'''''<br>Мета уроку'''''<br>1. Розширити знання учнів про різноманітність найпростіших тварин; ознайомити з паразитичними формами та їхнім впливом на інші живі організми.<br>2. Розвивати уміння порівнювати корисні та шкідливі організми, давати їм відповідну характеристику та визначати значення у природі та житті людини; розвивати уміння спостерігати, уявляти та робити висновки.<br>'''''Хід уроку<br>Частина 1.'''''<br>До типу найпростіших (Protozoa) відноситься понад 15000 видів тварин, що мешкають у морях, прісних водах, грунті. Крім вільноживучих форм, відомо багато паразитичних, які викликають деколи серйозні захворювання - протозоонози. <br>Особливість найпростіших переносити несприятливі умови навколишнього середовища - полягає у здатності інцістіроваться, тобто утворювати цисту. При освіту цисти органоїди руху зникають, обсяг тваринного зменшується, воно набуває округлої форми, клітина покривається щільною оболонкою. Тварина переходить у стан спокою і при настанні сприятливих умов повертається до активного життя. <br>Інцістірованння є пристосуванням, яке служить не тільки для захисту, а й для розповсюдження паразитів. Деякі найпростіші (Споровики) утворюють овоцісту і в процесі розмноження - спороцисту.<br>Широке поширення набув паразитизм. Багато видів паразитичних найпростіших викликають важкі форми захворювань людини, домашніх і промислових тварин, а також рослин. <br>Паразитизм - це форма міжвидових взаємовідносин двох організмів, при яких організм використовує інший або в якості середовища проживання, або в якості джерела їжі. Паразитичні організми вражають всі органи і тканини людини. Вони мешкають на наружних покривах (блохи, воші), в порожнинах тіла - тканинах (гельмінти), в крові (малярійний плазмодій).
'''''<br>Мета уроку'''''<br>1. Розширити знання учнів про різноманітність найпростіших тварин; ознайомити з паразитичними формами та їхнім впливом на інші живі організми.<br>2. Розвивати уміння порівнювати корисні та шкідливі організми, давати їм відповідну характеристику та визначати значення у природі та житті людини; розвивати уміння спостерігати, уявляти та робити висновки.<br>'''''Хід уроку<br>Частина 1.'''''<br>До типу найпростіших (Protozoa) відноситься понад 15000 видів тварин, що мешкають у морях, прісних водах, грунті. Крім вільноживучих форм, відомо багато паразитичних, які викликають деколи серйозні захворювання - протозоонози. <br>Особливість найпростіших переносити несприятливі умови навколишнього середовища - полягає у здатності інцістіроваться, тобто утворювати цисту. При освіту цисти органоїди руху зникають, обсяг тваринного зменшується, воно набуває округлої форми, клітина покривається щільною оболонкою. Тварина переходить у стан спокою і при настанні сприятливих умов повертається до активного життя. <br>Інцістірованння є пристосуванням, яке служить не тільки для захисту, а й для розповсюдження паразитів. Деякі найпростіші (Споровики) утворюють овоцісту і в процесі розмноження - спороцисту.<br>Широке поширення набув паразитизм. Багато видів паразитичних найпростіших викликають важкі форми захворювань людини, домашніх і промислових тварин, а також рослин. <br>Паразитизм - це форма міжвидових взаємовідносин двох організмів, при яких організм використовує інший або в якості середовища проживання, або в якості джерела їжі. Паразитичні організми вражають всі органи і тканини людини. Вони мешкають на наружних покривах (блохи, воші), в порожнинах тіла - тканинах (гельмінти), в крові (малярійний плазмодій).
-
+
{{#ev:youtube|ZakE1iv1m7g}}
-
{{#ev:youtube|FKrKEh1R9_w}} ''Відео 1. Паразити.''<br><br>Організм господаря для паразита є джерелом живлення, місцем проживання, захистом від ворогів. Тіло господаря створює для паразитів сприятливий мікроклімат, не схильний до коливань, які є в природі.<br>Паразити можуть бути тимчасовими, коли організм господаря піддається нападу на короткий строк або на час харчування (клопи (малюнок 1). <br>''[[Image:Bio8 13 1(1).jpg]] [[Image:Bio8 13 1(2).jpg]]<br>Малюнок 1. Клопи. ''<br><br>Є й постійні паразити; до них відносяться найпростіші – малярійний плазмодій, дизентерійна амеба (малюнок 2), плоскі черв'яки (аскариди), членостоногі (воші), чесоточний зудень. <br> [[Image:Bio8 13 2.jpg]] <br>''Малюнок 2. Дизентирійна амеба (Entamoeba histolycia); 1 — вегетативна одноядерна форма; 2— чотирьохядерна циста.''<br><br>Вивчення паразитів необхідно для попередження і лікування захворювань людини. Паразитологія вивчає біологію, екологію паразитів, методи діагностики, лікування та профілактики паразитів. Медична паразитологія підрозділяється на: протозоологія (найпростіші), гельмінтологія (паразитичні черв'яки) і арахноентомології (павукоподібні і комахи).<br> Розрізняють чотири основні класи найпростіших:<br> 1 - жгутикові (Flagellata, або Mastigophora);<br> 2 - саркодовие (Sarcodina, або Rhizopoda);<br> 3 - споровікі (Sporozoa);<br> 4 - інфузорії (Infusoria, або Ciliata).<br> Розглянемо основних представників-паразитів цих класів.<br>'''''<br>Контролюючий блок № 1'''''<br>1. Яким чином найпростіші здатні переносити несприятливі умови навколишнього середовища?<br>2. Дайте визначення поняттю паразитизм. <br>3. Яка необхідність у вивченні паразитів?<br><br>'''''Частина 2'''''<br>'''''ПАРАЗИТИ КЛАСУ ЖГУТИКОВІ'''''<br>Близько 1000 видів, переважно з витягнутим овальним або грушоподібної тілом, состовляют клас джгутикових (Flagellata або Mastigophora).<br>Органели руху - джгутики, яких у різних представників классу може бути від 1 до 8 і більше. Джгутик - тонкий цитоплазматичний виріст, складається з найтонших фібрил. Своїм підставою він прикріплений до базального бичка або кінетопласт. Джгутикові рухаються джгутом вперед, створюючи своїм рухами вихрові вири і як би «вгвинчуючись» тварину в навколишнє рідке середовище.<br>Спосіб харчування: джгутикових поділяють на мають хлорофіл і живляться автотрофно, і на які не мають хлорофілу і живляться, як інші тварини, гетеротрофних способом. Гетеротрофи на передній стороні тіла мають особливу поглиблення - цитостом, через який при русі джгутика їжа вганяють у травну вакуоль. Ряд форм джгутикових харчується осмотичним шляхом, всмоктуючи всій поверхнею тіла розчинені органічні речовини з навколишнього середовища.<br>Серед джгутикових зустрічаються колоніальні форми, які з різного числа індивідумів (від 8 до 10 000 особин і більше) (вольвокс). <br>Основні паразитичні представники класу жгутикові - Лішманія і лямблії.<br>Лейшмания зустрічається в тропіках. Викликає групу хвороб - лейшманіози, що протікають з ураженням шкіри і слизових оболонок (шкірний лейшманіоз або пендинская виразка) або внутрішніх органів (вісцеральний лейшманіоз або калаазар). Переносником лейшманіозу є москіти, які заражаються при ссанні крові хворої людини або тварини.<br>Збудник проникає в організм людини при укусі москіта. Шкірний лейшманіоз (пендинская виразка). Лейшманії проникають в шкіру людини, в клітинах якої розмножуються; виникає запальний процесс з подальшим омертвінням тканини (некроз) та утворенням виразок. Розрізняють два типу шкірного лейшманіозу: міський і сільський. При шкірному лейшманіозі міського типу зараження відбувається через хворих людей і, ймовірно, собак; збудник, потрапивши в організм людини, протягом 2-8 місяців (рідко 3-5 років) не викликає видимих проявів хвороби (інкубація-ційний період). Потім на місці укусу москіта (найчастіше на обличчі або на руках) з'являється буруватий вузлик (лейшманії-ома), поступово збільшується. Через 5-10 місяців на місці вузлика розвивається виразка круглої форми з щільними краями та гнійним відділенням. Найчастіше виникає 1 - 3 виразки. Хвороба триває 1-2 роки. <br>При шкірному лейшманіозі сільського типу зараження відбувається від великої і полуденної піщанок, тонкопалого ховраха і інше. Інкубаційний період при шкірному лейшманіозі сільського типу становить від 1 тижня до 2 місяців.<br>Хвороба починається гостро. На шкірі (обличчя, рук, часто - ніг) з'являються лейшманіоми, що нагадують гнійник (фурункул). Тривалість хвороби складає 3-6 місяців.<br>Лікування лейшманіозу - стаціонарне. Профілактика полягає у знищенні нор гризунів (при цьому гинуть й гризуни, й москіти, що мешкають в цих норах), вилов бродячих собак, обстеженні всього поголів'я собак у вогнищі і ліквідації хворих лейшманіозом тварин, а також у знищенні місць виплоду москітів.<br>[[Image:Bio8 13 3(1).jpg]] [[Image:Bio8 13 3(2).jpg]]<br>''Малюнок 3. Лейшманія.''<br>
+
''Відео 1. Паразити.''<br><br>Організм господаря для паразита є джерелом живлення, місцем проживання, захистом від ворогів. Тіло господаря створює для паразитів сприятливий мікроклімат, не схильний до коливань, які є в природі.<br>Паразити можуть бути тимчасовими, коли організм господаря піддається нападу на короткий строк або на час харчування (клопи (малюнок 1). <br>''[[Image:Bio8 13 1(1).jpg]] [[Image:Bio8 13 1(2).jpg]]<br>Малюнок 1. Клопи. ''<br><br>Є й постійні паразити; до них відносяться найпростіші – малярійний плазмодій, дизентерійна амеба (малюнок 2), плоскі черв'яки (аскариди), членостоногі (воші), чесоточний зудень. <br> [[Image:Bio8 13 2.jpg]] <br>''Малюнок 2. Дизентирійна амеба (Entamoeba histolycia); 1 — вегетативна одноядерна форма; 2— чотирьохядерна циста.''<br><br>Вивчення паразитів необхідно для попередження і лікування захворювань людини. Паразитологія вивчає біологію, екологію паразитів, методи діагностики, лікування та профілактики паразитів. Медична паразитологія підрозділяється на: протозоологія (найпростіші), гельмінтологія (паразитичні черв'яки) і арахноентомології (павукоподібні і комахи).<br> Розрізняють чотири основні класи найпростіших:<br> 1 - жгутикові (Flagellata, або Mastigophora);<br> 2 - саркодовие (Sarcodina, або Rhizopoda);<br> 3 - споровікі (Sporozoa);<br> 4 - інфузорії (Infusoria, або Ciliata).<br> Розглянемо основних представників-паразитів цих класів.<br>'''''<br>Контролюючий блок № 1'''''<br>1. Яким чином найпростіші здатні переносити несприятливі умови навколишнього середовища?<br>2. Дайте визначення поняттю паразитизм. <br>3. Яка необхідність у вивченні паразитів?<br><br>'''''Частина 2'''''<br>'''''ПАРАЗИТИ КЛАСУ ЖГУТИКОВІ'''''<br>Близько 1000 видів, переважно з витягнутим овальним або грушоподібної тілом, состовляют клас джгутикових (Flagellata або Mastigophora).<br>Органели руху - джгутики, яких у різних представників классу може бути від 1 до 8 і більше. Джгутик - тонкий цитоплазматичний виріст, складається з найтонших фібрил. Своїм підставою він прикріплений до базального бичка або кінетопласт. Джгутикові рухаються джгутом вперед, створюючи своїм рухами вихрові вири і як би «вгвинчуючись» тварину в навколишнє рідке середовище.<br>Спосіб харчування: джгутикових поділяють на мають хлорофіл і живляться автотрофно, і на які не мають хлорофілу і живляться, як інші тварини, гетеротрофних способом. Гетеротрофи на передній стороні тіла мають особливу поглиблення - цитостом, через який при русі джгутика їжа вганяють у травну вакуоль. Ряд форм джгутикових харчується осмотичним шляхом, всмоктуючи всій поверхнею тіла розчинені органічні речовини з навколишнього середовища.<br>Серед джгутикових зустрічаються колоніальні форми, які з різного числа індивідумів (від 8 до 10 000 особин і більше) (вольвокс). <br>Основні паразитичні представники класу жгутикові - Лішманія і лямблії.<br>Лейшмания зустрічається в тропіках. Викликає групу хвороб - лейшманіози, що протікають з ураженням шкіри і слизових оболонок (шкірний лейшманіоз або пендинская виразка) або внутрішніх органів (вісцеральний лейшманіоз або калаазар). Переносником лейшманіозу є москіти, які заражаються при ссанні крові хворої людини або тварини.<br>Збудник проникає в організм людини при укусі москіта. Шкірний лейшманіоз (пендинская виразка). Лейшманії проникають в шкіру людини, в клітинах якої розмножуються; виникає запальний процесс з подальшим омертвінням тканини (некроз) та утворенням виразок. Розрізняють два типу шкірного лейшманіозу: міський і сільський. При шкірному лейшманіозі міського типу зараження відбувається через хворих людей і, ймовірно, собак; збудник, потрапивши в організм людини, протягом 2-8 місяців (рідко 3-5 років) не викликає видимих проявів хвороби (інкубація-ційний період). Потім на місці укусу москіта (найчастіше на обличчі або на руках) з'являється буруватий вузлик (лейшманії-ома), поступово збільшується. Через 5-10 місяців на місці вузлика розвивається виразка круглої форми з щільними краями та гнійним відділенням. Найчастіше виникає 1 - 3 виразки. Хвороба триває 1-2 роки. <br>При шкірному лейшманіозі сільського типу зараження відбувається від великої і полуденної піщанок, тонкопалого ховраха і інше. Інкубаційний період при шкірному лейшманіозі сільського типу становить від 1 тижня до 2 місяців.<br>Хвороба починається гостро. На шкірі (обличчя, рук, часто - ніг) з'являються лейшманіоми, що нагадують гнійник (фурункул). Тривалість хвороби складає 3-6 місяців.<br>Лікування лейшманіозу - стаціонарне. Профілактика полягає у знищенні нор гризунів (при цьому гинуть й гризуни, й москіти, що мешкають в цих норах), вилов бродячих собак, обстеженні всього поголів'я собак у вогнищі і ліквідації хворих лейшманіозом тварин, а також у знищенні місць виплоду москітів.<br>[[Image:Bio8 13 3(1).jpg]] [[Image:Bio8 13 3(2).jpg]]<br>''Малюнок 3. Лейшманія.''<br>
{{#ev:youtube|NVdJ-eMYywA}} ''Відео 2. Лейшманія під мікроскопом.''<br> <br>Лямблії викликають захворювання під назвою лямбліоз. <br>[[Image:Bio8 13 4(1).jpg]] [[Image:Bio8 13 4(2).jpg]] [[Image:Bio8 13 4(3).jpg]]<br>''Малюнок 4. Лямблія.''<br>Вони паразитує в тонкій кишці, іноді в жовчному міхурі; існують у двох формах: рухомого (вегетативної) і нерухомою (Форма цисти). Рухлива форма лямблій має чотири пари джгутиків і прісасивательний диск, з його допомогою вона прикріплюється до слизової оболонки тонкої кишки. Зараження відбувається при вживанні забруднених цистами продуктів і води, а також через руки і предмети побуту. Потрапивши в шлунково-кишковий тракт у осіб з знижений-ної кислотністю шлункового соку і навіть у здорової людини, лямблії розмножуються в тонкій кишці, іноді у великій кількості, викликаючи подразнення слизової оболонки. З'являються болі в верхній частині живота або в області пупка, відзначаються здуття живота, бурчання, нудота. Можуть бути запори, що змінюються проносами (з домішкою слизу). Найчастіше хворіють діти.<br>Лікування: рекомендується дієта.<br>Профілактика: Особиста гігієна, захист продуктів харчування від загрезнения, боротьба з мухами.<br>Розглянемо наступне відео про лямблій.
{{#ev:youtube|NVdJ-eMYywA}} ''Відео 2. Лейшманія під мікроскопом.''<br> <br>Лямблії викликають захворювання під назвою лямбліоз. <br>[[Image:Bio8 13 4(1).jpg]] [[Image:Bio8 13 4(2).jpg]] [[Image:Bio8 13 4(3).jpg]]<br>''Малюнок 4. Лямблія.''<br>Вони паразитує в тонкій кишці, іноді в жовчному міхурі; існують у двох формах: рухомого (вегетативної) і нерухомою (Форма цисти). Рухлива форма лямблій має чотири пари джгутиків і прісасивательний диск, з його допомогою вона прикріплюється до слизової оболонки тонкої кишки. Зараження відбувається при вживанні забруднених цистами продуктів і води, а також через руки і предмети побуту. Потрапивши в шлунково-кишковий тракт у осіб з знижений-ної кислотністю шлункового соку і навіть у здорової людини, лямблії розмножуються в тонкій кишці, іноді у великій кількості, викликаючи подразнення слизової оболонки. З'являються болі в верхній частині живота або в області пупка, відзначаються здуття живота, бурчання, нудота. Можуть бути запори, що змінюються проносами (з домішкою слизу). Найчастіше хворіють діти.<br>Лікування: рекомендується дієта.<br>Профілактика: Особиста гігієна, захист продуктів харчування від загрезнения, боротьба з мухами.<br>Розглянемо наступне відео про лямблій.
Мета уроку 1. Розширити знання учнів про різноманітність найпростіших тварин; ознайомити з паразитичними формами та їхнім впливом на інші живі організми. 2. Розвивати уміння порівнювати корисні та шкідливі організми, давати їм відповідну характеристику та визначати значення у природі та житті людини; розвивати уміння спостерігати, уявляти та робити висновки. Хід уроку Частина 1. До типу найпростіших (Protozoa) відноситься понад 15000 видів тварин, що мешкають у морях, прісних водах, грунті. Крім вільноживучих форм, відомо багато паразитичних, які викликають деколи серйозні захворювання - протозоонози. Особливість найпростіших переносити несприятливі умови навколишнього середовища - полягає у здатності інцістіроваться, тобто утворювати цисту. При освіту цисти органоїди руху зникають, обсяг тваринного зменшується, воно набуває округлої форми, клітина покривається щільною оболонкою. Тварина переходить у стан спокою і при настанні сприятливих умов повертається до активного життя. Інцістірованння є пристосуванням, яке служить не тільки для захисту, а й для розповсюдження паразитів. Деякі найпростіші (Споровики) утворюють овоцісту і в процесі розмноження - спороцисту. Широке поширення набув паразитизм. Багато видів паразитичних найпростіших викликають важкі форми захворювань людини, домашніх і промислових тварин, а також рослин. Паразитизм - це форма міжвидових взаємовідносин двох організмів, при яких організм використовує інший або в якості середовища проживання, або в якості джерела їжі. Паразитичні організми вражають всі органи і тканини людини. Вони мешкають на наружних покривах (блохи, воші), в порожнинах тіла - тканинах (гельмінти), в крові (малярійний плазмодій).
Відео 1. Паразити.
Організм господаря для паразита є джерелом живлення, місцем проживання, захистом від ворогів. Тіло господаря створює для паразитів сприятливий мікроклімат, не схильний до коливань, які є в природі. Паразити можуть бути тимчасовими, коли організм господаря піддається нападу на короткий строк або на час харчування (клопи (малюнок 1). Малюнок 1. Клопи.
Є й постійні паразити; до них відносяться найпростіші – малярійний плазмодій, дизентерійна амеба (малюнок 2), плоскі черв'яки (аскариди), членостоногі (воші), чесоточний зудень. Малюнок 2. Дизентирійна амеба (Entamoeba histolycia); 1 — вегетативна одноядерна форма; 2— чотирьохядерна циста.
Вивчення паразитів необхідно для попередження і лікування захворювань людини. Паразитологія вивчає біологію, екологію паразитів, методи діагностики, лікування та профілактики паразитів. Медична паразитологія підрозділяється на: протозоологія (найпростіші), гельмінтологія (паразитичні черв'яки) і арахноентомології (павукоподібні і комахи). Розрізняють чотири основні класи найпростіших: 1 - жгутикові (Flagellata, або Mastigophora); 2 - саркодовие (Sarcodina, або Rhizopoda); 3 - споровікі (Sporozoa); 4 - інфузорії (Infusoria, або Ciliata). Розглянемо основних представників-паразитів цих класів. Контролюючий блок № 1 1. Яким чином найпростіші здатні переносити несприятливі умови навколишнього середовища? 2. Дайте визначення поняттю паразитизм. 3. Яка необхідність у вивченні паразитів?
Частина 2 ПАРАЗИТИ КЛАСУ ЖГУТИКОВІ Близько 1000 видів, переважно з витягнутим овальним або грушоподібної тілом, состовляют клас джгутикових (Flagellata або Mastigophora). Органели руху - джгутики, яких у різних представників классу може бути від 1 до 8 і більше. Джгутик - тонкий цитоплазматичний виріст, складається з найтонших фібрил. Своїм підставою він прикріплений до базального бичка або кінетопласт. Джгутикові рухаються джгутом вперед, створюючи своїм рухами вихрові вири і як би «вгвинчуючись» тварину в навколишнє рідке середовище. Спосіб харчування: джгутикових поділяють на мають хлорофіл і живляться автотрофно, і на які не мають хлорофілу і живляться, як інші тварини, гетеротрофних способом. Гетеротрофи на передній стороні тіла мають особливу поглиблення - цитостом, через який при русі джгутика їжа вганяють у травну вакуоль. Ряд форм джгутикових харчується осмотичним шляхом, всмоктуючи всій поверхнею тіла розчинені органічні речовини з навколишнього середовища. Серед джгутикових зустрічаються колоніальні форми, які з різного числа індивідумів (від 8 до 10 000 особин і більше) (вольвокс). Основні паразитичні представники класу жгутикові - Лішманія і лямблії. Лейшмания зустрічається в тропіках. Викликає групу хвороб - лейшманіози, що протікають з ураженням шкіри і слизових оболонок (шкірний лейшманіоз або пендинская виразка) або внутрішніх органів (вісцеральний лейшманіоз або калаазар). Переносником лейшманіозу є москіти, які заражаються при ссанні крові хворої людини або тварини. Збудник проникає в організм людини при укусі москіта. Шкірний лейшманіоз (пендинская виразка). Лейшманії проникають в шкіру людини, в клітинах якої розмножуються; виникає запальний процесс з подальшим омертвінням тканини (некроз) та утворенням виразок. Розрізняють два типу шкірного лейшманіозу: міський і сільський. При шкірному лейшманіозі міського типу зараження відбувається через хворих людей і, ймовірно, собак; збудник, потрапивши в організм людини, протягом 2-8 місяців (рідко 3-5 років) не викликає видимих проявів хвороби (інкубація-ційний період). Потім на місці укусу москіта (найчастіше на обличчі або на руках) з'являється буруватий вузлик (лейшманії-ома), поступово збільшується. Через 5-10 місяців на місці вузлика розвивається виразка круглої форми з щільними краями та гнійним відділенням. Найчастіше виникає 1 - 3 виразки. Хвороба триває 1-2 роки. При шкірному лейшманіозі сільського типу зараження відбувається від великої і полуденної піщанок, тонкопалого ховраха і інше. Інкубаційний період при шкірному лейшманіозі сільського типу становить від 1 тижня до 2 місяців. Хвороба починається гостро. На шкірі (обличчя, рук, часто - ніг) з'являються лейшманіоми, що нагадують гнійник (фурункул). Тривалість хвороби складає 3-6 місяців. Лікування лейшманіозу - стаціонарне. Профілактика полягає у знищенні нор гризунів (при цьому гинуть й гризуни, й москіти, що мешкають в цих норах), вилов бродячих собак, обстеженні всього поголів'я собак у вогнищі і ліквідації хворих лейшманіозом тварин, а також у знищенні місць виплоду москітів. Малюнок 3. Лейшманія.
Відео 2. Лейшманія під мікроскопом.
Лямблії викликають захворювання під назвою лямбліоз. Малюнок 4. Лямблія. Вони паразитує в тонкій кишці, іноді в жовчному міхурі; існують у двох формах: рухомого (вегетативної) і нерухомою (Форма цисти). Рухлива форма лямблій має чотири пари джгутиків і прісасивательний диск, з його допомогою вона прикріплюється до слизової оболонки тонкої кишки. Зараження відбувається при вживанні забруднених цистами продуктів і води, а також через руки і предмети побуту. Потрапивши в шлунково-кишковий тракт у осіб з знижений-ної кислотністю шлункового соку і навіть у здорової людини, лямблії розмножуються в тонкій кишці, іноді у великій кількості, викликаючи подразнення слизової оболонки. З'являються болі в верхній частині живота або в області пупка, відзначаються здуття живота, бурчання, нудота. Можуть бути запори, що змінюються проносами (з домішкою слизу). Найчастіше хворіють діти. Лікування: рекомендується дієта. Профілактика: Особиста гігієна, захист продуктів харчування від загрезнения, боротьба з мухами. Розглянемо наступне відео про лямблій.
Відео 2. Лямблії.
ПАРАЗИТИ КЛАСУ СПОРОВИКИ Представники цього класу (Sporozoa) характеризуються тим, що в циклі свого розвитку утворюють стадію суперечка. Всі споровікі є паразитами людини і тварин. Вони паразитують у різних тканинах і клітинах. Лихоманка, недокрів'я, жовтяниця - типові ознаки захворювання споровікі. Піроплазми, бабезіі відносяться до ряду кров'яних споровиків, вражаючи еритроцити ссавців (корів, коней, собак та інших домашніх тварин). Переносники хвороб - кліщі. Крім кров'яних є ще два загони споровиків – кокцидії і грегаріни. Кокцидії паразитують як у безхребетних, так і у хребетних тварин - ссавців, рибах, птахів. Кокцидії токсоплазмоз викликає хворобу людини токсоплазмоз. Їм можна заразитися від будь-якого представника сімейства котячих. Грегаріни паразити тільки безхребетних, в основному - комах і, як правило, поселяються в кишечнику. Дорослі грегаріни зовні схожі на черв'яків. Вони бувають як дрібні (10 мікрон), так і вельми великі, видимі неозброєним оком - До 1,6 мм. Основний представник - малярійний плазмодій. Малярійний плазмодій викликає малярію, що протікає з нападами лихоманки, змінами в крові, збільшенням печінки та селезінки. Розрізняють чотири форми малярії: триденну, чотириденний, тропічну, а також овалемалярію. Джерелом хвороби є хвора на малярію людина, а переносником - самка малярійного комара. Самка комара, заражаючи при ссанні крові хворого, стає здатною передавати плазмодії. Малюнок 5. Малярійний комар. Здорова людина заражається при укусі комара, інфікованого плазмодіями, з чиєї слиною збудники проникають в організм. З потоком крові плазмодії потрапляють в печінку, де проходять перший (тканинний) цикл розвитку, переходячи потім у кров і проникаючи в еритроцити. Тут вони проходять другий (Еритроцитарний) цикл розвитку, який закінчується розпадом еритроцитів і виходом у кров хворого збудників, що супроводжується нападом лихоманки. Лікування: медикаментозне; хворому необхідні спокій і догляд. Профілактика: боротьба з комарами-переносниками малярії, марлеві або металеві сітки на вікнах і дверях, для захисту від комарів використовують репеленти. Малюнок 6. Малярійний плазмодій.
ПАРАЗИТИ КЛАСУ ІНФУЗОРІЙ Представники класу інфузорій (Infusoria або Ciliata) мають органели пересування - війки, зазвичай у великій кількості. Так, у туфельки (Paramecium caudatum) число війок понад 2000. Реснички (як і джгутики) представляють собою спеціальні складно влаштовані цитоплазматичні вирости. Тіло інфузорій покрито оболонкою, пронизаної будь-якi шими порами, через що виходять вії. До типу інфузорій об'єднують найбільш високо організованих найпростіших. Вони - вершина досягнень, скоєних еволюцією в цьому підцарство. Інфузорії ведуть вільно плаваючий або прикріплений образ життя. Живуть як у прісних, так і в солоних водах. Серед інфузорій багато сімбіонітов і мало паразитичних форм. Крім вільноживучих, зустрічаються також паразитичні інфузорії. Балантидії - паразит товстої кишки людини - велика інфузорія балантидій (Balantidium coli). Поширена повсюдно. Утворює цисту. Зараження відбувається при проковтуванні цисти. Головним джерелом зараження людини є свиня, для якої ця інфузорія нешкідлива. Часто, по видимому, балантидій нешкідливий і для людини. Довжина організму становить від 30 до 200 мк, ширина 20-70 мк; інфузорія викликає утворення виразок на кишкової стінці, що супроводжується симптоматикою, характерною також для амебної дизентерії (кривавий пронос). Захворювання, що викликається баланттидиазом. Малюнок 7. Інфузорії балантидії, що живуть у кишечнику людини, своїми виділеннями провокують виразку (темну пляму в кружечку)
ПАРАЗИТИ КЛАСУ САРКОДОВИХ Представники класу саркодових, або корененіжок (Sarcodina або Rhizopoda), рухаються за допомогою брехливо-ніжок - псевдоподобій. Клас включає різноманітних водних одноклітинних: амеб, соняшник, променевиків. Серед амеб, крім форм, які не мають скелета або раковінкі, зустрічаються види, що мають будиночок. Більшість саркодових є мешканцями морів, є також прісноводні, що живуть у грунті. Саркодовие характеризуються непостійної формою тіла. Дихання здійснюється всією його поверхнею. Харчування - гетеротрофне. Розмноження - безстатеве, існує також статевий процес. Найбільше значення в медицині мають амеби роду Entamoeba, що живе в травному тракті людини. До них відноситься амеба дизентерійна або гістолітіческая. Дизентерійна амеба - постійний паразит людини, збуджує амебіаз. Може утворювати цисти в товстій кишці людини. Їх діаметр 8 - 15 мк. Вона викликає появу виразок у товстому кишечнику. Ця амеба викликає захворювання схоже на дизентерію. У несприятливих умовах - амебацістіт. Малюнок 8. Дизентирійна амеба. Можна відзначити, що завдяки успіхам медиків і біологів стали відомі способи лікування та профілактики багатьох хвороб, причиною яких є найпростіші паразити. Розроблено нові препарати і методики, засновані на результатах дослідження цих найпростіших; шанс на одужання отримали хворі, лікування яких раніше було проблематично або взагалі неможливо. Продовження досліджень у даній області, як фундаментальних, так і прикладних, відкриває нові перспективи збільшення кількості хвороб піддаються лікуванню, а також поліпшення вже наявних способів терапії відомих паразитарних захворювань. Контролюючий блок № 2 1. Назвіть паразитів класа Жгутикових, та дайте їм характеристику. 2. Назвіть паразитів класу Споровики та дайте їм характеристику. 3. Назвіть паразитів класу інфузорій. 4. До якого класу відносять дезинтирійну амебу?
Список використаної літератури 1. Акимушкин И.И. Мир животных: Беспозвоночные. Ископаемые животные. - М.: Мысль, 1998. – 382 с. 2. Карузина И.П. Биология. – М.: Медицина, 1992 – 352 с. 3. Популярная медицинская энциклопедия. Гл. ред. В.И. Покровский – 3-е изд. – В одном томе. - М.: Советская энциклопедия, 1991 – 688 с. 4. Шахмирданов А.З. Курс лекций, прочитанный в ММУ №30 [на правах рукописи] 2000 г. 5. Шарова И.Х. Зоология беспозвоночных: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений. — М.:Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2002. — 592 с: ил. 6. Урок на тему „Найпростіші паразити” Иванова Любов Михайлівна, вчитель біології гімназії № 85, м.Івано-Франківськ, Украина.
Відредаговано та надіслано Борисенко І. М.
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
