[[Image:H133.JPEG]]<br> Видання «Кобзаря» 1860 р. передова громадськість сприйняла як видатну літературно-суспільну подію загальноросійського значення. 150-річчя з дня видання повного друкованого видання «Кобзаря» 1860 року Тараса Шевченка внесено в додаток до Постанови Верховної Ради України про пам'ятні дати та ювілеї 2010 року.<br> «Кобзар» близький до народної пісні, а саме, в пісні вилилася вся минула доля, весь справжній характер України; пісня і дума становлять там народну святиню, краще надбання українського життя .Все коло життєвих, насущних інтересів охоплюється в пісні, зливається з нею, і без неї саме життя робити неможливо. За словами Шевченка, - <br> Наша дума, наша пiсня <br> Не вмре, не загине: <br> От де, люди, наша слава, <br> Слава Украiни! <br> Без золота, без каменю, <br> Без хитрої мови, <br> А голосна та правдива, <br> Як господа слово. <br> '' Тарас Шевченко''
[[Image:H133.JPEG]]<br> Видання «Кобзаря» 1860 р. передова громадськість сприйняла як видатну літературно-суспільну подію загальноросійського значення. 150-річчя з дня видання повного друкованого видання «Кобзаря» 1860 року Тараса Шевченка внесено в додаток до Постанови Верховної Ради України про пам'ятні дати та ювілеї 2010 року.<br> «Кобзар» близький до народної пісні, а саме, в пісні вилилася вся минула доля, весь справжній характер України; пісня і дума становлять там народну святиню, краще надбання українського життя .Все коло життєвих, насущних інтересів охоплюється в пісні, зливається з нею, і без неї саме життя робити неможливо. За словами Шевченка, - <br> Наша дума, наша пiсня <br> Не вмре, не загине: <br> От де, люди, наша слава, <br> Слава Украiни! <br> Без золота, без каменю, <br> Без хитрої мови, <br> А голосна та правдива, <br> Як господа слово. <br> '' Тарас Шевченко''
-
{{#ev:youtube| yMQePT1eVQw&feature }}<br> У Шевченка ми знаходимо всі елементи української народної пісні. Її історичну долю вселила йому цілу поему "Гайдамаки" , чудно різноманітну, живу, повну сили і цілком вірну народному характерові або принаймні характером малоросійських історичних дум. Поет цілком переймається настроєм епохи, і лише в ліричних відступах видно сучасний оповідач. Він не відступив, наприклад, перед зображенням того випадку, як гайдамацький герой Гонта убиває своїх малолітніх дітей, дізнавшись, що їх зробили католиками в єзуїтському колегіумі; він довго зупиняється над цим епізодом і з любов'ю малює подробиці і наслідки вбивства. Не відступив він і перед зображенням вироблених гайдамаками жахів в розділі "Бенкет у Лісянцi"; не відступив і перед складним завданням відтворити народні сцени в Чигирині (у розділі: "Свято в Чігірінi"). Багато треба поетичної сили, щоб взятися за такі предмети і не змінити їм жодним віршем, не внести свого, сучасного погляди ні в одному натяку. А Шевченко саме виконав свою справу так, що в усій поемі збережено повну єдність і досконала вірність характером козацьких повстань на ляхів, що зберігся майже незмінним до досить пізнього часу. Сила козацької ненависті до ляхів виражається у Шевченка в вигуку козака Яреми, у якого викрали вони наречену. "Чому не помер я вчора, ще не знаючи про це, - говорить він .-- А тепер якщо і помру, так все одно - з гробу встану для того, щоб мучити ляхів". <br> Але в ліричних відступах є перед нами сучасний поет, люблячий славу рідного краю і з сумною втіхою пригадує подвиги відважних предків. Наприклад один з таких творів, який особливо вразив нас своїм глибоким сумом : <br> <br> Гомонiла Украiна, <br> Довго гомонiла, <br> Довго, довго кров степами <br> Текла, червонiла. <br> Текла -- текла, та й висохла... <br> Степи зеленiють; <br> Дiди лежать, а над ними <br> Могили синiють. <br> Та що з того, що високi? <br> Нiхто ix не знає, <br> Нiхто щиро не заплаче, <br> Нiхто не згадае. <br> Тiльки вiтер тихесенько <br> Повiє над ними, <br> Тiльки роса ранесенько <br> Сльозами дрiбними <br> Iх умиє. Зiйде сонце, <br> Осушить, пригрiе; <br> А онуки? Iм байдуже, <br> Жито coбi сiють. <br> Багато iх, а хто скаже, <br> Де Гонти могила,-- <br> Мученика праведного <br> Де похоронили? <br> Де Залiзняк, душа щира, <br> Де одпочивае? <br> Тяжко! важко!.. <br> [[Image:H16.JPEG]]<br> Окрім "Гайдамаків", у "Кобзарі" надруковані ще "Iван Пiдкова", "Тарасова Нiч", "Гамалiя" - невеликі п'єси теж історично-козацького змісту. <br> Не менш цікаві п'єси і в іншому роді, п'єси, що зображують хвацько й недолю звичайному житті і ніжні почуття дівочої і материнської любові. Особливо жваво й поетично зображуються ці почуття в трьох чарівних поемах: "Тополя", "Наймичка" і "Катерина". У "Катерині" поет показує нещастя бідної дівчини, яка полюбила москаля, офіцера. Починається поема добродушним зверненням: <br> Кохайтеся, чорнобривi, <br> Та не з москалями, <br> Бо москалi -- чужи люди, <br> Роблять лихо з вами. <br> Москаль любить жартуючи, <br> Жартуючи кине; <br> Пiде в свою Московщину, <br> А дiвчина гине. <br> <br>Але ця відверта, проста мораль, так добросердне висловлювана, зовсім не кладе дидактичного відтінку на всю повість, яка, навпаки, вся виконана найсвіжішої непідробною поезії. У Катерини народився син, і вона йде в "Московщину" - відшукувати його батька. Прощання матері з нею, її шлях, її зустріч з милим, який її відштовхує, все це зображено з тою ніжністю смутку, з тою глибиною та лагідністю сердечного жалю, рівні яким зустрічаються саме тільки в малоросійських піснях. У "Наймичці" представляється історія дівчини, яка підкинула свою дитину бездітним людям похилого віку, потім найнялася до них в служниці, все своє життя страдала в материнській любові і тільки перед смертю відкрила синові, що вона - мати його. Вся ця розповідь отримує особливу принадність від тієї досконалої простоти, з якою змальовується все справа <br>Взагалі спокійний смуток, не схожий ні на безплідну тугу наших романічних героїв, ні на гіркий відчай, наповнені часто розгулом, але тим не менш важкий і стискаючий серце, складає постійний елемент віршів Шевченка. Ось роздуми поета з приводу образ, яких натерпілася в селі Катерина, родивши сина: <br> Отаке-то на сiм свiтi <br> Роблять людям люди! <br> Того в'яжуть, того рiжуть, <br> Той сам себе губить... <br> А за вiщо? Святий знае! <br> Свiт, бачся, широкий, <br> Та нема де прихилитись <br> В свiтi одиноким. <br> <br> Тому доля запродала <br> Од краю до краю, <br> А другому оставила <br> Те, де заховають. <br> Де ж тi люди, де ж тi добрi, <br> Що серце збиралось <br> З ними жити, iх любити? <br> Пропали, пропали! <br><!--[if gte mso 9]><xml>
+
{{#ev:youtube| yMQePT1eVQw&feature }}<br> У Шевченка ми знаходимо всі елементи української народної пісні. Її історичну долю вселила йому цілу поему "Гайдамаки" , чудно різноманітну, живу, повну сили і цілком вірну народному характерові або принаймні характером малоросійських історичних дум. Поет цілком переймається настроєм епохи, і лише в ліричних відступах видно сучасний оповідач. Він не відступив, наприклад, перед зображенням того випадку, як гайдамацький герой Гонта убиває своїх малолітніх дітей, дізнавшись, що їх зробили католиками в єзуїтському колегіумі; він довго зупиняється над цим епізодом і з любов'ю малює подробиці і наслідки вбивства. Не відступив він і перед зображенням вироблених гайдамаками жахів в розділі "Бенкет у Лісянцi"; не відступив і перед складним завданням відтворити народні сцени в Чигирині (у розділі: "Свято в Чігірінi"). Багато треба поетичної сили, щоб взятися за такі предмети і не змінити їм жодним віршем, не внести свого, сучасного погляди ні в одному натяку. А Шевченко саме виконав свою справу так, що в усій поемі збережено повну єдність і досконала вірність характером козацьких повстань на ляхів, що зберігся майже незмінним до досить пізнього часу. Сила козацької ненависті до ляхів виражається у Шевченка в вигуку козака Яреми, у якого викрали вони наречену. "Чому не помер я вчора, ще не знаючи про це, - говорить він .-- А тепер якщо і помру, так все одно - з гробу встану для того, щоб мучити ляхів".
+
+
[[Image:h11.JPEG]]<br> Але в ліричних відступах є перед нами сучасний поет, люблячий славу рідного краю і з сумною втіхою пригадує подвиги відважних предків. Наприклад один з таких творів, який особливо вразив нас своїм глибоким сумом : <br> <br> Гомонiла Украiна, <br> Довго гомонiла, <br> Довго, довго кров степами <br> Текла, червонiла. <br> Текла -- текла, та й висохла... <br> Степи зеленiють; <br> Дiди лежать, а над ними <br> Могили синiють. <br> Та що з того, що високi? <br> Нiхто ix не знає, <br> Нiхто щиро не заплаче, <br> Нiхто не згадае. <br> Тiльки вiтер тихесенько <br> Повiє над ними, <br> Тiльки роса ранесенько <br> Сльозами дрiбними <br> Iх умиє. Зiйде сонце, <br> Осушить, пригрiе; <br> А онуки? Iм байдуже, <br> Жито coбi сiють. <br> Багато iх, а хто скаже, <br> Де Гонти могила,-- <br> Мученика праведного <br> Де похоронили? <br> Де Залiзняк, душа щира, <br> Де одпочивае? <br> Тяжко! важко!.. <br> [[Image:H16.JPEG]]<br> Окрім "Гайдамаків", у "Кобзарі" надруковані ще "Iван Пiдкова", "Тарасова Нiч", "Гамалiя" - невеликі п'єси теж історично-козацького змісту. <br> Не менш цікаві п'єси і в іншому роді, п'єси, що зображують хвацько й недолю звичайному житті і ніжні почуття дівочої і материнської любові. Особливо жваво й поетично зображуються ці почуття в трьох чарівних поемах: "Тополя", "Наймичка" і "Катерина". У "Катерині" поет показує нещастя бідної дівчини, яка полюбила москаля, офіцера. Починається поема добродушним зверненням: <br> Кохайтеся, чорнобривi, <br> Та не з москалями, <br> Бо москалi -- чужи люди, <br> Роблять лихо з вами. <br> Москаль любить жартуючи, <br> Жартуючи кине; <br> Пiде в свою Московщину, <br> А дiвчина гине. <br> <br>Але ця відверта, проста мораль, так добросердне висловлювана, зовсім не кладе дидактичного відтінку на всю повість, яка, навпаки, вся виконана найсвіжішої непідробною поезії. У Катерини народився син, і вона йде в "Московщину" - відшукувати його батька. Прощання матері з нею, її шлях, її зустріч з милим, який її відштовхує, все це зображено з тою ніжністю смутку, з тою глибиною та лагідністю сердечного жалю, рівні яким зустрічаються саме тільки в малоросійських піснях. У "Наймичці" представляється історія дівчини, яка підкинула свою дитину бездітним людям похилого віку, потім найнялася до них в служниці, все своє життя страдала в материнській любові і тільки перед смертю відкрила синові, що вона - мати його. Вся ця розповідь отримує особливу принадність від тієї досконалої простоти, з якою змальовується все справа <br>Взагалі спокійний смуток, не схожий ні на безплідну тугу наших романічних героїв, ні на гіркий відчай, наповнені часто розгулом, але тим не менш важкий і стискаючий серце, складає постійний елемент віршів Шевченка. Ось роздуми поета з приводу образ, яких натерпілася в селі Катерина, родивши сина: <br> Отаке-то на сiм свiтi <br> Роблять людям люди! <br> Того в'яжуть, того рiжуть, <br> Той сам себе губить... <br> А за вiщо? Святий знае! <br> Свiт, бачся, широкий, <br> Та нема де прихилитись <br> В свiтi одиноким. <br> <br> Тому доля запродала <br> Од краю до краю, <br> А другому оставила <br> Те, де заховають. <br> Де ж тi люди, де ж тi добрi, <br> Що серце збиралось <br> З ними жити, iх любити? <br> Пропали, пропали! <br><!--[if gte mso 9]><xml>
<o:OfficeDocumentSettings>
<o:OfficeDocumentSettings>
<o:RelyOnVML/>
<o:RelyOnVML/>
Строка 676:
Строка 678:
<span lang="EN-US" style="">{{#ev:youtube|
<span lang="EN-US" style="">{{#ev:youtube|
-
l81NY0VhrX8&feature }}</span>
+
l81NY0VhrX8&feature }}</span>
<br>Список використаних джерел: <br>Урок на тему : «Т.Г.Шевченко- поет і художник » учитель початкових класів Макаренко Оксана Василівна ДУВК №114 м. Донецьк.<br>Урок на тему : «Поет на засланні» учитель української мови та літератури ЗОШ №147 м.Харьків<br>Урок на тему : «Твори Т.Г.Шевченка» учителі української мови та літератури, сш №7 м. Коростень Житомирської обл..<br>Кращий подарунок: Загадки, вірші, оповідання.-Х:ПП «Поляков В.К» 2009. - 384с.<br>Деркач А.В. Книжковий світ.: Ранок, 2008.- 230с.<br>Савченко О.Я. Читанка, Підручник для навч.закл. К.: Освіта, 2002.- 311с.<br>Вашуленко М.С., Мельничайко О.І.Рідна мова 3 клас : Підручник для навч.закл. - К.: Освіта 2003. - 295c.<br><br><br>
<br>Список використаних джерел: <br>Урок на тему : «Т.Г.Шевченко- поет і художник » учитель початкових класів Макаренко Оксана Василівна ДУВК №114 м. Донецьк.<br>Урок на тему : «Поет на засланні» учитель української мови та літератури ЗОШ №147 м.Харьків<br>Урок на тему : «Твори Т.Г.Шевченка» учителі української мови та літератури, сш №7 м. Коростень Житомирської обл..<br>Кращий подарунок: Загадки, вірші, оповідання.-Х:ПП «Поляков В.К» 2009. - 384с.<br>Деркач А.В. Книжковий світ.: Ранок, 2008.- 230с.<br>Савченко О.Я. Читанка, Підручник для навч.закл. К.: Освіта, 2002.- 311с.<br>Вашуленко М.С., Мельничайко О.І.Рідна мова 3 клас : Підручник для навч.закл. - К.: Освіта 2003. - 295c.<br><br><br>
Тема: Узагальнення знань за темою «Над Кобзарем» Мета: Узагальнення творчості Т.Г.Шевченка, Поміркувати над творами поета. Тип уроку: навчально – пізнавальний. Хід уроку:
Над «Кобзарем» Тихо надворі. ні вітру, ні хмар. Ані шелесне верба височенька. Наша Оленка відкрила «Кобзар», вголос читає Тараса Шевченка Ген за рікою синіє гора, В небі веселка розквітла казково. Ніжно вплітається в гомін Дніпра добре і щире Шевченкове слово. Вадим Скомаровський Яка картина постає в вашій уяві, коли читаєте вірш? З чого видно, що дівчинка захоплена читанням? З якою силою голосу та у якому темпі читається цей вірш? На яких словах потрібно зробити наголос?
З безлічі книг скарбниці світової літератури особливо виділяються ті, які ввібрали в себе мудрість століть, які створюють історію. До таких належить «Кобзар» - книга, яка серед успадкованих з минулого духовних цінностей стоїть на першому місці для кожного українця. Автор цієї книги Тарас Шевченко - видатний український поет, знакова, майже культова фігура у формуванні національної самосвідомості, і його вплив на національну культуру складно переоцінити. Вся літературна сила Шевченка - в його «Кобзарі». У «Кобзарі» відбилися київські святині, запорізьке степове життя, ідилія українського селянського побуту - взагалі історично виробився народний душевний склад, зі своїми ¬ образними відтінками краси, задумливості і смутку. «Кобзар» просочений духом народної поезії, тісно примикає до козацького епосу, до старої української і частково польської культури, за деякими образам перегукується з духовно-моральним світом «Слова о полку Ігоревім».
Дане видання «Кобзаря» - одне з найкрасивіших видань найціннішої книги української літератури, проілюстроване художніми роботами самого Шевченка. Після смерті поета залишилася величезна кількість творів живопису та графіки, за словами сучасників, йому «по справедливості може бути приписані слава чи не першого російського офортист в сучасному значенні цього слова». Незважаючи на це, дослідники творчості поета ще в 1900 р. небезпідставно зазначали, що про Шевченка як художника «майже нічого не говорилося». У цьому двотомнику заповнений цей пробіл. У книзі поетична і художня лінія спадщини Шевченка дивним чином поєднується і співвідноситься, і це робить його унікальним. Слайди художніх робіт поета надані Національним музеєм Т. Г. Шевченка. Вступне слово до цього видання - Леоніда Макаровича Кравчука. Після видання збірки поета почали називати кобзарем. А сам Тарас Шевченко свої деякі повісті підписав «Кобзар Дармограй».
Видання «Кобзаря» 1860 р. передова громадськість сприйняла як видатну літературно-суспільну подію загальноросійського значення. 150-річчя з дня видання повного друкованого видання «Кобзаря» 1860 року Тараса Шевченка внесено в додаток до Постанови Верховної Ради України про пам'ятні дати та ювілеї 2010 року. «Кобзар» близький до народної пісні, а саме, в пісні вилилася вся минула доля, весь справжній характер України; пісня і дума становлять там народну святиню, краще надбання українського життя .Все коло життєвих, насущних інтересів охоплюється в пісні, зливається з нею, і без неї саме життя робити неможливо. За словами Шевченка, - Наша дума, наша пiсня Не вмре, не загине: От де, люди, наша слава, Слава Украiни! Без золота, без каменю, Без хитрої мови, А голосна та правдива, Як господа слово. Тарас Шевченко
У Шевченка ми знаходимо всі елементи української народної пісні. Її історичну долю вселила йому цілу поему "Гайдамаки" , чудно різноманітну, живу, повну сили і цілком вірну народному характерові або принаймні характером малоросійських історичних дум. Поет цілком переймається настроєм епохи, і лише в ліричних відступах видно сучасний оповідач. Він не відступив, наприклад, перед зображенням того випадку, як гайдамацький герой Гонта убиває своїх малолітніх дітей, дізнавшись, що їх зробили католиками в єзуїтському колегіумі; він довго зупиняється над цим епізодом і з любов'ю малює подробиці і наслідки вбивства. Не відступив він і перед зображенням вироблених гайдамаками жахів в розділі "Бенкет у Лісянцi"; не відступив і перед складним завданням відтворити народні сцени в Чигирині (у розділі: "Свято в Чігірінi"). Багато треба поетичної сили, щоб взятися за такі предмети і не змінити їм жодним віршем, не внести свого, сучасного погляди ні в одному натяку. А Шевченко саме виконав свою справу так, що в усій поемі збережено повну єдність і досконала вірність характером козацьких повстань на ляхів, що зберігся майже незмінним до досить пізнього часу. Сила козацької ненависті до ляхів виражається у Шевченка в вигуку козака Яреми, у якого викрали вони наречену. "Чому не помер я вчора, ще не знаючи про це, - говорить він .-- А тепер якщо і помру, так все одно - з гробу встану для того, щоб мучити ляхів".
Але в ліричних відступах є перед нами сучасний поет, люблячий славу рідного краю і з сумною втіхою пригадує подвиги відважних предків. Наприклад один з таких творів, який особливо вразив нас своїм глибоким сумом :
Гомонiла Украiна, Довго гомонiла, Довго, довго кров степами Текла, червонiла. Текла -- текла, та й висохла... Степи зеленiють; Дiди лежать, а над ними Могили синiють. Та що з того, що високi? Нiхто ix не знає, Нiхто щиро не заплаче, Нiхто не згадае. Тiльки вiтер тихесенько Повiє над ними, Тiльки роса ранесенько Сльозами дрiбними Iх умиє. Зiйде сонце, Осушить, пригрiе; А онуки? Iм байдуже, Жито coбi сiють. Багато iх, а хто скаже, Де Гонти могила,-- Мученика праведного Де похоронили? Де Залiзняк, душа щира, Де одпочивае? Тяжко! важко!.. Окрім "Гайдамаків", у "Кобзарі" надруковані ще "Iван Пiдкова", "Тарасова Нiч", "Гамалiя" - невеликі п'єси теж історично-козацького змісту. Не менш цікаві п'єси і в іншому роді, п'єси, що зображують хвацько й недолю звичайному житті і ніжні почуття дівочої і материнської любові. Особливо жваво й поетично зображуються ці почуття в трьох чарівних поемах: "Тополя", "Наймичка" і "Катерина". У "Катерині" поет показує нещастя бідної дівчини, яка полюбила москаля, офіцера. Починається поема добродушним зверненням: Кохайтеся, чорнобривi, Та не з москалями, Бо москалi -- чужи люди, Роблять лихо з вами. Москаль любить жартуючи, Жартуючи кине; Пiде в свою Московщину, А дiвчина гине.
Але ця відверта, проста мораль, так добросердне висловлювана, зовсім не кладе дидактичного відтінку на всю повість, яка, навпаки, вся виконана найсвіжішої непідробною поезії. У Катерини народився син, і вона йде в "Московщину" - відшукувати його батька. Прощання матері з нею, її шлях, її зустріч з милим, який її відштовхує, все це зображено з тою ніжністю смутку, з тою глибиною та лагідністю сердечного жалю, рівні яким зустрічаються саме тільки в малоросійських піснях. У "Наймичці" представляється історія дівчини, яка підкинула свою дитину бездітним людям похилого віку, потім найнялася до них в служниці, все своє життя страдала в материнській любові і тільки перед смертю відкрила синові, що вона - мати його. Вся ця розповідь отримує особливу принадність від тієї досконалої простоти, з якою змальовується все справа Взагалі спокійний смуток, не схожий ні на безплідну тугу наших романічних героїв, ні на гіркий відчай, наповнені часто розгулом, але тим не менш важкий і стискаючий серце, складає постійний елемент віршів Шевченка. Ось роздуми поета з приводу образ, яких натерпілася в селі Катерина, родивши сина: Отаке-то на сiм свiтi Роблять людям люди! Того в'яжуть, того рiжуть, Той сам себе губить... А за вiщо? Святий знае! Свiт, бачся, широкий, Та нема де прихилитись В свiтi одиноким.
Тому доля запродала Од краю до краю, А другому оставила Те, де заховають. Де ж тi люди, де ж тi добрi, Що серце збиралось З ними жити, iх любити? Пропали, пропали!
<span lang="EN-US" style="" />
Пригадайте, поміркуйте! 1. Що нового ви дізналися про життя Т.Г.Шевченка? 2. Які риси характеру майбутнього поета виявилися ще в дитинстві? 3. Які вислови й порівняння у прочитаних віршах ви запам’ятали ? 4. Прочитайте виразно рядки з поезії, які особливо припали вам до душі. 5. Роз’єднайте слова і прочитайте початок вірша «На вічну пам'ять Котляревському»: Сонцегріє, вітервіє зполянадолину, надводоюгнезвербою червонукалину; накалиніодиноке гніздечко гойдає,- адеждівсясоловейко? Непитай, незнає.
Список використаних джерел: Урок на тему : «Т.Г.Шевченко- поет і художник » учитель початкових класів Макаренко Оксана Василівна ДУВК №114 м. Донецьк. Урок на тему : «Поет на засланні» учитель української мови та літератури ЗОШ №147 м.Харьків Урок на тему : «Твори Т.Г.Шевченка» учителі української мови та літератури, сш №7 м. Коростень Житомирської обл.. Кращий подарунок: Загадки, вірші, оповідання.-Х:ПП «Поляков В.К» 2009. - 384с. Деркач А.В. Книжковий світ.: Ранок, 2008.- 230с. Савченко О.Я. Читанка, Підручник для навч.закл. К.: Освіта, 2002.- 311с. Вашуленко М.С., Мельничайко О.І.Рідна мова 3 клас : Підручник для навч.закл. - К.: Освіта 2003. - 295c.
Відредаговано і надіслано Дідковська І.П.
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
