Версия 10:20, 1 февраля 2010

Гіпермаркет Знань>>Історія України>>Історія України 9 клас>> Історія України: Значення фольклору та етнографії в дослідженні національних ознак українців. Пошук науково-історичних підвалин української окремішності

ЗНАЧЕННЯ ФОЛЬКЛОРУ ТА ЕТНОГРАФІЇ В ДОСЛІДЖЕННІ НАЦІОНАЛЬНИХ ОЗНАК УКРАЇНЦІВ. ПОШУК НАУКОВО-ІСТОРИЧНИХ ПІДВАЛИН УКРАЇНСЬКОЇ ОКРЕМІШНОСТІ. ПОЧАТОК АКАДЕМІЧНОГО (НАУКОВОГО) ЕТАПУ УКРАЇНСЬКОГО ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ

Значення фольклору, етнографії та мовознавства

Якщо староукраїнці збирали й публікували зразки української народної творчості, результати своїх перших етнографічних спостережень заради увічнення пам'яті про стару Україну, - яка незабаром, на їхню думку, припинить своє існування, тоавтори українського проекту це робили, щоб утвердити українську націю.

Засновником української етнографії як науки став перший ректор Київського університету Михайло Максимович. Починаючи з 1827 p., він упорядкував і видав три збірки «Малоросійських пісень...» ліричного змісту.

Свою збірку опублікував також Платон Лукашевич, який уперше надрукував фольклорні записи, зроблені в Східній і Західній Україні. Українські пісні, думи, казки так захопили молодь, що вона побажала самостійно, із перших вуст робити фольклорний етнографічні записи і знайомити з ними широку громадськість.

Поступово дослідники переходили від простого записування до все глибшого наукового аналізу народних творів і все більше переконувалися в його праві на вільне і гідне життя.

Від свого початку фольклорні та етнографічні дослідження мали політичний зміст. Вони доводили, що українці — це не якесь спотворене відгалуження слов'янства, а повноцінний народ. На політичну справу перетворювалося навіть, на перший погляд, безневинне збирання та популяризація народних пісень. Адже їхній зміст свідчив про те, що ідеалом українця є свобода, тоді як офіційна російська ідеологія проголошувала ідеалом самодержавство.

Протягом першої половини XIX ст. в окрему науку сформувалося мовознавство. Найкращі представники української інтелігенції, проявляючи громадянську мужність і наукову переконаність, взялися за одну з найважливіших і одночасно найважчих у тодішніх імперських умовах справу — перетворити народну розмовну мову на основний засіб спілкування всіх верств українського суспільства. Українські інтелігенти захищали нашу мову від нападок реакціонерів і невігласів, демонстративно спілкувалися нею в повсякденному житті.

Глибоке враження на суспільство справила стаття Ізмаїла Срезневського «Взгляд на пам'ятники украинской народной словесности» (1834). У ній визначний дослідник слов'янських мов виступив на захист української мови. Він доводив, що вона є самостійною слов'янською мовою, а не діалектом російської, як це проголошували імперські офіційні кола, і переконував, що українська мова матиме велике літературне майбутнє.

Активним послідовником наукового вивчення народної творчості й захисником української мови був видатний мовознавець Олександр Потебня — автор багатьох творів із фольклору та етнографії («Пояснення малоруських історичних пісень» у 2 томах та ін.).

Пошук науково-історичних підвалин української окремішності

Найяскравішою працею початку академічного періоду визвольного руху є «Історія русів». Провідна ідея праці невідомого автора — обґрунтування історичного права українського народу на незалежне державне життя. Він засуджував польську і російську політику щодо України й доводив законність боротьби українського народу проти чужоземного поневолення, як польського, так і російського.

Автор наголошував, що лише Україна є прямою спадкоємницею Київської Русі, що вона має власну, відмінну від Росії, історію. Істотна особливість цієї праці — чітка державницька позиція. І внутрішні, і зовнішньополітичні події автор аналізував з погляду інтересів українського народу та української козацької держави. Отже, автор «Історії русів» започаткував справу відновлення історичної правди, повернення доброго імені українським політичним діячам.

У 1822 р. побачила світ перша узагальнююча праця з історії України Дмитра Бантиша-Каменського «История Малой России от водворения славян в сей стране до уничтожения гетманства». У ній автор обстоював право України на автономне козацьке самоврядування. Наукове обґрунтування вченим самобутності України було дуже своєчасним, адже саме тоді вже друкувалися перші томи «Истории государства Российского» М. Карамзіна, написані з великодержавних позицій. Російський історик, ігноруючи історичні джерела, включав історію Руси-України до історії Росії.У 1842-1843 pp. вийшла друком 5-томна «Історія України» Миколи Маркевича. Він широко використав відомості з козацьких літописів XVII-XVIII ст. Ця праця рішуче обстоювала історію України як окрему та незалежну від історії Росії. Саме за це її намагався розкритикувати з імперських позицій російський літературний критик Віссаріон Бєлінський. Він звинувачував Миколу Маркевича в прагненні «відірвати історію України від історії Росії».

Незважаючи на імперський спротив, праці українських істориків набували в Україні все більшої популярності. Вони допомагали українській інтелігенції усвідомлювати українців як окремий народ зі славною та героїчною історією.

Академічний (науковий) етап українського визвольного руху

Даний етап є початком визвольного руху для європейських народів, які втратили державність, проте не бажали змиритися з пригнобленим становищем і розпочали боротьбу за незалежність. Спочатку нащадки козацької старшини та «любителі малоросійської старовини» збирали історичні та етнографічні "Матеріали про життя українського народу. Вирішальною силою академічного етапу стали вчені й аматори, які вивчали історичне минуле, збирали знання про традиції народу, його звичаї, народну творчість та побут. Розпочавшись наприкінці XVIII ст., академічний етап не припинявся протягом усього XIX ст. Усе нові й нові вчені все глибше і глибше вивчали сутнісні особливості українського народу, спільне та відмінне порівняно з іншими народами Європи.

Ментальні риси українців

Зібраний українськими фольклористами, етнографами та мовознавцями матеріал про життя українського народу дав можливість науковцям визначати ті риси, що відрізняли вдачу українців від сусідніх народів.

Незважаючи на тривале пригноблене життя українців в умовах приниження й переслідування, вони не втратили своїх природних рис демократизму й волелюбності. На самперед українці зберегли схильність до індивідуальної свободи. Коли ж демократичні вибори були заборонені водночас із ліквідацією держави, вони продовжували демократичне вирішення справ громад.

Безкраї українські простори сприяли формуванню мрійливості українців. Геополітичне розташування України між Заходом і Сходом, з одного боку, розвивало відкритість, іноді навіть відчайдушний авантюризм, лицарство, а з іншого — постійна близькість небезпечних ворогів формувала замкнутість, життєву філософію «моя хата скраю».

Зосередженість на власній родині, місцевій громаді сформували такі риси української вдачі, як м'якість, лагідність, романтичну емоційність. Українці завжди уникали деспотичної влади й самі не бажали її проявляти. Порівнюючи їх із поляками та росіянами, Володимир Антонович дійшов висновку, що внаслідок різного історичного минулого викристалізувалися й головні політичні ідеї трьох народів: демократизм українців, аристократизм поляків і монархізм росіян. Український принцип, на думку історика, був найважчим для втілення в життя. Адже для цього недостатньо було волі одного монарха чи навіть політичної верхівки — аристократії. Тут потрібно було об'єднати єдиною волею, метою, усвідомленням весь народ.

Перевірте свої знання
1. Як українські фольклористи, етнографи і мовознавці працювали над здійсненням українського проекту?

О. К. Струкевич, Історія України, 9 клас
Вислано читачами з інтернет-сайтів

_{Планування з історії України, підручники та книги онлайн, курси та завдання з історії України для 9 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.