Текущая версия на 16:21, 1 июля 2012

Гіпермаркет Знань>>Фізика і астрономія>>Фізика 8 клас>> Тепловий стан тіл. Температура тіла. Вимірювання температури. Внутрішня енергія та способи її зміни. Теплообмін. Види теплопередачі

Тепловий стан.
Упродовж життя ми часто спостерігаємо явища і процеси, пов'язані з передаванням теплоти, обміном тепловою енергією. Вони відбуваються по-різному: завдяки безпосередньому контакту більш нагрітих тіл з менш нагрітими, внаслідок змішування рідких та газоподібних тіл, отримання теплової енергії під час згоряння палива тощо. З багатовікового досвіду пізнання світу людство усвідомило закономірності перебігу теплових явищ і процесів, узагальнивши їх у вигляді понять, законів, теорій теплоти.

Нагрітий предмет, занурений у воду, з часом охолоне, а вода нагріється; лід, принесений знадвору в теплу кімнату, розтане; сонячне проміння нагріває поверхню Землі, завдяки чому зберігається земне життя тощо.

Для визначення теплового стану тіл людина спочатку послуговувалася своїми відчуттями, вживаючи такі слова, як холодне, тепле, гаряче. Наприклад, ми кажемо холодний лід, гарячий пісок, тепла вода тощо. Проте оцінити його таким чином можна лише приблизно і не завжди однозначно. На підтвердження цього виконаємо такий дослід.

Зануримо на кілька хвилин одну руку в гарячу воду, іншу — в холодну (мал. 134, а). Після цього зануримо обидві руки в посудину з водою кімнатної температури (мал. 134, б) і спробуємо за своїми відчуттями встановити, яка в ній вода — холодна чи гаряча? На диво, ми це не зможемо зробити, оскільки рука, яка була в теплій воді, відчуватиме холод, і навпаки, рука, яка була в холодній воді, відчуватиме тепло. Отже, маємо протиріччя, адже насправді температура води в цій посудині однакова.
Таким чином, ми пересвідчилися, що за власним відчуттям людина не завжди може однозначно визначити тепловий стан тіла. Для цього їй треба знайти кількісну міру - фізичну величину, за якою можна об'єктивно встановити, яке з тіл і на скільки тепліше  чи холодніше за інше. Тому для характеристики теплового стану тіла використовують поняття температури.

У природі плин теплових процесів відбувається за законами, які пов'язані з теплообміном. Тіла з вищою температурою віддають теплоту менш нагрітим, остигаючи при цьому; менш нагріті тіла отримують теплоту, і їх температура підвищується. Під час такого теплообміну температури тіл із часом вирівнюються. За звичайних умов не може бути, щоб під час теплообміну теплота самочинно переходила від тіла, що має нижчу температуру, до тіла, температура якого вища.
Справді, наш життєвий досвід підтверджує цей висновок. Коли ми кладемо в холодильник пакет із молоком, його температура знижується до температури холодильної камери. Між тим внаслідок теплообміну температура всередині холодильника трохи підвищиться, і тому він увімкнеться для приведення температури камери до початкової.
Температура тіла визначає його тепловий стан: чим вона вища, тим більший ступінь «нагрітості» тіла.
теплообміну завжди відбувається в напрямі вирівнювання температур. З часом між тілами встановлюється теплова рівновага, і їхні температури стають однаковими. У тіл з однаковими температурами теплообмін не відбувається.
 

Завдання.
1.    Наведіть приклади нагрівання чи охолодження тіл і вкажіть яким із способів це відбувається.
2.    Поясніть теплові процеси, що відбуваються після відімкнення електричної плитки від електромережі.
3.    У воді, температура якої становить +2 °С, плаває лід, температура якого -5 °С. Які теплообмінні процеси відбуваються при цьому? Чи може лід віддавати теплоту воді, в якій він плаває? Чи відбуватиметься теплообмін, якщо їхня темпера тура дорівнюватиме 0 °С?
4.    Чи можуть у природі відбуватися теплові процеси, коли менш нагріті тіла віддають теплоту більш нагрітим?
 
Температура тіл. Вимірювання температури тіла
Тепловий стан тіла характеризується його температурою. Щоб її визначити, треба встановити спосіб вимірювання даної фізичної величини і знайти мірило, за допомогою якого вона може бути визначена кількісно. З різних причин ми не можемо цього зробити так само, як під час вимірювання довжини чи маси тіла, тобто порівняти властивість з еталоном. Тому температуру тіла вимірюють в інший спосіб.

У 1742 р. шведський учений А. Цельсій запропонував визначати температуру на основі властивості тіл розширюватися під час їх нагрівання. Він виготовив прилад, названий термометром, який складався з маленької колбочки-резер-вуара 3, заповненої рідиною (спиртом або ртуттю), тонкої капілярної трубочки 2 і шкали 1 (мал. 135). Цельсій запропонував температурну шкалу, в якій «0» відповідав температурі плавлення льоду, а температурі кипіння води надавалося значення «100»1.

Насправді він побудував зворотну шкалу, нуль якої відповідав температурі кипіння води, а 100 - температурі танення льоду. Проте згодом для зручності ці точки поміняли місцями.
 
Принцип дії такого рідинного термометра ґрунтується на тому, що внаслідок контакту колбочки з тілом, температуру якого треба виміряти, між ними встановлюється теплова рівновага і температура колбочки дорівнює температурі тіла. Рідина в колбочці внаслідок зміни температури або розширюється при нагріванні, або зменшує об'єм при охолодженні. Оскільки ця зміна об'єму незначна, щоб її можна було зафіксувати, до колбочки приєднано тонку трубочку. Завдяки їй можна візуально спостерігати навіть незначні зміни об'єму рідини в колбочці, тому що діаметр трубочки дуже малий.

Для того щоб кількісно визначити температуру тіла, необхідно встановити розмір одиниці температури і проградуювати температурну шкалу. Відтворимо це на досліді, який показує хід міркування А. Цельсія в побудові температурної шкали, названої його ім'ям. Помістимо термометр спочатку в посудину з льодом, який тане (мал. 136, а). Через деякий час, після встановлення теплової рівноваги, відмітимо рівень рідини в капілярній трубочці позначкою «0». Після цього перенесемо термометр у посудину з водою, що кипить
(мал. 136, б). Унаслідок нагрівання рідина в колбочці розшириться, а її рівень в капілярній трубочці підніматиметься і зупиниться в точці, яку позначимо «100». Таким чином ми зафіксували значення, що відповідають температурам танення льоду і кипіння води. Відомо, що за певних умов (нормального атмосферного тиску, який дорівнює 760 мм рт. ст. або 101 293 Па) ці температури легко відтворити, оскільки вони мають стале значення.

Якщо тепер поділити інтервал між цими позначками на 100 рівних частин, то отримаємо температурну шкалу, яку запропонував А. Цельсій. Одиниця температури за цією
Температури танення льоду і кипіння води називають реперними точками шкали Цельсія.
У побуті ми, як правило, користуємося температурною шкалою Цельсія, оскільки вона зручніша для вимірювання температури в межах значень, звичних для життєдіяльності людини (погодні умови,
 
Температуру за абсолютною шкалою температур позначають літерою Т, а за шкалою Цельсія - t
температура людського тіла тощо).  Разом з тим у фізиці частіше застосовують абсолютну шкалу температур, запропоновану англійським ученим В. Томсоном, лордом Кельвіном. Нуль цієї шкали відповідає такому тепловому стану тіла, коли припиняється тепловий рух атомів і молекул. Це відбувається за температури -273,15 °С. Цю температуру   називають   абсолютним нулем температури.
Міжнародною системою одиниць основною одиницею температури визнано одиницю цієї шкали кельвін (позначається К). За розміром
кельвін однаковий з градусом Цельсія: 1 Κ = 1 °С. Переведення температури з однієї шкали в іншу здійснюють за формулою: Τ — t + 273. Наприклад, кімнатна температура 20 °С за абсолютною шкалою дорівнює 293 К. Зазначимо, що в переважній більшості вимірювань використовують міжнародно визнану одиницю температури - кельвін. Проте коли треба підкреслити, що температура визначається за шкалою Цельсія, вживають позначення °С.
 
Питання.
1.    Чому під час вимірювання температури власного тіла людина повинна тримати термометр кілька хвилин?
2.    Відомий англійський учений І. Ньютон запропонував прото тип термометра, однією з реперних точок якого була температура тіла здорової людини. Запропонуйте власну конструкцію медичного термометра і спосіб градуювання температурної шкали, побудованих на значеннях температури здорової і хворої людини.
3.    Коли ми знімаємо покази термометра, то визначаємо температуру тіла чи температуру самого термометра?
4.    Як відомо, при вимірюванні температури змінюється не лише об'єм рідини, а й скляної колбочки, в якій вона міститься. Чи впливає це на покази термометра і як? Що треба зробити, щоб цей вплив мінімізувати?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 12
Вимірювання температури за допомогою різних термометрів
Мета. Оволодіти навичками вимірювання температури тіл за допомогою різних термометрів.
Обладнання: різні види термометрів (мал. 137), хімічна склянка або калориметр, колба з теплою водою.
 Вказівки до роботи
Конструктивно всі термометри складаються з вимірювального елемента і температурної шкали. В основу дії вимірювального елемента покладено певну його властивість, що залежить від температури. Наприклад, для рідинних термометрів -це залежність об'єму рідини від температури; для електричних термометрів - залежність сили струму від температури.
Найпоширенішими залишаються рідинні термометри. Проте останнім часом їх починають витісняти електричні термометри, які точніші й мають ширший діапазон вимірювання температур. Існують також інші прилади для вимірювання температури. Наприклад, у металургії температуру розплавленого металу визначають за його кольором.
Вимірювання температури тіла вимагає дотримання певних правил.
1.    Насамперед необхідно забезпечити належний контакт термометра з тілом, температуру якого
вимірюють,  щоб між ними відбувався повноцінний теплообмін.
2.    Контактувати з тілом повинен лише     вимірювальний     елемент, наприклад  колбочка  з термометричною рідиною. Не варто намага
тися повністю занурити термометр у досліджуване тіло.
3.    Треба витримати певний час, щоб завершився теплообмін між тілом і термометром, їхні температури зрівнялися.
4. Необхідно пам'ятати, що термометри — дуже ламкі вимірювальні прилади і вимагають обережного поводження з ними. Одразу по завершенню вимірювання їх треба класти у футляр або такі місця, які забезпечать надійне їх зберігання.
Виконання роботи
1.    Ознайомтеся з будовою  різних  термометрів.  З'ясуйте особливості їх застосування при вимірюванні температури.
2.    Визначте діапазон вимірювання температури за їх допомогою, ціну поділки та одиниці вимірювання температури.
3.    За допомогою різних термометрів виміряйте температуру одного й того самого тіла, порівняйте результати і зробіть висновок.
4.    Визначте похибку вимірювання для кожного термометра і з'ясуйте, який із них найточніший.

 Внутрішня енергія тіла. Два способи зміни внутрішньої енергії
Досі тепловий стан тіл ми пов'язували з температурою і не з'ясовували, яку властивість характеризує ця фізична величина, від чого вона залежить і що визначає.
Як відомо, атомно-молекулярне вчення про будову речовини дає нам загальне уявлення про залежність хаотичного руху атомів і молекул від температури тіла: чим вища температура тіла, тим більша швидкість руху мікрочастинок, з яких воно складається.

Тепловий рух —  це хаотичний (безладний) рух атомів, молекул  та інших мікрочастинок, з яких складається тіло, швидкість її яких залежить від його температури.

Таким чином, пов'язуючи швидкість руху атомів і молекул з температурою, ми можемо сказати, що цей рух визначає тепловий стан тіла, тобто хаотичний рух мікрочастинок тіла є тепловим рухом.
Атоми і молекули постійно перебувають у русі, тому вони мають кінетичну енергію. Внаслідок зіткнень між собою молекули мають різні швидкості, тому треба мати на увазі їхню середню кінетичну енергію, яка й визначає температуру тіла. Цей висновок, зроблений у XIX ст. Дж. Максвеллом, покладено в основу сучасної молекулярно-кінетичної теорії будови речовини.
Інше припущення, висловлене видатним німецьким фізиком Л. Больцманом, про потенціальну енергію взаємодії атомів і молекул доповнює попередній висновок. Адже, згідно з атомно-молекулярним ученням,  мікрочастинки також взаємодіють
 
Наявність внутрішньої енергії в усіх тіл зумовлена тепловим рухом і взаємодією атомів і молекул, з яких вони складаються між собою.

У газах — це короткочасні зіткнення. У рідинах і твердих тілах — тривала взаємодія, завдяки якій атоми, молекули або іони перебувають у відносно стабільних положеннях.
Обидва припущення, зроблені Дж. Максвеллом і Л. Больцманом, дають підстави стверджувати, що кожне тіло має внутрішню енергію, яка складається з кінетичної енергії теплового руху атомів і молекул та потенціальної енергії їхньої взаємодії.

Перебіг теплових явищ і процесів відбувається, як правило, таким чином, що це позначається на зміні внутрішньої енергії тіл. Так, якщо нагрівати якийсь предмет, то середня кінетична енергія його молекул зростає, оскільки підвищується температура тіла. Отже, зростає і внутрішня енергія тіла.
Проте ми знаємо, що змінити температуру тіла можна не лише внаслідок передавання теплоти, а й завдяки виконанню механічної роботи. Наприклад, якщо молотком кілька разів ударити по металевій пластині, то вона нагріється. Розглянемо докладніпіе способи зміни внутрішньої енергії тіла.

Теплопередача може відбуватися з наданням кількості теплоти або відбиранням її.

Одним з найпоширеніших теплових процесів є передавання енергії від одних тіл іншим унаслідок теплообміну, коли більш нагріті тіла віддають теплоту менш нагрітим. Цей процес називається теплопередачею. Кількісно його характеризує
фізична величина, що називається кількістю теплоти (позначається Q).
Як і енергія, кількість теплоти вимірюється у джоулях (Дж). Для теплових процесів це досить мала одиниця. Наприклад, для нагрівання 1 г води на 1 Κ треба затратити 4,19 Дж теплоти. Тому для зручності використовують кратні одиниці кількості теплоти — кілоджоуль (кДж) і мегаджоуль (МДж):

1 кДж = 1000 Дж = 10³ Дж;

1 МДж = 1 000 000 Дж = 10⁶ Дж.
Раніше для вимірювання кількості теплоти використовували одиницю, яка називається калорія (від лат. calor - тепло). для нагрівання на 1 К. Зараз цю одиницю частіше використовують для визначення енергетичної цінності харчових продуктів (її можна прочитати на упаковках багатьох продуктів). 1 кал = 4,19 Дж; 1 ккал * 4200 Дж.
 
У процесі теплопередачі відбувається підвищення чи зниження температури тіла або змінюється агрегатний стан речовини (плавлення твердих тіл, випаровування рідин тощо). Наприклад, поміщена в морозильну камеру холодильника вода поступово охолоджуватиметься, віддаючи частину своєї теплової енергії камері; через певний час при досягненні 0 °С вода перетвориться на лід. Тобто внаслідок теплообміну вода втратила певну частину внутрішньої енергії, тому її температура знизилася і змінився агрегатний стан. Кількісно зміна внутрішньої енергії в результаті теплопередачі дорівнює кількості теплоти, яка передана тілу чи віддана ним:  Дельта U = Q.
 
Інший спосіб зміни внутрішньої енергії пов'язаний із виконанням роботи. На підтвердження його виконаємо дослід. Наллємо в колбу міксера воду і виміряємо її температуру. Увімкнемо тепер міксер на кілька хвилин і знову виміряємо температуру води після його зупинки. Отримані результати свідчать, що вона підвищилася. Це можна пояснити лише тим, що внаслідок виконання міксером роботи (інших процесів не відбувалося) збільшилася середня кінетична енергія молекул води. Очевидно, що в даному випадку зміна внутрішньої енергії дорівнює роботі, виконаній над тілом: Дельта U = А.

Численні дослідні факти і досвід показують, що існує лише два способи зміни внутрішньої енергії тіла - теплопередача і виконання роботи (мал. 138). Якщо ці два процеси здійснюються одночасно, то зміна внутрішньої енергії тіла дорівнюватиме сумі виконаної над тілом роботи і кількості переданої теплоти:

Дельта U = А + Q.

Таким   чином,   можна   зробити висновок, що всі без винятку тіла мають внутрішню енергію, яка складається з кінетичної енергії теплового руху  атомів  і  молекул  та  потенціальної енергії їх взаємодії. Внутрішня енергія тіла може змінитися в результаті двох процесів - теплопередачі або виконання роботи.

Питання.
1. Якими двома способами можна змінити внутрішню енергію тіла? Наведіть приклади для кожного з них.
2.    За наведеними прикладами виконання роботи поясніть перетворення енергії, що при цьому відбуваються.
3.    Поясніть теплообмінні процеси, що відбуваються під час танення льоду і нагрівання води.
4.    Нагрітий на сонці камінець кинули у воду. Як відбуватиметь ся теплопередача? Коли вона припиниться?
5.    Молоток нагрівається, якщо ним забивати цвяхи або помістити у вогонь. Чи можна встановити, яким із способів змінено його внутрішню енергію, якщо сам процес не спостерігати?
 
Види теплопередачі
МИ встановили, що теплота передається від більш нагрітих до менш нагрітих тіл, але не з'ясували, як це відбувається. Чи однаково це протікає у твердих тілах, рідинах і газах? Яка природа передавання теплоти? Щоб відповісти на ці запитання, проведемо досліди.
Візьмемо залізний цвях і скляну паличку і почнемо нагрівати їхні кінці у полум'ї газового пальника (мал. 139). Через деякий час ми відчуємо тепло. До пальців воно швидше дійде у залізному цвясі, і згодом ми не зможемо його тримати в руках, оскільки температура того кінця, за який ми тримали, значно підвищиться. Скляну ж паличку ми ще довго зможемо тримати, хоча з часом і її температура також підвищиться до такого значення,  коли, пектиме пальці.

Розглянемо механізм передавання теплоти в даному випадку. Як відомо,   підвищення   температури свідчить про збільшення середньої кінетичної  енергії  мікрочастинок тіла, з яких воно складається. У полум'ї молекули повітря мають значно вищу енергію, ніж молекули не нагрітих скляної палички і залізного цвяха. Внаслідок зіткнення вони передають їм частину своєї енергії, завдяки чому температура кінців палички і цвяха поступово підвищується. Мікрочастинки нагрітих кінців палички і цвяха, які мають вищу кінетичну енергію, частково віддають її сусіднім атомам і молекулам, а ті далі.
Таке передавання енергії внаслідок взаємодії частинок здійснюється ніби ланцюжком, шар за шаром, і з часом температура всіх частин тіла вирівнюється. Оскільки атоми і молекули тіл не переміщуються від одного кінця до іншого, перенесення речовини при цьому не відбувається. Такий вид теплопередачі від більш нагрітих частин тіла до менш нагрітих, який спричиняє вирівнювання температур без перенесення речовини, називається теплопровідністю.
На досліді ми переконалися, що теплопровідність речовин неоднакова. Вона більша у металів, серед яких найкращими провідниками теплоти є мідь і срібло. Значно гірше проводять теплоту деревина, цегла, тканини, папір тощо. Існують речовини, які погано проводять теплоту: азбест, полістирол, вата тощо, їх використовують для теплоізоляції, наприклад для утеплення приміщень. Найгіршими провідниками теплоти є гази, особливо розріджені. Цю їхню властивість використовують, зокрема, у термосах, для збереження температури сталою тривалий час (мал. 140).
 
Крім теплопровідності, існує інший вид теплопередачі, який супроводжується перенесенням речовини. Він називається конвекцією і притаманний рідинам і газам.
Для спостереження конвекції в рідині наллємо в колбу воду і почнемо її нагрівати (мал. 141). Щоб краще бачити переміщення потоків рідини, вкинемо у воду дві-три зернини перманганату калію (у побуті - марганцівки). Ми помітимо, що нижні шари води піднімаються вгору, а верхні опускаються вниз. Це пояснюється тим, що нижні нагріті шари води, густина яких менша, витісняються вгору важчими холодними шарами, густина яких більша. Оскільки має місце різниця густин, виникає виштовхувальна сила, яка спричиняє змішування холодних і теплих шарів води. Перенесення речовини конвекційними потоками відбувається доти, доки існує різниця температур.
Конвекція зумовлює багато природних явищ і процесів. Наприклад, завдяки їй здійснюється обігрівання кімнати від системи опалення: потоки теплого повітря від обігрівача (радіатора) піднімаються вгору, а холодне повітря заміщує його, нагрівається від радіатора і знову витісняється холодним повітрям. Така циркуляція холодного і теплого повітря вирівнює температуру в різних куточках кімнати і забезпечує її обігрівання.
Крім теплопровідності й конвекції, завдяки яким відбувається теплопередача в речовині (з перенесенням її або без нього), існує особливий вид теплообміну, зумовлений випромінюванням, подібним до світлового. Його інколи називають променевим теплообміном. Тіла не лише випромінюють теплову енергію, а й поглинають її. Так, Земля підтримує життєздатну температуру завдяки сонячному випромінюванню, яке вона   поглинає.
Теплове випромінювання зумовлене перетворенням частини внутрішньої енергії тіл в енергію випромінювання; і навпаки, енергія поглинутого теплового випромінювання перетворюється у внутрішню енергію. Енергія випромінювання залежить від багатьох факторів, зокрема від температури тіла: чим вона вища, тим більша енергія випромінювання тіла. Справді, якщо долоні рук по черзі підносити до холодного і нагрітого предметів, наприклад чайника, то ми відчуємо теплоту лише від гарячого чайника. Проте це не означає, що тіла з низькою температурою не випромінюють теплову енергію: слід враховувати, що кількість теплоти, яку вони віддають, менша, ніж у тих тіл, температура яких вища.
 
Лід також випромінює. Чому ж нам здається, що від нього «дме холодом» (мал. 142). Це відчуття виникає тому, що рука отримує менше теплової енергії, ніж сама випромінює. Порушується   баланс   між   отриманою кількістю теплоти і тією, яку рука віддає. Тому ми відчуваємо холод від льоду.
Теплове випромінювання, крім температури тіла, залежить також від кольору його поверхні та її стану: шорсткі й чорні поверхні випромінюють і поглинають тепло ту краще, ніж гладенькі й блискучі.
 Тому,  наприклад,  рефрижератори (автомобільні або залізничні холодильні камери) фарбують у сріблястий або білий колір.
Таким чином, за механізмом теплообміну розрізняють три види теплопередачі:
—    теплопровідність, яка зумовлена взаємодією атомів і молекул речовини і відбувається без перенесення речовини;
—    конвекція,  яка притаманна рідинам і газам внаслідок
перемішування нагрітих і холодних потоків речовини;
—    теплове випромінювання, яке властиве всім тілам завдяки перетворенню частини внутрішньої енергії в енергію випромінювання або,  навпаки,  перетворенню енергії поглинутого випромінювання у внутрішню енергію.

Питання.
1.    Які види теплопередачі існують у природі?
2.    У чому полягає суть теплопровідності? Поясніть її механізм.
3.    Чи правильний із фізичної точки зору вислів, що шуба гріє?
4.    Чим відрізняється механізм теплопровідності від конвекції?
Чи може у твердих тілах теплопередача здійснюватися шляхом конвекції?
5.    Як пояснити утворення морського бризу?
6.    Завдяки якому з видів теплопередачі ми відчуваємо теплоту вогнища?

Вправа  30
1.    Якщо закорковану пробірку з водою нагрівати в полум'ї, через деякий час корок «вистрілить». Поясніть зміни енергії, що відбулися під час цього досліду.
2.    У спеку жителі пустель одягають «теплий» (ватяний або хутряний) одяг. Чим це можна пояснити?
3.    Каскадери, які виконують трюки з вогнем,  змащують своє тіло вазеліном. З якою метою вони це роблять?
4.    Чому в сильний мороз металеві предмети здаються нам на дотик холоднішими, ніж дерев'яні?
5.    Чому сковороду роблять з металу, а ручку до неї — з деревини або пластмаси?
6.    Чому влітку ми вдягаємось у світлий одяг?
7.    Чому в сучасних вікнах ставлять склопакети - подвійне скло, з об'єму між поверхнями якого «відкачано» повітря?

Фізика. 8 клас. Коршак Є.В., Ляшенко О.І., Савченко В.Ф.

Вислано читачами з інтернет-сайту

_{Онлайн бібліотека з підручниками і книгами з фізики, плани конспектів уроків по всім предметам, завдання з фізики 8 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.