|
|
|
| Строка 3: |
Строка 3: |
| | <br> | | <br> |
| | | | |
| - | '''[[Image:Search_Computer.jpg]]<metakeywords>Етика, уроки з етики, урок, клас, школа</metakeywords>Визначення терміну'''<br><br>'''Е́тика'''— наука, що вивчає мораль; норми поведінки, сукупність моральних правил певної суспільної чи професійної групи (наприклад, лікарська етика, етика державного службовця тощо).<br>З латинської мови термін «етика» ethica, від грец. ήυος перекладається як звичай. Етика –одна з найдавніших галузей людського знання. Вона є наука про мораль. Слова “етика”, “мораль”, “моральність” часто вживаються як синоніми. Проте в історії філософії та етики склалася традиція відрізнення цих понять. Терміни “мораль”, “моральність” означають певну сферу суспільного та особистого життя, а під “етикою” розуміють дослідження, вивчення моралі та її обґрунтовування. Таким чином, предметом вивчення етики є мораль чи моральність. <br>'''Історія виникнення''' етики<br>Етика зародилася в епоху становлення класового суспільства і розподілу праці, практично одночасно в Стародавній Греції, Індії, Китаї. Перші роздуми на етичні теми, що дійшли до нас, виникли в країнах Стародавнього Сходу у III - II тисячолітті до н.е. Перші етичні школи з’явилися в країнах Стародавнього Сходу ще в I тисячоліття до н.е. В історії виникнення етики як науки можна виділяють такі етапи: етичні учення Стародавнього Сходу, антична етика, середньовічна етика, етика Нового часу, сучасні етичні теорії. <br>Антична етика функціонувала у період античної культури, яка є класичним зразком гармонії людини і суспільства. Серед видатних діячів того часу - Сократ, Платон, Арістотель, Демокрит, Протагор, Перикл, Лікург, Солон, Критій, Софокл, Есхіл. Характерні ідеї того часу полягали у тому, що закони суспільного життя, закони культури встановлюються самими людьми з урахуванням їх інтересів. Без цієї принципової новини в духовній культурі становлення етики було б неможливим. <br>Новий спосіб життя вимагав нової людини, яка була б здатна усвідомити і визначити свої позиції в суспільстві, котра має достатньо умінь, аби аналізувати, мислити самостійно і має здібності вміло підносити свої знання, а також їх відстоювати. Це спричинило появу софістики – широкого просвітницького руху і філософсько-етичного учення, що обґрунтувало особисту незалежність людини в питаннях моралі і навколишньої дійсності.<br>Її історія ділиться на два періоди. Перший пов’язаний з діяльністю “старших софістів” (Протагор, Гиппій, Антифонт, Георгій), а другий - з діяльністю “молодших софістів” (Алкидам, Лікофрон, Фразімах). Як зазначають спеціалісти, вся історія софістики характеризується завзятими суперечками, як між самими софістами, як між ними і їх супротивниками – Сократом, сократиками, а потім і Платоном. Найпроблематичнішими питаннями були суспільство, держава і моральність, з одного боку, природа і пізнання з іншого, про все це – на фоні роздумів про людину. <br>Етика середньовіччя функціонувала у період глибокої кризи античній цивілізації спаду її основних цінностей й виникнення і розповсюдження середньовічно-християнської етики, згідно з якою людина створена як носій образу та подібності Бога. Але гріхопадіння, яке зробили перші людьми, зруйнувало богоподібність людини й наклали на неї пляму первородного гріху. Христос прийняв хресні муки та смерть, покутував людей й постраждав за весь рід людський. Так, християнство підкреслює очисну роль страждання, будь-якого обмеження людиною своїх бажань і пристрастей: ”приймаючи свій хрест", людина може переборювати зло в собі самому і в навколишньому світі. Таким чином самим людина не лише виконує Божі заповіді, а сама перетворюється і скоює сходження до Бога, стає до нього ближче. Це і є призначення християнина, його виправдання жертовної смерті Христа. З цим поглядом на людину зв’язано характерне тільки для християнства поняття “таїнства” – особливої культової дії, покликаної реально ввести божественне в життя людини. Це, перш за все – хрещення, причащання , сповідь (покаяння). <br>Центральним в світогляді середньовічно-християнської етики став ідеал мученика.<br>Визначну роль відіграло вчення Блаженного Августина (354-430). До основних його трактатів слід віднести: “Сповідь”, “Про трійцю”, “Про град Божий”. Інша важлива персона цього часу - Блаженний Августин , який написав такі трактати “Сповідь”, “Про трійцю”, “Про град Божий”. В трактаті “Про град Божий” розкриваються всі філософсько-етичні погляди Августина, де Бог є центром філософського мислення. Августин заклав основи середньовічної етики. Він уявляв Бога як нескінченність, а світ – як продукт надприродної сили і творіння милості. Інтроспективна позиція переходить в персоналізм, Бог – це, перш за все, персона, сутністю якої є воля, цим самим філософія Августина відвертається від універсалізму стародавніх. Вона заснована на довір’ї до сил волі, віри, любові та милості. <br>Хома Аквінський - одним з найвидатніших представників зрілої схоластики, Аквінський намагався обґрунтувати основні принципи християнської теології, спираючись на навчання Аристотеля. Як і Арістотель, Хома розглядав розум як вищу серед людських здібностей, бачачи і в самій волі, перш за все її розумне визначення, яким він вважав здатність розрізняти добро і зло, філософ бачив у волі практичний розум, тобто розум, направлений на дію, а не на пізнання, що керує нашими вчинками, нашою життєвою поведінкою, а не теоретичною установкою і спогляданням. Вчення Хоми мало великий вплив в середні століття, римська церква офіційно визнала його. <br>Таким чином, в Середньовіччі, не дивлячись на ідеологічне панування одного світогляду, дослідження були достатньо багатобічними, насиченими, інтенсивними. Більш того основні компоненти сучасної моральної культури саме в той час. <br>Етика Нового Часу функціонувала в період глибоких змін в духовній, політичній, економічній сферах життя суспільства. Все важливішим стає розум, а також те, що раніше вважалося привілеєм Бога – відповідальність за моральний світогляд, визначення мети та значення людської життєдіяльності. <br>Головні риси етики Нового часу - емпіризм, раціоналізм, зведення етики до галузі природознавства, яка повинна мати справу з природним буттям людини, його потребами, прагненнями та інтересами. <br>Серед важливих досліджень того часу роботи Канта:“Основи метафізики моральності” (1785), “Критика практичного розуму” (1788), “Метафізика норм” (1797), “Про споконвічно зле в людській природі” (1792), “Про приказку “може бути це вірно в теорії, але не годиться для практики” (1793), “Релігія в межах тільки розуму” (1793). Кант вважав розуміння сутності моральності, яка регулює поведінку людини, однією з найважливіших задач філософії. Кантівська етична - вищий зразок етичного абсолютизму. Категоричний імператив - це звернене до кожної людини моральне веління, не залежне ні від яких конкретних умов місця, часу і обставин так само, як фундаментальні закони фізики, що управляють рухом тіл, не залежать від подібних умов. <br>До кінця XVIII століття завершився підготовчий етап в розвитку етичної думки. Найглибші філософи того часу Гоббс, Дідро, Гельвецій, Гольбах, Гегель, Кант усвідомили, що мораль не зводиться ні до релігії, ні до психології, ні до яких-небудь інших явищ культури, а має свої принципи, поняття, що грає важливу роль в житті особи і суспільства. <br>'''Етика сьогодні '''<br>Зодного боку сучасність призводить до релятивізації етики (нігілізм), а з іншого боку — до розширення поля «етичного»: поняття добра поширюється на взаємовідносини з природою та наукові експерименти (біоетика).<br>Внаслідок розквіту фемінізму етика отримала гендерне тлумачення,тобто замість абстрактної гуманності або людяності (критика яких досягла апогею в постмодерністській концепції «смерті людини») чесноти групуються по опозиції мужності та жіночості.<br>Альберт Швейцер висунув принцип благоговіння перед життям, що базується на етиці ненасильства Льва Толстого і Махатма Ганді.<br>Розроблена міжрелігійна етика Баха. <br>Набула популярності буддистсько-матеріалістична концепція Ціолковського з формулою рівноваги добра і зла у всесвіті, що має своїм корінням Зороастрійські погляди.<br>'''Етичні цінності '''поділяють на:<br>-головні людські цінності (більшою чи меншою мірою входять у всі етичні цінності) : цінність життя, сили, свідомості, діяльності, свободи волі, передбачення, страждання,цілеспрямованості;<br>-чесноти - справедливість, сміливість, доброта і співчуття, довіра і віра, самовладання, любов до ближнього, вірність і відданість, правдивість і щирість, скромність і смиренність, мудрість, цінність поводження з іншими);<br>-більш приватні етичні цінності - здатність дарувати іншим своє духовне надбання, любов, спрямована на ідеальну цінність чужої особистості, цінність особистості.<br><br>
| + | '''[[Image:Search Computer.jpg]]<metakeywords>Етика, уроки з етики, урок, клас, школа</metakeywords>Визначення терміну'''<br><br>'''Е́тика'''— наука, що вивчає мораль; норми поведінки, сукупність моральних правил певної суспільної чи професійної групи (наприклад, лікарська етика, етика державного службовця тощо).<br>З латинської мови термін «етика» ethica, від грец. ήυος перекладається як звичай. Етика –одна з найдавніших галузей людського знання. Вона є наука про мораль. Слова “етика”, “мораль”, “моральність” часто вживаються як синоніми. Проте в історії філософії та етики склалася традиція відрізнення цих понять. Терміни “мораль”, “моральність” означають певну сферу суспільного та особистого життя, а під “етикою” розуміють дослідження, вивчення моралі та її обґрунтовування. Таким чином, предметом вивчення етики є мораль чи моральність. <br>'''Історія виникнення''' етики<br>Етика зародилася в епоху становлення класового суспільства і розподілу праці, практично одночасно в Стародавній Греції, Індії, Китаї. Перші роздуми на етичні теми, що дійшли до нас, виникли в країнах Стародавнього Сходу у III - II тисячолітті до н.е. Перші етичні школи з’явилися в країнах Стародавнього Сходу ще в I тисячоліття до н.е. В історії виникнення етики як науки можна виділяють такі етапи: етичні учення Стародавнього Сходу, антична етика, середньовічна етика, етика Нового часу, сучасні етичні теорії. <br>[[Image:sokrat.jpg]] |
| - | <br> | + | |
| | + | Антична етика функціонувала у період античної культури, яка є класичним зразком гармонії людини і суспільства. Серед видатних діячів того часу - Сократ, Платон, Арістотель, Демокрит, Протагор, Перикл, Лікург, Солон, Критій, Софокл, Есхіл. Характерні ідеї того часу полягали у тому, що закони суспільного життя, закони культури встановлюються самими людьми з урахуванням їх інтересів. Без цієї принципової новини в духовній культурі становлення етики було б неможливим. <br>Новий спосіб життя вимагав нової людини, яка була б здатна усвідомити і визначити свої позиції в суспільстві, котра має достатньо умінь, аби аналізувати, мислити самостійно і має здібності вміло підносити свої знання, а також їх відстоювати. Це спричинило появу софістики – широкого просвітницького руху і філософсько-етичного учення, що обґрунтувало особисту незалежність людини в питаннях моралі і навколишньої дійсності.<br>Її історія ділиться на два періоди. Перший пов’язаний з діяльністю “старших софістів” (Протагор, Гиппій, Антифонт, Георгій), а другий - з діяльністю “молодших софістів” (Алкидам, Лікофрон, Фразімах). Як зазначають спеціалісти, вся історія софістики характеризується завзятими суперечками, як між самими софістами, як між ними і їх супротивниками – Сократом, сократиками, а потім і Платоном. Найпроблематичнішими питаннями були суспільство, держава і моральність, з одного боку, природа і пізнання з іншого, про все це – на фоні роздумів про людину. <br>Етика середньовіччя функціонувала у період глибокої кризи античній цивілізації спаду її основних цінностей й виникнення і розповсюдження середньовічно-християнської етики, згідно з якою людина створена як носій образу та подібності Бога. Але гріхопадіння, яке зробили перші людьми, зруйнувало богоподібність людини й наклали на неї пляму первородного гріху. Христос прийняв хресні муки та смерть, покутував людей й постраждав за весь рід людський. Так, християнство підкреслює очисну роль страждання, будь-якого обмеження людиною своїх бажань і пристрастей: ”приймаючи свій хрест", людина може переборювати зло в собі самому і в навколишньому світі. Таким чином самим людина не лише виконує Божі заповіді, а сама перетворюється і скоює сходження до Бога, стає до нього ближче. Це і є призначення християнина, його виправдання жертовної смерті Христа. З цим поглядом на людину зв’язано характерне тільки для християнства поняття “таїнства” – особливої культової дії, покликаної реально ввести божественне в життя людини. Це, перш за все – хрещення, причащання , сповідь (покаяння). <br>Центральним в світогляді середньовічно-християнської етики став ідеал мученика.<br>Визначну роль відіграло вчення Блаженного Августина (354-430). До основних його трактатів слід віднести: “Сповідь”, “Про трійцю”, “Про град Божий”. Інша важлива персона цього часу - Блаженний Августин , який написав такі трактати “Сповідь”, “Про трійцю”, “Про град Божий”. В трактаті “Про град Божий” розкриваються всі філософсько-етичні погляди Августина, де Бог є центром філософського мислення. Августин заклав основи середньовічної етики. Він уявляв Бога як нескінченність, а світ – як продукт надприродної сили і творіння милості. Інтроспективна позиція переходить в персоналізм, Бог – це, перш за все, персона, сутністю якої є воля, цим самим філософія Августина відвертається від універсалізму стародавніх. Вона заснована на довір’ї до сил волі, віри, любові та милості. <br>Хома Аквінський - одним з найвидатніших представників зрілої схоластики, Аквінський намагався обґрунтувати основні принципи християнської теології, спираючись на навчання Аристотеля. Як і Арістотель, Хома розглядав розум як вищу серед людських здібностей, бачачи і в самій волі, перш за все її розумне визначення, яким він вважав здатність розрізняти добро і зло, філософ бачив у волі практичний розум, тобто розум, направлений на дію, а не на пізнання, що керує нашими вчинками, нашою життєвою поведінкою, а не теоретичною установкою і спогляданням. Вчення Хоми мало великий вплив в середні століття, римська церква офіційно визнала його. <br>Таким чином, в Середньовіччі, не дивлячись на ідеологічне панування одного світогляду, дослідження були достатньо багатобічними, насиченими, інтенсивними. Більш того основні компоненти сучасної моральної культури саме в той час. <br>Етика Нового Часу функціонувала в період глибоких змін в духовній, політичній, економічній сферах життя суспільства. Все важливішим стає розум, а також те, що раніше вважалося привілеєм Бога – відповідальність за моральний світогляд, визначення мети та значення людської життєдіяльності. <br>Головні риси етики Нового часу - емпіризм, раціоналізм, зведення етики до галузі природознавства, яка повинна мати справу з природним буттям людини, його потребами, прагненнями та інтересами. <br>Серед важливих досліджень того часу роботи Канта:“Основи метафізики моральності” (1785), “Критика практичного розуму” (1788), “Метафізика норм” (1797), “Про споконвічно зле в людській природі” (1792), “Про приказку “може бути це вірно в теорії, але не годиться для практики” (1793), “Релігія в межах тільки розуму” (1793). Кант вважав розуміння сутності моральності, яка регулює поведінку людини, однією з найважливіших задач філософії. Кантівська етична - вищий зразок етичного абсолютизму. Категоричний імператив - це звернене до кожної людини моральне веління, не залежне ні від яких конкретних умов місця, часу і обставин так само, як фундаментальні закони фізики, що управляють рухом тіл, не залежать від подібних умов. <br>До кінця XVIII століття завершився підготовчий етап в розвитку етичної думки. Найглибші філософи того часу Гоббс, Дідро, Гельвецій, Гольбах, Гегель, Кант усвідомили, що мораль не зводиться ні до релігії, ні до психології, ні до яких-небудь інших явищ культури, а має свої принципи, поняття, що грає важливу роль в житті особи і суспільства. <br>'''Етика сьогодні '''<br>Зодного боку сучасність призводить до релятивізації етики (нігілізм), а з іншого боку — до розширення поля «етичного»: поняття добра поширюється на взаємовідносини з природою та наукові експерименти (біоетика).<br>Внаслідок розквіту фемінізму етика отримала гендерне тлумачення,тобто замість абстрактної гуманності або людяності (критика яких досягла апогею в постмодерністській концепції «смерті людини») чесноти групуються по опозиції мужності та жіночості.<br>Альберт Швейцер висунув принцип благоговіння перед життям, що базується на етиці ненасильства Льва Толстого і Махатма Ганді.<br>Розроблена міжрелігійна етика Баха. <br>Набула популярності буддистсько-матеріалістична концепція Ціолковського з формулою рівноваги добра і зла у всесвіті, що має своїм корінням Зороастрійські погляди.<br>'''Етичні цінності '''поділяють на:<br>-головні людські цінності (більшою чи меншою мірою входять у всі етичні цінності) : цінність життя, сили, свідомості, діяльності, свободи волі, передбачення, страждання,цілеспрямованості;<br>-чесноти - справедливість, сміливість, доброта і співчуття, довіра і віра, самовладання, любов до ближнього, вірність і відданість, правдивість і щирість, скромність і смиренність, мудрість, цінність поводження з іншими);<br>-більш приватні етичні цінності - здатність дарувати іншим своє духовне надбання, любов, спрямована на ідеальну цінність чужої особистості, цінність особистості.<br><br> <br> |
| | | | |
| | <br> <sub>Конспекти уроків: [[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|'''Етика''']], християнська етика, ділова етика, етика спілкування, реферат етика, етика ділового спілкування, етика скачать, предмет етики, етика підручник, реферати з етики, розробки уроків з етики, етика в школі, основи етики, курс етики, [[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|'''урок етики''']]</sub><br> | | <br> <sub>Конспекти уроків: [[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|'''Етика''']], християнська етика, ділова етика, етика спілкування, реферат етика, етика ділового спілкування, етика скачать, предмет етики, етика підручник, реферати з етики, розробки уроків з етики, етика в школі, основи етики, курс етики, [[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|'''урок етики''']]</sub><br> |
Версия 13:49, 8 февраля 2011
Гіпермаркет Знань>>Етика
 Визначення терміну
Е́тика— наука, що вивчає мораль; норми поведінки, сукупність моральних правил певної суспільної чи професійної групи (наприклад, лікарська етика, етика державного службовця тощо).
З латинської мови термін «етика» ethica, від грец. ήυος перекладається як звичай. Етика –одна з найдавніших галузей людського знання. Вона є наука про мораль. Слова “етика”, “мораль”, “моральність” часто вживаються як синоніми. Проте в історії філософії та етики склалася традиція відрізнення цих понять. Терміни “мораль”, “моральність” означають певну сферу суспільного та особистого життя, а під “етикою” розуміють дослідження, вивчення моралі та її обґрунтовування. Таким чином, предметом вивчення етики є мораль чи моральність.
Історія виникнення етики
Етика зародилася в епоху становлення класового суспільства і розподілу праці, практично одночасно в Стародавній Греції, Індії, Китаї. Перші роздуми на етичні теми, що дійшли до нас, виникли в країнах Стародавнього Сходу у III - II тисячолітті до н.е. Перші етичні школи з’явилися в країнах Стародавнього Сходу ще в I тисячоліття до н.е. В історії виникнення етики як науки можна виділяють такі етапи: етичні учення Стародавнього Сходу, антична етика, середньовічна етика, етика Нового часу, сучасні етичні теорії.
Антична етика функціонувала у період античної культури, яка є класичним зразком гармонії людини і суспільства. Серед видатних діячів того часу - Сократ, Платон, Арістотель, Демокрит, Протагор, Перикл, Лікург, Солон, Критій, Софокл, Есхіл. Характерні ідеї того часу полягали у тому, що закони суспільного життя, закони культури встановлюються самими людьми з урахуванням їх інтересів. Без цієї принципової новини в духовній культурі становлення етики було б неможливим.
Новий спосіб життя вимагав нової людини, яка була б здатна усвідомити і визначити свої позиції в суспільстві, котра має достатньо умінь, аби аналізувати, мислити самостійно і має здібності вміло підносити свої знання, а також їх відстоювати. Це спричинило появу софістики – широкого просвітницького руху і філософсько-етичного учення, що обґрунтувало особисту незалежність людини в питаннях моралі і навколишньої дійсності.
Її історія ділиться на два періоди. Перший пов’язаний з діяльністю “старших софістів” (Протагор, Гиппій, Антифонт, Георгій), а другий - з діяльністю “молодших софістів” (Алкидам, Лікофрон, Фразімах). Як зазначають спеціалісти, вся історія софістики характеризується завзятими суперечками, як між самими софістами, як між ними і їх супротивниками – Сократом, сократиками, а потім і Платоном. Найпроблематичнішими питаннями були суспільство, держава і моральність, з одного боку, природа і пізнання з іншого, про все це – на фоні роздумів про людину.
Етика середньовіччя функціонувала у період глибокої кризи античній цивілізації спаду її основних цінностей й виникнення і розповсюдження середньовічно-християнської етики, згідно з якою людина створена як носій образу та подібності Бога. Але гріхопадіння, яке зробили перші людьми, зруйнувало богоподібність людини й наклали на неї пляму первородного гріху. Христос прийняв хресні муки та смерть, покутував людей й постраждав за весь рід людський. Так, християнство підкреслює очисну роль страждання, будь-якого обмеження людиною своїх бажань і пристрастей: ”приймаючи свій хрест", людина може переборювати зло в собі самому і в навколишньому світі. Таким чином самим людина не лише виконує Божі заповіді, а сама перетворюється і скоює сходження до Бога, стає до нього ближче. Це і є призначення християнина, його виправдання жертовної смерті Христа. З цим поглядом на людину зв’язано характерне тільки для християнства поняття “таїнства” – особливої культової дії, покликаної реально ввести божественне в життя людини. Це, перш за все – хрещення, причащання , сповідь (покаяння).
Центральним в світогляді середньовічно-християнської етики став ідеал мученика.
Визначну роль відіграло вчення Блаженного Августина (354-430). До основних його трактатів слід віднести: “Сповідь”, “Про трійцю”, “Про град Божий”. Інша важлива персона цього часу - Блаженний Августин , який написав такі трактати “Сповідь”, “Про трійцю”, “Про град Божий”. В трактаті “Про град Божий” розкриваються всі філософсько-етичні погляди Августина, де Бог є центром філософського мислення. Августин заклав основи середньовічної етики. Він уявляв Бога як нескінченність, а світ – як продукт надприродної сили і творіння милості. Інтроспективна позиція переходить в персоналізм, Бог – це, перш за все, персона, сутністю якої є воля, цим самим філософія Августина відвертається від універсалізму стародавніх. Вона заснована на довір’ї до сил волі, віри, любові та милості.
Хома Аквінський - одним з найвидатніших представників зрілої схоластики, Аквінський намагався обґрунтувати основні принципи християнської теології, спираючись на навчання Аристотеля. Як і Арістотель, Хома розглядав розум як вищу серед людських здібностей, бачачи і в самій волі, перш за все її розумне визначення, яким він вважав здатність розрізняти добро і зло, філософ бачив у волі практичний розум, тобто розум, направлений на дію, а не на пізнання, що керує нашими вчинками, нашою життєвою поведінкою, а не теоретичною установкою і спогляданням. Вчення Хоми мало великий вплив в середні століття, римська церква офіційно визнала його.
Таким чином, в Середньовіччі, не дивлячись на ідеологічне панування одного світогляду, дослідження були достатньо багатобічними, насиченими, інтенсивними. Більш того основні компоненти сучасної моральної культури саме в той час.
Етика Нового Часу функціонувала в період глибоких змін в духовній, політичній, економічній сферах життя суспільства. Все важливішим стає розум, а також те, що раніше вважалося привілеєм Бога – відповідальність за моральний світогляд, визначення мети та значення людської життєдіяльності.
Головні риси етики Нового часу - емпіризм, раціоналізм, зведення етики до галузі природознавства, яка повинна мати справу з природним буттям людини, його потребами, прагненнями та інтересами.
Серед важливих досліджень того часу роботи Канта:“Основи метафізики моральності” (1785), “Критика практичного розуму” (1788), “Метафізика норм” (1797), “Про споконвічно зле в людській природі” (1792), “Про приказку “може бути це вірно в теорії, але не годиться для практики” (1793), “Релігія в межах тільки розуму” (1793). Кант вважав розуміння сутності моральності, яка регулює поведінку людини, однією з найважливіших задач філософії. Кантівська етична - вищий зразок етичного абсолютизму. Категоричний імператив - це звернене до кожної людини моральне веління, не залежне ні від яких конкретних умов місця, часу і обставин так само, як фундаментальні закони фізики, що управляють рухом тіл, не залежать від подібних умов.
До кінця XVIII століття завершився підготовчий етап в розвитку етичної думки. Найглибші філософи того часу Гоббс, Дідро, Гельвецій, Гольбах, Гегель, Кант усвідомили, що мораль не зводиться ні до релігії, ні до психології, ні до яких-небудь інших явищ культури, а має свої принципи, поняття, що грає важливу роль в житті особи і суспільства.
Етика сьогодні
Зодного боку сучасність призводить до релятивізації етики (нігілізм), а з іншого боку — до розширення поля «етичного»: поняття добра поширюється на взаємовідносини з природою та наукові експерименти (біоетика).
Внаслідок розквіту фемінізму етика отримала гендерне тлумачення,тобто замість абстрактної гуманності або людяності (критика яких досягла апогею в постмодерністській концепції «смерті людини») чесноти групуються по опозиції мужності та жіночості.
Альберт Швейцер висунув принцип благоговіння перед життям, що базується на етиці ненасильства Льва Толстого і Махатма Ганді.
Розроблена міжрелігійна етика Баха.
Набула популярності буддистсько-матеріалістична концепція Ціолковського з формулою рівноваги добра і зла у всесвіті, що має своїм корінням Зороастрійські погляди.
Етичні цінності поділяють на:
-головні людські цінності (більшою чи меншою мірою входять у всі етичні цінності) : цінність життя, сили, свідомості, діяльності, свободи волі, передбачення, страждання,цілеспрямованості;
-чесноти - справедливість, сміливість, доброта і співчуття, довіра і віра, самовладання, любов до ближнього, вірність і відданість, правдивість і щирість, скромність і смиренність, мудрість, цінність поводження з іншими);
-більш приватні етичні цінності - здатність дарувати іншим своє духовне надбання, любов, спрямована на ідеальну цінність чужої особистості, цінність особистості.
Конспекти уроків: Етика, християнська етика, ділова етика, етика спілкування, реферат етика, етика ділового спілкування, етика скачать, предмет етики, етика підручник, реферати з етики, розробки уроків з етики, етика в школі, основи етики, курс етики, урок етики
Найбільша бібліотекарефератів з етики, домашні завдання, ГДЗз етики, відповіді на тести,все для вчителя та школярамна допомогу у підготовці до домашньої роботи, глибоке вивчення етики, тести з етики.
Уроки етики, програми з етики, етика реферати, тести та готові домашні завдання, курс етики, підручники з етики, етика в школі, розробки уроків з етики, планування з предметуетика.
Онлайн бібліотека з підручниками та книгами з географії на скачку безкоштовно, етика онлайн, етика тексти, календарно-тематичне планування з етики, шкільний календарний план, ЗНО,тести
Збірка конспектівуроків з етики, тестиз різних предметів для підготовки до ЗНО. Школа онлайн, етика онлайн, вивчення етики, книги та підручники етики,підготовка до уроків.
Бібліотека літературиз етики, уроки етики, конспекти уроків з етики, підручник з етики, готові домашні завдання, курс етики онлайн, тестування з предметів.
Онлайн бібліотека з підручниками та книгами з етики, підручники з етики на скачку безкоштовно, етика онлайн, етики тести, календарно-тематичне плануванняз етики, уроки етики, етика онлайн, розробки уроків з етики, книги з етики,етика в школі,ЗНО та ГДЗ
|
