Версия 10:06, 26 августа 2009

Байки

Байка — невеликий, найчастіше віршований твір повчального змісту. У байках в образах тварин, рослин, різних предметів зображено людей.
У більшості байок є повчальний висновок, з якого читачі можуть зрозуміти, що схвалюється, а що засуджу¬ється. Автора таких творів називають байкарем.

Леонід Глібов — видатний український байкар. Поет народився на Полтавщині. Ще в гімназії почав писати вірші. Більшу частину життя він прожив у Чернігові, де працював у школі, багато писав для дітей і дорослих.

Пригадай віршовані загадки, пісеньки, акровірші цього автора.

Байки, що ти прочитаєш, знають багато поколінь українських дітей.

Чим вони заслужили таку шану?

Поміркуй про це, ознайомившись із творами Леоніда Глібова.

ЛЕБІДЬ, ЩУКА І РАК
У товаристві лад — усяк тому радіє;
дурне безладдя* лихо діє,
і діло, як на гріх,
не діло — тільки сміх.
Колись-то Лебідь, Рак та Щука
приставить хуру* узялись.
От трое разом запряглись,
смикнули — катма* ходу...
Що за морока*? Що робить?
А й не велика, бачся, штука,—
так Лебідь рветься підлетіть,
Рак упирається, а Щука тягне в воду.
Хто винен з них, хто ні — судить не нам,
та тільки хура й досі там.
Леонід Глібов

Безладдя — непорядок. 
Хура — віз. 
Катма — немає. 
Морока — клопіт.


Прочитай байку мовчки.
Чому Лебедю, Ракові й Щуці не вдалося зрушити з місця хуру? Який висновок зробив оповідач, спостерігаючи цю картину?
Підготуйся прочитати байку вголос: подумай, з якою інтонацією треба читати кожну строфу.

Поміркуй! Які слова байки звучать як прислів'я? Чого вони нас навчають?

КОНИК-СТРИБУНЕЦЬ
У степу, в траві пахучій,
коник, вд*атний молодець,
і веселий, і співучий,
і проворний стрибунець,
чи в пшениченьку, чи в жито,
досхочу розкошував
і цілісінькеє літо,
не вгаваючи, співав;
розгулявся на всі боки,
все байдуже, все дарма...
Коли гульк — аж в степ широкий
суне злючая зима.
Коник плаче, серце мліє;
кинувсь він до Мурав'я:

— Дядьку, он зима біліє!
От тепер же згину я!
Чуєш — в лісі ворон кряче,
вітри буйнії гудуть?
Порятуй, порадь, земляче,
як це лихо перебуть!
— Опізнився, небораче,—
одказав земляк йому,—
хто кохав життя ледаче,
непереливки* тому.
— Як же в світі не радіти?
Все кругом тебе цвіте,—
Коник,— пташки, квіти,
любе літечко на те;
скочиш на траву шовкову —
все співав би та співав.—
На таку веселу мову
Муравей йому сказав:
— Проспівав ти літо Боже,—
вдача вже твоя така,—
а тепер танцюй, небоже,
на морозі гопака!
Леонід Глібов

Непереливки — скрутно, дуже погано.

Прочитай байку мовчки. Зверни увагу на слова вдатний ІИр молодець, проворний стрибунець, досхочу розкошував. Подумай, яку рису характеру Коника вони підкреслюють.

З яким проханням звернувся Коник до Мурав'я? Що відповів йому Муравей? Прочитай.

Простеж, як і чому змінювалася поведінка Коника. Пере¬дай ці зміни голосом.

Поміркуйте разом! Чи можна з тексту байки судити про те, кого в ній засуджує автор? Доведіть свою думку.

Як ви гадаєте, кого мав на увазі байкар, розповідаючи про Коника і Мурав'я?

ЧИЖ ТА ГОЛУБ
Весною Чижик молоденький,
такий співучий, проворненький,
в садочку все собі скакав
та якось у сильце* й попав;
сердега в клітці рветься, б'ється...
А Голуб бачить та сміється:
— А що? Попавсь? От тобі й на!
Вже, певно, голова дурна...
Не бійсь, мене б не піддурили,
хоч як би не хитрили,
бо я не Чижик! Ні... оце! —
Аж гульк — і сам піймавсь в сильце
Ото на себе не надійся,
чужому лихові не смійся!
Леонід Глібов
Вовки

«Чого, братику, так зблід? 
Що з тобою сталось?»
— Ах, за мною через став 
аж сто вовків гналось! 
«Бог з тобою!.. Сто вовків!.. 
Та б село почуло...»
— Та воно так і не сто, 
а п'ятдесят було.
«Та й п'ятдесят диво в нас... 
Де б їх стільки взялось?»
— Ну, Іванцю, нехай так, 
але десять гналось.
«Та і десять не було! 
Знать, один усього?»
— А як один? Аби вовк! 
Страшно і одного...
«А може, то і не вовк?»
— А що ж то ходило? 
Таке сиве та мале,
а хвостик, як шило.
Степан Руданський

О.Я.Савченко. Читанка 3 клас

Надіслано читачами з інтернет-сату