Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 6 клас. Повні уроки>> Всесвітня історія: Утворення Єгипетської держави. Природно-географічні умови Єгипту. Населення. Об’єднання Єгипту. Повні уроки

Тема уроку: Утворення Єгипетської держави. Природно-географічні умови Єгипту. Населення. Об’єднання Єгипту.

Мета уроку: ознайоми учнів із зародженням Єгипетської держави.

Завдання уроку:

1. Пояснити шестикласникам вплив природно-географічних умов на характер життєдіяльністі перших жителів Єгипту.

2. Розповісти учням про особливості додинастичного періоду становлення Єгипту.

Хід уроку:

Межі стародавнього Єгипту різко окреслені самою природою; південною його межею були важкопрохідні пороги першого Нілу, що знаходилися поблизу сучасного Асуана, за 1.300 км від Середземноморського узбережжя; з заходу на річці тіснилися піщані виступи Лівійського плоскогір'я, зі сходу підступали мляві кам'янисті гірські відроги. Нижче перших порогів Ніл ніс свої води на північ по вузькій довгій долині (Верхній Єгипет), ширина якої коливалася від 1 до 20 км; лише у двохстах кілометрах від гирла, там, де річка в давнину розгалужувалася на кілька рукавів, долина розширювалася, утворюючи знамениту нільську Дельту (Нижній Єгипет). Витоки Нілу, розташовані за тисячі кілометрів від Єгипту, не були відомі єгиптянам, а саме там слід шукати причини своєрідного водного режиму річки, тих її особливостей, які протягом тисячоліть значно впливали на життя стародавніх жителів країни. У двох тисячах кілометрів на південь від перших нільських порогів, у нинішньої столиці Судану, Хартумі, з'єднуються дві річки – Білий і Блакитний Ніл. Блакитний бере свій початок з високогірного ефіопського озера Тана, назустріч йому через ланцюг великих озер і заболочені рівнини Центральної Африки, тече спокійний повноводний Білий Ніл. Навесні, коли в горах Ефіопії інтенсивно тане сніг, а в Тропічній Африці в розпалі дощовий сезон, річки, що живлять Ніл, одночасно вбирають у себе величезну кількість надлишкової води, що зносить найдрібніші частинки розмитих гірських порід та органічні залишки буйної тропічної рослинності.

У середині липня паводок досягає південних кордонів Єгипту. Потік води, що в десять разів перевершує звичайну норму, пробившись через горловину перших нільських порогів, поступово затоплює весь Єгипет. Повінь досягає своєї найвищої точки в серпні-вересні, коли рівень води на півдні країни підвищується на 14 м, а на півночі - на 8-10 м. У середині листопада починається швидкий спад води, а річка знову входить у свої береги. За ці чотири місяці принесені Нілом органічні й мінеральні частинки тонким шаром осідають на залитий в період паводку простір.

Розташування Єгипту на сучасній карті світу

Дельта Нілу. Знімок із космосу.

Цей осад поступово створював єгипетський ґрунт. Весь ґрунт країни – наносного походження, результат багатотисячолітньої діяльності річки в період її щорічних повеней. І вузьке кам'яне ложе верхньоєгипетської долини, і колишній Нижній Єгипет суцільно вкриті глибоким шаром річкових відкладень – м'яким нільським мулом. Ця дуже родюча речовина, яка легко обробляється, і є основним багатство країни, джерелом її стабільних високих врожаїв. Зволожена, готова до посіву земля Нільської долини блищить, як чорний лак. Древні жителі навіть називали свою країну на честь цього родючого ґрунту Кемет, що означає «чорний». Тим самим вони відзначали вельми суттєву ознаку Єгипту: в суворих природних умовах Північної Африки з її спекотним і сухим кліматом, в оточенні безводних просторів кам'янисто-піщаних пустель, тільки на ґрунті, створеному Нілом, тільки завдяки цьому наносу чорної землі з'явилася і сама можливість поселення людей, основним джерелом існування яких стало землеробство.

Археологічні розкопки поселень епохи пізнього неоліту, що відносяться до VI-IV тисячоліть до н.е., показують, що жителі їх вели вже цілком осілий спосіб життя, займалися землеробством (до нас дійшли кам'яні зернотерки, дерев'яні серпи з крем'яними зубцями-вкладишами, зерна ячменю і пшениці-двузернянка), скотарством (виявлені кістки биків, баранів, свиней), полюванням, рибальством, збиранням. Жителі цих поселень, розташованих як правило по краю долини, ще боялися стихії Нілу й не робили спроб приборкання річки.

З появою мідних знарядь, із вступом в епоху енеоліту (мідно-кам'яний вік), люди починають рішучий наступ на Нільську долину. Протягом тисячоліть Ніл створив своїми наносами більш високі в порівнянні з рівнем самої долини береги, тому існував природний ухил від берега до країв долини, і вода після паводку не спадала відразу і поширювалася по долині самопливом. Щоб приборкати річку, люди зробити потік води в період повені керованим. Вони укріплювали береги, зводили берегові дамби, насипали поперечні греблі від берегів річки до передгір'їв, щоб затримати воду на полях до тих пір, поки ґрунт достатньо не насититься вологою й на нього не осяде мул. Такоє древні єгиптяни створили цілу систему водовідвідних каналів на полях.

Так в першій половині IV тисячоліття до н.е. в стародавньому Єгипті створюється басейнова система зрошування, що стала основою іригаційного господарства країни на багато тисячоліть, аж до першої половини нашого століття. Рясні та стійкі врожаї забезпечувалися тим, що під час розливу Нілу єгипетський ґрунт щорічно відновлював свою родючість, збагачуючись новими відкладеннями мулу, який під впливом сонячного тепла мав здатність виділяти з'єднання азоту і фосфору, такі необхідні для майбутнього врожаю. Отже, єгиптянам не треба було дбати про штучну підтримку родючості грунту, який не потребував додаткових мінеральних або органічних добрив.

Приклад зрошувальної системи давніх єгиптян

Ще важливіше те, що щорічні розливи Нілу перешкоджали засоленню ґрунтів, яке було лихом для Месопотамії. Тому в Єгипті родючість землі не падала протягом тисячоліть. Процес приборкання річки, пристосування її до потреби людей був тривалим і охопив, мабуть, цілком все IV тисячоліття до н. е.

Кожен колектив людей, кожне плем'я, насмілилися спуститися в долину Нілу й оселитися в ній на небагатьох піднесених і недоступних для повені місцях. Вони негайно вступали в героїчне єдиноборство з природою. Набутий досвід і навички, цілеспрямована організація, наполеглива праця всього племені, зрештою, приносили успіх - освоювалася мала частина долини, створювалася невелика автономна іригаційна система, яка ставала основою господарського життя колективу.

Ймовірно, вже в процесі боротьби за створення іригаційної системи відбувалися серйозні зміни в суспільному житті родо-племінної громади, пов'язані з різкою зміною умов життя, праці та організації виробництва в специфічних умовах Нільської долини. Про те як відбувалися події ми не маємо майже жодних даних і змушені реконструювати їх абсолютно гіпотетично. Очевидно, в цей час існувала сусідська земельна громада. Зазнавали змін і традиційні функції племінних вождів і жреців – на них покладалася відповідальність за організацію складного іригаційного господарства й управління ним. Таким чином, в руках вождів і їх найближчого оточення концентрувалися економічні важелі управління. Це з неминучістю мало потягти за собою початок майнового розшарування. Економічно пануюча група мала потребу в збереженні сформованого на її користь положення в суспільстві. Засоби її політичного панування над переважною більшістю членів громади, мабуть, створювалися вже в цей час, що, природно, з самого початку мало накладати певний відбиток на характер самої громади. Так в умовах створення іригаційних систем виникає своєрідна спільність людей у рамках локального іригаційного господарства, якій притаманні як риси сусідської земельної громади, так і риси первинного державного утворення. За традицією ми називаємо такі громадські організації грецьким терміном «ном».

Кожен самостійний ном мав територією, яка була обмежена місцевої іригаційної системою, і представляв собою єдине господарське ціле, маючи свій адміністративний центр - оточене стінами місто, місце перебування правителя нома і його наближених. Там же був і храм місцевого божества. До моменту утворення єдиного єгипетської держави таких номів було близько сорока.

Від тих давніх часів збереглися плоскі сланцеві таблички, покриті символічними рельєфними зображеннями міжусобних воєн. Ми бачимо криваві битви на суші й річці, черги пов'язаних мотузками полонених, викрадення численних стад великої рогатої худоби, овець, кіз. У цій тривалій та впертій боротьбі сильні номи підкорювали своїх слабших сусідів. В результаті цієї боротьби й у Верхньому, й у Нижньому Єгипті з'являються великі об'єднання номів, очолювані правителем найсильнішого нома-переможця. Звичайно, не виключалося й мирне приєднання окремих номів до своїх більш сильних сусідів. Врешті-решт десь у другій половині IV тисячоліття до н.е. номи Півдня і Півночі об'єдналися в верхньоєгипетське і нижньоєгипетське царства.

Один з найпівденніших номів Верхнього (Південного) Єгипту з центром у м. Ієраконполь об'єднав верхньоєгипетські номи. Об'єднувачем Півночі стає один із номів західної Дельти з центром у м. Буто. Царі верхньоєгипетского царства носили головний убір білого кольору, царі нижнеегипетского царства - корону червоного кольору. Зі створенням єдиного Єгипту подвійна червоно-біла корона цих царств стала символом царської влади до кінця староєгипетської історії.

Історія цих царств практично невідома. До нас дійшло лише кілька десятків імен, в основному верхньоєгипетських. Мало ми знаємо і про багатовікову запеклу боротьбі цих царств за гегемонію в Єгипті, перемогу в якій здобув згуртований і економічно сильний Верхній Єгипет. Вважається, що це відбулося в кінці IV тисячоліття до н.е., але найдавніша єгипетська хронологія все ще дуже ненадійна. Силами окремих номів, та й більш великих об'єднань було надзвичайно важко підтримувати на належному рівні все іригаційне господарство країни, яке складалося з невеликих, не пов'язаних або слабко пов'язаних одна з одною зрошувальних систем. Злиття кількох номів, а потім і всього Єгипту в єдине ціле (досягнуте в результаті тривалих, кровопролитних воєн) дозволяло удосконалювати зрошувальні системи, постійно й організовано їх ремонтувати, розширювати канали і зміцнювати греблі, спільно боротися за освоєння заболоченої Дельти і в цілому раціонально використовувати води Нілу. Ці заходи, дуже необхідні для подальшого розвитку Єгипту, було можливо здійснити лише спільними зусиллями всієї країни після створення єдиного централізованого адміністративного управління.

Сама природа ніби подбала про те, щоб Верхній і Нижній Єгипет економічно доповнювали один одного. У той час як вузька верхньоєгипетська долина майже суцільно використовувалася під ріллю (а угіддя для вигону худоби тут були дуже обмежені), в просторій Дельті великі території землі, відвойовані у боліт, можна було використовувати також і як пасовища.

Так до кінця IV тисячоліття до н.е. нарешті завершився так званий додинастичний період єгипетської історії, що тривав від часу появи перших землеробських культур поблизу Нільської долини аж до досягнення країною державної єдності. Саме в додинастичний період був закладений фундамент держави, економічною основою якого стала іригаційна система землеробства в масштабах всієї долини. До кінця додинастичного періоду відноситься й виникнення єгипетської писемності. Мабуть, спочатку потреба в писемності була викликана господарськими потребами держави, що тільки-но народжувалася. З цього часу починається історія династичного Єгипту.

Народ, що освоїв Нільську долину і створив у настільки далекій давнині велику самобутню цивілізацію, говорив єгипетською мовою, нині мертвою. Перші письмові пам'ятники цією мовою належать ще до кінця додинастичной епохи. Останній ієрогліфічний напис датується IV ст. н.е.

Ми добре знаємо, як виглядали єгиптяни династичного періоду. Безліч розфарбованих плоских рельєфів представляють їх нам людьми середнього зросту, широкоплечими, стрункими, з чорними прямим волоссям (часто це перука). Згідно з традицією зображення єгиптян-чоловіків завжди пофарбовані в цегляний колір, жінок – у жовтуватий. Є й численні зображення представників племен і народів, з якими найчастіше доводилося стикатися жителям долини Нілу. Ми бачимо західних сусідів єгиптян – світлошкірих блакитнооких лівійців; східних їх сусідів, вихідців з Передньої Азії, - високих, з жовтуватою смаглявою шкірою, опуклим носом і борідками на обличчі людей; жителів півдня, мешканців Нільської Ефіопії, або Нубії, які мають темно-фіолетовий вигляд на малюнках. Зустрічаються на рельєфах темношкірі та з курчавим волоссям представники племен Південного Судану.

Зображення чоловіка давнього Єгипту

Зображення жінок давнього Єгипту

Зліва на право: 4 лівійці, нубієць (Нубія нині Судан), сирієць, крайній справа – єгиптянин.

Цікаво знати Вважається, що перші трикотажні вироби з’явилися в Єгипті. Знайдений там трикотаж – ровесник пірамід (до речі, завдяки пірамідам і зберігся), був створений приблизно в ІІ столітті до н. е. (деякі вчені стверджують що навіть у І-ІІІ століттях до н. е.).

Перевір себе:

1. Коли й на якій території зародилися перші поселення єгиптян?

2. В яких природно-кліматичних умовах мешкали перші єгиптяни?

3. Для чого і яким чином древні єгиптяни приборкували Ніл?

4. Що означає поняття «ном»?

5. Де виникли перші номи Єгипту?

6. Який вигляд мали прадавні єгиптяни та їхні сусіди?

Домашнє завдання:

1. Зробити конспект уроку.

2. Підготувати коротку доповідь про Ніл, та його значення для древніх єгиптян.

3. Покажіть на карті розташування Єгипту.

Список використаних джерел:

1. Урок на тему «Винекнення давньоєгипетської держави». Гусак П. М., м. Харків.

2. О. І. Шалагінова, Б. Б. Шалагінов. Історія стародавнього світу 6 клас, 2009.

3. Мертц Барбара. Древний Египет. Храмы, гробницы, иероглифы / Пер. с. англ. Б. Э. Верпаховского. – М.: ЗАО Центрполиграф, 2007. – 363 с.

4. Тилдесли Джойс. Египет. Возвращение утерянной цивилизации / Джойс Тилдесли; пер. с. англ. Марии Павловой. – М.: СТОЛИЦА-ПРИНТ, 2007. – 320 с.: ил. – (Non-fiction).

5. world-history.ru

Відредаговано і надіслано Сичем Д. Д.

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.