружитись, <br>&nbsp;Потрібно грамоті навчитись. <br>''&nbsp;(Книга.) ''<br><br>Відкрити свої таємниці <br>&nbsp;Всім вона&nbsp; готова. <br>Але ти від неї <br>&nbsp;Не почуєш і слова. <br>&nbsp;(Книга.) <br><br>Склеяна, зшита, <br>&nbsp;Без дверей, а закрита. <br>&nbsp;Хто її відкриває - <br>&nbsp;Багато що знає. <br>&nbsp;(Книга.) <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Сьогодні книга стала доступною для будь-якої людини, яка хоче з нею <br>&nbsp;познайомитися.&nbsp; Багатьом дітям подобаються&nbsp; книги, що розповідають про незвичайні подорожі&nbsp; і фантастичні пригоди. Читаючи такі твори,&nbsp; ми уявляємо&nbsp; себе то піратом,&nbsp; які&nbsp; шукають скарби, то капітаном, який відкриває нові землі, то винахідником міжпланетних кораблів. Завдяки книзі&nbsp; можна відчути&nbsp; настрій і відчуття того героя, про якого&nbsp; читаєш. <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp; Дуже важко вибрати гарну книгу. Не завжди яскрава обкладинка і красивий&nbsp; шрифт говорять про її змістовності. Важливо звернути увагу на ім'я автора і зміст книги, постаратися вдуматися в зміст перших пропозицій. <br>&nbsp;Будь-який , навіть фантастичний, твір обов'язково містить науково- <br>&nbsp;пізнавальну інформацію про сьогоднішній день чи проектах майбутнього, <br>історичну довідку про уміннях наших предків, яку корисно почерпнути <br>&nbsp;для себе. Адже кожен письменник, створюючи свій сюжет, обов'язково спирається&nbsp; на досягнення науки і техніки минулого і сьогодення, сам намагаючись заглянути&nbsp; в майбутнє. Таким чином, читаючи твори, можна подорожувати по науково-історичної дійсності, а також спробувати створити проекти&nbsp; майбутнього у вигляді автомобілів, кораблів, будинків і навіть дитячих іграшок. <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp; Усього знати неможливо, як і неможливо прочитати всі книги на світі. <br>&nbsp;Але ті, які ви прочитали , допомагають&nbsp; пізнавати&nbsp; навколишній світ, по-іншому сприймати шкільні предмети, вміти спілкуватися з друзями, прислухатися до&nbsp; порад батьків.&nbsp; А коли закінчуєш читати хорошу&nbsp; книгу, то з жалем розлучаєшся з нею, як ніби розлучаюся з добрим приятелем і намагаюся завжди порадити прочитати&nbsp; її друзям.<br>&nbsp;&nbsp; Одного разу дитячу письменницю Астрід Ліндгрен запитали,&nbsp; чи є у книги <br>&nbsp;Майбутнє?&nbsp; Вона відповіла: «з таким же успіхом можна запитати: чи є майбутнє&nbsp; у хліба?&nbsp; У троянди?&nbsp; У дитячої пісеньки?&nbsp; Краще запитати: чи є майбутнє у людини?&nbsp; Воно є в людини, воно є і в книги.&nbsp; Якщо одного разу ми&nbsp; навчилися черпати радість в книгах, нам без цього не обійтися. Для багатьох книги&nbsp; потрібні як хліб і сіль. І так буде, скільки б не винаходили&nbsp; хитромудрих касет, і телевізорів, і інших замінників&nbsp;».&nbsp; А ще письменниця розповіла про книжки ось що: «ну хіба не дивні всі ці букви і слова? Подумати тільки, що можна взяти безліч всіх цих безглуздих «С», і «К», і «Б» і скласти їх докупи так, щоб вони перетворилися на слова, слова, які де-не-що, та означають. А потім можна взяти ці слова, скласти з них речення, одягнути їх в обкладенку&nbsp; і ось тобі&nbsp; книжка готова! Книжка, яка може&nbsp; почнеться такими словами:&nbsp; <br>&nbsp; «Одного разу&nbsp; темної осінньої ночі якийсь чоловік вийшов крадькома через маленькі&nbsp; ворітця в стіні, що оточувала замок.&nbsp; Він лякливо озирнувся.&nbsp; Може,його вороги, лежати в засідці, може вони підстерігають його серед дерев парку&nbsp;». Що це таке?&nbsp; Так, власне кажучи, ніщо окрім безлічі <br>&nbsp;букв.&nbsp; Але коли ти читаєш,ти про це не думаєш. Ти бачиш тільки людину <br>&nbsp;в чорному плащі,&nbsp; бачиш як він боїться, як жваво схоплюється в <br>&nbsp;сідло.&nbsp; Ну, хіба не дивно,що кілька маленьких літер можуть тебе <br>зачарувати?&nbsp; Вони запалюють волю, спонукають твою фантазію, тому що <br>&nbsp;фантазія подібна прожектору: вона раптово осяює темряву, і ти бачиш.&nbsp; А для того, щоб рости дитячій фантазії потрібна допомога. Їй потрібні ті самі <br>маленькі літери і слова, все те захоплююче,&nbsp; і веселе, і красиве, що <br>&nbsp;може вміститися в книжкововій&nbsp; палітурці, і в нашому суспільстві немає нічого,що&nbsp; краще книжки могло б запалити цей самий прожектор. <br>&nbsp;Те, що ми читаємо в дитинстві, залишається з нами на все життя,допомагає <br>&nbsp;стати людьми.»<br>