Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 3 клас.Повні уроки>> Українська література: Як з'явилися квіти незабудки. Повні уроки

Тема: Як з’явилися квіти незабудки.

Мета уроку: ознайомлення з казкою І. Калинець «Про що розповіли незабудки», легенди виникнення квітів.

Тип уроку: навчально-пізнавальний.

   На сьогоднішньому уроці ми з вами познайомимося з чудовою казкою «Про що розповіли Незабудки» , яку написав І. Калинець. В цій чарівній казці розповідається про маленьку дівчинку, про її розмову з квітами, і про те як взагалі з’явилися ці дивні квіти , з не менш дивною назвою «Незабудки».
   Є багато легенд, які розповідають нам про ці чарівні квіти, про те як вони взагалі з’явилися.
   Одна з давньогрецьких легенд оповідає, що сльози Егле, нареченої пастушка Лікаса, й  викликали до життя блакитні незабудки. У Греції незабудки називають світло-блакитними очима пастушки Егле.
   «Лікас і Егле були найкрасивішою парочкою з усіх пастухів і пастушок Аркадії, а їх любов і вірність на узбережжях річки Алфея увійшли навіть у приказку. Але ось одного разу Лікас отримує суворий наказ від батька негайно повернутись додому і вступити у спадок, залишений йому його померлим дядьком. Тоді у бідної Егле зароджується сумнів: як би Лікас, розбагатівши, не зрадив її і, захопившись якою-небудь міською красунею, про вміння яких закохувати в себе так багато розповідають  старі пастухи, не покинув її? Але вона не ризикує відкрити йому своє побоювання і застерегти його, так як боїться, як би недовірливість не образила його, а між тим серце її розривається від горя на частини ...
   Настає хвилина розлуки.  Лікас міцно тисне руку Егле і ніжно її обіймає. Схвильована до глибини душі Егле не може утриматися від сліз, і декілька великих крапель з її чудових, світло-синіх очей котяться на траву біля її ніг ...    І о диво! Кожна з цих сліз перетворюється блакитну, як і очі, з яких вона падає, квітку.  Це були перші незабудки.  Егле поступово зриває їх і мовчки передає своєму коханому, але Лікасу сенс їх зрозумілий і він називає їх: «Не забудь мене».
    Є і ще одна давньогрецька легенда.
   Багато-багато років тому жила-була дівчинка з прекрасними, як небо, блакитними очима. Батько з матір'ю так сильно любили свою дочку, що ніяк не могли придумати їй підходящого імені.  Сусіди теж обожнювали красиву дівчинку, ласкаво називаючи її Голубоглазкою.  Поруч, по сусідству, жив хлопчик з яскравими, як полум'я, волоссям, і звали його Вогником.  Грали дружно Голубоглазка з Вогником з ранку до вечора, поки не виросли. Розлучаючись, блакитноока дівчинка кожен раз говорила своєму другові: "Не забудь мене". А той відповідав: "Не забуду я тебе, незабудочка моя!"
    Пішов одного разу Вогник в ліс по дрова, вибрав там суху осику і вдарив по ній сокирою: "Суха, гарно горіти буде", - вирішив він.  А сокира як відскочить від дерева і прямо йому по ногах. Поморщився він від болю, замахнувся вдруге, а сокира знову вирвався з рук і знову його по ногах! Розсердився Вогник, втретє вдарив.
- Все одно у вогні згориш!
Як тільки він це промовив, звідкись згори долинув скрипучий старечий голос:
 - Я-то не згорю, а от ти яскравим полум'ям горіти будеш-ш-ш!
  І тут звідкись налетів обпалюючий вітер, і волосся спалахнули на його голові. Воно горіло яскравим полум'ям, бризкаючи всюди іскрами. І там, куди вони потрапило, в траві спалахнули вогненні квіти.  Тут зверху, розірвавши тишу, зірвався самотній страшний регіт,  від якого вогники затремтіли на своїх тонких ніжках і жалібно задзвеніли.  Плакуча верба, яка все бачила, так і залилася гіркими сльозами від жалю до хлопчика.
   Тим часом Голубоглазка скрізь шукала свого друга, і серце привело її до того місця.  Плакуча верба розповіла їй про все, що сталося. Голубоглазка гірко заплакала, а верба вкрила її своїми м'якими гілками. Коли та трохи заспокоїлася, вона повідала їй одну стару історію.
 - Сто років тому жив у лісі один Чаклун, і була у нього дочка, зліше якій нікого на світло не було.  Ні птахам, ні звірам, ні самому батькові не було від неї спокою. І от коли вона задумала спалити ліс, Чаклун не витримав і перетворив її в стару суху осику, щоб зла більше нікому не робила.  І згнила б так вона всіма забута, та тільки сокира Огонька розбудила  в ній злу силу.  - - Що ж мені тепер робити? - Закричала в розпачі Голубоглазка.
- Іди скоріше звідси, поки не пізно, - тривожно зашепотіла Плакуча верба.
 - Нікуди я не піду. Я розтоплю її крижане серце! - Закричала Голубоглазка. Вона хотіла підняти із землі сокиру, але чомусь не змогла навіть зрушити її  з місця.
 - Віддай мені його, зла розлучниця!- Скрикнула Голубоглазка і стала щосили бити кулаками по сухому дереву.
   Але стара Осика, зачаївшись, мовчала. Впала тоді Голубоглазка на траву і, поливаючи сльозами землю, до самої ночі благала чаклунку допомогти їй.  У цей час викотився з-за лісу місяць і освітив галявину, на якій то там, то тут спалахували яскравими ліхтариками вогники.
 - Вгадаєш, який твій, тоді він вічно буде з тобою, - пролунав зверху старечий голос.
- Вони всі мої квіти-вогники!- Закричала Голубоглазка і вдарилася головою об сухий стовбур осики.
 Стара чаклунка простогнала, ніби щось надломилося в ній, і, ледь повертаючи сухими гілками, проскрипіла:
 - Коли так хочеш, так живи з ним назавжди!
І знову налетів обпалюючий вітер, і згоріла дівчинка в яскравому полум'ї, як згорів її коханий, тільки очі її блакитні на траві залишилися. На цей раз довго дув палаючий вітер, і зла чаклунка не змогла його зупинити. Так сама, тріскотячи на весь ліс, згоріла в яскравому полум'ї.  І відразу стало тихо. Вище піднялася місяць і освітив весь ліс.
   Поруч з вогниками зарясніли блакитні квіти. З тих пір завжди разом Вогник з Голубоглазкою.  Опівночі, коли ліс спить і яскраво світить місяць, можна почути ледь вловимий шепіт. Прислухайтесь!
 - Не забудь!
 - Не забуду ніколи, незабудочка моя!
Це квіти перемовляються між собою. Вони теж люблять один одного.
   Є ще одна легенда, як з’явилася назва чарівних квіток.
   Одного разу богиня квітів Флора спустилася на землю і стала обдаровувати квіти іменами. Всім квітам дала ім'я, нікого не образила і хотіла піти, але раптом почула за спиною слабкий голосок: 
- Не забудь мене, Флора! Дай і мені яке-небудь ім'я!
Озирнулася Флора - нікого не видно. Знову захотіла піти, але голосок повторився:
- Не забудь мене, Флора! Дай мені, будь ласка, ім'я! І тут тільки Флора помітила в різнотрав'ї маленьку блакитну квітку.
- Добре, - сказала богиня, - будь Незабудкою. Разом з іменем я наділяю тебе чудесною силою - ти будеш повертати пам'ять тим людям, які почнуть забувати своїх близьких або свою Батьківщину.
   А тепер давайте трішки пограємося у гру : «Відгадай квітку». Я буду вам показувати картинки квітів, а ваше завдання відгадати назву.
Отож розпочнемо.
Яку назву має ця квітка?
1.
2.
3.
4.
5.
Молодці! Ну а тепер остання квітка:

Список використаних джерел:
Урок на тему : «Квіти і ми» учителі української мови та літератури, сш №180, м. Київ
Урок на тему : «Про що розповіла незабудка» учителі українська література сш № 55 м.Львів
Савченко О.Я.   Читанка Підручник для навч.закл. К.: Освіта, 2002.- 311с.
Вашуленко М.С., Мельничайко О.І.Рідна мова 3 клас : Підручник для навч.закл.  - К.: Освіта  2003. - 295c.
Коршун Р.П.  ,. Легенди. Т.: Богдан 2009. - 213с.
 Мельник В.В.  Квітковий світ К: Веселка» 2006.- 125 с.

Відредаговано і надіслано Дідковська І.П.

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.