Тема: народна мудрість. Мета уроку: народна мудрість , як джерело знань. Тип уроку: урок-лекція.
З глибини століть до нас дійшло багато неоціннних занять, серед яких: афоризми, приказки, вислови і інші мудрі висловлювання. Часом дивуєшся, наскільки були мудрі, що жили раніше, наскільки точним і ємним було деколи те, чи інше висловлювання, вислів, приказка. У невеликому за розміром афоризмі, древні мудреці, могли висловити незвичайну точку зору, який придбав новий, правдивий і точний сенс. Висвічуючи незвичайним чином ту, чи іншу проблему, ємко і точно, мудреці показували приклад такого своєрідного розвитку розуму та інтелекту, навіть можна сказати, тонка гра розуму, яка сприяла його вдосконалення.
Умоглядні філософські укладення афоризмів, приказок, висловів та мудростей говорять нам про високий розвиток інтелекту древніх мудреців.
Афоризми, приказки - це коротка форма викладу, іноді має, або зачіпає глибокий сенс. Мудрі вислови, афоризми і на сьогоднішній день не втратили свою актуальність у з'ясуванні природи людських пристрастей: лінь, егоїзм, хитрість, підступність, жадібність, підлість. А так самі афоризми, приказки та мудрості можуть полягати в спрямованості людини до найвищого прояву: божественності, благородства, самовідданості, милосердя і любові. Не варто забувати, що потрібно не тільки зберігати народні мудрості, які прийшли до нас з глибини століть, але й множити їх для наших нащадків.
Витоки народної поетичної творчості, чи фольклору (від англійського folk-1оге - народне знання, народна мудрість), беруть початок з глибокої давнини. У ті далекі часи люди не вміли писати, тому всі свої знання передавали в усних розповідях. Народна мудрість знайшла відображення і в творчості. Епохи, люди, їх культури неповторні. Кожна з них має свій характер,свої унікальні риси. Відстань древніх цивілізацій в часі не дозволяє в точності відтворити їхній вигляд. Але відчути подих життя наших предків допомагають нам народна культура, народні традиції, що виражаються в матеріальних і духовних пам'ятниках. «Адже стародавні цивілізації - не згаслі світи, світло від них ще йде до нас. Їх досягнення - частина сучасної культури. Ми звертаємося до них не тільки заради естетичної насолоди шедеврами літератури і мистецтва. Уроки минулого покликані служити шляхетним цілям сучасності взаєморозумінню і взаємозбагаченню народів і усвідомлення себе спадкоємцями загального багатства, накопиченого попередніми поколіннями».
Народна творчість - народне мистецтво, фольклор, діяльність народу, створені народом і існуючі в народних масах поезія, музика, театр, танець, архітектура, образотворче і декоративно-прикладне мистецтво. У колективній художній творчості народ відбиває свою трудову діяльність, товариств, і побутовий уклад, знання життя і природи, культи і вірування. У народній творчості, що склалося в ході суспільної трудової практики, втілені споглядання, ідеали і прагнення народу, його поетична фантазія, багатющий світ думок, почуттів, переживань, мрії про справедливість і щастя. Ввібравше в себе багатовіковий досвід народу, народна творчість відрізняє глибину художнього освоєння дійсності, правдивістю образів, силою творчого узагальнення. У народній творчості казка, ймовірно, найбільше диво. Читаючи казки, ми, самі того не помічаючи, опиняємося у владі вимислу. У казках завжди розповідається про щось неймовірне, неправдоподібно, але разом з тим вигадка несе певну ідею, зазвичай матеріалізовану в гіперболічних образах: добро і зло ведуть постійну боротьбу. Казка кличе на боротьбу зі злом, з ворогами Батьківщини, відстоювати добро, справедливість. У ній затвердження морального закону життя, гранично ясно виражені моральні принципи, норми, естетичні ідеали. Казка допомагає вірити у силу добра, яке перемагає не саме по собі, а шляхом переборення труднощів і боротьби зі злом. У сатиричній казці народ висміює неробство, бажання легко отримати життєві блага, жадібність та інші людські вади. І навпаки оспівує удачливість, винахідливість, взаємодопомогу і дружбу. Виходить, що казка - правда і вигадка одночасно. "Казка - брехня, та в ній - натяк: добру молодцю – урок».
Казка має специфічний мовний стиль, якому характерні пісенність, повтори різних словосполучень (жили-були, в деякому царстві, у тридев'ятому господарстві та ін.) Мова казки дуже гарна: співуча і поетична, містить багато метафор, порівнянь, а також влучних і повчальних прислів'їв і приказок. Всі ці особливості роблять казку незамінним засобом виховання і навчання дітей різного віку. Героїчний епос дуже нагадує казку, але на відміну від неї в епосі присутні не вигадані, а справжні герої (Ілля-Муромець, Садко та ін.) В епосі народ оспівує хоробрість, мужність, любов до Батьківщини. Невелика подорож в героїчний епос познайомить дітей з історичними подіями давно минулих років, з героями цих подій. Діти дізнаються, як ставилися до цих подій наші предки, адже твір завжди відображає душу автора. Афоризми, прислів'я, приказки - джерело народної мудрості. Вони відображають побут, звичаї, дуже часто перегукуються з казками. Це провірена тисячоліттями форма збереження в народі повчань, моралей, заповідей. Прислів'я не старовине, не минуле, а живий голос народу. Народ зберігає у своїй пам'яті лише те, що йому необхідно сьогодні, завтра. Якщо у прислів'ї говориться про минуле, воно оцінюється з точки зору сьогодення і майбутнього - засуджується або схвалюється в залежності від того, якою мірою минуле відповідає народним ідеалам, очікуванням. У прислів'ї полягає народна оцінка життя, спостереження народного розуму,затверджуються загальнолюдські цінності: За добро добром платять. Не плюй у колодязь - знадобиться води напитися. Прислів'я та приказки прикрашають і збагачують мова людини, розширюють словниковий запас, розвивають уяву. Адже щоб використовувати найпростіші прислів'я чи приказки, дитина повинна досить швидко оцінити ситуацію, як би прикласти її до приказки, знову порівняти їх відповідність і тільки тоді висказати своє судження. Точність думки і лаконічність викладу дозволяють швидко засвоювати прислів'я та приказки з раннього віку, сприймати їх не як побажання, а як життєву норму. Загадка - жанр народної творчості, який, як прислів'я та приказки, також відноситься до малих фольклорних формам. Цінність загадок полягає у їх образності, художності і поетичності. Яскраві, конкретні, барвисті художні загадок допомагають по-новому поглянути на навколишній світ, розвивають поетичний погляд на дійсність, здатність аналізувати її і, отже, логічно мислити. Метафора та порівняння в загадках відрізняються від метафор і порівнянь в інших літературних та фольклорних жанрах тим, що тут вони даються у формі цікавої ігрової задачі, і спрямовують увагу слухача або читача на необхід ність відгадки, зіставлення і порівняння. Отже, сама художня специфіка загадки є тією сходинкою, яка піднімає людину по сходах, що ведуть до розуміння по етичного способу,розвитку художнього мислення і творчості. Загадки за своїм змістом відображають історію становлення і розвитку народних культур. У цьому і полягає їх особлива цінність. Вони формують перші уявлення про єдність світу і його закономірності. На відміну від прислів'їв і приказок вони спрямовані на знаходження тотожності або схожості різних предметів і явищ. Загадки сприяють розвитку пам'яті дитини, його образного і логічного мислення, розумових реакцій. Загадка вчить дитину порівнювати ознаки різних предметів, знаходити спільне в них і тим самим формує в нього вміння класифікувати предмети, відкидати їх несуттєві ознаки. Іншими словами, за допомогою загадки формуються основи теоретичного творчого мислення. У виховній роботі з дітьми можна використовувати й інші малі форми фольклору, які мають конкретні розвиваючі та навчальні функції: скоромовки, чистомовки, використовувані для вироблення правильної, фонетично чистої мови; лічилки (елемент гри); зазивалки (тип пісеньок). Народна музика (музи кальний фольклор) - вокальне (пісенне), інструментальна і вокально-інструментальна колективна творчість народу. Будучи надбанням всього народу, музи кальний фольклор існує завдяки виконавчому мистецтву талановитих самородків (кобзар, гусляр,скоморох та ін.) Витоки народної музики йдуть далеко в минуле. Музичні традиції різних товариств, формацій виключно стійкі, живучі. У кожну історичну епоху співіснують більш-менш древні музичні твори, а також заново створювані на їх основі. У сукупності вони утворюють музикальний фольклор. Основний вид музикального фольклору - пісні, епічні сказання (російські билини), танцювальні мелодії, танцювальні приспівки (російські частівки), інструментальні п'єси і наспіви (сигнали, танці). Кожен твір музичного фольклору представлено цілою системою стилістично і семантично родинних варіантів, що характеризують вимірюванання народної музики в процесі її виконання. Жанрове багатство народної музики - результат розмаїття її життєвих функцій. Музика супроводжувала все трудове і сімейне життя селянина. Пізніше найбільший розвиток у фольклорі отримали ліричні жанри, де на зміну простим, коротким наспівам трудових, обрядових,танцювальних і епічних пісень або інструментальним награвання приходять розгорнуті і часом складні за формою музичні імпровізації - вокальні пісні. Пісня має ряд переваг перед іншими творами народної творчості. Вона висловлює почуття в чистому вигляді, рух душі не вдаване. Ще одна перевага пісні - це загальність. Будь-яка народна пісня дозволяє її виконавцю вносити до неї будь-які зміни, співвідносити з самими різними ситуаціями. Багато пісень створено народом: колискові, заклички, примовки, небилиці. І виховні функції їх різні. Але загальне - це естетичний вплив музики і слів, моральний вплив змісту, виховання колективізму і душевної чуйності.
До народної творчості також відносять театр. У народному театрі розрізняють театр живих акторів і театр ляльок. До народного театру відносять також балаганні предання і так званий райок (показ рухомих картинок в супроводі драматичного тексту). Народний театр знайомить маленьких глядачів зі словесним фольклором, розвиває пам'ять, образне мислення. Комічні персонажі висміюють пороки людей, драматичні вчать співпереживання. Беручи участь в своїх нескладних постановках, дитина вчиться правильно і красиво говорити, виголошувати промову перед публікою, долати сором'язливість. Народний танець - один з найдавніших видів народної творчості. Танець був частиною народних вистав на святах і ярмарках. Поява хороводів та інших обрядових танців пов'язано з народними обрядами (слов'янські хороводи, пов'язані з обрядами завивання берізки, плетіння вінків, запалювання багать). Поступово відходячи від обрядових дій, хороводи наповнювалися новим змістом, вигадують нові особливості побуту.
Відредаговано і надіслано Дідковська І.П.
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
