Гіпермаркет Знань>>Музика>>Музика 8 клас.Повні уроки>> Музика:Романтизм. Музичні ознаки.Повні уроки.
ТемаРомантизм. Музичні ознаки. Тип урокуКомбінований Мета
Задачі уроку
підвищення загальноосвітнього і культурного рівня. Хід уроку
Учень повинен знатиОкремі художні явища у соціокультурному просторі; Основні риси, течії романтизму і конкретні прояви у творчості композитора; Досягнення видатних композиторів та їх місце в історії музики. Учень повинен вмітиВміти розбиратися в музичних стилях і в засобах музичної виразності. Привітання вчителя, вступне слово, оголошення теми уроку (1-2 хв)Короткий вступ. Пояснення цілі матеріалу, його значення в світовому надбанні. РомантизмПредставники романтичного стилю (XIX ст.) найпочесніше місце серед усіх видів мистецтва відводили музиці. Справді, музика, немов голос серця, здатна передати життя людської душі, відкрити в звуках усі нюанси безмежного світу почуттів, настроїв, задумів. Саме емоційну виразність, першість почуття над раціо нальним мисленням романтики ставили за найвищу мету. Романтизм - це, з одного боку, стійкі ознаки людської свідомості, а з іншого - доба, в яку ці якості стають головними в культурі. Романтизм походить від декількох понять: романський мовний світ початку ХІХ ст. з його народною мовою та романська архітектура того часу. У музиці напрям романтизму склався в 1820-ті роки, розвиток його зайняв XIX ст. Композитори романтики старалися за допомогою музичних засобів виразити глибину і багатство внутрішнього світу людини. Музика стає більш рольової, індивідуальної. Одержують розвиток пісенні жанри, зокрема балада. Представники романтизму в музиціПредставниками романтизму в музиці є: у Австрії Франц Шуберт; у Німеччині - Э. Т. А. Гофман, Карл Вебер, Фелікс Мендельсон, Роберт Шуман, Ріхард Вагнер; у Італії - Нікколо Паганіні, Вінченцо Белліні, ранній Джузепе Верді; у Франції - Р. Берліоз, Д. Ф. Обер, Дж. Мейербер; у Польщі Фредерік Шопен; в Угорщині - Ференц Лист. У Росії в руслі романтизму працювали А. А. Алябйов, М. І. Глінка, Н. А. Римський-Корсаков, П. І.Чайковський і А. Н. Ськрябін. Основною задачею романтизму було зображення внутрішнього світу, щиросердечного життя, а це можна було робити і на матеріалі історій, містики та ін. Потрібно було показати парадокс цього внутрішнього життя, її ірраціональність. Романтизм захопив всі сфери духовної культури: літературу, музику, театр, філософію, естетику, філологію та інші гуманітарні науки, пластичні мистецтва. Але разом з тим він не був вже тим універсальним стилем, яким був класицизм. На відміну від останнього романтизм майже не мав державних форм свого виразу (тому він не торкнувся істотним чином архітектури, вплинувши в основному на садово-паркову архітектуру, на архітектуру малих форм і на напрям так званої псевдоготики). Будучи не стільки стилем, скільки суспільним художнім рухом, романтизм відкривав дорогу подальшому розвитку мистецтва в ХІХ ст., що проходив не у формі всеосяжних стилів, а у вигляді окремих течій та напрямів. Також вперше в романтизмі не була повністю переосмислена мова художніх форм: певною мірою збереглися стильові основи класицизму, істотно видозмінені і переосмислені в окремих країнах (наприклад, у Франції). При цьому в рамках єдиного стильового напряму одержала велику свободу розвитку індивідуальна манера художника. Розвиваючись в багатьох країнах, романтизм всюди набував яскравої національної своєрідності, обумовленої власними історичними умовами і національними традиціями. Перші ознаки романтизму з'явилися майже одночасно в різних країнах. Фортепіано стає не тільки досконалим інструментом для втілення емоційного світу людини, але й творчою лабораторією композитора і виконавця, що стверджували крайнощі – новий віртуозний техніцизм і вираження найглибших інтимних настроїв. Загальним критерієм виконавської майстерності стає технічне володіння інструментом, здатність вразити уявлення публіки виконанням, відповідно підібраним репертуаром з салонно-віртуозної літератури. Лише в середині ХІХ ст. завдяки музично-просвітницьким старанням Р. Шумана, Ф. Мендельсона, Ф. Ліста, А. Рубінштейна та їх послідовників стверджується новий підхід до виконавської інтерпретації, що ґрунтується на відчутті гармонії між художнім змістом твору і його виконанням та певній мірі артистичної свободи, пов’язаної з проявом панівної естетики втілення безпосереднього почуття. Стисло охарактеризувавши виконавську манеру Ф. Ліста, С. Рахманінова і Д. Мацуєва, можна дійти висновку, що в емоціоналізованому фортепіанно-виконавському стилі на перший план висувається стихійне начало, яке спонукає піаністів до «укрупнення» техніки, фрескової манери, оркестрово-колористичного розуміння фортепіанного тембру. Список використаної літератури
Цунікова І. О., учитель із предметів "Музичне мистецтво", "Мистецтво", "Художня культура", Маріупольська школа № 47 Донецької обл.
Над уроком працювали: учитель Козубська В.М., учитель Парфенюк А.М., дипломований спеціаліст диригенсько-хорового відділу Муха О.М Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, а и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ. Предмети > Музика |
Авторські права | Privacy Policy |FAQ | Партнери | Контакти | Кейс-уроки
© Автор системы образования 7W и Гипермаркета Знаний - Владимир Спиваковский
При использовании материалов ресурса
ссылка на edufuture.biz обязательна (для интернет ресурсов -
гиперссылка).
edufuture.biz 2008-© Все права защищены.
Сайт edufuture.biz является порталом, в котором не предусмотрены темы политики, наркомании, алкоголизма, курения и других "взрослых" тем.
Ждем Ваши замечания и предложения на email:
По вопросам рекламы и спонсорства пишите на email: