Гіпермаркет Знань>>Історія України>>Історія України 9 клас. Повні уроки>> Історія України: Націонал-демократична течія — галицькі народовці і київські старогромадівці.Повні уроки.

Тема

Націонал-демократична течія — галицькі народовці і київські старогромадівці. Ідея територіалізму — патріотизму землі та концепт «українська політична нація». Національний соціал-демократизм. Участь представників різних етносів в українському визвольному русі.

Мета уроку

Описати складові українського визвольного руху. Пояснити принципи ідеї територіалізму.

Завдання уроку

• навчитися критично і творчо мислити;
• самостійно робити конспект лекції;
• розвивати пізнавальний інтерес до матеріалу.

Тип уроку

комбінований

План уроку

• Викладка нового матеріалу
• Підсумки
• Домашнє завдання
• Теми для обговорення у групі
• Основні дати та терміни
• Література

Хід уроку

• Вступне слово вчителя.
• Опитування домашнього завдання
• Вивчення нового матеріалу. Бесіда. Розповідь. Читання матеріалу класом. Перегляд відео.
• Дискусія, робота по групам. Висновок по темі
• Домашнє завдання

1.Народництво в Україні Нородництво в Україні розвивалося майже так, як і в усій Російській імперії, маючи, щоправда, деякі особливості. Тут воно, попри своє соціальне спрямування, мусило зважати на український національний рух, національні особливості українців, їхнє історичне минуле. До того ж в українському селі селянська громада не відігравала такої ролі, як у центральних районах Росії, а в українського селянина було розвинено почуття власності. Це відразу входило в супереч із головною ідеєю народництва, про природну схильність селянина до соціалізму. В Україні найбільш активним гуртком бакуністів була «Київська комуна». Вона об’єднувала до 80 осіб, переважно студентів. Такі її члени, як Віра Засулич, Володимир Дебагорій-Мокрієвич та Яків Стефанович, стали згодом видатними революціонерами-народниками. Крім двох зазначених напрямів, існував ще й третій, ідеологом якого був П.Ткачов. Він уважав, що в Російській імперії ні пропаганда, ні заклик до народного бунту ефекту не дадуть. На його думку, єдиним способом до змін у суспільстві була революційна змова, а саме: невелика група змовників, вдавшись до державного перевороту, мала захопити владу, а потім здійснити необхідні соціалістичні перетворення.

2. «Ходіння в народ». Чигиринська змова У 1874 р. близько 3 тис. народників «пішли в народ». Вони розгорнули пропагандистську роботу серед селян. Чи не всі учасники «ходіння» зазнали репресій з боку уряду. Селяни просто відмовлялися мати справу з чужинцями з міста, а нерідко навіть допомагали жандармам виявляти революціонерів. Восени 1876 р. в Санкт-Петербурзі було створено законспіровану революційну організацію «Земля і воля». У програмі «Землі і волі» наголошувалося на необхідності створення «народно-революційної організації». Для цього передбачалося розгорнути широку агітацію серед населення, викликати протест проти дій властей та організувати збройні бунти. Перехід до нового суспільства мав відбутися через передачу землі селянам, громадське землеволодіння та мирське самоврядування.

В.Дебагорій-Мокрієвич

Народницькі організації, що діяли в Україні, не вступили до складу «Землі і волі», проте підтримували з нею тісні зв’язки. Вони ще на початку 1875 р. об’єдналися в гурток «Південних бунтарів» на чолі з В.Дебагорієм-Мокрієвичем. До його складу входило 30 осіб, у тому числі І.Кохановський, Л.Дейч, В.Засулич, М.Ковалевська та ін. У 1877 р. з гуртка відокремилася група Я.Стефановича, яка намагалася використати заворушення, що охопили селян Чигиринського та Черкаського повітів Київської губернії, для організації повстання, яке мало перекинутися на інші повіти. Із допомогою Дейча й Бохановського він сфальсифікував «Височайшу таємну грамоту», в якій писалося, що цар знає про тяжке становище своїх підданих, але йому заважають поміщики. Тому селяни самі мають подбати про себе: скинути поміщиків і справедливо розділити всі землі. А для цього вони мають об’єднатися в «таємні дружини». Статут цих підпільних селянських організацій теж було розроблено.

Я.Стефанович

Л.Дейч

І.Бохановський

Стефанович, видаючи себе за царського комісара, спираючись на «царські грамоти», почав організовувати нелегальну селянську організацію «Таємна дружина». В середині 1877 р. вона налічувала близько 2000 членів, на чолі її стояв отаман Є.Олійник. 1 жовтня 1877 р. планувалося розпочати повстання. Проте у вересні змову було розкрито, близько 1000 учасників було заарештовано.

3. Терористична діяльність народників. Розгром і занепад народницького руху Втративши віру в те, що селянство здатне піднятися проти самодержавства, народники переглянули тактику боротьби і вдалися до терору. Постріл В.Засулич у петербурзького градоначальника Трепова в січні 1878 р. та її виправдання в суді породив хвилю замахів на вищих чиновників царського апарату й безпосередньо на царя.

В.Засулич

Так, 23 лютого 1878 р. в Києві Валеріан Осинський, Іван Івичевич та Олексій Медведєв вчинили невдалий замах на відомого своєю непримиренністю до народників заступника прокурора київського окружного суду М.Котляревського. У травні Григорій Попко кинжалом заколов жандармського поручика барона Гейкінга, відомого своєю боротьбою проти народників. Найбільшого розголосу набрало вбивство Г.Гольденбергом за участю Л.Кобилянського харківського губернатора Кропоткіна за те, що в місцевих тюрмах жорстоко поводилися з політичними в’язнями. Терор народників від самого початку був приречений на поразку. Без широкої народної підтримки змінити існуючий лад героями-одиночками неможливо. На боротьбу проти народників були кинуто всі сили поліції. Протягом 1878–1879 рр. поліція розгромила найбільші гуртки і групи та віддала до суду їхніх учасників.

4. Зародження й початок робітничого і соціал-демократичного рухів Друга половина ХІХ ст. стала періодом поширення в Європі робітничого руху і соціалістичних ідей. Марксистське вчення як у Російській імперії взагалі, так і в Україні зокрема знайшло багато прихильників. Але слід зауважити, що в Європі марксизм виник із робітничого руху, тоді як у Російській імперії його носієм стала інтелігенція, що поспішила з «новими ідеями» в робітниче середовище, як перед тим із народницькими – на село. Першими пропагандистами нового вчення, саме його економічної частини, в українських землях ще на початку 70-х рр. стали М.Зібер і С.Подолинський.

М.Зібер

Зібер, якого дуже шанував Маркс, у 1871 р. вперше ознайомив з ними своїх студентів і колег у Києві. Утім, він зосереджувався лише на економічному аспекті вчення, опускаючи його революційний бік. Інший популяризатор марксизму С.Подолинський у 70-х рр. брав участь у громадівському та народницькому рухах. Організував у Відні видавництво популярної соціалістичної літератури, у Женеві разом із М.Драгомановим і М.Павликом започаткував видання журналу «Громада», а також видрукував власні брошури соціально-економічного змісту: «Про багатство та бідність», «Про хліборобство», «Ремесла і фабрики на Україні» та ін. Вивчав можливості нагромадження та використання сонячної енергії. Листувався з К.Марксом та Ф.Енгельсом, популяризував положення їхнього економічного вчення. Нелегальні гуртки намагались поширити марксистське вчення і встановити зв’язки з робітничим рухом. Якісно новий крок соціалістичний (соціал-демократичний) рух зробив наприкінці 90-х рр. після появи в Петербурзі під керівництвом Володимира Ульянова (Леніна) «Союзу боротьби за визволення робітничого класу» Аналогічні групу почали виникли у Києві, Катеринославі, Миколаєві та інших містах. Згодом ці гуртки спробували об’єднатися в Російську соціал-демократичну робітничу партію

5. Громадівський рух у 80-х рр. «Киевская старина»

80-ті рр. ХІХ ст. увійшли в історію національного відродження на східноукраїнських землях як «мертві роки». Після вбивства царя Олександра ІІ (1 березня 1881 р.) і воцаріння Олександра ІІІ в Російській імперії розпочався тривалий період контрреформ, що супроводжувалися репресіями проти будь-яких революційних, опозиційних рухів. Серед більшості членів старої Київської громади запанувала думка, що будь-які спроби політизації українського руху можуть викликати нову хвилю репресій, а відтак – повне його придушення. Київські громадівці вважали за потрібне сконцентрувати свою діяльність виключно на ниві культурництва, вести «поважне життя осередків українства в Російській імперії», продовжувати формувати національну самосвідомість населення не через нелегальну пропаганду, а за допомогою легальної культурно-освітньої діяльності. Така лінія суперечила гаслам, що проголошувались Драгомановим у журналі «Громада». Це потягло полеміку між Драгомановим і лідерами Київської громади. Спільної мови так і не було знайдено. Київська громада 1886 р. відмовила у подальшому фінансуванні діяльності Драгоманова за кордоном. Завдяки зусиллям Київської громади і фінансовій допомозі В.Симиренка пощастило домогтися видання російськомовного журналу на історичну тематику «Киевская старина». Перший номер часопису вийшов у січні 1882 р. Навколо нього об’єдналися кращі українські наукові кадри і літератори, які своєю діяльністю, зовні аполітичною, не дали згаснути українському рухові. За час існування журналу (до 1907 р.) вийшло 97 номерів. Його зміст складали: праці й матеріали з історії та археології України, етнографії, мовознавства; літературні твори; листування визначних людей, спомини, бібліографії та ін. В журналі співпрацювали: В.Антонович, П.Житецький, О.Лазаревський, М.Костомаров, Д.Багалій, Б.Грінченко, М.Грушевський, М.Драгоманов, О.Яворницький, А.Кримський О.Потебня, Т.Рильський, О.Русов, С.Русова, І.Франко та ін.

Обкладинка журналу «Киевская старина»

Поміркуйте

1. Якою була основна мета діяльності Громадівського руху? 2. Якою були структура організації та методи діяльності?

Запитання та завдання

1. Які були головні причини появи народницького руху? 2. Що лягло в основу ідеології народництва? 3. З’ясуйте основні положення народницької ідеології. 4. Охарактеризуйте основні течії народницького руху. 6. Якими були основні особливості народницького руху на українських землях? 7. Що таке Чигиринська змова? 8. Назвіть головні причини занепаду народницького руху. 9. Чим було зумовлено появу масового робітничого і соціал-демократичного рухів? 10. Чому основною ідеологією робітничого руху став марксизм? 11. Яким був вплив народницького і робітничого рухів на український?

Список використаної літератури

• Гісем О. В., Мартинюк О. О. Історія України. 6—9 класи: Наочний довідник. — Х.: * Вид-во «Ранок», 2009
• Омсльченко І. Соціально-політична ситуація в Україні в першій половині XIX ст. //* * Нова політика. -2000
• Малик Я. та ін. Історія української державності. - Львів,2005
• Довідник з історії України. Т. 2. — К.: Генеза, 2003
• О. К. Струкевич, Історія України, 9 клас, 2008
• Історія України. Документи і матеріали . – Укладач Король. – К., 2001
• youtube. com

Скомпоновано та відредактовано Муха О. Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.