Версия 08:12, 7 августа 2012

Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 9 клас>> Всесвітня історія: Духовне життя народів Європи і Америки у ХVІІІ — наприкінці ХІХ ст. Розвиток науки і техніки. Література і мистецтво. Культура народів Азії й Африки.

1. Розвиток науки і техніки. У першій половині XIX ст. всі держави світу залишалися ще сільськогосподарськими країнами. Проте поступово в передових державах індустріальне суспільство замінювало аграрне. Робота машин, нові швидкі засоби пересування стали повсякденною реальністю для населення Європи і США. Прийшла доба чавуну, вугілля, великої фабрично-заводської промисловості.

Вугілля і пара перетворились у рушійну силу виробництва. З'явилися заводи сучасного типу з великими приміщеннями. У цехах встановлювалися величезні машини і верстати, на яких працювали наймані робітники.

Постійно вдосконалювалися ткацькі прядильні машини. Так, французький винахідник Жаккар створив новий механізм, що працював за заздалегідь складеною програмою. Француз Перро винайшов новий ткацький верстат, для обслуговування якого потрібно було дві робітниці, а не п'ятдесят, як раніше. Найсуттєвіші технологічні зміни відбувалися у вугільній промисловості, саме тут вперше почали використовуватися парові двигуни, які замінили ручну працю.

У першій половині XIX ст. розпочався новий етап у розвитку техніки і технології: почалося створення машин за допомогою машин. Виникло  верстатобудування, з'явилися токарні, свердлильні, фрезерні та інші верстати. Техніка змінювала і побут людей. У 1843 р. було винайдено друкарську, а в 1846 р. швейну машинки. У будівництві стали запроваджуватися нові матеріали: бетон, метал, скло.

Європейські винахідники значно оновили й військову техніку. В Європі вже в 30-40-х роках XIX ст. стали застосовувати нарізну зброю, а в США споруджено підприємство Семюела Кольта, де пізніше було сконструйовано перший револьвер.

Нові технології і техніка змінили транспорт. Першу парову транспортну машину, що рухалася зі швидкістю 22 км на годину, винайшов англієць Джордж Стефенсон, а в 1829 р. два головних промислових центри Англії -Манчестер і Ліверпуль - було з'єднано першою залізницею.

У 1807 р. американець Роберт Фултон винайшов перший пароплав, що успішно пройшов випробування на р. Гудзон. А вже через п'ять років в Англії розпочалося масове будівництво пароплавів, що здійснювали регулярні рейси між Британією та її колоніями. У XIX ст. починається «ера повітроплавання». Стали популярними польоти на повітряних кулях, винайдених братами Монгольф'є ще наприкінці XVIII ст.

З кінця XIX ст. у розвинутих країнах світу починається «доба сталі, електрики, рідкого палива». Електроенергія використовувалася у виробництві, поступово витісняючи енергію, що давали парові двигуни. Згодом її почали застосовувати в технологічних процесах промисловості, на транспорті та у зв'язку. У 1863 р. в Лондоні було побудовано першу лінію метро (яке згодом з'явилось у Нью-Йорку, Відні, Парижі), у 1881 р. в Німеччині відкрилася перша трамвайна лінія, а в Швейцарії було пущено перший пасажирський електропотяг.

Використання енергії рідкого палива і винайдення двигунів внутрішнього згоряння сприяли виникненню автомобільного і повітряного транспорту. Перший автомобіль було сконструйовано німецькими інженерами Г. Даймлером і К. Бенцом. А в 1903 р. американські винахідники і авіаконструктори брати Райт здійснили перший політ на сконструйованому ними літаку.

Промисловість стала виробляти штучні барвники, добрива, у виробництві й військовій справі використовувалися вибухові речовини. Зрушення відбувались і в будівництві: широко стали застосовуватися залізобетонні конструкції і сталеві перекриття. Це дозволило будувати висотні споруди (у тому числі знамениті американські хмарочоси), великі мости і прокладати довгі тунелі.

Символом нової конструкторської думки й архітектури стала Ейфелева башта, побудована для Всесвітньої виставки до століття Французької революції. Зроблена з 15 тис. металічних деталей, вагою у 7 тис. тонн, вона стала справжнім дивом і символом французької столиці.

Завдяки винаходам Томаса Едісона на виробництві та в побуті стали широко використовуватися електричні лампочки, а дослідження Генріхом Герцем явища електромагнітних хвиль дало можливість винайти радіо. Наприкінці XIX ст. з'явився і телефонний зв'язок. Телефонний апарат було винайдено у 1866 р. американцем А. Беллом, а вже через рік у США, а згодом і в Європі було побудовано перші телефонні станції.

Кінець XIX ст. - це час видатних відкриттів у науці, що змінювали наукову картину світу, впливали на розвиток техніки і технологій, перетворювали життя людей. Провідна роль належала вченим Англії, Франції, Німеччини та Росії. У 1897 р. англійський фізик Джозеф Томсон відкрив першу елементарну частинку - електрон. Вивчення французькими фізиками Антуаном Беккерелем, П'ером і Марією Кюрі ефекту радіоактивності дозволило зробити висновок, що окремі елементи довільно випромінюють енергію. Це поставило під сумнів старе розуміння закону збереження енергії, а невдовзі німецький фізик Макс Планк встановив, що енергія виділяється не суцільним потоком, а окремими пучками - квантами.

Квантова механіка і розроблена в 1905 р. німецьким фізиком Альбертом Ейнштейном теорія відносності докорінно змінили традиційну фізику. Уже сучасники називали новітні відкриття у фізиці переворотом і революцією в науці.

Нові дані про побудову матерії сприяли появі фізичної хімії, електрохімії, біохімії і хімічної фармакології. У 1855 р. французький бактеріолог Луї Пастер вперше ввів сироватку від сказу молодій людині і врятував їй життя. Він винайшов засіб знищення мікробів у рідинах і продуктах, названий пастеризацією. Продовжуючи його досліди, співробітники Пастерівського інституту в Парижі розробили щеплення проти сибірської язви і сказу, а німецький бактеріолог Роберт Кох та його учні винайшли ліки проти збудників туберкульозу та дифтерії.

Міжнародне визнання в цей час здобули також праці українських та російських вчених І. Сєченова, І. Павлова, І. Мечникова, Д. Менделєєва, К. Тимірязєва і В. Вернадського. Так, російський учений І. Павлов, вивчивши вплив вищої нервової діяльності на перебіг фізіологічних процесів, розробив теорію умовних рефлексів. Великий російський учейий Д. Менделєєв у 1869 р. відкрив періодичний закон хімічних елементів. Було встановлено, що порядковий номер елемента в періодичній системі має не тільки хімічний, а й фізичний сенс.

2. Література і мистецтво. На початку XIX ст. в Європі на зміну Класицизму і сентименталізму приходить романтизм. Він породжений буревієм Великої французької революції та наполеонівськими війнами. Герой романтизму - пристрасна людина, яка прагне перебудувати життя, зруйнувати старе і побудувати нове. Романтичний герой завжди діяв у надзвичайних обставинах, де треба було виявити духовну міць. Він - гордий герой-одинак, не схожий на інших, неповторна особистість.

Романтичні герої-одинаки оспівувалися багатьма поетами, зокрема англійцем Р. Шеллі, класиками російської поезії О. Пушкіним, М. Лєрмонтовим. В основі романтизму зіткнення особистості, що прагнула свободи, з буденною реальністю, існуючими суспільними порядками. Заклик «Боротьба із долею» став девізом Третьої (Героїчної) симфонії видатного композитора Людвіга ван Бетховена. У Німеччині ж твори видатних романтиків - Г. Гейне, Ф. Шиллера, Й. Гете - називали поезією бурі і натиску. Романтизм цінував неповторність природи, унікальність людини, винятковість подій, що відбувалися.

Митці романтизму вважали, що зло вічне і вічною є боротьба з ним. Так, іспанський художник Ф. Гойя і французький О. Дом'є нещадно критикували сучасне суспільство. Гойя затаврував на своїх полотнах самовпевне-них аристократів, служителів церкви, а Дом'є зображував пихаті обличчя буржуазії, що домагалися багатства і влади.

Нерідко, осмислюючи сучасність, романтики прагнули порівнювати її з минулим, знайти в ньому втрачені ідеали і моральні устої. Англійський письменник В. Скотт оспівував середньовічну Англію і Шотландію, американець Ф. Купер - свободу і гордість індіанців під час освоєння Америки європейцями.
Заперечуючи класицизм з його орієнтацією на грецькі й римські зразки, представники романтизму більше тяжіли до народних традицій. У XIX ст. посилився інтерес до народних звичаїв, фольклору, казок. Знаменитими на весь світ стали німецькі казкарі брати Якоб і Вільгельм Грімм. Видана в 1812 р. збірка «Дитячі й родинні казки» користувалася надзвичайною популярністю у всій Європі.

Композитори-романтики Л. Бетховен, Ф. Шуберт, Р. Шуман, Ф. Шопен, Р. Вагнер, Г. Берліоз, М. Глінка створювали музику емоційну і виразну. У ній відчувалися народні мотиви, звучали казкові мелодії. У цей час з'являється і жанр «героїчної опери». її прикладом стала опера Л. Бетховена «Фіделіо».

У 20-30-х роках XIX ст. у мистецтві набирає силу реалізм - мистецтво, у центрі якого - суд автора над суспільними порядками. Мистецтво реалізму - це вивчення суспільних явищ і процесів, людської психології, зображення побуту і життя пересічних людей. Змінюється і сам предмет мистецтва - людина. У її духовному житті не залишається жодної шпаринки, яка б не була вивчена письменниками, художниками, музикантами. Явища особистого і суспільного життя людини зображувалися у всій складності і багатоманітності.

Реалізм зосереджувався на критиці життя. Це було серйозне мистецтво, що втратило ілюзії романтизму. Воно не лише відтворювало дійсність, а й виносило їй вирок митця. Так, англійський письменник Ч. Діккенс писав: «Я буду боротися з жорстокістю і пригнобленням, з ворогами всіх Божих створінь, доки буду здатен мислити і мати можливість висловлювати свої думки». А французький письменник Стендаль (Анрі де Бейль) сформулював головні принципи реалізму: правдивість та історичність зображення життя, об'єктивна соціальна значущість твору; типовість характерів і обставин.

Гостра критична спрямованість реалізму висувала на перший план сатиру і комедію. Недарма видатний французький письменник Оноре де Бальзак свої твори так і назвав - «Людська комедія».

Видатними представниками реалізму в літературі були Стендаль, Ч. Діккенс, Г. Флобер, О. Бальзак, Л. Толстой, М. Некрасов, М. Салтиков-Щедрін, Г. де Мопассан; у живопису - О. Дом'є, Г. Курбе. Представники реалізму шукали шляхи духовного розвитку людини. Намагалися пояснити людську суть. Відстоювали гуманістичні ідеали та стверджували особистість як вищу цінність.

Наприкінці XIX ст. реалізм переростає в натуралізм, що намагався ввести у літературу засновані на експерименті методи наукового дослідження, документальності, максимальної точності опису. Французький письменник Е. Золя досліджував психологічні і соціальні риси сучасників. Італійські композитори, зокрема Дж. Пуччіні, прагнули показати життя таким, яким воно є, без прикрас, обирали героями простих людей - селян і бідних городян.

Новаторським напрямком у розвитку мистецтва став модернізм, зокрема одна з його гілок, що виникла наприкінці XIX ст., - символізм, де головне не зовнішня видимість, а внутрішня сутність речей. У літературі, живопису, музиці представники символізму не надавали значення сюжету й опису. Внутрішню сутність передавали за допомогою відтінків кольору, через рух ліній. Основою їх художньої творчості був образ - символ - багатозначний вираз прихованого внутрішнього змісту творів. Твори символістів насичені кольорами, запахами, таємним змістом. Великої виразності в передачі внутрішнього світу людини досягали письменник О. Уайльд, поети А. Рембоі Ш. Бодлер, композитор К. Дебюссі, який був родоначальником кольорової музики.

У цей самий час у мистецтві виникає новий напрямок - імпресіонізм, що походив від французького слова «враження». Представники імпресіонізму в живописі - Е. Мане, П. Ренуар, Е. Дега, у музиці - М. Равель намагалися зобразити світ у його змінності і рухливості, передати найменші миттєвості життя. У картинах імпресіоністів багато світла і повітря, їх пейзажі прозорі, зовсім відсутні темні тони. Вони передавали відчуття яскравого сонячного світла. А матеріальні тіла немовби розчинялись у вібрації світла і повітря.

3. Культура народів Азїі і Африки. У країнах Азії та Африки з давніх часів існувала багатоманітна та самобутня культура. У ній були представлені всі жанри мистецтва, зокрема живопис, скульптура, музика, театр, література. Проте залежне становище, в яке потрапили ці країни, що стали колоніями чи напівколоніями, не сприяло жвавому розвитку літератури та мистецтва. Наприклад, в Китаї в XIX ст. протягом багатьох років йшла активна боротьба за реформування літературної мови, якою писалися поетичні та прозові твори. Застаріла мова була абсолютно незрозумілою широким масам населення. Передові діячі культури наполегливо прагнули узгодити літературну мову з розмовною, зробити літературні твори більш доступними для широкого загалу, однак уряд не зважав на необхідність реформ і не проводив їх.

Незважаючи на таке становище, в Китаї зароджується і набуває певного розвитку видавнича справа. У другій половині XIX ст. починають видаватися газети і журнали сучасного типу. Важливу роль у створенні китайської преси зіграв просвітник та пропагандист реформ Ван Тао.

В Індії, народи якої розмовляли багатьма мовами, національна культура в XIX ст. набула найбільшого розвитку в Бенгалії. Бенгальська література в кінці XIX ст. отримала велике визнання на батьківщині і стала відома в усьому світі завдяки визначному поету і письменнику Рабіндранату Тагору. Перший вірш Тагора був надрукований, коли йому було лише 13 років. У подальшому з'явилися його багаточисельні вірші, поеми, розповіді, романи, в яких він порушив важливі соціальні проблеми індійського народу. У 1913 р. Рабіндранат Тагор став лауреатом Нобелівської премії в галузі літератури.

Його небіж Обоніндронат Тагор, відомий художник, разом зі своїми товаришами звернувся до національної техніки живопису аквареллю, на противагу європейському живопису олією, і досяг в цьому неабияких успіхів. Твори, переважно присвячені релігійно-міфологічній та історичній тематиці, користувалися великою популярністю в різних куточках Індії.

В Японії, яка була єдиною азійською країною, що не потрапила під колоніальну залежність, в добу «Мейдзі» відбувалися буржуазні реформи, які позитивно вплинули на розвиток національної культури. Японська молодь отримала можливість навчатися в європейських та американських університетах. Для викладання в японських університетах запрошувалися відомі вчені з Великої Британії, США, Німеччини, Росії, Франції. З досягненнями європейської культури почали знайомитися широкі верстви населення Японії. Проте ставлення до європеїзації в суспільстві було неоднозначним: одні, зокрема відомий публіцист Іітіро Токутомі, вітали цей процес, вбачали в ньому засіб політичного й культурного прогресу, інші висловлювали застереження, що європеїзація негативно вплине на розвиток національної культури й свідомості та країни в цілому.

Проте з роками японці навчилися прилаштовувати досягнення сучасної науки й техніки до своїх потреб, використовувати найцінніше, розвиваючи в той же час національну культуру, дотримуючись національних традицій. Так, один з найвідоміших письменників того часу Рока Токутомі отримав визнання завдяки своїм соціальним романам, де засуджував феодальні пережитки в суспільних і сімейних відносинах («Куросіво», «Краще не жити»). На його творчість великий вплив мали твори Л. Толстого.

Європейські традиції вплинули на японський театр. У виставах національного театру брали участь лише чоловіки, які, коли треба, переодягалися в жіночий одяг і виступали безпосередньо перед глядачами, що сиділи на циновках. У 70-80-х роках XIX ст. в Японії починають будуватися театри європейського зразка, де існувала глядацька зала з рядами стільців, стаціонарна сцена, куліси. Створюється професійна театральна трупа симпа. Одночасно продовжується розвиток національного театру, зокрема кабукі.

В африканських країнах вплив європейської культури був менш значним, тому там продовжували розвиватися традиційні види мистецтва.

Перевірте себе!

1. Прослідкуйте процес технічного вдосконалення промислового виробництва з кінця XVIII ст.
2. Охарактеризуйте наукові та технічні досягнення кінця XIX ст. Які з них, на ваш погляд, дійсно здійснили революцію у виробництві та житті людей?
3. Чому, на вашу думку, в першій половині XIX ст. найбільш визначні митці звертають свій погляд на героїв-романтиків?
4. Поміркуйте, на якому історичному тлі виникає реалізм і яке його значення у XIX ст.
5. Що сприяло виникненню символізму саме наприкінці XIX ст.?
6. Які твори імпресіоністів вам знайомі, чим вони приваблюють вас?
7. Поясніть на прикладах, який вплив мали європейська література і мистецтво на країни Азії.

С.О. Осмоловський, Т.В. Ладиченко. Всесвітня історія 9 клас
Вислано читачами з інтернет-сайту

  _{Вся шкільна программа онлайн, безкоштовні підручники з всесвітньої історії, конспекти уроків, рефератів, питання та відповідді. Всесвітня історія обучатись онлайн}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - форум.