KNOWLEDGE HYPERMARKET


Тема 21. Місто-герой на Дніпрі
 
Строка 1: Строка 1:
'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]&gt;&gt;[[Я і Україна|Я і Україна]]&gt;&gt;[[Мій Київ 5 клас|Я і Україна 5 клас]]&gt;&gt;Я і Україна: Місто-герой на Дніпрі''' <metakeywords>Я і Україна, клас, урок, на тему, 5 клас, Місто-герой на Дніпрі</metakeywords>  
'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]&gt;&gt;[[Я і Україна|Я і Україна]]&gt;&gt;[[Мій Київ 5 клас|Я і Україна 5 клас]]&gt;&gt;Я і Україна: Місто-герой на Дніпрі''' <metakeywords>Я і Україна, клас, урок, на тему, 5 клас, Місто-герой на Дніпрі</metakeywords>  
-
МІСТО-ГЕРОЙ НА ДНІПРІ
+
'''Місто-герой на Дніпрі'''
-
ГЕРОЇ КИЇВСЬКОЇ ОБОРОНИ.  
+
'''Герої київської оборони.'''<br>
-
Краса й багатство Києва не одне століття приваблювали до себе загарбників. Киянам часто доводилося кидати мирну працю і братися за [[Технічні_нововведення_та_винаходи._Зброя_та_військове_спорядження.|зброю]]. Цього разу біда прийшла на світанку 22 червня 1941 року. Літнього недільного ранку почалась збройна навала нацистської Німеччини. Гітлерівці планували захопити Київ за кілька днів. До цього німецька армія вже окупувала пів-Європи. За 5 днів фашисти загарбали Голландію, за 19 - Бельгію, за&nbsp; 35 - Польщу, за 44 - Францію, за 63 - Норвегію і за 1 день - Данію.  
+
Краса й багатство Києва не одне століття приваблювали до себе загарбників. Киянам часто доводилося кидати мирну працю і братися за [[Технічні нововведення та винаходи. Зброя та військове спорядження.|зброю]]. Цього разу біда прийшла на світанку 22 червня 1941 року. Літнього недільного ранку почалась збройна навала нацистської Німеччини. Гітлерівці планували захопити Київ за кілька днів. До цього німецька армія вже окупувала пів-Європи. За 5 днів фашисти загарбали Голландію, за 19 - Бельгію, за&nbsp; 35 - Польщу, за 44 - Францію, за 63 - Норвегію і за 1 день - Данію.  
Столиця України мужньо відбивала атаки ворога понад два місяці. Місто захищали піхотинці, десантники, танкісти та льотчики. Вже в перший день війни в київському небі українські пілоти збили кілька німецьких літаків. Сереї полонених німців були прославлені аси гітлерівської армії, які були нагороджені залізними хрестами за бомбардування Варшави та Парижа.<br>"Чорними дияволами" називали фашисти моряків дніпровської флотилії. Коли дніп-ровці йшли в атаку, німці в паніці тікали. Невипадково в місті споруджено багато пам'ятників героям київської оборони.  
Столиця України мужньо відбивала атаки ворога понад два місяці. Місто захищали піхотинці, десантники, танкісти та льотчики. Вже в перший день війни в київському небі українські пілоти збили кілька німецьких літаків. Сереї полонених німців були прославлені аси гітлерівської армії, які були нагороджені залізними хрестами за бомбардування Варшави та Парижа.<br>"Чорними дияволами" називали фашисти моряків дніпровської флотилії. Коли дніп-ровці йшли в атаку, німці в паніці тікали. Невипадково в місті споруджено багато пам'ятників героям київської оборони.  
Строка 15: Строка 15:
Київські підприємства почали виготовляти військову продукцію. Навіть заводи, які виготовляли лимонад та дитячі іграшки, почали випускати пляшки з запальною рідиною, гранати та міни. Київські школярі будували укріплення навколо міста, чергували на дахах, відстежували німецьких шпигунів, допомагали дорослим. Київська оборона зірвала гітлерівські плани 'блискавичної війни".  
Київські підприємства почали виготовляти військову продукцію. Навіть заводи, які виготовляли лимонад та дитячі іграшки, почали випускати пляшки з запальною рідиною, гранати та міни. Київські школярі будували укріплення навколо міста, чергували на дахах, відстежували німецьких шпигунів, допомагали дорослим. Київська оборона зірвала гітлерівські плани 'блискавичної війни".  
-
<br>НЕСКОРЕНІ.  
+
<br>'''Нескорені.'''
19 вересня 1941 року німецько-фашистські війська вдерлися в столицю України.<br>Катування, вбивства, знущання стали головними ознаками німецького "нового порядку". Накази німецького коменданта повідомляли: за роздачу продуктів і одягу - розстріл, зз порушення комендантського часу -&nbsp;розстріл, за опір фашистській владі -&nbsp;розстріл. Всенародною трагедією стали масові&nbsp; розстріли в Бабиному Яру.  
19 вересня 1941 року німецько-фашистські війська вдерлися в столицю України.<br>Катування, вбивства, знущання стали головними ознаками німецького "нового порядку". Накази німецького коменданта повідомляли: за роздачу продуктів і одягу - розстріл, зз порушення комендантського часу -&nbsp;розстріл, за опір фашистській владі -&nbsp;розстріл. Всенародною трагедією стали масові&nbsp; розстріли в Бабиному Яру.  
Строка 21: Строка 21:
Німці закатували тут понад 100 тис. осіб: військовополонених, підпільників, комуністів, а також циганів та євреїв. Масові злочини в Бабиному Ярі тривали аж до осені 1943 року. В яру фашисти побудували Сирецький концентраційний табір, де упродовж двох років окупації масово страчували безвинних людей. Усього в нашому місті, в різних його сайонах було п'ять таких таборів. В ярах на Сирці загинули тисячі патріотів.  
Німці закатували тут понад 100 тис. осіб: військовополонених, підпільників, комуністів, а також циганів та євреїв. Масові злочини в Бабиному Ярі тривали аж до осені 1943 року. В яру фашисти побудували Сирецький концентраційний табір, де упродовж двох років окупації масово страчували безвинних людей. Усього в нашому місті, в різних його сайонах було п'ять таких таборів. В ярах на Сирці загинули тисячі патріотів.  
-
І серед них видатна поетеса Олена Теліга. Вона народилась і виросла в Петербурзі в інтелігентній, освіченій українській родині. її батько був міністром в уряді Української Народної [[Тема_3._Встановлення_республіки._Якобінська_диктатура._Термідоріанська_реакція._Франція_за_Директорії._Бонапартистський_переворот_1799_р|Республіки]]. З часом сім'я виїхала за кордон. Але серце Олени було з Україною. Саме їй вона мріяла віддати всі свої сили і блискучий талант поетеси. Коли німці окупували Київ, Олена Теліга - член організації українських націоналістів переїжджає до міста, щоб вести підпільну боротьбу з ворогом.  
+
І серед них видатна поетеса Олена Теліга. Вона народилась і виросла в Петербурзі в інтелігентній, освіченій українській родині. її батько був міністром в уряді Української Народної [[Тема 3. Встановлення республіки. Якобінська диктатура. Термідоріанська реакція. Франція за Директорії. Бонапартистський переворот 1799 р|Республіки]]. З часом сім'я виїхала за кордон. Але серце Олени було з Україною. Саме їй вона мріяла віддати всі свої сили і блискучий талант поетеси. Коли німці окупували Київ, Олена Теліга - член організації українських націоналістів переїжджає до міста, щоб вести підпільну боротьбу з ворогом.  
Вона активно працює в спілці письменників України, видає часопис "Літаври". Діяльністю Олени та її однодумців дуже швидко зацікавилась німецька поліція. їм загрожувала небезпека. В Олени був шанс врятуватись, таємно виїхавши із Києва. Але мужня жінка заявляє: "Я із Києва нікуди не піду". Разом з нею залишається і її чоловік - Михайло. Олена та Михайло Теліги, а також інші українські патріоти були закатовані гітлерівцями в Бабиному Яру. Пізніше сучасники скажуть про них: "Олена загинула за Україну, Михайло - за Олену".  
Вона активно працює в спілці письменників України, видає часопис "Літаври". Діяльністю Олени та її однодумців дуже швидко зацікавилась німецька поліція. їм загрожувала небезпека. В Олени був шанс врятуватись, таємно виїхавши із Києва. Але мужня жінка заявляє: "Я із Києва нікуди не піду". Разом з нею залишається і її чоловік - Михайло. Олена та Михайло Теліги, а також інші українські патріоти були закатовані гітлерівцями в Бабиному Яру. Пізніше сучасники скажуть про них: "Олена загинула за Україну, Михайло - за Олену".  
Строка 27: Строка 27:
Фашисти масово убивали і катували киян. Якось гітлерівці вирішили провести заарештованих полонених моряків вулицями Києва, щоб залякати людей, які ще не скорилися. Раптом над колоною полонених гордо полинула пісня. Німці розгубилися, а потім пнулися бити в'язнів. Але моряки, скручені дротом, чинили ворогам опір. Довелось окупантам викликати допомогу. Шаленіючи від люті, гітлерівці всіх моряків живцем закопали в Бабиному Яру.<br>Взяття Києва окупанти вирішили відсвяткувати на Хрещатику в готелі "Континент". Тут зібралося понад 300 німецьких офіцерів та різних чиновників. Але під час вечірки київські підпільники висадили в повітря готель, перетворивши його на кам'яну могилу для непроханих гостей.  
Фашисти масово убивали і катували киян. Якось гітлерівці вирішили провести заарештованих полонених моряків вулицями Києва, щоб залякати людей, які ще не скорилися. Раптом над колоною полонених гордо полинула пісня. Німці розгубилися, а потім пнулися бити в'язнів. Але моряки, скручені дротом, чинили ворогам опір. Довелось окупантам викликати допомогу. Шаленіючи від люті, гітлерівці всіх моряків живцем закопали в Бабиному Яру.<br>Взяття Києва окупанти вирішили відсвяткувати на Хрещатику в готелі "Континент". Тут зібралося понад 300 німецьких офіцерів та різних чиновників. Але під час вечірки київські підпільники висадили в повітря готель, перетворивши його на кам'яну могилу для непроханих гостей.  
-
'''Навіть футбол став засобом боротьби з окупантами.''' Існує така легенда: у липні 1942 р. фашисти вирішили влаштувати на честь своїх перемог футбольний матч між збірною німецьких льотчиків "Люфтваффе" та футболістами київського "Динамо", які залишилися в окупованому місті. Пихаті німецькі офіцери й генерали заповнили трибуни стадіону. Офіцери були впевнені в легкій перемозі своєї команди. Та вже перший тайм закінчився на користь киян. Тоді до роздягальні київських футболістів увійшов офіцер гестапо: "Ви повинні програти, тоді залишитесь живими. Це наказ коменданта". Але київські спортсмени вирішили вести гру до перемоги.  
+
Навіть футбол став засобом боротьби з окупантами. Існує така легенда: у липні 1942 р. фашисти вирішили влаштувати на честь своїх перемог футбольний матч між збірною німецьких льотчиків "Люфтваффе" та футболістами київського "Динамо", які залишилися в окупованому місті. Пихаті німецькі офіцери й генерали заповнили трибуни стадіону. Офіцери були впевнені в легкій перемозі своєї команди. Та вже перший тайм закінчився на користь киян. Тоді до роздягальні київських футболістів увійшов офіцер гестапо: "Ви повинні програти, тоді залишитесь живими. Це наказ коменданта". Але київські спортсмени вирішили вести гру до перемоги.  
Оскаженілі гітлерівці заарештували динамівців кількох із них розстріляли в Бабиному Яру. Перед стратою воротар команди Микола Трусевич гордо кинув катам в обличчя: "Били ми вас на футбольному полі, поб'ємо і в бою. Вам не зламати нас!"  
Оскаженілі гітлерівці заарештували динамівців кількох із них розстріляли в Бабиному Яру. Перед стратою воротар команди Микола Трусевич гордо кинув катам в обличчя: "Били ми вас на футбольному полі, поб'ємо і в бою. Вам не зламати нас!"  
-
<br>ВИЗВОЛИТЕЛІ.  
+
<br>'''Визволителі.'''
Нарешті прийшов кінець гітлерівським злочинам. Восени 1943 р. війська Першого Українського фронту почали потужний наступ. Німецькі генерали сподівалися, що зуміють відсидітися за могутньою лінією оборони, яку побудували на схилах Дніпра і назвали її "Східним валом".  
Нарешті прийшов кінець гітлерівським злочинам. Восени 1943 р. війська Першого Українського фронту почали потужний наступ. Німецькі генерали сподівалися, що зуміють відсидітися за могутньою лінією оборони, яку побудували на схилах Дніпра і назвали її "Східним валом".  
Строка 41: Строка 41:
Багато славних синів України загинуло в битві за Київ. Серед них - відважний танкіст-розвідник Никифор Шолуденко. Його танк першим прорвався на Хрещатик, але був підбитий. "Київ - наш, тепер можна й помирати", - були останні слова героя.  
Багато славних синів України загинуло в битві за Київ. Серед них - відважний танкіст-розвідник Никифор Шолуденко. Його танк першим прорвався на Хрещатик, але був підбитий. "Київ - наш, тепер можна й помирати", - були останні слова героя.  
-
Смертю хоробрих загинув у боях за українську столицю старший лейтенант Юрій Должанський. До нас дійшли фронтові листи Юрія, суворі й стримані. Вони розкривали його характер, добру і благородну душу. Юрій ніколи не писав про бої, про якісь особливі подвиги, а тільки про друзів-побратимів, з якими пройшов суворими дорогами війни. А ще в листах він мріяв про [[День_Перемоги|перемогу]], про зустріч з батьками, рідними, друзями. Йому не судилося побачити рідне місто. "Юрій був чудовим бійцем, прекрасним товаришем, - писав батькам Должанського командир частини, - ми поховали Юрчика з усіма почестями. Поділяємо Ваше горе, просимо не плакати. Юрій загинув героєм, і Батьківщина не забуде його! Вічна слава Юрію! Смерть німецьким окупантам!"  
+
Смертю хоробрих загинув у боях за українську столицю старший лейтенант Юрій Должанський. До нас дійшли фронтові листи Юрія, суворі й стримані. Вони розкривали його характер, добру і благородну душу. Юрій ніколи не писав про бої, про якісь особливі подвиги, а тільки про друзів-побратимів, з якими пройшов суворими дорогами війни. А ще в листах він мріяв про [[День Перемоги|перемогу]], про зустріч з батьками, рідними, друзями. Йому не судилося побачити рідне місто. "Юрій був чудовим бійцем, прекрасним товаришем, - писав батькам Должанського командир частини, - ми поховали Юрчика з усіма почестями. Поділяємо Ваше горе, просимо не плакати. Юрій загинув героєм, і Батьківщина не забуде його! Вічна слава Юрію! Смерть німецьким окупантам!"  
Никифора Шолуденка, Юрія Должанського поховали разом з іншими славними героями на дніпровських кручах. Тут 1957 р. було створено парк Вічної Слави. У центрі парку - 26-метровий гранітний обеліск, біля підніжжя якого горить Вічний вогонь.  
Никифора Шолуденка, Юрія Должанського поховали разом з іншими славними героями на дніпровських кручах. Тут 1957 р. було створено парк Вічної Слави. У центрі парку - 26-метровий гранітний обеліск, біля підніжжя якого горить Вічний вогонь.  
-
До парку Слави приходять дорослі та діти, щоб низько вклонитися героям, які відстояли для нас життя. Рядки з поезії Василя Симоненка найкраще висловлюють думку кожного з нас:<br>''&nbsp;&nbsp;І живуть у пам'яті народу<br>&nbsp;&nbsp;Його вірні дочки і сини,<br>&nbsp;&nbsp;Ті, що не вернулися з походів&nbsp;<br>&nbsp;&nbsp;Грізної, великої війни.''
+
До парку Слави приходять дорослі та діти, щоб низько вклонитися героям, які відстояли для нас життя. Рядки з поезії Василя Симоненка найкраще висловлюють думку кожного з нас:<br>''&nbsp;&nbsp;''І живуть у пам'яті народу<br>&nbsp;&nbsp;Його вірні дочки і сини,<br>&nbsp;&nbsp;Ті, що не вернулися з походів&nbsp;<br>&nbsp;&nbsp;Грізної, великої війни.  
-
I<br>1.&nbsp;&nbsp;Що ти знаєш про героїв київської оборони?<br>2.&nbsp;&nbsp;Які пам'ятники героям Великої Вітчизняної війни ти знаєш у нашому місті? Підготуй про них коротку розповідь.<br>II<br>1.&nbsp;&nbsp;Чи є ветерани Великої Вітчизняної війни серед твоїх рідних, близьких, сусідів? Що ти можеш розказати про них?<br>2.&nbsp;&nbsp;Подумай, чому Київ називають "містом-героєм".<br>3.&nbsp;&nbsp;Підготуй розповідь "Визволення Києва".  
+
 
 +
 
 +
''I<br>1.&nbsp;&nbsp;Що ти знаєш про героїв київської оборони?<br>2.&nbsp;&nbsp;Які пам'ятники героям Великої Вітчизняної війни ти знаєш у нашому місті? Підготуй про них коротку розповідь.<br>II<br>1.&nbsp;&nbsp;Чи є ветерани Великої Вітчизняної війни серед твоїх рідних, близьких, сусідів? Що ти можеш розказати про них?<br>2.&nbsp;&nbsp;Подумай, чому Київ називають "містом-героєм".<br>3.&nbsp;&nbsp;Підготуй розповідь "Визволення Києва".''
<br>  
<br>  
-
''Бєлкіна Е.В., Бойко В.М., Васильєв О.О., Глазунова Л.М., Іванюк О.Л., Левітас Ф.Л., Паламарчук Л.Б., Тараненко М.Г., Труханов М.Г., Трухан О.Ф., Чанцев Н.І., Мій Київ: Історія.Культура.Георгафія, [[5_клас_уроки|5 клас]]''  
+
''Бєлкіна Е.В., Бойко В.М., Васильєв О.О., Глазунова Л.М., Іванюк О.Л., Левітас Ф.Л., Паламарчук Л.Б., Тараненко М.Г., Труханов М.Г., Трухан О.Ф., Чанцев Н.І., Мій Київ: Історія.Культура.Георгафія, [[5 клас уроки|5 клас]]''  
''Вислано читачами з інтернет-сайту&nbsp; <br>''  
''Вислано читачами з інтернет-сайту&nbsp; <br>''  

Текущая версия на 17:39, 30 сентября 2012

Гіпермаркет Знань>>Я і Україна>>Я і Україна 5 клас>>Я і Україна: Місто-герой на Дніпрі

Місто-герой на Дніпрі

Герої київської оборони.

Краса й багатство Києва не одне століття приваблювали до себе загарбників. Киянам часто доводилося кидати мирну працю і братися за зброю. Цього разу біда прийшла на світанку 22 червня 1941 року. Літнього недільного ранку почалась збройна навала нацистської Німеччини. Гітлерівці планували захопити Київ за кілька днів. До цього німецька армія вже окупувала пів-Європи. За 5 днів фашисти загарбали Голландію, за 19 - Бельгію, за  35 - Польщу, за 44 - Францію, за 63 - Норвегію і за 1 день - Данію.

Столиця України мужньо відбивала атаки ворога понад два місяці. Місто захищали піхотинці, десантники, танкісти та льотчики. Вже в перший день війни в київському небі українські пілоти збили кілька німецьких літаків. Сереї полонених німців були прославлені аси гітлерівської армії, які були нагороджені залізними хрестами за бомбардування Варшави та Парижа.
"Чорними дияволами" називали фашисти моряків дніпровської флотилії. Коли дніп-ровці йшли в атаку, німці в паніці тікали. Невипадково в місті споруджено багато пам'ятників героям київської оборони.

Один із них знаходиться на Подолі - це пам'ятник морякам дніпровської флотилії. Героїчно поводилися київські студенти та школярі старших класів. Багато з них записалися в загони народного ополчення та винищувальні батальйони. На Голосіївських висотах героїчний подвиг здійснив київський студент-ополченець Яків Близнюк. Зі зв'язкою гранат він кинувся під гусениці ворожого танка і зупинив броньованого велетня, який сунув на місто.

"Машенька з Мишоловки" (Мишоловка - один із районів міста Києва)- так з любов'ю називали оборонці Києва юну киянку Марію Боровиченко. Разом із бійцями вона перебувала на передових позиціях, допомагала пораненим, ходила в розвідку, а в одному з боїв знищила двох фашистів. На її честь названо одну з вулиць Києва.

Київські підприємства почали виготовляти військову продукцію. Навіть заводи, які виготовляли лимонад та дитячі іграшки, почали випускати пляшки з запальною рідиною, гранати та міни. Київські школярі будували укріплення навколо міста, чергували на дахах, відстежували німецьких шпигунів, допомагали дорослим. Київська оборона зірвала гітлерівські плани 'блискавичної війни".


Нескорені.

19 вересня 1941 року німецько-фашистські війська вдерлися в столицю України.
Катування, вбивства, знущання стали головними ознаками німецького "нового порядку". Накази німецького коменданта повідомляли: за роздачу продуктів і одягу - розстріл, зз порушення комендантського часу - розстріл, за опір фашистській владі - розстріл. Всенародною трагедією стали масові  розстріли в Бабиному Яру.

Німці закатували тут понад 100 тис. осіб: військовополонених, підпільників, комуністів, а також циганів та євреїв. Масові злочини в Бабиному Ярі тривали аж до осені 1943 року. В яру фашисти побудували Сирецький концентраційний табір, де упродовж двох років окупації масово страчували безвинних людей. Усього в нашому місті, в різних його сайонах було п'ять таких таборів. В ярах на Сирці загинули тисячі патріотів.

І серед них видатна поетеса Олена Теліга. Вона народилась і виросла в Петербурзі в інтелігентній, освіченій українській родині. її батько був міністром в уряді Української Народної Республіки. З часом сім'я виїхала за кордон. Але серце Олени було з Україною. Саме їй вона мріяла віддати всі свої сили і блискучий талант поетеси. Коли німці окупували Київ, Олена Теліга - член організації українських націоналістів переїжджає до міста, щоб вести підпільну боротьбу з ворогом.

Вона активно працює в спілці письменників України, видає часопис "Літаври". Діяльністю Олени та її однодумців дуже швидко зацікавилась німецька поліція. їм загрожувала небезпека. В Олени був шанс врятуватись, таємно виїхавши із Києва. Але мужня жінка заявляє: "Я із Києва нікуди не піду". Разом з нею залишається і її чоловік - Михайло. Олена та Михайло Теліги, а також інші українські патріоти були закатовані гітлерівцями в Бабиному Яру. Пізніше сучасники скажуть про них: "Олена загинула за Україну, Михайло - за Олену".

Фашисти масово убивали і катували киян. Якось гітлерівці вирішили провести заарештованих полонених моряків вулицями Києва, щоб залякати людей, які ще не скорилися. Раптом над колоною полонених гордо полинула пісня. Німці розгубилися, а потім пнулися бити в'язнів. Але моряки, скручені дротом, чинили ворогам опір. Довелось окупантам викликати допомогу. Шаленіючи від люті, гітлерівці всіх моряків живцем закопали в Бабиному Яру.
Взяття Києва окупанти вирішили відсвяткувати на Хрещатику в готелі "Континент". Тут зібралося понад 300 німецьких офіцерів та різних чиновників. Але під час вечірки київські підпільники висадили в повітря готель, перетворивши його на кам'яну могилу для непроханих гостей.

Навіть футбол став засобом боротьби з окупантами. Існує така легенда: у липні 1942 р. фашисти вирішили влаштувати на честь своїх перемог футбольний матч між збірною німецьких льотчиків "Люфтваффе" та футболістами київського "Динамо", які залишилися в окупованому місті. Пихаті німецькі офіцери й генерали заповнили трибуни стадіону. Офіцери були впевнені в легкій перемозі своєї команди. Та вже перший тайм закінчився на користь киян. Тоді до роздягальні київських футболістів увійшов офіцер гестапо: "Ви повинні програти, тоді залишитесь живими. Це наказ коменданта". Але київські спортсмени вирішили вести гру до перемоги.

Оскаженілі гітлерівці заарештували динамівців кількох із них розстріляли в Бабиному Яру. Перед стратою воротар команди Микола Трусевич гордо кинув катам в обличчя: "Били ми вас на футбольному полі, поб'ємо і в бою. Вам не зламати нас!"


Визволителі.

Нарешті прийшов кінець гітлерівським злочинам. Восени 1943 р. війська Першого Українського фронту почали потужний наступ. Німецькі генерали сподівалися, що зуміють відсидітися за могутньою лінією оборони, яку побудували на схилах Дніпра і назвали її "Східним валом".

Вони стягли до Києва з інших фронтів могутні танкові підрозділи "Адольф Гітлер", "Рейх" та ін. "Швидше Дніпро потече назад, ніж росіяни здолають їх", - хвалькувато заявляв Гітлер.

Але вже наприкінці вересня 1943 р. війська Першого Українського фронту під командуванням генерала М. Ватутіна форсували Дніпро, а б листопада остаточно визволили Київ від німецько-фашистських загарбників.

Багато славних синів України загинуло в битві за Київ. Серед них - відважний танкіст-розвідник Никифор Шолуденко. Його танк першим прорвався на Хрещатик, але був підбитий. "Київ - наш, тепер можна й помирати", - були останні слова героя.

Смертю хоробрих загинув у боях за українську столицю старший лейтенант Юрій Должанський. До нас дійшли фронтові листи Юрія, суворі й стримані. Вони розкривали його характер, добру і благородну душу. Юрій ніколи не писав про бої, про якісь особливі подвиги, а тільки про друзів-побратимів, з якими пройшов суворими дорогами війни. А ще в листах він мріяв про перемогу, про зустріч з батьками, рідними, друзями. Йому не судилося побачити рідне місто. "Юрій був чудовим бійцем, прекрасним товаришем, - писав батькам Должанського командир частини, - ми поховали Юрчика з усіма почестями. Поділяємо Ваше горе, просимо не плакати. Юрій загинув героєм, і Батьківщина не забуде його! Вічна слава Юрію! Смерть німецьким окупантам!"

Никифора Шолуденка, Юрія Должанського поховали разом з іншими славними героями на дніпровських кручах. Тут 1957 р. було створено парк Вічної Слави. У центрі парку - 26-метровий гранітний обеліск, біля підніжжя якого горить Вічний вогонь.

До парку Слави приходять дорослі та діти, щоб низько вклонитися героям, які відстояли для нас життя. Рядки з поезії Василя Симоненка найкраще висловлюють думку кожного з нас:
  І живуть у пам'яті народу
  Його вірні дочки і сини,
  Ті, що не вернулися з походів 
  Грізної, великої війни.


I
1.  Що ти знаєш про героїв київської оборони?
2.  Які пам'ятники героям Великої Вітчизняної війни ти знаєш у нашому місті? Підготуй про них коротку розповідь.
II
1.  Чи є ветерани Великої Вітчизняної війни серед твоїх рідних, близьких, сусідів? Що ти можеш розказати про них?
2.  Подумай, чому Київ називають "містом-героєм".
3.  Підготуй розповідь "Визволення Києва".


Бєлкіна Е.В., Бойко В.М., Васильєв О.О., Глазунова Л.М., Іванюк О.Л., Левітас Ф.Л., Паламарчук Л.Б., Тараненко М.Г., Труханов М.Г., Трухан О.Ф., Чанцев Н.І., Мій Київ: Історія.Культура.Георгафія, 5 клас

Вислано читачами з інтернет-сайту 


Електронні видання безкоштовно, підручники, конспекти на допомогу учителям та учням, онлайн бібліотека з підручниками та книгами для уроків я і Україна, домашнє завдання запитання і відповіді

Зміст уроку
1236084776 kr.jpg конспект уроку і опорний каркас                      
1236084776 kr.jpg презентація уроку 
1236084776 kr.jpg акселеративні методи та інтерактивні технології
1236084776 kr.jpg закриті вправи (тільки для використання вчителями)
1236084776 kr.jpg оцінювання 

Практика
1236084776 kr.jpg задачі та вправи,самоперевірка 
1236084776 kr.jpg практикуми, лабораторні, кейси
1236084776 kr.jpg рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
1236084776 kr.jpg домашнє завдання 

Ілюстрації
1236084776 kr.jpg ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
1236084776 kr.jpg реферати
1236084776 kr.jpg фішки для допитливих
1236084776 kr.jpg шпаргалки
1236084776 kr.jpg гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
1236084776 kr.jpg зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
1236084776 kr.jpg підручники основні і допоміжні 
1236084776 kr.jpg тематичні свята, девізи 
1236084776 kr.jpg статті 
1236084776 kr.jpg національні особливості
1236084776 kr.jpg словник термінів                          
1236084776 kr.jpg інше 

Тільки для вчителів
1236084776 kr.jpg ідеальні уроки 
1236084776 kr.jpg календарний план на рік 
1236084776 kr.jpg методичні рекомендації 
1236084776 kr.jpg програми
1236084776 kr.jpg обговорення


Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.