Версия 20:47, 10 марта 2010

Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 5 клас>>Українська література 5 клас>> Українська література: Народні казки «Про правду і кривду». ТЛ Особливості побудови народної казки

Народні казки «Про правду і кривду». ТЛ Особливості побудови народної казки

ПРО ПРАВДУ I КРИВДУ
Жили колись-то два брати: один багатий, а другий бідний, що й не сказати. Цей бідний брат умер. Зостався у нього син, i він жив теж бідно. I запитав раз він у свого дядька:
—    А що, дядьку, як краще жити: правдою
чи неправдою?
—    Е-е-е!.. Де ти тепер знайшов правду?
Нема тепер правди на свті! Тепер скрізь од
на кривда.
—    Hi,  дядечку!  Є правда —  правдою
краще жити.
—    Ходімо на суд.
—    Та чого ж ми таки тдемо на суд?
Краще давайте тдемо по дорозі та спитаемо
чоловіка, якого зустршемо; як скаже, так i
буде. Ваша правда — уся моя худоба буде
вам; моя правда — ваша худоба буде мені.
Так спитаймо до трьох раз.
—    Ну, добре.
I пішли вони дорогою. Ідуть, ідуть — зу-стрічається їм чоловік — із заробітків, чи що, йшов.
—    Здоров, чоловіче добрий!
—    Здорові!
—    Скажи, будь ласкавий, чоловіче, як тепер краще жити: чи правдою, чи кривдою?
—    Е-е-е!.. Добрі люди! Де тепер ви правду
знайшли? Нема тепер її ніде на свті. Краще жити кривдою, а ніж правдою.
—    Ну, оце раз моя правда! — каже дядько.
А небіж¹ i зажурився, що йому прийдеться
віддавати всю свою худобу дядькові. Ідуть,
ідуть — зустрічається їм пан. А небіж i каже:
—    Ну, запитаємо ж цього пана. Цей уже
всю правду розкаже: він грамотний i все знає.
—    Ну, добре.

От порівнялися з паном i питають його:
—    Скажіть, будьте ласкаві, паночку, як
тепереньки краще жити: чи правдою, чи
кривдою?
—    Е-е-е!.. Добрі люди! Де ви тепер знайшли правду? Нема ії ніде в світi; краще
жити кривдою, аніж правдою.
—    Оце вже i вдруге моя правда! — сказав
радісно дядько.
Небіж ще більше зажурився. Ідуть, ідуть — зустрічається їм піп. Небіж i каже:
—    Ну, поспитаймося попа, цей уже правду скаже — на те він i духовний. Цей як уже скаже, то так i буде.
—    Ну, добре!
Як порівнялися з попом, питають його:
—    Скажіть, панотче, як тепер лучче жити: чи правдою, чи неправдою?
—    Е-е-е!.. Добрі люди! Де ви теперечки
знайшли правду? Її тепер i в світ нема:
краще жити кривдою, аніж правдою.
—    Оце вже i втрете моя правда! — сказав
радісно дядько.
Нічого робити небожеві віддав багатому дядькові всю свою худобу, а сам зостався голий, босий i голодний. Тяжко прийшлось йому жити. Бився, бився, сердешний, та й задумав повіситись — узяв він мотузку та й пішов у ліс. Пішов та й дивиться на дерево — вибирає гілку, на якій би то повіситись. «Ото, — думає co6i, — добра гілка — кріпка, а на оту сісти та, зачепившись, i повиснути б».
Він так задивився на дерево, що й не по-мітив, як вовк прибіг. Як уздрів його чоловік,
кинувся мерщій на дерево, а мотузочок й забув. Виліз на дерево та й сидить. Коли прибігають три чорти, а трохи згодом i четвертий, їхній ватаг. I питає він своїх слуг:
—    Ти що сьогодні наробив?
—    Е... я такого наробив, що там хоч що
хай роблять, — не справлять. У такім-то селі, у пана, я поробив так, що i зроду довіку
не вгатять греблі. А пан лупить своїх людей,
як скажений: багато їx буде у нас.
—    Добре ж ти зробив, та ще не так.
—    А як же?
—    Там посеред яру в лісі росте три дерева. Хто ті дерева зрубає та положить навхрест на греблю — вгатить.
—    О!.. Хто ж то чув, хто ж то й знав, що це
так треба зробити!

—    Ну, а ти що зробив? — питає він другого.
—    Е... я такого наробив, що багато буде
людей у наших руках. У такому-то городі
всю воду повисушував, так що тепер там нi
краплі нема, а носять її за тридцять та за сорок верст. Багато там пропадє людей!
—    Добре ти зробив, та ще не так, — каже
ватаг.
—    А як же?
—    Як хто викопає той кущ малини, що
росте посеред города, — буде вода на весь
город.
—    О!.. Хто ж то й чув, хто ж то й знав, що
треба це зробити!
—    Ну, а ти ж що зробив? — питає він третього.
—    Е... я такого наробив, що хай там хоч
що не роблять — нічого не подіють! У такім-
то королівстві у короля одна дочка, та я й
тій поробив так, що хай хоч як лікують,
нічого не подіють, буде наша.
—    Добре ти зробив, та ще не так.
—    А як же?
—    Хто відрубає глухого кутка та підкурить — така буде, як i перше.
—    Хто ж то чув, хто ж то й знав, що це
треба зробити!

А чоловік сидить co6i на дереві та й чує усе, що чортяки балакають. Як уже розлетілись чортяки, чоловік той i думає: «Може, це й правда, що вони казали? Піду до пана, може, й справді угачу греблю».
Пішов. Приходить до греблі, а там пан б'є та мучить людей, щоб мерщій угачували. Вони, бідні, аж піт з них ллється, роблять, а воно все нічого не помагає. А пан, знай, лютує. Приходить до нього цей правдивий чоловік та й каже:
—    Е-е, пане! Б'єте ви людей, та ніякого з
цього діла не буде. А що даєте мені, як я вгачу?
—    Дам я тo6i сто карбованців i ще й на
придачу цих пару коней з коляскою i з кучером (а там i коні панові стояли).
—    Дайте ж мені людей шість чоловік та
три підводи.
—    Візьми.
Поїхали вони в ліс, зрубали тi три дерева та й поклали їx навхрест на греблі — так зараз i вгатили. Пан віддав йому сто карбованців i пару коней з коляскою та з кучером.
Тоді той чоловік i думае: «Дай поїду ще до того города, де води нема: може, й то правда; може, дам я їм води». Cів та й поїхав до того города. Не доїжджаючи до города кілька верст, зустрів він бабусю, що несла пару відер на коромислі
—    Що це ти, бабусю, несеш?
—    Воду, синочку.
—    Дай же й мені напитись.
—    Е-е, синочку! Я ж її несу за тридцять
верстов; а поки ще дійду додому, половину
розхлюпаю; а сім'я у мене велика, пропаде без води.
 — Я от приїду у ваш город, наділю водою вcix, i буде тієї води у вас довіку.
Бона йому дала напитись, а сама така радісна стала, та мершій у город трюшком i розказала всім городянам, що їде такий чоловік, що води їм дасть. Городяни BCI вийшли за город, назустріч тому чоловікові, з хлібом-
cіллю i всякими подарунками. Як прийшов цей чоловік у город, найшов той кущ малини, що pic посеред города, викопав його — i потекла вода відтіль по всьому городу. Городяни нагородили його I грішми, i усяким добром, так що він став тепер багатший від свого дядька. Далі й думає:
—    Поїду ще в те королівство, де королева
дочка нездорова, — може, вилікую її.
Як задумав, так i зробив. Приїхав туди, прийшов до королевих хоромів, а люди вci такі смутні, бігають та охають. Biн i питає їx:
—    Я чув, що у вашого короля дочка дуже
нездорова. Хоч як її лікують, нічого не подіють; тільки я б її вилікував.
—    Е, чоловіче, куди тобі! Заморські лікаpi нічого не подіють, а ти й поготів!
—    Усе ж скажгіь королеві.
Вони сказали королеві. Король вийшов до нього та й каже:
—    Якщо вилікуєш, нагороджу тебе так, що
не буде багатшого од тебе у свті, ще й дочку
свою віддам за тебе.
Пішов той чоловік, подивився на нeї, a вона вже й кінчається. Він узяв, настругав глухого кутка, підкурив її — i вона одразу подужчала так, що днів за три i зовсім одужала, знов стала такою, як i раніше.
Король i вci люди такі стали раді, що й не сказати. Король на радощах i каже тому чоловікові
—    За те, що вилікував ти мою дочку, я її
вщіддам за тебе, та ще, як умру я, ти будеш королем на моїм місці.
Скоро й справді король помер, а на його місце став цей правдивий чоловік. Покоролював він уже кілька там літ, коли приїжджає у його королівство якийсь-то багатий купець i посилає спитати короля, чи дозволить він йому поторгувати у його королівстві. Король звелів йому прийти до нього. Приходить купець. Король одразу шзнав свого дядька, але не показав йому й виду: побалакав та й одпустив його торгувати. A своїм людям наказав, щоб не відпускали його додому, а щоб, як буде збиратися він їхати, просили його до нього. Так i сталось. Приводять цього купця до короля, король i питає його:
—    3 якого ти королівства?
—    3 такого-то.
—    Із якого города?
—    3 такого-то.
—    Як прозиваєшся?
—    Так-то.
Тут король i признався, що він його небіж — той, що безвісти пропав.
—    Ну що, дядьку: ти казав, що кривдою
краще жити, ніж правдою. Отже, ні! Ти тільки купець, а я король — правда кривду переважила!
—    Як же це сталось?

Той i розказав йому все, що з ним діялось: як він хотів повіситись, як слухав, що чортяки говорили, все, все... А напослідок навалив він усякого добра два кораблі та й подарував дядькові, сказавши:
—    Я забуваю все те, що ти мені робив. Бери co6i oці два кораблі з усім добром. А як
прйдеш у свій город, розказуй yciм, що
краще жити правдою, аніж кривдою.
Узяв дядько тi два кораблі з yciм добром i поїхав додому. Як приїхав уже, стала його заздрість мучити: чого й він не король. Сумував, сумував він, а далі й думає:
—    Піду i я вішатись, може, й мені так прилучиться, як моєму небожеві.
Узявши мотузок, пішов у ліс на те саме місце, де хотів вішатись його небіж. Але цьому не так прилучилося — де не взялися чортяки, схопили його та й почепили на найвищій гілці.

¹ Небіж — племінник.


Звернітъ увагу, якими словами починається казка.
Щоб ви відповіли на мicui дядька?
Як ви оцінюєте вчинок небожа?
За що, на вашу думку, народ не любить чортів?
Як ви гадаете, чому чоловкові все-таки вдалося допомогти людям?
Перевірте правильність поданих тверджень.
•    Жили колись-то два багатих брати.
•    He6іж віддав дядькові всю свою худобу, а сам зостався голий,
босий i голодний.
•    Прийшов чоловк до греблі, а там пан б'є та лупить людей.
•    Городяни прогнали чоловка i не віддячили йому за добру справу.
•    Правдивий чоловік став королювати.
•    Дядько подякував небожеві за подарунки та став радіcно жити.

1.    Чому дядько вважав, що неправдою краще жити?
2.    Як ви вважаєте, що є правда, а що — кривда?
3.    Як ви гадаєте, чому бідний чоловік, пан i піп твердили, що кривдою краще жити?
4.    Охарактеризуйте небожа. Про що він увесь час думав i чого найбільше бажав?
5.    Які пригоди траплялися з небожем на шляху до правди? Чи вболівали ви за нього? Якщо так, то чому?
6.    Уособленням чого в казці є чорти?
7.    Чи був небіж доброю людиною? Чи чекав він подяки від людей за
свої вчинки? Підтвердіть відповідь словами казки.
8.    Що наказував небіж дядькові, коли дарував кораблі? Чи виконав
дядько наказ? Чому?
9.    Які риси характеру притаманні дядькові? Чому BІH пішов до л!су?
10.Який висновок можна зробити із закінчення казки? Підтвердіть
свої міркування словами з казки.
11 .Які події в казці є реальними, а які — фантастичними?
1.    Уявіть, що ви розповідаєте цю казку товарищам чи молодшому братикові. Чи змінили б ви щось? Якщо так, то що i чому?
2.    Казку «Правда i кривда» проілюструвала ваша ровесниця. Чи можна за цими малюнками розповідати казку? Які ілюстрації додали б ви? Детально опишіть одну з них.

1.    Перекажіть казку близько до тексту.
2.    Які риси характеру відбивають подані прислів'я? Кому з персонажів казки властиві ці риси?
Щедрий дає, а зажерливий гребе.
Чужа доля всім завидна.
Заздрий від чужого щастя сохне.
Менше вкусиш — більше ковтнеш, багато вкусиш — вдавишся.
Не той убогий, хто мало має, а той, хто багато бажає.
На чужий коровай очей не поривай.
3.    Намалюйте ілюстрацію до казки «Правда i кривда».

КАЗКИ
Чи є на Землі людина, яка не любила б казок? Напевно, немає. Адже змалку казка навчала вас уявляти та мріяти, радіти й сумувати. Ознайомившись ближче з українськими народними казками, ви бачите, що вони уславлюють любов українців до волі, сміливість, мудрість, прагнення до справедливості, працьовитість. І навпаки, у казках засуджується рабство, брехня, жорстокість, ледарювання. За такими неписаними моральними законами, відображеними в казках, віками жив наш народ, мріючи про те, що буде-таки колись у своїй хаті своя правда.
Саме слово казка походить від слова «казати» — розповідати. У казковому світі живуть персонажі, створені народною уявою, наділені характерними національними рисами, тому вони й перемагають сили зла. Зазвичай у казковому світі торжествує добро й правда, усе закінчується щасливо.
Казка має своєрідну побудову: вона складається із зачину, основної частини та кінцівки.
«Жив собі...», «Був собі...», «Це було за царя Тимка (Панька), як була земля тонка...» — так традиційно розпочинається багато казок. Це і є зачин.
В основній частині розповідається про дійових осіб, події розгортаються як ланцюжок пригод. Характерною ознакою казок є використання чисел три, сім, дванадцять. Змії мають три, сім чи дванадцять голів, живуть три брати, сходяться три дороги тощо.
Кінцівка — це характерний вислів, яким традиційно закінчується казка: «Живуть-по-живають, добра наживають» чи «Вам казка, а мені бубликів в'язка» та інші.
За змістом казки поділяються на такі види: казки про тварин, побутові та фантастичні.
Казки про тварин є найдавнішими з-поміж інших. У них діють звірі, птахи, свійські тварини, які розмовляють, думають,
хвилюються, мріють так, як люди. Серед них, як і середі
людей, є розумні й дурні, хитрі й простакуваті, жадібні
й щедрі, добрі та злі.   
У побутових казках героями є звичайні люди. Це бідняк, багач, селянин, пан, дід і баба, брати, зла мачуха і
добра пасербиця. У побутових казках, як і в інших, добро завжди переборює зло. Тому кмітлива дівчина перемагає жадібного пана, бідні стають багатими, а батьки
навчають дітей життєвої мудрості.
У фантастичних казках розповідається про незвичайні події та вчинки героїв, неможливі у повсякденному
житті. Герої цих казок наділені чудодійною силою, використовують цілющу воду, чарівний перстень, скатертину-самобранку, килим-самоліт для перемоги над силами зла: бабою-ягою, змієм, відьмою.
Як ви, напевно, помітили, в усіх народних казках
герої та їхні вчинки багато в чому схожі. Така подібність
пояснюється тим, що всі народи, зокрема й український,
прагнуть перемоги добра над злом, правди над кривдою,
справедливості над несправедливістю.
Казка — це фольклорний розповідний твір про вигадані, а часом і фантастичні події.
Побудова казки: зачин, основна частина, кінцівка.
Види казок за змістом: казки про тварин, побутові та фантастичні (чарівні).

1.    Чому, на вашу думку, у людей виникла потреба складати казки?
2.    Що найчастіше уславлювали українці в народних казках, а що
засуджували?
3.    Що є спільного в усіх народних казках?
4.    На які види поділяються казки за змістом?
Складіть казку на тему зі шкільного життя, в якій були б фантастичні події, чудодійні предмети, магічні числа. Складаючи казку, пам'ятайте про особливості її побудови (зачин, основна частина, кінцівка).

ДІЙОВІ ОСОБИ
Казки — це чарівний світ, який відтворює дійсність, передає читачеві народну мудрість і досвід. Читаючи казки, ми знайомимося з різними людьми та подіями.
Люди, а також тварини, речі, явища природи, яким приписуються людські якості та вчинки, у художніх творах називаються дійовими особами. їх ще називають героями, або персонажами. Наприклад, у казці «Мудра
дівчина» дійові особи — це пан, два брати і дочка бідного брата. У казці «Про Жар-птицю та Вовка» героями (персонажами) є цар, троє синів, вовк, панна, сторожі.
І.Кого ми називаємо дійовими особами, або персонажами, героями твору?
2. Назвіть улюблених персонажів творів, прочитаних вами самостійно. Що в характерах цих героїв подобається вам найбільше?

ВИРАЗНЕ ЧИТАННЯ КАЗОК
Ви, мабуть, помічали, що іноді казку цікаво слухати,- а іноді — не дуже. Усе залежить від того, як її читають: виразно чи ні.
Читати казки потрібно так, начебто ви самі брали участь в описаних подіях або були їхніми свідками. Тому читайте казку середнім темпом, не поспішаючи, ніби пригадуючи розвиток подій. Пам'ятайте, що розповідати слід упевнено, немов у казці зображено цілком достовірні, правдиві події, які ви спостерігали або чули про них. Не забувайте, що суттєвою особливістю казки є фантазія. Тому фантастичні моменти передавайте трохи приглушеним голосом, наче ви слухали цілком правдиву, але незвичайну і таємну історію.
Отже, виразне читання казки має неабияке значення, бо ми передаємо словами не лише зміст, а й почуття, настрої, красу художнього твору. Основними поняттями виразного читання є інтонація, темп, пауза, логічний наголос.
Інтонація (від латин. — голосно промовляти)— тон читання, який допомагає висловити почуття героїв твору і своє ставлення до того, про що в ньому йдеться. Є розповідна, спонукальна, ствердна та інша інтонація.
Темп (від італ. — час, тривалість) — швидкість, із якою потрібно читати текст.
Розрізняють швидкий, середній та уповільнений темп.
Пауза (від грец. — припинення)— зупинка в читанні. Тривалість пауз може бути різною, залежно від змісту тексту. Є довга, середня   ' та коротка пауза.
Логічний наголос
(від грец. — правильний, змістовний) — виділення силою голосу слів, які є дуже важливими для висловлення думок.
1.    Як саме потрібно розповідати казку? Чому
розповідь слід вести упевнено?
2.    Чому фантастичні епізоди краще передавати притишеним голосом?
3.    Підготуйтесь до виразного читання улюбленої казки.


Українська література 5 клас. Шабельникова Л. П.
Вислано читачами інтернет-сайту

_{Календарно-тематичне планування української літератури, завдання школяру 5 класу, курси учителю української літератури 5 класу Гіпермаркет знань, Українська література, Українська література 5 клас Онлайн бібліотека з підручниками і книгами, плани-конспекти уроків з української літератури 5 класу, книги та підручники згідно каленадарного плануванння української літератури 5 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.