Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня

Під поняттям всесвітньої історії розуміють історію людства, починаючи від появи першої Homo sapiens до нинішнього часу. Батьком цієї науки вважаютьГеродота (484—425 гг. до н. е.).

Історичний розвиток людства реалізується двома шляхами : шляхом поступового приросту знахідок і відкриттів, а також шляхом революцій. Історія людства взяла свій початок з винайдення писемності, яка дала основу для тривалої передачі пам’яті, а також розвитку знань. Неолітична (сільськогосподарська) революція призвела до розвитку цивілізацій – письмових осілих об'єднань, які стимулювали розвитку різних ремесел. Різні поселення сконцентрувались навколо життєдайних джерел: річок, та озер, де пізніше утворились великі поселення з еволюцією транспортних засобів. Розпад Римської імперії в Європі в кінці античної епохи дав початок Середньовіччю як новій епосі. Важливою подією також стало виникнення друкарства шляхом створення Йоганом Гутенберргом друкарського верстата з рухомими літерами. Таким чином, ознаменувавши початок Нового часу, Відродження. В 18 столітті внаслідок великого накопичення знань й технологій почалась промислова революція.

Нині існує велика кількість періодизацій всесвітньої історії. Поділ на періоди в історії може залежати як від географічного регіону, так і від системи датування. Здебільшого дані подаються ретроспективно. Виділяють такі періоди:

- Первісне суспільство:На Близькому сході - до 3000 року до н. е. (Об’єднання Верхнього та Нижнього Єгипту)

- Давній світ: в європі – до 476 року до н.е. (падіння Римської імперії)

- Середні віки : 476-кін. 15 століття (Початок епохи Великих географічних відкриттів)

- Ранній Новий час: кінець 15 століття -1789 рік (початок Великої французької революції) - Новий час: 1789-1918 (Закінчення Першої світової війни)

- Новітня історія: 1918 рік

– наші часи.

Регіони:

Історія Африки

Історія Америки: Північної, Центральної, Південної.

Історія Антарктиди

Історія Австралії Історія Нової Зелендії

Історія Європи: Англії, Франції, Арменії, Росії…..

Історія Азії: Китаю, Японії…

Розділи історії: воєнна, соціальна, психоісторія, гендерна, політична, історія культури і науки.

Спеціальні історичні дисципліни: Архонтологія — наукова дисципліна, яка вивчає історію посад у державних, міжнародних, політичних, релігійних та інших громадських структурах. Об'єктом вивчення є хронологія, послідовність змін посадовців, їхні біографії та інші дані. Археологія — самостійна історична наука, яка вивчає побут, матеріальну культуру людей минулих епох за археологічними знахідками (артефактами). Архівістика — наука про методи роботи з архівами. Боністика — допоміжна історична дисципліна, що вивчає грошові паперові знаки, банкноти, цінні папери, векселі. Вексилологія — наука про стяги, прапори, хоругви та інші предмети історичної символіки. Генеалогія — родознавство, допоміжна історична дисципліна, що вивчає: 1) історію родів; 2) родословну якоїсь людини. Генеалогія пов'язана з такими суміжними науками, як геральдика, дипломатика, євґеніка, історія та інші Геральдика — наука, що вивчає герби, кольорові емблеми, які належать особам, родам чи спільнотам. Бібліографія — наука про бібліографічні записи — замітки для каталогізації списку книг і джерел. • Історична хронологія — одна із допоміжних історичних дисциплін, наука про методи обліку часу, системи датування(види календарів). • Історична демографія — наука про демографію населення, яка лічить популяцію людей в різних місцевостях i епохах. • Історична географія — наука, яка розглядає географічне середовище в історичній перспективі, або вказує на історичні зміни в даному регіоні, займається реконструкцією адміністративного поділу, природнього середовища, культури, господарювання (економічна історія) i політики(політична історія) того чи іншого регіону. • Історична картографія — наука, яка займається історичними картами i методами їх виробництва. • Кодилогія — допоміжна медієвістиці і палеографії наука, що вивчає рукописи, які записані в кодексах, грамотах i книгах ще до епохи друкарства. • Криптографія — наука про розшифрування закодованих текстів, тісно пов'язана з дипломатикою, історією міжнародних відносин i дипломатією. • Неографія — розділ палеографії, який вивчає письмо після відкриття друку. • Нумізматика — наука, що вивчає старовинні монети та медалі. Фундаментальн для економічної, політичної історії, відіграє важливу роль у rolę археологічному датуванні. • Палеографія — історико-філолософська дисципліна, об'єктом дослідження якої є історія письма, його еволюція (переважно на основі давніх пам'яток) та характерні особливості (графічні форми знаків і літер, пропорції та конфігурації їхніх складових частин; місце і частота вживання окр. літер; видів скорочень; шрифтів та ін.) на певних етапах розвитку, вивчення систем тайнопису (криптографії), особливостей оздоблення рукописів і написів (зокрема, орнаментів, мініатюр). Звичайно палеографія вивчає системи літочислення, а також предмети, пов'язані з письмом (матеріали, на які нанесено текст, зокрема пергамен, тканини, берест, папір і філіграні на ньому; знаряддя писання; барвники, зокрема чорнила, за допомогою яких написано чи оздоблено текст; форми оправ книжок тощо). • Папірологія — наука про рукописи записані на папірусі. • Пресознавство — наука про часописи i періодичні видання. • Сфрагістика — наука про печатки і штемпелі. Тісно пов'язана з геральдикою. • Фалеристика — наука про медалі, ордени та інші відзнаки. • Просопографія — наука, що досліджує особу.