Версия 01:50, 9 января 2011

Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 6 клас. Повні уроки>> Всесвітня історія: Господарське життя єгиптян. Зрошувальне землеробство. Ремесла та організація виробництва. Повні уроки

Тема уроку: господарське життя єгиптян. Зрошувальне землеробство. Ремесла та організація виробництва.

Мета уроку: засвоєння учнями нових знань про господарське життя єгиптян.

Завдання уроку:

1. Розповісти учням про древньоєгипетські ремесла.

2. Ознайомити школярів із особливостями зрошувального землеробства в Древньому Єгипті.

Хід уроку:

Стародавні єгиптяни в основному жили на вузькій смужці землі по обидві сторони Нілу, тому що тільки там, завдяки розливам річки, земля була родючою. На карті ця земля виділена зеленим кольором.

Злакові культури залишалися в епоху Рамзесів основною сільськогосподарською культурою. Поля ячменю і пшениці тяглися по всій долині від боліт Дельти до її порогів. Єгипетські селяни були в основному рільниками. Поки Нільська долина перебувала під водою, протягом чотирьох місяців сезону "ахет", їм майже нічого було робити, однак, коли Ніл повертався у свої береги, вони поспішали використовувати кожну годину, поки земля ще волога і легко піддається обробці. На деяких розписах, що зображують оранку, на задньому плані видно калюжі, а це означає, що селяни навіть не чекали, поки розлив повністю зникне. У таких умовах можна не проводити попередньої оранки, як це роблять у європейських країнах.

У Єгипті сіячі та орачі працювали одночасно, або, вірніше, попереду йшов сіяч, а за ним - орач, тому що на відміну від Європи тут орали не для того, щоб зробити борозну, а для того, щоб завалити землею посіяне зерно. Сіяч наповнює зерном кошик з двома ручками глибиною в лікоть і приблизно такої ж довжини. Від села він ніс його на плечі, а в полі підвішував кошик на мотузку, перекинуту через шию так, щоб йому було зручно діставати і розкидати зерно.

Плуг і за часів Рамзесів залишався таким же примітивним, як у давнину, коли його тільки придумали. Навіть в епоху Пізнього царства ніхто не хотів його вдосконалювати. Такий плуг годився лише для того, аби розпушити м'яку землю без дерну і каменів.

В умовах різкої зміни клімату урожай часто гинув, наступав голод, який нищив десятки тисяч людей. Статуї, такі як ця, що зображає голодного, що просить на хліб, нагадують нам про цю проблему Стародавнього Єгипту.

Дві вертикальні ручки, пов'язані з поперечиною скріплювалися внизу колодкою, до якої був прив'язаний металевий, а можливо, і дерев'яний леміш. Дишло прив'язували мотузкою до тієї ж колодки між основами ручок. На його кінці знаходилося дерев'яне ярмо, яке клали на шию двох тварин, що тягли плуга. Ярмо прив'язували худобі до рогів.

На оранці єгиптяни ніколи не використовували биків, а тільки корів. Це свідчить про те, що від них не вимагалося особливих зусиль. Відомо, що робоча корова дає небагато молока. Значить, у єгиптян було досить корів і для виробництва молока, і для польових робіт. Що стосується биків, то вони призначалися для похоронних процесій. Бики тягли на полозках саркофаг. Таким же чином перетягували великі кам'яні блоки. На коровах орали тому, що вони цілком справлялися з цією неважкою роботою. До того ж удої знижувалися тільки на час, і це не заважало використовувати корів на полях.

Орачів зазвичай було двоє. Найважче доводилося тому, хто тримав ручки плуга. Спочатку, тримаючись за одну ручку, він шмагав батогом. Коли корови рухалися з місця, орач згинався вдвічі і з усіх сил налягав на плуг. Його товариш, замість того щоб вести і тягнути за собою упряжку, йшов поруч з нею. Часом це був маленький голий хлопчик; пасмо волосся закривала його праву щоку, а в руках він ніс маленький кошик. Малий орач ще не умів шмагати батогом або бити палицею, тому він направляв корів тільки криком. А іноді поряд з коровами йшла дружина орача і розкидала насіння.

Чоловіки збирали зерна в купи, очищали їх і кидали вгору. Вітер відносив більш легкі зерна і лушпиння, а на землю вже падали тільки хороші насінини. Віяльники носили спеціальні пов'язки на голові, щоб лушпиння не потрапляло на волосся.

Хоча єгипетські поля і були досить одноманітні, але не настільки, як у наші дні: у давнину на них зустрічалися дерева. Розлогі сікомори, тамаріськ, ююба, баланітес і персея зеленими плямами оживляли чорну зорану землю. Ці дерева слугували матеріалом для сільськогосподарських знарядь. Їх тінь милостиво вкривала орача, його кошик з провізією і великий глек зі свіжою водою. Крім того, він вішав на сук сикомора бурдюк і час від часу прикладався до нього.

Увечері корів розпрягали й годували. Зібравши все стадо, його гнали до села. Плуги залишалися під опікою орачів. Єгиптяни прикривали насіння землею не тільки за допомогою плуга. Залежно від місцевості вони користувалися для цього мотикою і заступом. Фермери використовували звичайні інструменти. Цей серп, наприклад, зроблений з дерева, зубці виготовлені з кремнію.

На картинах збору врожаю можна побачити селян, що зрізують колоски серпом на зразок цього. Стебла, залишені на полях після косовиці, використовували потім для виготовлення підстилок та кошиків.

Мотика була не менш примітивною, ніж плуг. За формою вона чимось нагадувала літеру А, одна сторона якої була набагато довше іншої. Мотика зношувалася ще швидше, ніж плуг, і селянину доводилося лагодити її ночами.

На землях, що довго перебували під водою, від усіх цих тяжких робіт позбувалися наступним чином: випускали на засіяні поля стада. Бики і осли були для цього занадто важкі, тому в стародавні часи використовували овець. Овчар з приманкою у руці вів за собою барана-ватажка, а за ним на поле спрямовувалася вся отара. З невідомих для нас причин в епоху Нового царства з цією метою використовували свиней, яких Геродот сам бачив на полях.

Опускання зерна в землю наводило єгиптян на серйозні роздуми, точніше сказати – на думку про поховання. Греки помічають, що в період сівби єгиптяни здійснювали церемонії, як під час похорону або ж у дні жалоби. У текстах часів фараонів, які дійшли до нас, про ці ритуали майже нічого не говориться. Пастухи, приганяли на поля своїх овець, співали тужливу пісню.

Геродот наївно вважав, що після посівних робіт єгипетський землероб сидів, склавши руки до самих жнив. Якщо б він дійсно так чинив, він не зібрав би пристойного врожаю, тому що навіть в Дельті не випадає достатньо дощів і поля доводиться зрошувати, І тим більше у Верхньому Єгипті, де земля відразу висихала і злаки тут же зів'яли б, як ячмінь в саду Осіріса, залишеному без нагляду. Таким чином, зрошення було суворою необхідністю.

Коли розливи спадали, щоб відвести воду від річкових берегів до полів, прорубувалися спеціальні канали. А щоб підняти воду з річки і наповнити нею канали, єгиптяни використовували пристрій, який називається "шадуфов". Він складається з підпор, на яких кріпився стовп з противагою.

Воду подавали на поля за допомогою пристосування, що приводилося в рух ногами: проте ні єгипетські тексти, ні зображення не дають підстави вважати, що у єгиптян була така машина. Зате цілком можливо, що керуючі шлюзами відкривали їх, коли поля потребували поливу. Канали заповнювалися водою. За допомогою шадуфів або глечиків, що було набагато важче, її переливали в зрошувальні канавки. Шлюзи канав відкривали й закривали по черзі, копали нові канави, зводили загати, і все це робилося ногами.

Ремісники вміло використовували різні матеріали, знали безліч прийомів їх обробки і виконували велику кількість замовлень. Ось лише кілька прикладів. Столяри виготовляли скульптури й меблі з різних порід дерева: місцевих – платана, фіги, пальми і привозних – ебенового дерева і кедра. Ковалі та ювеліри працювали з міддю, бронзою, сріблом, золотом і електрум (сплавом золота і срібла), які вони самі й виплавляли.

Ковалі виготовляли також шаблони і статуї з металу методом лиття. Вони розплавляли його, а потім заливали в кам'яні або керамічні форми. Гончарі виготовляли посуд на гончарному крузі, а потім обпалювали його. Також вони вирізали посуд з красивих каменів, знайдених у пустелі. Іноді посуд прикрашали глазур'ю, наприклад фаянсом, який виглядав, швидше, як скло. Склярі виготовляли з глини й піску сердечник у вигляді посудини, потім занурювали його в чан з розплавленим склом. Коли скло вистигало, глину вишкрібали.

Як показують настінні розписи, ремісники часто працювали в майстернях всі разом. Як і біля гробниць, тут ними також керували досвідчені майстри, що стежили за тим, щоб якість роботи відповідало найвищим стандартам, а писарі фіксували кожен рух. Майстри відповідали і за сувору сисстему безпеки, особливо в тих випадках, коли ремісники працювали з золотом, сріблом або дорогоцінними каменями.

Зайняті на спорудженні гробниць ремісники жили в хатинах в Долині царів. Їх робочий день складався з двох змін по 4 години з однією перервою близько полудня. На 10 робочих днів давалося два вихідні, у важливі релігійні свята вони не працювали. Майстри працювали двома бригадами, по одній на кожній стороні гробниці. На чолі таких бригад був старший майстер і його помічник. Писарі вели облік матеріалів та інструментів, відзначали вихід на роботу і вираховували оплату кожному працівникові. Два охоронці стежили за сховищами.

Багато чого про життя ремісників нам відомо завдяки розкопкам селища Дейр-ель-Медіна, в якому жили будівельники гробниць у Долині царів. Вони були в середньому багатшим за інших ремісників і мали привілеї: їм виділявся час для спорудження некрополів для себе та членів сімей. Про їх майстеність говорять знайдені пластинки вапняку та глиняні уламки з швидкими замальовками або кресленнями. За роботу ремісникам платили зерном, рибою, овочами, м'ясом, сіллю, пивом, олією та лляними тканинами, іноді сріблом і вином.

Ремісники працювали на фараона, його двір і вельмож: вони споруджували і розписували чудові гробниці і храми, створювали статуї і ставили обеліски. Багато знатних єгиптян могли дозволити собі утримувати цілі ремісничі майстерні. У вільний час ремісники підробляли, виконуючи приватні замовлення.

Ремісники в Давньому Єгипті були вельми шанованими людьми, їх праця добре оплачувалася. Незважаючи на простоту доступних їм інструментів і прийомів, якість їхньої роботи була дуже високою і збережені зразки їхньої праці підтверджують це.

Перевір себе:

1. Що таке шадуф і як його використовували в Древньому Єгипті?

2. Яких тварин єгиптяни використовували під час оранки?

3. З яких матеріалів мастрри давнього Єгипту виготовляли побутові речі?

Домашнє завдання:

1. Розкажіть про господарське життя давніх єгиптян, зосереджуючи увагу на особливості їхнього землеробства.

2. Які ремесла знали стародавні мешканці Єгипту?

3. Розкажіть про характер праці давньоєгипетських ремісників.

Список використаних Джерел:

1. Урок на тему «Господарське життя давніх єгиптян». Вовк В. Р. м. Київ.

2. О. І. Шалагінова, Б. Б. Шалагінов. Історія стародавнього світу 6 клас, 2009.

3. Мертц Барбара. Древний Египет. Храмы, гробницы, иероглифы / Пер. с. англ. Б. Э. Верпаховского. – М.: ЗАО Центрполиграф, 2007. – 363 с.

4. Тилдесли Джойс. Египет. Возвращение утерянной цивилизации / Джойс Тилдесли; пер. с. англ. Марии Павловой. – М.: СТОЛИЦА-ПРИНТ, 2007. – 320 с.: ил. – (Non-fiction).

5. oldegypt.info

Відредаговано і надіслано Сичем Д. Д.

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.