Версия 12:01, 21 августа 2009

СРСР у 1945-1953 рр.

1. Повоєнна розруха в країні. Відбудова господарства

Відродження народногосподарського комплексу СРСР почалось одразу після визволення з-під нацистської окупації. Слід підкреслити, що відбудова СРСР мала низку особливостей, що відрізняли її від західних країн.

Насамперед суттєво відрізнялися масштаби збитків, завданих Другою світовою війною. У руїнах лежали 1710 міст і селищ міського типу та понад 70 тне. сіл, було зруйновано більш як 31 тис. промислових підприємств. В Україні, наприклад, залишилися цілими лише 19% довоєнної кількості промислових об'єктів, тоді як в Італії вціліло 80%, а в Західній Німеччині — 90% виробничих потужностей.

Війна заподіяла величезної шкоди сільському господарству: на чверть скоротилися посівні площі, погіршився обробіток ланів, зменшилися врожайність, рівень механізації, скоротилася чисельність працездатного населення. У цілому матеріальні збитки СРСР, заподіяні війною, становили 2569 млрд крб. (у довоєнних цінах). Радянський Союз втратив понад 30% національного багатства.

Фактично відбудову економіки СРСР було завершено на початку 50-х рр. За короткий час було відбудовано і побудовано 6200 промислових підприємств. Нові гіганти індустрії виросли на Уралі, в Західному Сибіру, Казахстані, житлове будівництво становило 100 млн мг на рік. Одначе виробництво в сільському господарстві залишалося на рівні середини 20-х рр. Посилилася диспропорція у розвитку економіки, особливо оборонної: випереджальними темпами розвивалися галузі важкої промисловості, тоді як хронічно відставали галузі легкої та харчової промисловості, що пояснювалося меншими капіталовкладеннями в ці підприємства та відставанням сільського господарства, яке постачало для них сировину. Залишався непристойно низьким життєвий рівень населення: заробітна платня робітника і службовця в середньому становила 70 крб., колгоспника — 17 крб. на місяць, тоді як ціни зросли втричі проти 1940 р. Ліквідація карткової системи якісно не вплинула на життєвий рівень трудящих.

Негативні наслідки для населення СРСР мало й здійснення грошової реформи 1947 р., за якою проводився обмін старих грошей на нові за курсом: 10 старих крб. до 1 нового крб.; на ощадних книжках: до 3 тис. —• один до одного, більше 10 тис. — два до одного. Обмін проводився за місцем роботи, тому в умовах репресій та підозрілості населення побоювалося обмінювати всі наявні гроші; як наслідок, маса грошей лишилася без обміну на руках.

Лише невелика частина суспільства — партійно-державна номенклатура, що обслуговувалася цілою системою спецмагазинів і спец розподільників, мала високий достаток.

По-друге, різнилися джерела фінансування післявоєнної відбудови.

На відміну від процесів відбудови у Західній Європі, СРСР спирався (крім отримання репарацій) на власні ресурси і сили, не приймаючи допомоги ззовні, зокрема за планом Маршалла.

Виникає питання: чому СРСР відмовився від допомоги за планом Маршалла?

Одні дослідники вважають, що Сталіна не задовольнила одна з умов надання допомоги урядом США, а саме: "країни, які прагнуть отримати допомогу, повинні надати всебічну і правдиву інформацію про стан своєї економіки".

Інші дослідники пояснюють відмову СРСР від допомоги за планом Маршалла тим, що Сталін узагалі не довіряв урядові США і вважав здійснення плану Маршалла формою уярмлення інших країн.

Різними були й моделі відбудови в СРСР та в західноєвропейських державах. Якщо на Заході передовсім відбувалася стабілізація валюти, затим відновлювалась інфраструктура (доріг, засобів комунікації"), розвивалися сільське господарство і легка промисловість і лише потім вводилися нові технології у важку промисловість, то в радянській економіці основний наголос робився на відновленні важкої індустрії, економії коштів за рахунок сільського господарства і соціальної сфери. Процес відбудови здійснювався централізовано, на основі єдиного загальносоюзного плану. Планування проводилось і в деяких західних країнах, зокрема у Франції, але там воно мало рекомендаційний характер, а не директивний, як у СРСР.

Отож, єдине для всіх країн, що постраждали від воєнних дій, завдання відбудови зруйнованого господарства і переходу економіки країни на мирні рейки вирішувалося в СРСР та країнах Західної Європи по-різному.

2. Суспільно-політичне життя
Радянські люди захистили свою Батьківщину в боротьбі проти нацизму. Повертаючись до своїх зруйнованих домівок, вони, як і їхні далекі предки після Вітчизняної війни 1812 р., сподівалися на добрі зміни. Як писав один із відомих дослідників культу особи Сталіна Д. Волкогонов: "Вітер свободи, народного торжества, Перемоги, яка дісталася ціною мільйонних жертв, породжував смутну надію. Люди хотіли жити краще. Без страху і погейкувань. Ні, Сталіна, як і раніше, шанували, славили, схилялися, підносили, але водночас вірили, що не буде більше насильства, нескінченних кампаній, постійних жорстких нестач найнсобхідні-шого, які стали однією з рис радянського способу життя.

Сталіна ж, навпаки, перемога переконала у непохитності всіх створених державних і громадських інститутів, глибокій життєздатності системи, вірності внутрішньо- і зовнішньополітичного курсу, Він дав незабаром зрозуміти, що у внутрішньому плані в країні все залишиться без змін.

Сталін давно вже, як французький "король-сонце", ототожнював себе з державою, суспільством, партією. Голова Ради Народних Комісарів уже звик до того, що говорив від імені народу, вказував йому шляхи у цілковитій впевненості, шо ощасливлює його. Що величніша держава, то вище і її керівник. Війна висунула СРСР на найвищі рубежі у світі. І для Сталіна це було його найвище піднесення".

Навколо нього сформувалася група найближчих поплічників, до якої належали Молотов, Берія, Каганович, Жданов, Вороши-лов. За час війни та в перші повоєнні роки до неї ввійшло молоде покоління партійних працівників: Хрущов, ВознесенськиЙ, Ма-ленков, Кузнецов, Суслов, Андріянов. Особливе місце у цій системі посідали репресивні органи, що їх контролювали Сталін та Берія (останній очолював служби внутрішніх справ та безпеки країни). Після війни, побоюючись ослаблення своєї влади, Сталін скерував зусилля на обмеження впливу військовиків на су-сшльно-політичне життя країни: Рокоссовського було відправлено на посаду міністра оборони до Польщі, заарештовано маршала авіації Новикова, готувався процес проти Жукова, але невдовзі сам Сталін припинив його підготування, призначивши Жукова командувачем до одного з військових округів.

У 1949 р. Сталін санкціонував "ленінградську справу". Головними звинуваченими в ній проходили Кузнецов, Вознесенський, Родіонов, Попков. Усіх їх було засуджено до страти. Згодом 30 квітня 1954 р., Верховний суд СРСР реабілітував осіб, які проходили за "ленінградською справою", більшість із них посмертно.

13 січня 1953 р. в центральній пресі повідомлялося про викриття "терористичної групи" лікарів, які обслуговували кремлівське керівництво. Більшість обвинувачуваних були єврейської національності, що викликало сплеск розгнузданого антисемітизму в країні. Було заарештовано дружин "ворогів народу", їхніх дітей звільняли з роботи, виключали з партії та комсомолу. А через якихось два місяці газети опублікували повідомлення, в якому зазначалося: "Перевірка показала, що обвинувачення є помилковими, а документальні дані, що на них спиралися працівники слідства, неспроможними".

У ті ж роки провадилася кампанія "боротьби проти безрідного космополітизму". Жертвами цієї "боротьби" стали актор і режисер С. Міхоелс, поет П. Маркиш та ін. Космополітом оголошували будь-яку людину, яка цікавилася західними музикою, літературою, живописом. Досягнення світової культури були відгороджені від радянських людей нездоланною стіною. Цілеспрямовано знищувались і фізично, і морально відомі діячі культури. Ця кампанія була пов'язана з ім'ям одного з підручних Сталіна — секретарем ЦК ВКП(б) А. Ждановим. Тому її ще називають "ждановщиною". Вістря партійної критики було спрямовано проти О. Фадєєва та першого варіанта його роману "Молода гвардія", проти кінорежисера С. Ей-зенштейна та його фільму "Іван Грозний". "Безідейними та ідеологічно шкідливими" було визнано твори М. Зощенка і вірші А. Ахматової. їх обвинувачували в "непристойності й аполітичності, песимізмі й занепадництві". У червні 1947 р. було засуджено "Історію західної філософії" Г. Олександрова.

Тривали нападки на "формалістів" у музиці, серед яких головними звинувачуваними було названо С. Прокоф'єва і Д. Шостаковича. Репресовано найвідомішу співачку Лідію Русланову. "Народний" академік, один із керівників аграрної науки в СРСР Т. Лисенко, користуючись підтримкою Сталіна, 1948 р. розпочав кампанію викриття "вейсманІстів-м органісті в" і критики генетиків, яку ще називають "лисенківщиною". Було заборонено такі перспективні напрями в науці, як квантова фізика, теорія ймовірності, статистичний аналіз у соціології та ін. Отже, "ждановщи-на" і "лисенківщина" являли собою спробу партійного керівництва посилити свій вплив у сфері культури, науки і мистецтва в повоєнні роки.

Ще одним злочином Сталіна було те, що. оголосивши цілі народи зрадниками, протягом другої половини 40-х рр. було здійснено масштабні депортації цих народів з їхніх історичних етнічних територій до районів Сибіру, Казахстану, Середньої Азії. Так, було звинувачено у зраді та депортовано німців Поволжя  (400 тис. душ), кримських татар (200 тис), чеченців (400 тис), інгушів (100 тис), калмиків (140 тис), карачаївців (80 тис), балкарців (40 тис. душ). Протягом десяти років представники цих національностей від малолітніх до людей покилого віку були поза законом (позбавлені будь-яких прав).

Репресії 1945—1953 рр. були чітко продуманими акціями і мали на меті зміцнення тоталітарного режиму та його ідеологічної одноманітності. З іншого боку, вони свідчили про агонію сталінізму, який звичайними методами вже не міг утримувати владу в країні.

3. Боротьба за владу після смерті Сталіна
5 березня 1953 р. Сталін помер. З його останнім подихом розпочався новий виток злостивої боротьби за лідерство в країні серед його найближчого оточення. Наступного дня відбулося об'єднане засідання ЦК КПРС, Ради Міністрів і президії Верховної Ради СРСР, де й стався розподіл повноважень у керівництві країни. На посаду голови Ради Міністрів призначили Г. Маленкова, який був ближче від усіх до Сталіна в його останні роки. Його першими заступниками стали Л. Берія, який очолив МВС СРСР, М. Булганін, що став міністром оборони, а також В. Молотов і Л. Каганович. М. Хрущову було доручено "зосередитися на керівництві секретаріатом ЦК КПРС", де він обіймав посаду секретаря ЦК.

9 березня відбувся похорон Сталіна, у товчії загинули сотні людей. Труну з тілом вождя було встановлено у мавзолеї поруч із ленінським саркофагом. Вже 10 березня 1953 р. на засіданні президії ЦК КПРС Маленков вніс пропозицію припинити пропаганду культу особистості. У країні з'явились ознаки лібералізації. Проте боротьба за владу тривала. Посилювались авторитет і вплив шефа МВС Берії. Розвитком подій були вкрай стурбовані Хрущов, Маленков,.Булганін, які зуміли сформувати абсолютну більшість у боротьбі проти Берії. Це партократичне угруповання перемогло: 26 червня 1953 р. Берію було заарештовано на засіданні президії ЦК КПРС. На липневому пленумі ЦК його вир'то-чили з партії та зняли з усіх посад як "ворога Комуністичне! партії й радянського народу". Без суду і слідства (вирок оголошено тільки в грудні 1953 р.) Берію розстріляли в липні 1953 р.

Боротьба за владу вже з новою силою розгорнулася між Хрущовим і Маленковим. За Маленковим стояли Молотов і Каганович, за Хрущовим, який керував партапаратом, стояли обновлені кадри керівників партії, МВС, МДБ.

Маленков дедалі більше говорив про колективне керівництво, проте на вересневому пленумі ЦК КПРС 1953 р. Хрущова було обрано першим секретарем ЦК, І відтоді він уже не випускав керівництво країною зі своїх рук.

Перевірте себе
1. СРСР у роки війни втратив ...% (вставте пропущене) національного багатства. В руїнах лежали ... міст і селищ міського типу та понад ... сіл.
2. Яке було основне завдання СРСР в економічній сфері в повоєнні роки?
3. Яким чином здійснювалася грошова реформа 1947 р.?
4. Що таке "ждановщина" і "лисенківщина"?
5. Назвіть народи СРСР, депортовані після війни з їхніх етнічних територій.
6. За яких обставин було усунуто з політичного олімпу Л. Берію?

Виконайте завдання
1. Зробіть порівняльну схему "Повоєнна відбудова в СРСР та країнах Західної Європи".

   
2. Визначте причини посилення політичної реакції в СРСР після війни.
1)
2)
3)

3. Заповніть таблицю "Репресії в СРСР після війни".

4. Проаналізуйте боротьбу за владу після смерті Й. Сталіна.
1етап - хто переміг?

2етап - хто переміг?

Питання для обговорення у групі
1. Чому, незважаючи на труднощі, стало можливим відновлення економіки СРСР у гранично короткі терміни?
2. Чому СРСР відмовився від допомоги за планом Маршалла?
3. Які наслідки для нинішньої Росії має сталінська акція депортації деяких народів з їхніх етнічних територій?

Робота з джерелами
Із книжки Д. Волкотонова "Тріумф і трагедія"
"Невдовзі після завершення війни радянський, лідер поїхав у відпустку до Сочі.

Проїжджаючи через Орел, Курськ, інші міста І села, Сталін кілька разів виходив із машини. Розмовляв з людьми...

Сталіну швидко набридло спілкування з народом під час його відпускного маршруту, вірнопідданські вигуки. Радісні сльози жінок, бадьорі запевнення чоловіків: "Справи пішли на краще, товаришу Сталіні", здивовані погляди стариків і дітей: "Це і є Стадій?".

І справді, він знав, що для широкої популярності йому краще мекати натовпу рукою з трибуни мавзолею, посміхатися з кадрів кінохроніки, являтися народу цілоденно лише у вигляді портретів, статуй, бюстів. Сталін розбирався у масовій психології; він здогадувався, що під час цих зустрічей у людей десь у глибині зароджувалося розчарування. Перед ними була людина невелика на зріст, із непропорційним тулубом, коротким торсом і порівняно довгими руками і ногами, Під кітелем — помітне черевце, обтягнуте маршальським мундиром. Рідке волосся обрамляло досить жваве рябувате обличчя, бліде, як І належить кабінетній людині. Некрасиві зуби не відзначалися білизною, і лише жваві, швидкі жовті очі видавали в людині приковану енергію, владність і впевненість у собі. В Курську одна жінка навіть насмілилася помацати Сталіна за рукав мундира: настільки, мабуть, розходився усталений у свідомості образ із тим, що вона бачила зараз. Людина, будучи земним богом, не може не розчаровувати людей за особистого контакту".

• Запитання до джерела
Чому, на вашу думку, "Сталіну швидко набридло спілкування з народом під час його відпускного маршруту"?

Запам'ятайте дати:
5 березня 1953 р. — смерть Й. Сталіна.
Вересень 1953 р. — обрання М. Хрущова першим секретарем ЦК КПРС.

Ладиченко Т.В. Всесвітня історія 11 клас

Вислано читачами з інтернет-сайту

 акселеративні методи на уроці                         національні особливості
 виділити головне в уроці - опорний каркас             нічого собі уроки
 відеокліпи                                            нова система освіти
 вправи на пошук інформації                            підручники основні допоміжні
 гумор, притчі, приколи, приказки, цитати              презентація уроку
 додаткові доповнення                                  реферати
 домашнє завдання                                      речовки та вікторизми
 задачі та вправи (рішення та відповіді)               риторичні питання від учнів
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)    рівень складності звичайний І
 знайди інформацію сам                                 рівень складності високий ІІ 

 ідеальні уроки                                      рівень складності олімпійський III
 ілюстрації, графіки, таблиці                          самоперевірка
 інтерактивні технології                               система оцінювання
 календарний план на рік                               скласти пазл з різних частин інформації
 кейси та практикуми                                   словник термінів 
 комікси                                               статті
 коментарі та обговорення                            тематичні свята
 конспект уроку                                        тести
 методичні рекомендації                                шпаргалка 
 навчальні програми                                    що ще не відомо, не відкрито вченими