Версия 14:33, 11 февраля 2011

Гіпермаркет Знань>>Німецька мова

Німецька мова— мова, яка належить до германської групи мов, індоєвропейської сім'ї мов, є державною мовою в Федеративній Республіці Німеччина, Австрії, Швейцарії, Ліхтенштейні, Люксембурзі та Бельгії.

Німецька мова є однією з найвідоміших та найпопулярніших мов у світі, після англійської вона є найпоширенішою по кількості наукових праць, художніх творів та публіцистичних текстів. У другій половині ХІХ ст. — на початку ХХ ст. німецька мова була чи не найпопулярнішою мовою вчених.

Історія німецької мови

У німецькому мовному ареалі протягом усього середньовіччя панувала територіальна роздробленість політичних структур. Тиким чином , це сприяло паралельному розвитку великого числа різних діалектів німецької. Важливі регіональні особливості вживання мови ускладнювали процес створення культурної цілісності і спонукали поетів початку XIII-го століття ухилятися діалектних форм з метою розширення кола потенційних читачів, що розглядається першою спробою створення загальнонімецької мови. Виділяють такі періоди:

• 750 - 1050 рр. : давньоверхньонімецька мова Althochdeutsch

• 1050 - 1350 рр.: середньоверхньонімецька мова Mittelhochdeutsch

• 1350 - 1650 рр.: ранньоверхньонімецька мова Frühneuhochdeutsch

• З 1650 до цього часу: нововерхньонімецька мова, сучасна німецька мова Neuhochdeutsch

Німецький алфавіт: A [´a:]      B [be:]         C [tse:]           D [de:]              E [’e:]           F [’*f]       G [ge:]           H [ha:]          I [’i:]          J [j1t]         K [ka:]

                                      L [’*l]        M [’*m]        N [’*n]            O [’o:]               P [pe:]          Q [ku:]       R [’*r:]          S [’*s]          ß [’*s´ts*t]  T [te:]      U [’u:]

                                    V [fa)o]     W [ve:]          X [’ks]                  Y [’ypsil1n]              Z [ts*t]

В 1781 році вийшов перший великий словник німецької мови, виданий Йоганном Крістофом Аделунгом . В 1852 Брати Грімм почали створення великого Словника німецької мови (Deutsches Wörterbuch ), який був завершений лише в 1961. Німецький правопис сформувався протягом XIX століття. Значного прориву у створенні спільного правопису було досягнуто в 1880 завдяки Конраду Дудену, який випустив «Орфографічний словник німецької мови». В 1901 цей словник був у дещо зміненій формі засвідчено основою німецького офіційного правопису.

Наприкінці XX століття керівники німецькомовних країн - ФРН, Австрії, Швейцарії та Ліхтенштейна, а також представники Італії, Румунії та Угорщини прийняли рішення про проведення реформи німецької орфографії. Її планували закінчити в серпні 2005.

В 1999 Німеччина перейшла на нову орфографію, але вже через рік повернулася до звичного правопису. Згідно з опитуваннями, лише 38% населення ФРН знайомі з новими правилами, що призвело до надзвичайної плутанини. Самі чиновники також порушують нові правила, навіть в офіційних документах. Ця проблема стала предметом внутрішньопартійної боротьби. З 1 серпня 2007 набув чинності остаточний варіант закону про реформу німецького правопису, який спростив письмову мову. Нові правила пунктуації й орфографії є обов'язковими для всіх без винятку державних установ і установ системи освіти. Реформа відмінила 87 з 212 правил орфографії. Окремі слова, що писалися з великої літери, повинні тепер писатися з малої й навпаки. Замість 52 правил пунктуації залишилося лише 12. 1 липня 1996 у Відні було прийнято рішення про реформу письмової німецької мови під час зустрічі міністрів культури німецькомовних країн. На розробку оновлених правил експерти витратили більше десяти років.

Офіційною німецька мова є в Німеччині (близько 80 млн носіїв), Австрії (7,5 млн носіїв), Ліхтенштейні, як одна з офіційних мов: у Італії (на рівні регіону Південний Тіроль, поряд з італійською), Люксембурзі , Бельгії, Швейцарії .