|
|
Строка 1: |
Строка 1: |
| '''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Українська література|Українська література]]>>[[Українська література 3 клас|Українська література 3 клас]]>>Українська література: «Ловись, рибко!» Я. Стельмах '''<metakeywords>українська література, 3 клас, урок, урок на тему, Ловись рибко Я. Стельмах </metakeywords> | | '''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Українська література|Українська література]]>>[[Українська література 3 клас|Українська література 3 клас]]>>Українська література: «Ловись, рибко!» Я. Стельмах '''<metakeywords>українська література, 3 клас, урок, урок на тему, Ловись рибко Я. Стельмах </metakeywords> |
| + | |
| | | |
| ЯРОСЛАВ СТЕЛЬМАХ (1949-2001)<br><br>Ярослав Стельмах народився в Києві у сім'ї видатного українського письменника Михайла Стельмаха. З дитинства захоплювався книжками, любив театр. Його повісті, п'єси, оповідання добре відомі дітям. Герої творів — твої сучасники, допитливі хлопчики й дівчатка.<br><br>Читаючи, зверни увагу, що в оповіданнях багато діалогів. Вони допомагають виразніше уявити дійових осіб, їх ставлення один до одного та до описуваних подій.<br><br>ЛОВИСЬ, РИБКО!<br><br>(Уривок з повісті «Найкращий намет»)<br>Не минуло й тижня, як у таборі проводився конкурс пісні, а вже на дверях їдальні висіло оголошення:<br><br>Увага!<br><br>Завтра після сніданку відбудеться змагання на звання кращого рибалки табору. Запис у Сергія Анатолійовича.<br>Митькові це оголошення дуже сподобалось. Він аж підстрибнув од радості.<br><br>— Оце я розумію,— каже.— На кращого рибалку табору! От де себе можна проявити!<br>— А ти збираєшся взяти участь?<br>— Аякже! Я змалечку рибалю. І так, і на мормйшку, і на донку, і на спінінг! Так що як хто й отримає перше місце, то тільки я.<br>тільки я тебе щось жодного разу з вудкою не бачив.<br>— Тому що я рибу вудити рано-рано ходжу. Аж ніч іще. Навіть вечір.<br>— Тоді, звичайно. Але...<br><br>Але тут із дверей вискочила Ірина Василівна й затягла нас у їдальню.<br><br>— Коли ви вже слухатись будете! — каже.— Усі вже їдять давно.<br>— А вудочки де брать? — ми в неї питаємо.<br>— Та в Сергія ж Анатолійовича.<br>Сергій Анатолійович сидить у будиночку, де складено весь спортивний інвентар*- Нас побачив — посмутнішав трохи:<br>— Вам що?<br>— Нам вудочки.<br>— Ех, а я сподівався, що хоч там вас не буде. Вибрали ми вудочки, крокуємо до свого намету,<br>а навстріч Славко. І знову ж заскиглив:<br>— Ну от... Ви вже, а я ще ні... І не скаже ніхто... Товариші називається... Ну й люди...<br>— Ти про що це?<br>— Про вудочки. Ви вже взяли...<br>— І ти теж ловитимеш?<br>— А що, я гірший? Що, тільки вам можна? Я теж хочу!<br>— Ой, держіть мене втрьох! — Митько сміється.— Мало тобі призу за пісню? Ще й за рибу хочеш? Та ти ж вудлище в руках не втримаєш! Вийди краще на берег та гами свої на акордеоні заграй — зразу вся риба догори животами спливе.<br>— От я скажу, які ви...— запхикав Славко й пішов геть.<br><br>Ми поклали вудки в наметі, виходимо, аж тут і акордеоніст наш повертається. Глянув я на його вудку... Здоровенна! Грузило як кулак, гачок — хоч акули лови.<br>— І довго ти її обирав, таку? — питаю.<br>— Ні,— відповідає,— в одну секунду. Оце тільки єдина й лишилась.<br>— Зрозуміло,— Митько докидає.— Тепер усьому табору риби вистачить на тиждень.<br>— Ну чого ви до хлопця причепилися? — Тут Наталка підбігає.— Не слухай їх, Славку, це вони од заздрощів.<br>— Звичайно, од заздрощів,— Митько їй.— Та з таким приладдям прямісінька дорога на Тихий океан. Він акул грузилом по голові бив би, а потім гачком оцим витягав.<br>Славко насупився.<br>— Я,— каже,— тебе зараз по голові грузилом, якщо не відчепишся.<br>Він засунув вудку під ліжко й подався копати черви.<br><br> Десь так надвечір одзиває мене Митько й каже: | | ЯРОСЛАВ СТЕЛЬМАХ (1949-2001)<br><br>Ярослав Стельмах народився в Києві у сім'ї видатного українського письменника Михайла Стельмаха. З дитинства захоплювався книжками, любив театр. Його повісті, п'єси, оповідання добре відомі дітям. Герої творів — твої сучасники, допитливі хлопчики й дівчатка.<br><br>Читаючи, зверни увагу, що в оповіданнях багато діалогів. Вони допомагають виразніше уявити дійових осіб, їх ставлення один до одного та до описуваних подій.<br><br>ЛОВИСЬ, РИБКО!<br><br>(Уривок з повісті «Найкращий намет»)<br>Не минуло й тижня, як у таборі проводився конкурс пісні, а вже на дверях їдальні висіло оголошення:<br><br>Увага!<br><br>Завтра після сніданку відбудеться змагання на звання кращого рибалки табору. Запис у Сергія Анатолійовича.<br>Митькові це оголошення дуже сподобалось. Він аж підстрибнув од радості.<br><br>— Оце я розумію,— каже.— На кращого рибалку табору! От де себе можна проявити!<br>— А ти збираєшся взяти участь?<br>— Аякже! Я змалечку рибалю. І так, і на мормйшку, і на донку, і на спінінг! Так що як хто й отримає перше місце, то тільки я.<br>тільки я тебе щось жодного разу з вудкою не бачив.<br>— Тому що я рибу вудити рано-рано ходжу. Аж ніч іще. Навіть вечір.<br>— Тоді, звичайно. Але...<br><br>Але тут із дверей вискочила Ірина Василівна й затягла нас у їдальню.<br><br>— Коли ви вже слухатись будете! — каже.— Усі вже їдять давно.<br>— А вудочки де брать? — ми в неї питаємо.<br>— Та в Сергія ж Анатолійовича.<br>Сергій Анатолійович сидить у будиночку, де складено весь спортивний інвентар*- Нас побачив — посмутнішав трохи:<br>— Вам що?<br>— Нам вудочки.<br>— Ех, а я сподівався, що хоч там вас не буде. Вибрали ми вудочки, крокуємо до свого намету,<br>а навстріч Славко. І знову ж заскиглив:<br>— Ну от... Ви вже, а я ще ні... І не скаже ніхто... Товариші називається... Ну й люди...<br>— Ти про що це?<br>— Про вудочки. Ви вже взяли...<br>— І ти теж ловитимеш?<br>— А що, я гірший? Що, тільки вам можна? Я теж хочу!<br>— Ой, держіть мене втрьох! — Митько сміється.— Мало тобі призу за пісню? Ще й за рибу хочеш? Та ти ж вудлище в руках не втримаєш! Вийди краще на берег та гами свої на акордеоні заграй — зразу вся риба догори животами спливе.<br>— От я скажу, які ви...— запхикав Славко й пішов геть.<br><br>Ми поклали вудки в наметі, виходимо, аж тут і акордеоніст наш повертається. Глянув я на його вудку... Здоровенна! Грузило як кулак, гачок — хоч акули лови.<br>— І довго ти її обирав, таку? — питаю.<br>— Ні,— відповідає,— в одну секунду. Оце тільки єдина й лишилась.<br>— Зрозуміло,— Митько докидає.— Тепер усьому табору риби вистачить на тиждень.<br>— Ну чого ви до хлопця причепилися? — Тут Наталка підбігає.— Не слухай їх, Славку, це вони од заздрощів.<br>— Звичайно, од заздрощів,— Митько їй.— Та з таким приладдям прямісінька дорога на Тихий океан. Він акул грузилом по голові бив би, а потім гачком оцим витягав.<br>Славко насупився.<br>— Я,— каже,— тебе зараз по голові грузилом, якщо не відчепишся.<br>Він засунув вудку під ліжко й подався копати черви.<br><br> Десь так надвечір одзиває мене Митько й каже: |
| + | |
| | | |
| — Слухай, я таке придумав! Ніколи не здогадаєшся. І ніхто не здогадається. От казанок варить*! Аж не віриться іноді, що людина таке може придумати!<br> — Цікаво!<br> — Правда, правда. Іноді аж сам дивуюсь — і звідки я такий розумний?<br> — Та говори вже швидше, що ти базікаєш!<br> — Слухай,— повторив Митько.— Сьогодні, після вечері, але до відбою, ми підемо на річку, виберемо на березі зручненьке місце, з якого завтра ловитимемо, і кинемо у воду приманку. За ніч на нашу приманку назбирається сила-силенна риби, і взавтра, на змаганні, ми з цього місця наловимо стільки, що нікому й не снилось. Ну і, звісно, станемо чемпіонами табору.<br> — Ух ти! — кажу.— От молодець!<br> — А ти ж думав! <br><br>Після вечері ми набрали в їдальні повні кишені хліба, і потім Митько довго розминав його з глиною в десь роздобутій мисці.<br>— Це,— каже,— приманка буде, бо інакше хліб течією знесе, а так глина його триматиме на одному місці.<br>Уже добряче стемніло, і ми заспішили до річки, щоб повернутися до відбою.<br><br>Тільки-но ступили на лісову стежку, як навстріч нам дві постаті. Ми ледь устигли відскочити за кущі. Чуємо:<br>— За ніч рибка й збереться там, де ми макухи накидали, а вранці й на голі гачки кидатиметься. Так що будь певен — ми більше за всіх наловимо!<br>— Ти бач!?— здивувався Митько.— Це ж Вітька з Вовкою. Навіть макухи десь дістали. Розумники!<br>— Значить, і вони те ж саме, що й ти, придумали?<br>— Ти ж чув...<br>Наближаємось до берега і ще здалеку чуємо: шу-бовсь, шубовсь! — у воду. І якась тінь над річкою.<br>— Ну й ну! — кажу.— Іще хтось приманку кидає.<br>— Бачу! — Митько у відповідь.— Ну й народ!<br>Вибрали ми зручненьке місце, закинули нашу глину з хлібом і назад гайнули, але ж не самою стежкою, а вздовж неї, лісом. Дорогою нам іще двоє стрілися.<br>— І ці туди ж! — Друг мій каже.— Друзі називається!<br>А хвилин за тридцять після відбою, як усі поснули, чую — Генка заворушився, з ліжка встає. Взув сандалі, понишпорив у тумбочці — і ходу з намету. Митько теж підхопився і за ним слідом. За якийсь час повертається.<br>— І Генка до річки побіг, — От би не подумав!<br>— Що ж то завтра буде, Митю,— я шепчу.— Усі, виявляється, такі розумні, як і ти!<br>— Розумні! Безсовісні, а не розумні! Обманщики! Він іще довго щось бурмотів, лаючи всяких там<br>пройдисвітів*, які різними хитрощами намагаються посісти перше місце. Потім затих, мабуть, заснув. Я ще трохи полежав, а тоді заснув теж.<br><br> | | — Слухай, я таке придумав! Ніколи не здогадаєшся. І ніхто не здогадається. От казанок варить*! Аж не віриться іноді, що людина таке може придумати!<br> — Цікаво!<br> — Правда, правда. Іноді аж сам дивуюсь — і звідки я такий розумний?<br> — Та говори вже швидше, що ти базікаєш!<br> — Слухай,— повторив Митько.— Сьогодні, після вечері, але до відбою, ми підемо на річку, виберемо на березі зручненьке місце, з якого завтра ловитимемо, і кинемо у воду приманку. За ніч на нашу приманку назбирається сила-силенна риби, і взавтра, на змаганні, ми з цього місця наловимо стільки, що нікому й не снилось. Ну і, звісно, станемо чемпіонами табору.<br> — Ух ти! — кажу.— От молодець!<br> — А ти ж думав! <br><br>Після вечері ми набрали в їдальні повні кишені хліба, і потім Митько довго розминав його з глиною в десь роздобутій мисці.<br>— Це,— каже,— приманка буде, бо інакше хліб течією знесе, а так глина його триматиме на одному місці.<br>Уже добряче стемніло, і ми заспішили до річки, щоб повернутися до відбою.<br><br>Тільки-но ступили на лісову стежку, як навстріч нам дві постаті. Ми ледь устигли відскочити за кущі. Чуємо:<br>— За ніч рибка й збереться там, де ми макухи накидали, а вранці й на голі гачки кидатиметься. Так що будь певен — ми більше за всіх наловимо!<br>— Ти бач!?— здивувався Митько.— Це ж Вітька з Вовкою. Навіть макухи десь дістали. Розумники!<br>— Значить, і вони те ж саме, що й ти, придумали?<br>— Ти ж чув...<br>Наближаємось до берега і ще здалеку чуємо: шу-бовсь, шубовсь! — у воду. І якась тінь над річкою.<br>— Ну й ну! — кажу.— Іще хтось приманку кидає.<br>— Бачу! — Митько у відповідь.— Ну й народ!<br>Вибрали ми зручненьке місце, закинули нашу глину з хлібом і назад гайнули, але ж не самою стежкою, а вздовж неї, лісом. Дорогою нам іще двоє стрілися.<br>— І ці туди ж! — Друг мій каже.— Друзі називається!<br>А хвилин за тридцять після відбою, як усі поснули, чую — Генка заворушився, з ліжка встає. Взув сандалі, понишпорив у тумбочці — і ходу з намету. Митько теж підхопився і за ним слідом. За якийсь час повертається.<br>— І Генка до річки побіг, — От би не подумав!<br>— Що ж то завтра буде, Митю,— я шепчу.— Усі, виявляється, такі розумні, як і ти!<br>— Розумні! Безсовісні, а не розумні! Обманщики! Він іще довго щось бурмотів, лаючи всяких там<br>пройдисвітів*, які різними хитрощами намагаються посісти перше місце. Потім затих, мабуть, заснув. Я ще трохи полежав, а тоді заснув теж.<br><br> |
| + | |
| | | |
| ---- | | ---- |
| | | |
| Інвентар — тут: приладдя.<br>Казанок варить — тут: розумна голова.<br>Пройдисвіт — хитра, здатна на нечесні вчинки людина.<br> | | Інвентар — тут: приладдя.<br>Казанок варить — тут: розумна голова.<br>Пройдисвіт — хитра, здатна на нечесні вчинки людина.<br> |
| + | |
| | | |
| ---- | | ---- |
| | | |
| ''Попрацюйте разом!''<br>Чи зрозуміли ви, де і коли відбуваються події?<br>Назвіть дійових осіб оповідання. Хто вони? Від чийого імені ведеться розповідь?<br>Чому Митькові дуже сподобалось оголошення? Підготуйтесь до читання в особах першої частини оповідання. Знайдіть у тексті слова, які підказують інтонацію і темп читання.<br>Позмагайтеся, хто швидше знайде абзаци з такими висловами: посмутнішав трохи; сила-силенна риби; Генка заворушився.<br> <br> * * *<br>А назавтра, по сніданку, вишикувалися ми всі, учасники змагання, й подалися на річку. Попереду Сергій Анатолійович із відром, а ззаду Славко з акодеоном своїм у футлярі теліжиться*.<br>— Ти навіщо акордеон тягнеш? — його питаю.<br>— А це тільки футляр!<br><br>— Він у футляр рибу складатиме,— Вітька сміється.— Усе-таки більше влізе, ніж у відро.<br>Тільки-но завидніла попереду вода, як народ щодуху кинувся вперед — займати свої здобрені приманкою місця. За мить кожен сидів на власному місці, мов усе життя лише з нього й ловив.<br>А Юрко з Вітькою ледь не побилися.<br>— Це,— обоє кричать,— моє місце!<br>— То ж вони обидва тут рибу вчора приманювали,— хихотів Митько.<br>Лиш один Славко ходив, мов сирітка, уздовж берега, але його звідусіль гнали.<br>Зрештою хлопець знайшов якусь місцинку побдаль, приготував вудку і вмостився на футлярі.<br>— На землі,— каже,— сидіти — застудитись можна. А на футлярі — ніколи! І ноги не заболять.<br>Аж тепер ми зрозуміли, нащо він його на річку тягнув.<br><br>Підійшов і Сергій Анатолійович.<br>— Ач, як вам не терпиться,— каже.— Змагання триватимуть дві години, бо о дванадцятій у таборі читатимуть лекцію на міжнародну тему. Приготувались! — він подивився на годинник.— Почали!<br>— Ну, тримайся! — поплював на гачок Митько й закинув вудку.— Тепер устигай витягати!<br>Проте, як виявилося, триматися було не так уже й потрібно. Навіть зовсім ні до чого було триматися, бо ми просиділи хвилин із сорок, і за цей час ні в кого й разу не клюнуло.<br>— Що ж це таке? — занепокоївся зрештою Митько.— Нічого не розумію!<br>Він іще почекав, а тоді почав бігати від одного рибалки до другого й питати:<br>— Ну як, клює? А в тебе?<br>Навіть до Славка підбігав. Але той сидів на своєму футлярі, дивився непорушно на поплавець і повторював:<br>— Ловись, рибко, велика й маленька! Ловись, рибко, велика й маленька!<br>— Ти краще за своїм поплавцем слідкуй,— порадив Митькові Сергій Анатолійович.— А то тільки людям заважаєш.<br><br>Митько посидів трохи над своєю вудочкою, а тоді знову став бігати й питати:<br>— Ну як, клює? Га? А в тебе?<br>Отак він бігав і питав, аж поки не зачепив ногою нашу коробочку з горохом, і вона булькнула у воду.<br>— Ех ти ж, розтелепа! — розсердився я.—Добігавсь! Із тобою рибу лише полохати, а не ловити! Що тепер на гачок насаджувати!<br>Але тут Сергій Анатолійович підвівся:<br>— Візьміть у мене кілька черв'яків. Та й скоро вже кінчатимемо.<br><br>Ми знов закинули гачки, але риба так і не клювала. І не тільки в нас — ні в кого. Лише Сергій Анатолійович спіймав одного пічкурика, але він ловив не для змагання, а просто для себе.<br>Декотрим така риболовля скоро набридла, і вони пішли собі назад у табір, а дехто, тобто Митько, Славко, ще три хлопці і я, сиділи й сиділи, хоч сонце вже пекло аж-аж. А Славко все примовляв:<br>— Ловись, рибко, велика й маленька! Ловись, рибко, велика й маленька!<br>Зрештою Митько заявив:<br>— Я читав, що деякі заводи спускають у річку отруйні виробничі відходи й від цього вся риба дохне. Мабуть, і на нашій річці десь є такий завод. Даремно ми стараємось.<br>— Знаєш що, Митю,— сказав я, коли до кінця змагання лишилося кілька хвилин.— Я, здається, здогадався, чому кльову немає.<br>-Ну?<br>— А тому, що ми всі накидали таку силу-силенну приманки, що в цьому місці риба просто об'їлася за ніч.<br>Митько подумав-подумав і каже:<br>— А що, правильно! Якби ж це тільки ми кинули, то вона й ловилась би, А так...<br>І тут Славко як закричить:<br>— Риба! У мене! Ура!<br>Ми помчали на той крик, дивимось — лежить на землі Славко і сміється од щастя. Але, як з'ясувалося, він не од щастя сміявся: просто Славко придавив рибину животом, і вона його лоскотала. Зрештою хлопець підвівся, і ми побачили: борсається у траві карасик із долоню завбільшки.<br>— Оце здорово! — Вітька гукає.— Глядіть, як він його спіймав!<br>Дивимось ми: гачок, отой самий здоровенний гачок, карасика за хвіст зачепив.<br>— Це він, коли закидав,— Сергій Анатолійович пояснює,— рибу й зачепив випадково. Таке іноді буває. Але ж усе-таки спіймав! Значить, переможець — Славко! Переможець і кращий рибалка табору!<br><br>А через кілька днів на стіні в їдальні ще й фотознімок Славків прикріпили — поруч із знімком<br>Черевика, нашого кращого бігуна, і колективним знімком першого загону — переможців у конкурсі пісні. Ще й підписали: «В'ячеслав Денисюк — кращий спортсмен-рибалка І зміни». Правда, фото було без рибки. Митько сказав:<br>— Таке рибище й на знімку не вмістилось би!<br>Зате Славко вмістився весь: стоїть із футляром від акордеона в лівій руці, вудкою у правій і посміхається.<br><br> | | ''Попрацюйте разом!''<br>Чи зрозуміли ви, де і коли відбуваються події?<br>Назвіть дійових осіб оповідання. Хто вони? Від чийого імені ведеться розповідь?<br>Чому Митькові дуже сподобалось оголошення? Підготуйтесь до читання в особах першої частини оповідання. Знайдіть у тексті слова, які підказують інтонацію і темп читання.<br>Позмагайтеся, хто швидше знайде абзаци з такими висловами: посмутнішав трохи; сила-силенна риби; Генка заворушився.<br> <br> * * *<br>А назавтра, по сніданку, вишикувалися ми всі, учасники змагання, й подалися на річку. Попереду Сергій Анатолійович із відром, а ззаду Славко з акодеоном своїм у футлярі теліжиться*.<br>— Ти навіщо акордеон тягнеш? — його питаю.<br>— А це тільки футляр!<br><br>— Він у футляр рибу складатиме,— Вітька сміється.— Усе-таки більше влізе, ніж у відро.<br>Тільки-но завидніла попереду вода, як народ щодуху кинувся вперед — займати свої здобрені приманкою місця. За мить кожен сидів на власному місці, мов усе життя лише з нього й ловив.<br>А Юрко з Вітькою ледь не побилися.<br>— Це,— обоє кричать,— моє місце!<br>— То ж вони обидва тут рибу вчора приманювали,— хихотів Митько.<br>Лиш один Славко ходив, мов сирітка, уздовж берега, але його звідусіль гнали.<br>Зрештою хлопець знайшов якусь місцинку побдаль, приготував вудку і вмостився на футлярі.<br>— На землі,— каже,— сидіти — застудитись можна. А на футлярі — ніколи! І ноги не заболять.<br>Аж тепер ми зрозуміли, нащо він його на річку тягнув.<br><br>Підійшов і Сергій Анатолійович.<br>— Ач, як вам не терпиться,— каже.— Змагання триватимуть дві години, бо о дванадцятій у таборі читатимуть лекцію на міжнародну тему. Приготувались! — він подивився на годинник.— Почали!<br>— Ну, тримайся! — поплював на гачок Митько й закинув вудку.— Тепер устигай витягати!<br>Проте, як виявилося, триматися було не так уже й потрібно. Навіть зовсім ні до чого було триматися, бо ми просиділи хвилин із сорок, і за цей час ні в кого й разу не клюнуло.<br>— Що ж це таке? — занепокоївся зрештою Митько.— Нічого не розумію!<br>Він іще почекав, а тоді почав бігати від одного рибалки до другого й питати:<br>— Ну як, клює? А в тебе?<br>Навіть до Славка підбігав. Але той сидів на своєму футлярі, дивився непорушно на поплавець і повторював:<br>— Ловись, рибко, велика й маленька! Ловись, рибко, велика й маленька!<br>— Ти краще за своїм поплавцем слідкуй,— порадив Митькові Сергій Анатолійович.— А то тільки людям заважаєш.<br><br>Митько посидів трохи над своєю вудочкою, а тоді знову став бігати й питати:<br>— Ну як, клює? Га? А в тебе?<br>Отак він бігав і питав, аж поки не зачепив ногою нашу коробочку з горохом, і вона булькнула у воду.<br>— Ех ти ж, розтелепа! — розсердився я.—Добігавсь! Із тобою рибу лише полохати, а не ловити! Що тепер на гачок насаджувати!<br>Але тут Сергій Анатолійович підвівся:<br>— Візьміть у мене кілька черв'яків. Та й скоро вже кінчатимемо.<br><br>Ми знов закинули гачки, але риба так і не клювала. І не тільки в нас — ні в кого. Лише Сергій Анатолійович спіймав одного пічкурика, але він ловив не для змагання, а просто для себе.<br>Декотрим така риболовля скоро набридла, і вони пішли собі назад у табір, а дехто, тобто Митько, Славко, ще три хлопці і я, сиділи й сиділи, хоч сонце вже пекло аж-аж. А Славко все примовляв:<br>— Ловись, рибко, велика й маленька! Ловись, рибко, велика й маленька!<br>Зрештою Митько заявив:<br>— Я читав, що деякі заводи спускають у річку отруйні виробничі відходи й від цього вся риба дохне. Мабуть, і на нашій річці десь є такий завод. Даремно ми стараємось.<br>— Знаєш що, Митю,— сказав я, коли до кінця змагання лишилося кілька хвилин.— Я, здається, здогадався, чому кльову немає.<br>-Ну?<br>— А тому, що ми всі накидали таку силу-силенну приманки, що в цьому місці риба просто об'їлася за ніч.<br>Митько подумав-подумав і каже:<br>— А що, правильно! Якби ж це тільки ми кинули, то вона й ловилась би, А так...<br>І тут Славко як закричить:<br>— Риба! У мене! Ура!<br>Ми помчали на той крик, дивимось — лежить на землі Славко і сміється од щастя. Але, як з'ясувалося, він не од щастя сміявся: просто Славко придавив рибину животом, і вона його лоскотала. Зрештою хлопець підвівся, і ми побачили: борсається у траві карасик із долоню завбільшки.<br>— Оце здорово! — Вітька гукає.— Глядіть, як він його спіймав!<br>Дивимось ми: гачок, отой самий здоровенний гачок, карасика за хвіст зачепив.<br>— Це він, коли закидав,— Сергій Анатолійович пояснює,— рибу й зачепив випадково. Таке іноді буває. Але ж усе-таки спіймав! Значить, переможець — Славко! Переможець і кращий рибалка табору!<br><br>А через кілька днів на стіні в їдальні ще й фотознімок Славків прикріпили — поруч із знімком<br>Черевика, нашого кращого бігуна, і колективним знімком першого загону — переможців у конкурсі пісні. Ще й підписали: «В'ячеслав Денисюк — кращий спортсмен-рибалка І зміни». Правда, фото було без рибки. Митько сказав:<br>— Таке рибище й на знімку не вмістилось би!<br>Зате Славко вмістився весь: стоїть із футляром від акордеона в лівій руці, вудкою у правій і посміхається.<br><br> |
| + | |
| | | |
| ---- | | ---- |
| | | |
| Теліжиться — плететься.<br> | | Теліжиться — плететься.<br> |
| + | |
| | | |
| ---- | | ---- |
| | | |
| ''<br>Попрацюйте разом!'' Простежте за текстом, як розгорталися події: зачин, основна частина, кінцівка. Знайдіть і прочитайте, як змінювався настрій Митька протягом описаних подій. Чим це було зумовлено? Як поводив себе Славко?<br>Розгляньте малюнки. Які епізоди на них зображено? Чи впізнали ви дійових осіб?<br>Що було для вас в оповіданні несподіваним? Що — смішним?<br>Будьте дослідниками! Проаналізуйте мову головних дійових осіб. Як вона їх характеризує?<br>Виберіть для інсценізації діалог і підготуйтесь розіграти його у класі. | | ''<br>Попрацюйте разом!'' Простежте за текстом, як розгорталися події: зачин, основна частина, кінцівка. Знайдіть і прочитайте, як змінювався настрій Митька протягом описаних подій. Чим це було зумовлено? Як поводив себе Славко?<br>Розгляньте малюнки. Які епізоди на них зображено? Чи впізнали ви дійових осіб?<br>Що було для вас в оповіданні несподіваним? Що — смішним?<br>Будьте дослідниками! Проаналізуйте мову головних дійових осіб. Як вона їх характеризує?<br>Виберіть для інсценізації діалог і підготуйтесь розіграти його у класі. |
| + | |
| | | |
| <br> О.Я.Савченко. Читанка 3 клас<br> | | <br> О.Я.Савченко. Читанка 3 клас<br> |
| + | |
| | | |
| Вислано читачами з інтернет-сайту | | Вислано читачами з інтернет-сайту |
| + | |
| | | |
- | <sub>[[Українська_література_3_клас|Матеріали з української літератури]] 3 класу, [[Українська_література|завдання та відповіді]] з української літератури по класам, [[Гіпермаркет_Знань_-_перший_в_світі!|плани конспектів уроків]] з української літератури</sub> | + | <sub>[[Українська література 3 клас|Матеріали з української літератури]] 3 класу, [[Українська література|завдання та відповіді]] з української літератури по класам, [[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|плани конспектів уроків]] з української літератури</sub> |
| + | |
| | | |
| '''<u>Зміст уроку</u>''' | | '''<u>Зміст уроку</u>''' |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] конспект уроку і опорний каркас | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] конспект уроку і опорний каркас |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] презентація уроку | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%8F:%C2%AB%D0%9B%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%81%D1%8C,_%D1%80%D0%B8%D0%B1%D0%BA%D0%BE!%C2%BB_%D0%AF._%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D1%85._%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%D1%83%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83 презентація уроку] |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] акселеративні методи та інтерактивні технології | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] акселеративні методи та інтерактивні технології |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] закриті вправи (тільки для використання вчителями) | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] закриті вправи (тільки для використання вчителями) |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] оцінювання | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] оцінювання |
| | | |
| '''<u>Практика</u>''' | | '''<u>Практика</u>''' |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] задачі та вправи,самоперевірка | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] задачі та вправи,самоперевірка |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] практикуми, лабораторні, кейси | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] практикуми, лабораторні, кейси |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] домашнє завдання | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] домашнє завдання |
| | | |
| '''<u>Ілюстрації</u>''' | | '''<u>Ілюстрації</u>''' |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] реферати | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] реферати |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] фішки для допитливих | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] фішки для допитливих |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] шпаргалки | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] шпаргалки |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати |
| | | |
| '''<u>Доповнення</u>''' | | '''<u>Доповнення</u>''' |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ) | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ) |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] підручники основні і допоміжні | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] підручники основні і допоміжні |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] тематичні свята, девізи | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] тематичні свята, девізи |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] статті | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] статті |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] національні особливості | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] національні особливості |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] словник термінів | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] словник термінів |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] інше | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] інше |
| | | |
| '''<u>Тільки для вчителів</u>''' | | '''<u>Тільки для вчителів</u>''' |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/Idealny_urok.html ідеальні уроки] | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] [http://xvatit.com/Idealny_urok.html ідеальні уроки] |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] календарний план на рік | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] календарний план на рік |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] методичні рекомендації | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] методичні рекомендації |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] програми | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] програми |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/forum/ обговорення] | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] [http://xvatit.com/forum/ обговорення] |
| | | |
| <br><br>Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. | | <br><br>Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. |
| + | |
| | | |
| Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум]. | | Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум]. |
Версия 09:02, 20 мая 2011
Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 3 клас>>Українська література: «Ловись, рибко!» Я. Стельмах
ЯРОСЛАВ СТЕЛЬМАХ (1949-2001)
Ярослав Стельмах народився в Києві у сім'ї видатного українського письменника Михайла Стельмаха. З дитинства захоплювався книжками, любив театр. Його повісті, п'єси, оповідання добре відомі дітям. Герої творів — твої сучасники, допитливі хлопчики й дівчатка.
Читаючи, зверни увагу, що в оповіданнях багато діалогів. Вони допомагають виразніше уявити дійових осіб, їх ставлення один до одного та до описуваних подій.
ЛОВИСЬ, РИБКО!
(Уривок з повісті «Найкращий намет») Не минуло й тижня, як у таборі проводився конкурс пісні, а вже на дверях їдальні висіло оголошення:
Увага!
Завтра після сніданку відбудеться змагання на звання кращого рибалки табору. Запис у Сергія Анатолійовича. Митькові це оголошення дуже сподобалось. Він аж підстрибнув од радості.
— Оце я розумію,— каже.— На кращого рибалку табору! От де себе можна проявити! — А ти збираєшся взяти участь? — Аякже! Я змалечку рибалю. І так, і на мормйшку, і на донку, і на спінінг! Так що як хто й отримає перше місце, то тільки я. тільки я тебе щось жодного разу з вудкою не бачив. — Тому що я рибу вудити рано-рано ходжу. Аж ніч іще. Навіть вечір. — Тоді, звичайно. Але...
Але тут із дверей вискочила Ірина Василівна й затягла нас у їдальню.
— Коли ви вже слухатись будете! — каже.— Усі вже їдять давно. — А вудочки де брать? — ми в неї питаємо. — Та в Сергія ж Анатолійовича. Сергій Анатолійович сидить у будиночку, де складено весь спортивний інвентар*- Нас побачив — посмутнішав трохи: — Вам що? — Нам вудочки. — Ех, а я сподівався, що хоч там вас не буде. Вибрали ми вудочки, крокуємо до свого намету, а навстріч Славко. І знову ж заскиглив: — Ну от... Ви вже, а я ще ні... І не скаже ніхто... Товариші називається... Ну й люди... — Ти про що це? — Про вудочки. Ви вже взяли... — І ти теж ловитимеш? — А що, я гірший? Що, тільки вам можна? Я теж хочу! — Ой, держіть мене втрьох! — Митько сміється.— Мало тобі призу за пісню? Ще й за рибу хочеш? Та ти ж вудлище в руках не втримаєш! Вийди краще на берег та гами свої на акордеоні заграй — зразу вся риба догори животами спливе. — От я скажу, які ви...— запхикав Славко й пішов геть.
Ми поклали вудки в наметі, виходимо, аж тут і акордеоніст наш повертається. Глянув я на його вудку... Здоровенна! Грузило як кулак, гачок — хоч акули лови. — І довго ти її обирав, таку? — питаю. — Ні,— відповідає,— в одну секунду. Оце тільки єдина й лишилась. — Зрозуміло,— Митько докидає.— Тепер усьому табору риби вистачить на тиждень. — Ну чого ви до хлопця причепилися? — Тут Наталка підбігає.— Не слухай їх, Славку, це вони од заздрощів. — Звичайно, од заздрощів,— Митько їй.— Та з таким приладдям прямісінька дорога на Тихий океан. Він акул грузилом по голові бив би, а потім гачком оцим витягав. Славко насупився. — Я,— каже,— тебе зараз по голові грузилом, якщо не відчепишся. Він засунув вудку під ліжко й подався копати черви.
Десь так надвечір одзиває мене Митько й каже:
— Слухай, я таке придумав! Ніколи не здогадаєшся. І ніхто не здогадається. От казанок варить*! Аж не віриться іноді, що людина таке може придумати! — Цікаво! — Правда, правда. Іноді аж сам дивуюсь — і звідки я такий розумний? — Та говори вже швидше, що ти базікаєш! — Слухай,— повторив Митько.— Сьогодні, після вечері, але до відбою, ми підемо на річку, виберемо на березі зручненьке місце, з якого завтра ловитимемо, і кинемо у воду приманку. За ніч на нашу приманку назбирається сила-силенна риби, і взавтра, на змаганні, ми з цього місця наловимо стільки, що нікому й не снилось. Ну і, звісно, станемо чемпіонами табору. — Ух ти! — кажу.— От молодець! — А ти ж думав!
Після вечері ми набрали в їдальні повні кишені хліба, і потім Митько довго розминав його з глиною в десь роздобутій мисці. — Це,— каже,— приманка буде, бо інакше хліб течією знесе, а так глина його триматиме на одному місці. Уже добряче стемніло, і ми заспішили до річки, щоб повернутися до відбою.
Тільки-но ступили на лісову стежку, як навстріч нам дві постаті. Ми ледь устигли відскочити за кущі. Чуємо: — За ніч рибка й збереться там, де ми макухи накидали, а вранці й на голі гачки кидатиметься. Так що будь певен — ми більше за всіх наловимо! — Ти бач!?— здивувався Митько.— Це ж Вітька з Вовкою. Навіть макухи десь дістали. Розумники! — Значить, і вони те ж саме, що й ти, придумали? — Ти ж чув... Наближаємось до берега і ще здалеку чуємо: шу-бовсь, шубовсь! — у воду. І якась тінь над річкою. — Ну й ну! — кажу.— Іще хтось приманку кидає. — Бачу! — Митько у відповідь.— Ну й народ! Вибрали ми зручненьке місце, закинули нашу глину з хлібом і назад гайнули, але ж не самою стежкою, а вздовж неї, лісом. Дорогою нам іще двоє стрілися. — І ці туди ж! — Друг мій каже.— Друзі називається! А хвилин за тридцять після відбою, як усі поснули, чую — Генка заворушився, з ліжка встає. Взув сандалі, понишпорив у тумбочці — і ходу з намету. Митько теж підхопився і за ним слідом. За якийсь час повертається. — І Генка до річки побіг, — От би не подумав! — Що ж то завтра буде, Митю,— я шепчу.— Усі, виявляється, такі розумні, як і ти! — Розумні! Безсовісні, а не розумні! Обманщики! Він іще довго щось бурмотів, лаючи всяких там пройдисвітів*, які різними хитрощами намагаються посісти перше місце. Потім затих, мабуть, заснув. Я ще трохи полежав, а тоді заснув теж.
Інвентар — тут: приладдя. Казанок варить — тут: розумна голова. Пройдисвіт — хитра, здатна на нечесні вчинки людина.
Попрацюйте разом! Чи зрозуміли ви, де і коли відбуваються події? Назвіть дійових осіб оповідання. Хто вони? Від чийого імені ведеться розповідь? Чому Митькові дуже сподобалось оголошення? Підготуйтесь до читання в особах першої частини оповідання. Знайдіть у тексті слова, які підказують інтонацію і темп читання. Позмагайтеся, хто швидше знайде абзаци з такими висловами: посмутнішав трохи; сила-силенна риби; Генка заворушився. * * * А назавтра, по сніданку, вишикувалися ми всі, учасники змагання, й подалися на річку. Попереду Сергій Анатолійович із відром, а ззаду Славко з акодеоном своїм у футлярі теліжиться*. — Ти навіщо акордеон тягнеш? — його питаю. — А це тільки футляр!
— Він у футляр рибу складатиме,— Вітька сміється.— Усе-таки більше влізе, ніж у відро. Тільки-но завидніла попереду вода, як народ щодуху кинувся вперед — займати свої здобрені приманкою місця. За мить кожен сидів на власному місці, мов усе життя лише з нього й ловив. А Юрко з Вітькою ледь не побилися. — Це,— обоє кричать,— моє місце! — То ж вони обидва тут рибу вчора приманювали,— хихотів Митько. Лиш один Славко ходив, мов сирітка, уздовж берега, але його звідусіль гнали. Зрештою хлопець знайшов якусь місцинку побдаль, приготував вудку і вмостився на футлярі. — На землі,— каже,— сидіти — застудитись можна. А на футлярі — ніколи! І ноги не заболять. Аж тепер ми зрозуміли, нащо він його на річку тягнув.
Підійшов і Сергій Анатолійович. — Ач, як вам не терпиться,— каже.— Змагання триватимуть дві години, бо о дванадцятій у таборі читатимуть лекцію на міжнародну тему. Приготувались! — він подивився на годинник.— Почали! — Ну, тримайся! — поплював на гачок Митько й закинув вудку.— Тепер устигай витягати! Проте, як виявилося, триматися було не так уже й потрібно. Навіть зовсім ні до чого було триматися, бо ми просиділи хвилин із сорок, і за цей час ні в кого й разу не клюнуло. — Що ж це таке? — занепокоївся зрештою Митько.— Нічого не розумію! Він іще почекав, а тоді почав бігати від одного рибалки до другого й питати: — Ну як, клює? А в тебе? Навіть до Славка підбігав. Але той сидів на своєму футлярі, дивився непорушно на поплавець і повторював: — Ловись, рибко, велика й маленька! Ловись, рибко, велика й маленька! — Ти краще за своїм поплавцем слідкуй,— порадив Митькові Сергій Анатолійович.— А то тільки людям заважаєш.
Митько посидів трохи над своєю вудочкою, а тоді знову став бігати й питати: — Ну як, клює? Га? А в тебе? Отак він бігав і питав, аж поки не зачепив ногою нашу коробочку з горохом, і вона булькнула у воду. — Ех ти ж, розтелепа! — розсердився я.—Добігавсь! Із тобою рибу лише полохати, а не ловити! Що тепер на гачок насаджувати! Але тут Сергій Анатолійович підвівся: — Візьміть у мене кілька черв'яків. Та й скоро вже кінчатимемо.
Ми знов закинули гачки, але риба так і не клювала. І не тільки в нас — ні в кого. Лише Сергій Анатолійович спіймав одного пічкурика, але він ловив не для змагання, а просто для себе. Декотрим така риболовля скоро набридла, і вони пішли собі назад у табір, а дехто, тобто Митько, Славко, ще три хлопці і я, сиділи й сиділи, хоч сонце вже пекло аж-аж. А Славко все примовляв: — Ловись, рибко, велика й маленька! Ловись, рибко, велика й маленька! Зрештою Митько заявив: — Я читав, що деякі заводи спускають у річку отруйні виробничі відходи й від цього вся риба дохне. Мабуть, і на нашій річці десь є такий завод. Даремно ми стараємось. — Знаєш що, Митю,— сказав я, коли до кінця змагання лишилося кілька хвилин.— Я, здається, здогадався, чому кльову немає. -Ну? — А тому, що ми всі накидали таку силу-силенну приманки, що в цьому місці риба просто об'їлася за ніч. Митько подумав-подумав і каже: — А що, правильно! Якби ж це тільки ми кинули, то вона й ловилась би, А так... І тут Славко як закричить: — Риба! У мене! Ура! Ми помчали на той крик, дивимось — лежить на землі Славко і сміється од щастя. Але, як з'ясувалося, він не од щастя сміявся: просто Славко придавив рибину животом, і вона його лоскотала. Зрештою хлопець підвівся, і ми побачили: борсається у траві карасик із долоню завбільшки. — Оце здорово! — Вітька гукає.— Глядіть, як він його спіймав! Дивимось ми: гачок, отой самий здоровенний гачок, карасика за хвіст зачепив. — Це він, коли закидав,— Сергій Анатолійович пояснює,— рибу й зачепив випадково. Таке іноді буває. Але ж усе-таки спіймав! Значить, переможець — Славко! Переможець і кращий рибалка табору!
А через кілька днів на стіні в їдальні ще й фотознімок Славків прикріпили — поруч із знімком Черевика, нашого кращого бігуна, і колективним знімком першого загону — переможців у конкурсі пісні. Ще й підписали: «В'ячеслав Денисюк — кращий спортсмен-рибалка І зміни». Правда, фото було без рибки. Митько сказав: — Таке рибище й на знімку не вмістилось би! Зате Славко вмістився весь: стоїть із футляром від акордеона в лівій руці, вудкою у правій і посміхається.
Теліжиться — плететься.
Попрацюйте разом! Простежте за текстом, як розгорталися події: зачин, основна частина, кінцівка. Знайдіть і прочитайте, як змінювався настрій Митька протягом описаних подій. Чим це було зумовлено? Як поводив себе Славко? Розгляньте малюнки. Які епізоди на них зображено? Чи впізнали ви дійових осіб? Що було для вас в оповіданні несподіваним? Що — смішним? Будьте дослідниками! Проаналізуйте мову головних дійових осіб. Як вона їх характеризує? Виберіть для інсценізації діалог і підготуйтесь розіграти його у класі.
О.Я.Савченко. Читанка 3 клас
Вислано читачами з інтернет-сайту
Матеріали з української літератури 3 класу, завдання та відповіді з української літератури по класам, плани конспектів уроків з української літератури
Зміст уроку
конспект уроку і опорний каркас
презентація уроку
акселеративні методи та інтерактивні технології
закриті вправи (тільки для використання вчителями)
оцінювання
Практика
задачі та вправи,самоперевірка
практикуми, лабораторні, кейси
рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
домашнє завдання
Ілюстрації
ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
реферати
фішки для допитливих
шпаргалки
гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати
Доповнення
зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
підручники основні і допоміжні
тематичні свята, девізи
статті
національні особливості
словник термінів
інше
Тільки для вчителів
ідеальні уроки
календарний план на рік
методичні рекомендації
програми
обговорення
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
|