Версия 13:45, 27 января 2012

Презентація до уроку з предмету Економіка 10 клас
Тема: Виробничі ресурси: земля, праця, капітал, здатність до підприємницької діяльності, інформація

Споживання - це процес, при якому товари або послуги використовуються споживачами для задоволення власних потреб та бажань. Споживання вимірюється, виходячи з вартості товарів та послуг, використаних повністю або частково за певний період часу, чи з вартості товарів та послуг, куплених або придбаних будь-яким іншим шляхом для цілей споживання.

ДЛЯ ПРОГНОЗУВАННЯ СПОЖИВАННЯ ТА ЙОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ТАКІ ПОКАЗНИКИ:

• фонд споживання — вартість усіх фактично спожитих чи придбаних населенням і закладами невиробничої сфери спожив-чих благ у матеріально-речовій формі;
•  склад фонду споживання (у відсотках);
•  особисте споживання населення.
•  матеріальні витрати у закладах та установах, які обслуго-вують населення;
•  ресурси для споживання і невиробничого будівництва в на-ціональному доході;
•  споживання продуктів і товарів у натуральному виразі в розрахунку на душу населення, на сто сімей

СТРУКТУРА СПОЖИВАННЯ МАЄ ТАКІ ОСНОВНІ ОЗНАКИ:

• співвідношення між окремими видами витрат населення на придбання благ і послуг;
•  співвідношення ресурсів поточного споживання і нагромадження споживчого майна;
•  співвідношення ресурсів поточного споживання і невироб-ничих капітальних вкладень;
•  співвідношення у нагромадженні майна сімейного і індивідуального користування і сумісного споживання;
•  співвідношення шляхів та каналів надходження у споживання тих чи інших благ (торгівля, колгоспи, самозаготівля, підсобні господарства тощо).

У перехідний період до ринкової економіки особисте споживання може мати такі форми, як індивідуально-сімейна, колективна та колективно-сімейна. У свою чергу, особисте споживання може бути платним і безплатним.

 Загальне споживання — це споживання засобів, що перебувають у державній чи колективній власності, яке може бути пла-тним чи безплатним. Вони можуть: прогнозуватись, плануватись, регулюватись.
Загальне споживання — це споживання засобів, що перебувають у державній чи колективній власності, яке може бути платним чи безплатним. Вони можуть прогнозуватись, плануватись, регулюватись.

 Споживання в цілому повинно мати чітко виважені організаційні, юридичні, власницькі та податкові межі, ґрунтуватись на рівновазі між попитом та пропозицією, між власне споживанням і нагромадженням.

Теорія споживання грунтується на припущенні, що агент прагне до задоволення всіх своїх матеріальних і нематеріальних потреб. Задоволення потреб є головним сенсом економічної діяльності. Чим краще воно вдається агенту, тим вище користь як економічне поняття.

Приватні агенти мають індивідуальні переваги, що відрізняються один від одного. Ці переваги полягають у ієрархії, що означає, що певні економічні блага агенти пов'язують з більш високою корисністю, ніж інші блага. Те ж саме стосується і сполучень декількох благ по відношенню з іншими поєднаннями благ. Співвідношення між кількістю споживаних благ і їх корисністю зображується функцією корисності. Співвідношення поєднань різних благ по відношенню один до одного і їх корисність зображується кривими байдужості.

Cкачати презентацію можна клікнувши на текст Скачати презентацію і встановивши Microsoft PowerPoint