Гіпермаркет Знань>>Економіка>>Економіка 9 клас. Повні уроки >> Економіка: Право на безпеку. Поняття безпеки товару чи послуги.Повні уроки

Мета уроку: узагальнити знання про права споживача надані йому від народження та ознайомитись з правом споживача на безпеку товару (роботи, послуги).

Головні питання уроку: 1. Оначення терміну "споживач". 2. Основні права споживача. 3. Право споживача на якість та безпеку товару (роботи, послуги). 4. Ознаки якості. 5. Документи, що підтверджують належну якість та безпеку харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів.

Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Захист прав споживачів – це складова частина захисту прав людини. В державах з розвиненою економікою споживач здійснює керівну функцію на споживчому ринку. А це можливо лише за активної життєвої позиції кожного громадянина країни та державної підтримки.

На міждержавному рівні визнання права споживачів затверджено в резолюції Генеральної асамблеї ООН № 39/248 від 9 квітня 1985 р., яка закріпила 8 прав споживачів:
• право на безпеку товару
• право на інформацію
• право на вибір товару
• право на висловлення своїх інтересів
• право на задоволення основних потреб
• право на відшкодування шкоди
• право на споживчу освіту
• право на здорове навколишнє середовище.

Право на якість означає, що продавець повинен передати покупцю якісний товар, а виконавець повинен якісно надати послугу (виконати роботу).

Право на безпеку: споживач має право на те, щоб товар (робота, послуга) були безпечними для життя, здоров'я, майна споживача та оточуючого середовища.

Право на інформацію: споживач має право на необхідну і достовірну інформацію про те, що продається й ким товар виготовлений, як і коли товар можна придбати. На основі цієї інформації споживач повинен отримате повне уявлення про виробника (виконавця, продавця) для звернення до нього в разі  необхідності з відповідними вимогами до товарів (роботи, послуг) для правильного їх вибору.

Право вибору означає право мати доступ до різноманітних товарів і послуг, які продаються за конкурентними цінами, а у випадку монопольної торгівлі – мати за справедливої ціні гарантію задовільної якості.

Право голосу означає право споживача відстоювати свої інтереси і спонукати урядові й інші органи, що здійснюють державну політику, брати їх до повного і співчутливого розгляду при формуванні і здійсненні економічних та інших напрямківполітики. Це право передбачає представництво у вказаних органах, а також участь в розробленні продуктів і послуг до того, як їх почнуть виробляти або реалізовувати.

Право на відшкодування витрат: За порушення прав споживачів продавець (виробник, виконавець) несе відповідальність , передбачену законом чи договором. Якщо в договорі передбачається відповідальність  в більшому об'ємі або неустойка в більшому розмірі,  ніж це передбачено законом, то застосовуються умови договору.

Право на споживчу освіту означає право на набуття знань і навиків, які дозволяють споживачеві постійно, протягом всього життя підвищувати освіченість в частині відстоювання своїх прав споживача, а також впливу на сфери виробництва та реалізації товарів і послуг;
Право на здорове навколишнє середовище означає право на фізичне оточення, яке здатне підвищувати якість життя. Воно передбачає захист від небезпек, над якими окрема особа не має контролю. Воно визнає необхідність захищати і поліпшувати навколишнє середовище для нинішнього і прийдешніх поколінь.

Термін служби, термін придатності та гарантійний термін - терміни відповідальності. на товари (роботи) можуть бути встановлені терміни служби(або термін придатності) та гарантійний термін. Ці терміни - терміни відповідальності продавця (виробника, виконавця) перед споживачем. Протягом цих термінів (а в деяких випадках й по їх закінченню) можна пред'явити продавцю (виробнику, виконавцю) претензії та вимагати відшкодування витрат. Є переліки товарів (робіт), на які термін служби (термін придатності) або гарантійний термін повиннен встановлюватися в обов'язковому порядку. Якщо на товар (роботу) не встановлені термін служби (термін придатності) або гарантіний термін, то закон передбачає, протягом якого періоду часу споживач може  висунути вимоги щодо товарів (робіт) з невстановленими термінами.  Якщо умови договору ущемляють права споживача - вони недійсні.

Проголошення Конституцією України права громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на інформацію про якість харчових продуктів і предметів побуту (товарів) зобов'язує державу, органи місцевого самоврядування створити організаційно-правові, соціально-економічні та примусово-владні гарантії забезпечення цього права. Водночас усі громадяни і юридичні особи зобов'язані дотримуватися встановлених правил, що забезпечують дотримання означеного права. Таким чином держава встановила певні гарантії, і усі закони та інші нормативно-правові акти мають відповідати наведеній конституційній нормі. Право громадянина на безпечне для життя довкілля і на інформацію про якість товарів є соціально-економічним правом, оскільки його реалізація можлива, насамперед, завдяки відповідному рівню матеріального  виробництва та соціальних відносин у суспільстві. Водночас наведену конституційну норму не можна розглядати як таку, що зобов'язує державу забезпечити громадянина якісними товарами. Держава бере на себе обов'язок встановлювати для виготівників певні критерії щодо якості  товарів та зобов'язувати виготівників, продавців надавати громадянам всю інформацію щодо ступеня корисних та інших властивостей запропонованого споживачам товару.

Це досягається шляхом прийняття відповідних законів, створення спеціальних органів контролю за якістю продукції та захисту прав потерпілих. Споживач, у свою чергу, самостійно приймає рішення щодо придбання товару з урахуванням своїх бажань, фінансових та інших можливостей.
Відповідно до ст. 3 Закону України від 12 травня 1991 р. № 1023-XII «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на належну якість товарів, торговельного обслуговування, безпеку товарів та на необхідну, доступну та достовірну інформацію про кількість, якість і асортимент товарів.

Наукові погляди щодо визначення поняття «якість продукції» певною мірою знайшли своє втілення в Декреті Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1993 р. № 30-93 «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення», відповідно до якого якість продукції — сукупність властивостей, які відображають безпеку, новизну, довговічність, надійність, економічність, естетичність, екологічність продукції тощо, які надають їй здатність задовольняти споживача відповідно до її призначення. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» ніякий харчовий продукт (крім виготовленого для особистого споживання), продовольча сировина і супутні матеріали не можуть бути ввезені, виготовлені, передані на реалізацію, реалізовані або використані іншим чином без документального підтвердження їх якості та безпеки. Документами, що підтверджують належну якість та безпеку харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів, є: 1) сертифікати відповідності; 2) Державний реєстр харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів або висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи; 3) ветеринарний дозвіл для харчових продуктів та продовольчої сировини тваринного походження; 4) карантинний дозвіл для продукції рослинного походження. Імпортні харчові продукти, продовольча сировина і супутні матеріали допускаються на митну територію України за умови виконання постачальником правил їх реєстрації та сертифікації (ст. 16 Закону).

Незважаючи на те, що сертифікація на відміну від стандартизації, безпосередньо не містить показників, яким має відповідати продукція, що виготовляється, вона сприяє встановленню фактичної якості виготовленої продукції, знижує можливість реалізації неякісної продукції, дисциплінує суб'єкти підприємництва і, безперечно, виконує щодо споживача інформаційну функцію, повідомляючи про властивості товару. У зв'язку з цим потребує активізації система заходів інформування споживачів стосовно характеристик тих товарів, які не відповідають вимогам стандартів та інших нормативних документів України, що забезпечить вільний вибір товарів.
У Законі України «Про захист прав споживачів» міститься спеціальна стаття, яка прямо встановлює відповідальність за шкоду, заподіяну товарами неналежної якості. Згідно зі ст. 17 цього Закону шкода, заподіяна життю, здоров'ю чи майну споживача товарами (роботами, послугами), що містять конструктивні, виробничі, рецептурні чи інші недоліки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, якщо законодавством не передбачена підвищена відповідальність, стороною, що заподіяла її.

Контрольні завдання

1. Дайте означення поняттю "споживач".

2. Перерахуйте основні права споживача.

3. Що вирозумієте під правом споживача на безпеку товару?

4. Назвіть основні ознаки якості та документи, що підтверджують належну якість та безпеку харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів.

Список використаних джерел:

1. Закон України "Про захист прав споживачів".

2. Економіка: Підруч. для 10 кл. загально освіт. навч. закл./ Г. О.Ковальчук, В. Г. Мельничук, В. О. Огнев’юк. – К.: Навч.книга, 2003.– 352
с.: іл.
3. Економіка: Навч. посібник для 10 – 11 класів / За ред. З. Г. Ватаманюка, С. М. Панчишина.– К.: Либідь,1999.
4. Экономическая теория в вопросах и ответах: Учебное пособие. – Ростов н/Д: Изд-во “Феникс”, 1998. – 512 с.

Відредаговано і надіслано Прокопенко Ю.А.

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.