Ми звикли використовувати дари природи в своїх цілях, для своєї користі, але відвикли сприймати себе як частину світу живої природи, і тому рідко замислюємося про те, які процеси відбуваються прямо на наших очах. Ми не помічаємо, як змінюються тварини і рослини, які оточують нас з дитинства, живуть разом з нами, які надають красу і неповторність улюбленому куточку природи і без яких життя людини була б бідним, нудним, а часом і неможливим.<br> Сьогодні людство швидко розвивається, на Землі живе понад 5 мільярдів людей, а через 30 років це число може подвоїтися. І кожній людині потрібно сьогодні, і завтра простір для життя, роботи і відпочинку, потрібні їжа і одяг, і тому для природи залишається все менше і менше місця, скорочується чисельність багатьох видів рослин і тварин, забруднюється атмосфера, міліють річки, пересихають озера ... Невже природа повинна загинути? Звичайно, немає. Ми повинні зберегти її для прийдешніх поколінь, щоб і вони могли милуватися і пишатися красою і багатством нашої батьківщини.<br> Природа необхідна для життя людини. Часто, як дорослі, так і діти, зривають квіти, гілочки дерев, не замислюючись про те, чого стоїть людині виростити те деревце. Яка прекрасна природа!
Ми звикли використовувати дари природи в своїх цілях, для своєї користі, але відвикли сприймати себе як частину світу живої природи, і тому рідко замислюємося про те, які процеси відбуваються прямо на наших очах. Ми не помічаємо, як змінюються тварини і рослини, які оточують нас з дитинства, живуть разом з нами, які надають красу і неповторність улюбленому куточку природи і без яких життя людини була б бідним, нудним, а часом і неможливим.<br> Сьогодні людство швидко розвивається, на Землі живе понад 5 мільярдів людей, а через 30 років це число може подвоїтися. І кожній людині потрібно сьогодні, і завтра простір для життя, роботи і відпочинку, потрібні їжа і одяг, і тому для природи залишається все менше і менше місця, скорочується чисельність багатьох видів рослин і тварин, забруднюється атмосфера, міліють річки, пересихають озера ... Невже природа повинна загинути? Звичайно, немає. Ми повинні зберегти її для прийдешніх поколінь, щоб і вони могли милуватися і пишатися красою і багатством нашої батьківщини.<br> Природа необхідна для життя людини. Часто, як дорослі, так і діти, зривають квіти, гілочки дерев, не замислюючись про те, чого стоїть людині виростити те деревце. Яка прекрасна природа!
-
{{#ev:youtube| wMVHI9cdSO0&}}<br> Навесні з'являються перші паростки з землі, немов роблять перші кроки. Влітку в садах, на городах квітнуть різнобарвними пишними шапочками квітки. З настанням осіннього періоду крони дерев жовтіють - наближається пора золотої осені. Людям дуже подобається бабине літо. І хоча воно триває короткий термін, але приносить людям радість, тому що це найтепліші дні осені. Зимові дні часто видаються з відлигою, з'являється сонечко, колючий морозець, і на всьому- всьому - іній, всі дерева різні, а цвітуть однаково - білим кольором. <br> У ці періоди природа неповторна. <br> У нашій країні створені спеціальні установи з охорони природи. Це ще раз доводить, що існують не тільки люди, які шкодять природі, а навпаки намагаються їй допомогти. <br> На клумбах в парку багато квітів особливо влітку... А в осінню пору червоніють ягоди горобини, шиплини, а ялини та сосни стоять зелені і на них не впливають чари осені. Зайдеш до лісу, а там тебе зустрічають біляві берези, розвіваючи свої віти , немов дівчина розпустила на вітрові своє волосся.Їдеш на автомобілі , а повз тебе пролітають стрункі тополі.. І так хочеться щоб наша природа була невразливою до оточуючого середовища, і щоб її краса була вічною....<br> Щастя- це бути з природою, бачити її, спілкуватися з ній . Ось тільки природа за часів наших дідів прадідів , коли дітьми були наші бабусі і дідусі, була зовсім інша, ніж та, серед якої ми живемо зараз. Річки тоді спокійно несли в моря й океани свою прозору воду, ліси стояли такі дрімучі, що в гілках можна було, а в блакитному небі ніщо, крім пташиних пісень, не порушувало тишу. <br> А зовсім недавно ми зрозуміли, що всього цього: чистих річок і озер, дикого лісу, неораних степів, звірів і птахів - стало все менше і менше. Божевільний 20 століття принесло людству разом з потоком відкриттів і безліч проблем. Серед них дуже і дуже важлива-охорона навколишнього середовища. Окремим людям, зайнятим своєю роботою, часом важко було помітити, як бідніє природа, як важко було колись здогадатися, що Земля кругла. Але ті, хто постійно пов'язаний з природой, люди, які її спостерігають і вивчають - вчені, письменники, працівники заповідників, багато інших - виявили, що природа нашої планети швидко бідніє. І стали говорити, писати, знімати фільми про це, щоб задумалися і занепокоїлися всі люди на Землі.
+
{{#ev:youtube| wMVHI9cdSO0&}}<br> Навесні з'являються перші паростки з землі, немов роблять перші кроки. Влітку в садах, на городах квітнуть різнобарвними пишними шапочками квітки. З настанням осіннього періоду крони дерев жовтіють - наближається пора золотої осені. Людям дуже подобається бабине літо. І хоча воно триває короткий термін, але приносить людям радість, тому що це найтепліші дні осені. Зимові дні часто видаються з відлигою, з'являється сонечко, колючий морозець, і на всьому- всьому - іній, всі дерева різні, а цвітуть однаково - білим кольором. <br> У ці періоди природа неповторна.
+
+
[[Image:l5.JPEG]]<br> У нашій країні створені спеціальні установи з охорони природи. Це ще раз доводить, що існують не тільки люди, які шкодять природі, а навпаки намагаються їй допомогти. <br> На клумбах в парку багато квітів особливо влітку... А в осінню пору червоніють ягоди горобини, шиплини, а ялини та сосни стоять зелені і на них не впливають чари осені. Зайдеш до лісу, а там тебе зустрічають біляві берези, розвіваючи свої віти , немов дівчина розпустила на вітрові своє волосся.Їдеш на автомобілі , а повз тебе пролітають стрункі тополі.. І так хочеться щоб наша природа була невразливою до оточуючого середовища, і щоб її краса була вічною....<br> Щастя- це бути з природою, бачити її, спілкуватися з ній . Ось тільки природа за часів наших дідів прадідів , коли дітьми були наші бабусі і дідусі, була зовсім інша, ніж та, серед якої ми живемо зараз. Річки тоді спокійно несли в моря й океани свою прозору воду, ліси стояли такі дрімучі, що в гілках можна було, а в блакитному небі ніщо, крім пташиних пісень, не порушувало тишу. <br> А зовсім недавно ми зрозуміли, що всього цього: чистих річок і озер, дикого лісу, неораних степів, звірів і птахів - стало все менше і менше. Божевільний 20 століття принесло людству разом з потоком відкриттів і безліч проблем. Серед них дуже і дуже важлива-охорона навколишнього середовища. Окремим людям, зайнятим своєю роботою, часом важко було помітити, як бідніє природа, як важко було колись здогадатися, що Земля кругла. Але ті, хто постійно пов'язаний з природой, люди, які її спостерігають і вивчають - вчені, письменники, працівники заповідників, багато інших - виявили, що природа нашої планети швидко бідніє. І стали говорити, писати, знімати фільми про це, щоб задумалися і занепокоїлися всі люди на Землі.
{{#ev:youtube| oRMqu_Kc1CU }}<br> Нас так багато стало на землі, стільки на ній побудовано міст, заводів, фабрик, стільки землі розорано. Людина стала тіснити природу, все більше і більше порушуючи її закони. Зараз же люди стали сильнішими за природу, і перед її рушницями, бульдозерами і екскаваторами вона вистояти не може.<br> Всі тільки й говорять в останній час про охорону навколишнього середовища. І коли подумаєш, як люди забруднили все навкруги: ліси, річки, моря, степи, то стає страшно, що чекає майбутнє покоління. Що лишиться майбутньому після нас? У школах з’явився новий предмет – екологія. На уроках ми говоримо про природу, що нас оточує, про те як легко порушити баланс а от потім відновити порушення складно. Світ в якому живе людина дуже повільно відновлюється сам, саме тому люди повинні цінити та берегти природу , а також охороняти навколишнє середовище<br> Природа була і повинна залишатися вчителем людини і його нянькою, а не навпаки. Ніщо не може замінити нам живої, мінливої природи, значить, пора схаменутися, по-новому, набагато дбайливіше, турботливіше, ніж раніше, ставитися до неї. Адже ми самі теж їїчастка, незважаючи на те, що відгородилися від неї кам'яними стінами міст. І якщо природі стає погано, неодмінно буде погано й нам. <br> А людина по-справжньому береже і захищає тільки те, що любить. Ми з нетерпінням чекаємо сигналів з космосу, від далеких цивілізацій. І якось не прислухаємося до сигналам, що безперервно звучать у нас на землі, - позивні птахів і звірів ... Вслухайтеся в голоси живого! Якщо проаналізуйти поетичний сучасних і дуже багатьма улюблених поетів, їх лірика деколи дуже різна за своєю спрямованістю. Розрізняються і ліричні образи. Гли- боко індивідуальні і мова обох письменників, їх поетичні пристрасті. Однак неминуче ми приходимо до думки про те, що в їх творчості чимало і спорідненого. І, напевно, головне, що їх об'єднує - це мета творчості, прагнення проникнути в душу людей.. Більшість прагнуть пробуджувати в серцях людей добрі почуття лірою. Це властиво нашій поезії .
{{#ev:youtube| oRMqu_Kc1CU }}<br> Нас так багато стало на землі, стільки на ній побудовано міст, заводів, фабрик, стільки землі розорано. Людина стала тіснити природу, все більше і більше порушуючи її закони. Зараз же люди стали сильнішими за природу, і перед її рушницями, бульдозерами і екскаваторами вона вистояти не може.<br> Всі тільки й говорять в останній час про охорону навколишнього середовища. І коли подумаєш, як люди забруднили все навкруги: ліси, річки, моря, степи, то стає страшно, що чекає майбутнє покоління. Що лишиться майбутньому після нас? У школах з’явився новий предмет – екологія. На уроках ми говоримо про природу, що нас оточує, про те як легко порушити баланс а от потім відновити порушення складно. Світ в якому живе людина дуже повільно відновлюється сам, саме тому люди повинні цінити та берегти природу , а також охороняти навколишнє середовище<br> Природа була і повинна залишатися вчителем людини і його нянькою, а не навпаки. Ніщо не може замінити нам живої, мінливої природи, значить, пора схаменутися, по-новому, набагато дбайливіше, турботливіше, ніж раніше, ставитися до неї. Адже ми самі теж їїчастка, незважаючи на те, що відгородилися від неї кам'яними стінами міст. І якщо природі стає погано, неодмінно буде погано й нам. <br> А людина по-справжньому береже і захищає тільки те, що любить. Ми з нетерпінням чекаємо сигналів з космосу, від далеких цивілізацій. І якось не прислухаємося до сигналам, що безперервно звучать у нас на землі, - позивні птахів і звірів ... Вслухайтеся в голоси живого! Якщо проаналізуйти поетичний сучасних і дуже багатьма улюблених поетів, їх лірика деколи дуже різна за своєю спрямованістю. Розрізняються і ліричні образи. Гли- боко індивідуальні і мова обох письменників, їх поетичні пристрасті. Однак неминуче ми приходимо до думки про те, що в їх творчості чимало і спорідненого. І, напевно, головне, що їх об'єднує - це мета творчості, прагнення проникнути в душу людей.. Більшість прагнуть пробуджувати в серцях людей добрі почуття лірою. Це властиво нашій поезії .
''Відредаговано і надіслано Дідковська І.П.'' <br><br>Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. <br><br>Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].
''Відредаговано і надіслано Дідковська І.П.'' <br><br>Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. <br><br>Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].
Тема: людина серед природи. Мета: ознайомити дітей з природою навколишнього середовища, навчити любити та оберігати природу. Тип уроку: урок - лекція.
Кожна людина зобов'язаний дбати про природу нашої Батьківщини.
Берегти красу і неповторність рідного краю - спільна турбота усіх його людей, їх св’ященний обов'язок.
Запишемо слово "природа" наступним чином: "при-рода". Природа - це те, що знаходиться при роді людському, те, з чого народжується сама людина. Особливості, які притаманні виключно людині (і суспільству), в природу не входять. Людина природі в силу свого фізико-біологічного змісту. Він надприродний остільки, виробляє складні форми психічного і соціального життя. У стосунках з природою людина реалізує дві свої унікальні здібності. Вона змінює природу і символізує себе в ній, "записує" себе в ній.
Наші предки залишили нам чудова спадщина у вигляді тисяч сортів і порід рослин і тварин. Кожен день ми п'ємо молоко корів, їмо хліб, зроблений з жита чи пшениці, одягаємося в одяг з волокон бавовни чи з вовни овець. Все наше життя найтіснішим чином пов'язане з продуктами, які дають нам царство тварин, рослин, грибів і мікроорганізмів, поставлені на службу людству. Ми звикли до того, що день у день нас оточують рослини, тварини, сонячне світло золотими струменями розливається навколо щоранку. Нам здається, що все це було, є і буде завжди. На луках завжди будуть лежати зеленим килимом трави, будуть цвісти квіти, зачаровуючи нас своїм ароматом, в лісах буде лунати спів птахів, морські хвилі з тихим шелестом будуть перекочувати прибережну гальку, морські глибини завжди будуть сповнені таємниць і загадок,а земні надра завжди будуть дарувати свої багатства, щоб нам було ясно,тепло і затишно жити. Ми думаємо так тому, що звикли отримувати все це і забуваємо, що дивовижний, а часом несподіваний світ, який оточує і приймає нас, схильний до безперервних змін, що гадана незмінність живої природи оманлива, як оманливе відчуття,ніби Сонце рухається по небосхилу навколо Землі...
Ми звикли використовувати дари природи в своїх цілях, для своєї користі, але відвикли сприймати себе як частину світу живої природи, і тому рідко замислюємося про те, які процеси відбуваються прямо на наших очах. Ми не помічаємо, як змінюються тварини і рослини, які оточують нас з дитинства, живуть разом з нами, які надають красу і неповторність улюбленому куточку природи і без яких життя людини була б бідним, нудним, а часом і неможливим. Сьогодні людство швидко розвивається, на Землі живе понад 5 мільярдів людей, а через 30 років це число може подвоїтися. І кожній людині потрібно сьогодні, і завтра простір для життя, роботи і відпочинку, потрібні їжа і одяг, і тому для природи залишається все менше і менше місця, скорочується чисельність багатьох видів рослин і тварин, забруднюється атмосфера, міліють річки, пересихають озера ... Невже природа повинна загинути? Звичайно, немає. Ми повинні зберегти її для прийдешніх поколінь, щоб і вони могли милуватися і пишатися красою і багатством нашої батьківщини. Природа необхідна для життя людини. Часто, як дорослі, так і діти, зривають квіти, гілочки дерев, не замислюючись про те, чого стоїть людині виростити те деревце. Яка прекрасна природа!
Навесні з'являються перші паростки з землі, немов роблять перші кроки. Влітку в садах, на городах квітнуть різнобарвними пишними шапочками квітки. З настанням осіннього періоду крони дерев жовтіють - наближається пора золотої осені. Людям дуже подобається бабине літо. І хоча воно триває короткий термін, але приносить людям радість, тому що це найтепліші дні осені. Зимові дні часто видаються з відлигою, з'являється сонечко, колючий морозець, і на всьому- всьому - іній, всі дерева різні, а цвітуть однаково - білим кольором. У ці періоди природа неповторна.
Файл:L5.JPEG У нашій країні створені спеціальні установи з охорони природи. Це ще раз доводить, що існують не тільки люди, які шкодять природі, а навпаки намагаються їй допомогти. На клумбах в парку багато квітів особливо влітку... А в осінню пору червоніють ягоди горобини, шиплини, а ялини та сосни стоять зелені і на них не впливають чари осені. Зайдеш до лісу, а там тебе зустрічають біляві берези, розвіваючи свої віти , немов дівчина розпустила на вітрові своє волосся.Їдеш на автомобілі , а повз тебе пролітають стрункі тополі.. І так хочеться щоб наша природа була невразливою до оточуючого середовища, і щоб її краса була вічною.... Щастя- це бути з природою, бачити її, спілкуватися з ній . Ось тільки природа за часів наших дідів прадідів , коли дітьми були наші бабусі і дідусі, була зовсім інша, ніж та, серед якої ми живемо зараз. Річки тоді спокійно несли в моря й океани свою прозору воду, ліси стояли такі дрімучі, що в гілках можна було, а в блакитному небі ніщо, крім пташиних пісень, не порушувало тишу. А зовсім недавно ми зрозуміли, що всього цього: чистих річок і озер, дикого лісу, неораних степів, звірів і птахів - стало все менше і менше. Божевільний 20 століття принесло людству разом з потоком відкриттів і безліч проблем. Серед них дуже і дуже важлива-охорона навколишнього середовища. Окремим людям, зайнятим своєю роботою, часом важко було помітити, як бідніє природа, як важко було колись здогадатися, що Земля кругла. Але ті, хто постійно пов'язаний з природой, люди, які її спостерігають і вивчають - вчені, письменники, працівники заповідників, багато інших - виявили, що природа нашої планети швидко бідніє. І стали говорити, писати, знімати фільми про це, щоб задумалися і занепокоїлися всі люди на Землі.
Нас так багато стало на землі, стільки на ній побудовано міст, заводів, фабрик, стільки землі розорано. Людина стала тіснити природу, все більше і більше порушуючи її закони. Зараз же люди стали сильнішими за природу, і перед її рушницями, бульдозерами і екскаваторами вона вистояти не може. Всі тільки й говорять в останній час про охорону навколишнього середовища. І коли подумаєш, як люди забруднили все навкруги: ліси, річки, моря, степи, то стає страшно, що чекає майбутнє покоління. Що лишиться майбутньому після нас? У школах з’явився новий предмет – екологія. На уроках ми говоримо про природу, що нас оточує, про те як легко порушити баланс а от потім відновити порушення складно. Світ в якому живе людина дуже повільно відновлюється сам, саме тому люди повинні цінити та берегти природу , а також охороняти навколишнє середовище Природа була і повинна залишатися вчителем людини і його нянькою, а не навпаки. Ніщо не може замінити нам живої, мінливої природи, значить, пора схаменутися, по-новому, набагато дбайливіше, турботливіше, ніж раніше, ставитися до неї. Адже ми самі теж їїчастка, незважаючи на те, що відгородилися від неї кам'яними стінами міст. І якщо природі стає погано, неодмінно буде погано й нам. А людина по-справжньому береже і захищає тільки те, що любить. Ми з нетерпінням чекаємо сигналів з космосу, від далеких цивілізацій. І якось не прислухаємося до сигналам, що безперервно звучать у нас на землі, - позивні птахів і звірів ... Вслухайтеся в голоси живого! Якщо проаналізуйти поетичний сучасних і дуже багатьма улюблених поетів, їх лірика деколи дуже різна за своєю спрямованістю. Розрізняються і ліричні образи. Гли- боко індивідуальні і мова обох письменників, їх поетичні пристрасті. Однак неминуче ми приходимо до думки про те, що в їх творчості чимало і спорідненого. І, напевно, головне, що їх об'єднує - це мета творчості, прагнення проникнути в душу людей.. Більшість прагнуть пробуджувати в серцях людей добрі почуття лірою. Це властиво нашій поезії .
Відредаговано і надіслано Дідковська І.П.
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
