Версия 20:31, 27 июля 2009

Телефонний тероризм</u
Почастішали дзвінки в міліцію з повідомленням про нібито закладену бомбу на вокзалі, в кінотеатрі, школі. Як свідчать працівники міліції, в основному   такими    «розіграшами»
займаються учні 4 — 7-х класів. Захотів зірвати контрольну чи батьківські збори — зателефонував за номером «02», зробив відповідне повідомлення і гуляй. Чи треба говорити, що на перевірку кожної заяви відволікається маса людей і техніки.
Батьки Кирила С. ледь не знепритомніли, коли до них прийшла міліція. Виявилось, що їхній синок приготував їм «сюрприз». Зміненим голосом він повідомив міліцію по телефону, що в школі нібито закладено бомбу. Бомбу не знайшли, зате через дві доби знайшли Кирила. У зв'язку з неповноліттям юного терориста його батькам виписали штраф — 5 тисяч гривень.
Запам'ятайте, тепер по голосу можна впізнати не тільки стать (хлопчик чи дівчинка дзвонили), але й вік, вагу, стан здоров'я, регіон, де народився, окремі риси характеру.
Обговоріть поведінку Кирила. Про що він, на ваш розсуд, думав, коли телефонував за номером «02»? Чим його вчинок обернувся для нього і його батьків? Чому не можна займатися такими «розіграшами»?
Інколи людина все життя шкодує про свій вчинок, бо за скоєне відповідають перед законом.

...Льоня Б. любив стріляти горобців з рогатки. Багато разів йому робили зауваження, але він тільки посміхався.
Одного разу камінь, випущений з рогатки, вцілив людині в око. Операція не допомогла — око довелось видалити.
Відбувся суд. За скоєння злочину, що призвів до втрати людиною здоров'я, Льоню відправили у спецшколу для неповнолітніх правопорушників. А батьки хлопця змушені були виплачувати постраждалому значні кошти.
Коли Льоня вийде зі спецшколи і почне працювати, платити вже буде він сам. Причому протягом усього життя людини, яку він покалічив.

Як Льоню можна охарактеризувати: пустун, правопорушник, хуліган, невдаха? Обговоріть можливі ситуації, які можуть спричинити лихо.
 
Сергійкові наснився сон.
...Перед ним стоїть Дідусь Хоттабич і тримає перед собою здоровенний мішок із грішми.
—    Це тобі, — каже Дідусь, — Тут стільки грошей, що тобі на все життя
вистачить,  куплятимеш  найдорожчі речі.
—    За що ж ти  мені такі  великі гроші віддаєш, — запитав Сергій.
—    Ні за що. Є до тебе лише одне не величке прохання: візьми в своєї бабусі перстень і віддай мені.
—    Що, вкрасти в своєї бабусі? — аж похолов Сергій.
—    Не вкрасти, а взяти і віддати мені.  Тільки  й усього.  А ти бабусі інший купиш.

Сергійко трохи подумав і сказав...
Закінчи речення. Доведи правильність свого міркування.

<u>БОМЖИК-ПЕРЕВЕРТЕНЬ
Я — Андрій Кривогуз. Навчаюся у третьому класі. І весь час до мене липнуть якісь пригоди, наче мухи до меду. Ось і вчора на групі подовженого дня ще одна трапилася. Учителька Оксана Миколаївна призначила мене, Жеку й Тимка чергувати.
—    Поки  ми будемо на прогулянці,   —  каже,  — провітрите кімнату, поллєте квіти, витрете дошку. Капловухий, білявий першокласник (з нами у групі подовженого дня й першокласники) Сашко Мізін дістав із портфеля велику шоколадку, відламав від неї шматочок, решту залишив на парті й побіг доганяти всіх.
Я ретельно тер дошку, Жека поливала квіти, Тимко складав іграшки. Але всі ми, наче загіпнотизовані, час від часу поглядали на шоколадку.

Першим не витримав Тимко:
—    А для чого це такому малому Мізіну така велика
шоколадка?!
—    Та у нього вдома цих шоколадок, мабуть, сто чи
тисяча, — припустив я.
—    Він і свого цуцика Сандвіча одними шоколадками годує! — вигукнув Тимко.
—    Тому його Сандвіч такий миршавий, — погодилася Жека. — Не Сандвіч, а сухарик якийсь.
—    Та й маленьким дітям шкідливо їсти багато шоколаду! Від нього карієс буває! — додав Тимко.
Він узяв шоколадку, розділив її на три частини. їли ми похапцем. Я навіть не відчув смаку.
Згодом у коридорі почувся гомін — діти поверталися з прогулянки. Першим забіг до класу Мізін. Зупинившись біля парти, він здивовано закліпав віями, а потім завив, наче міліцейська сирена:
—    У-у-у! Мене пограбували! У-у-у! Моя шоколадка!
У-у-у!
—    Чергові! Де поділася Сашкова шоколадка?  — запитала Оксана Миколаївна.
Ми сиділи, похиливши голови. Я вже навіть хотів був зізнатися в усьому. Але Тимко випередив мене:
—    Оксано Миколаївно! Коли ми чергували, до класу забіг якийсь хлопчик, схопив шоколадку і втік. Тільки він не з нашої школи. Мабуть, якийсь бомжик.
Учителька трохи помовчала, а потім сказала:
—    Справа серйозна. Шукатимемо бомжика. Прошу
свідків узяти аркуші паперу й описати зовнішність злодія. Складемо його фоторобот.
Зібравши й прочитавши наші описи, Оксана Миколаївна звернулася до всієї групи:
—    Справа виявилася серйознішою, аніж я думала спочатку. До нас завітав не просто бомжик, а бомжик-перевертень.    Ось    послухайте.    Андрій    Кривогуз
написав:   "До  класу увійшов  хлопчик  з  брудними вухами  й  ногами,   у  кросівках  і  синіх  штанях  із червоною латкою. У бомжика було біляве волосся і зелена сорочка".
 А ось як описав його Тимко Мірошник: «До класу увірвався хлопчик років восьмидесята. Це був циганчук. Волосся у нього чорне, кучеряве, сорочка червона, в руках тримав батіг. Хлопчик схопив шоколадку й побіг геть». А тепер читаємо опис Жені Гурської: «До класу увійшов високий шатен із блакитними очима. Він був одягнений у білу сорочку і чорні латані штани. Мені він дуже нагадував Гекльберрі Фінна». Жека у нас відмінниця і читає багато книжок. У класі запанувала тиша. Рантом Жека підвелась...
За С. Ферчук

Придумай кінцівку оповідання.
 Схарактеризуй дійових осіб. Хто вони: жартівники, правопорушники, хитруни, обманщики?

СОВІСТЬ ЛІКУЄ
Саме совість допомагає людині поводитися чесно. Навіть тоді, коли цього ніхто не бачить. Адже говорять: «робити по совісті». У чесної людини совість спокійна і чиста. Хто чесний, той живе без мук совісті.
Існують загальні правила поведінки. У суспільстві прийняті норми, обов'язкові для всіх. Чесність — одне з головних правил життя. Якщо всі будуть чесними, життя буде приємним і радісним.
Часто людина сама встановлює для себе життєві правила. Наприклад, один хлопчик вирішив захищати дівчаток, якщо їх ображають. А інша дівчинка звикла допомагати людям похилого віку.
Кожний може для себе встановити якісь правила. Головне — завжди виконувати їх.
За А. Нікітіним

Запишіть правила, які б вам хотілося виконувати. Обговоріть ці правила у класі.
 

ДОБРОСОВІСНИЙ ДИКУН
Дикий індієць попросив у свого сусіда тютюну, сусід був не скупим, поліз у кишеню і вийняв звідти повну пригорщу. На ранок перший знову прийшов до свого сусіда і приніс йому срібну монету, яку знайшов г тютюні. «Чому ж ти її не залишив собі? — запитав перехожий, який став свідком цієї події. — Той, хто подарував тютюн, подарував тобі і гроші».
Тоді дикун поклав руку на серце і сказав: «Тут у мене сидить дві людини — добра і зла. Добра каже: Гроші тобі не належать. Віддай їх тому, чиї вони», їла людина каже: «Тобі їх віддали — вони твої». Добра сказала на це: «Неправда, тютюн твій, а гроші не твої». Зла людина знову сказала: «Не турбуйся: піди й купи собі щось». Я не знав, що вирішити, і ліг спати,  зла і добра людини не переставали сперечатися у   серці й не давали заснути всю ніч. Тому вранці я скочив з ліжка і відніс гроші назад».

Скажи, які почуття не давали спати індійцю.
Як про нього можна сказати: хороший, совісний, чесний,
дружелюбний? Чому?
Як би ти повівся на його місці?

Інсценуйте це оповідання.