Твоє життя - це захоплюючий, неповторний світ. Нічого немає цікавішого, ніж сама людина: її вчинки, слова, мрії, думки, почуття...
Ти вже читав казки, вірші, оповідання, повісті про світ дітей і дорослих, що весь час змінюється.
У цьому розділі, який завершує «Читанку», ти ознайомишся з творами різних жанрів.
-    Людина починається з добра
-    Пригоди і захоплення твоїх ровесників
    У народі кажуть: «Добре ім'я — найбільше багатії ство». Як ти розумієш ці слова? Про кого так говорять? Які твори про добре ставлення дорослих і дітей до інших людей, до тварин ти вже читав? Хто їх автори?
    Тут ти прочитаєш нові твори на цю тему. Читаючи, поміркуй, що схвалює, а що засуджує автор. Яких героїв ти хотів би наслідувати?
Пригадай твори Василя Сухомлинського.  Про що вони? Що ти знаєш про життя і творчість цього педагога і письменника?

УСМІШКА
Був сонячний травневий ранок. На зелених луках, що починалися одразу ж за селом, розквітнули жовті кульбабки, дзвеніли бджоли й джмелі, в блакитному небі грав на срібних струнах жайворонок.
Цієї тихої ранкової хвилини з хати вийшла маленька дівчинка. У неї були блакитні очі, біле, мов спіла пшениця, волосся. Вона почимчикувала зеленими луками. Побачила барвистого метелика й усміхнулась, їй стало так радісно, що захотілося, аби цілий світ бачив її усмішку.
Усміхалася дівчинка й тупала за метеликом. Він летів повагом, не поспішаючи.
Коли це дівчинка побачила діда. Він ішов їй назустріч. Погляд його був похмурий, брови насуплені, в очах — злість. Дівчинка несла назустріч дідові усмішку. Вона сподівалася: ось зараз і він усміхнеться.
Невже в такий радісний день можна бути похмурим і непривітним? Уже в глибині її душі піднялася маленька хвиля страху, але вона усміхалась, вона несла назустріч дідові свою усмішку й закликала його: «Усміхніться й ви, дідусю!»
Та дід не усміхнувся. Погляд його залишався похмурим, брови — насупленими, очі — злими.
Страх оволодів серцем дівчинки. Усмішка погасла на її лиці. І тої ж хвилини їй здалося, що затьмарився, спохмурнів цілий світ. Зелений луг посірів. Жовті сонечка кульбабок перетворилися на фіолетові плями, блакитне небо стало блідим, а срібна пісня жайворонка тремтіла, мов той струмок, що ось-ось помре.
Дівчинка заплакала. За хвилину дід уже був далеко. Вона бачила тепер його спину, але й спина здавалася їй злою і непривітною.
Дівчинка йшла собі луками далі. її серце затремтіло, коли вона побачила — знову назустріч хтось іде. Придивляється — аж то бабуся, з ціпком старенька дибає.
Дівчинка насторожилась і запитливо глянула в її очі. Бабуся усміхнулась. І такою доброю та щирою була усмішка, що цілий світ навколо дівчинки знову ожив, заграв, заспівав, переливаючись різними барвами. Мов маленькі сонця, знову заясніли кульбабки, задзвеніли бджоли й джмелі, заграв на срібних струнах жайворонок.   

Василь Сухомлинський

    Чому змінювався настрій дівчинки? Простеж за текстом, як описано ці зміни.
Знайди у тексті зачин, основну частину, кінцівку. Підготуйся розповісти прочитане так, ніби це трапилося з тобою.
   Поміркуйте разом над значенням виділених речень.
У чому головна думка оповідання?

ЗАДАЧІ ТРАПЛЯЮТЬСЯ РІЗНІ
Математичні задачі бувають різні — і прості, і складні. А ще трапляються й хитрющі, і навіть підступні. Треба добре пометикувати, щоб розв'язати таку.
Якось з великими труднощами клас розв'язав таку задачу про ковзани і санки.
—    То що, якби не умова задачі, ви б і не знали, скільки коштують санки? — спитала вчителька.
—    А звідки нам знати? — здвигнув плечима Вітя.
—    Як звідки? — насупила брови Галина Іванівна.— У кого є санки, підніміть руки!.. А ціни санок ви не знаєте. Отже, батьки купляли їх без вас?
—    Ні, я з татом ходив,— гукнув Вітя.
—    А я з мамою,— додав Борис.
—    І я,— промовив Сергій.
—    А ціни ви не знаєте? — похитала головою вчителька.
І раптом почувся голос Олега Шугая.
—    Я знаю.
—    Молодець, Олежко,— зраділа Галина Іванівна.—Ну, а скільки коштує пляшка молока чи кефіру? — перевела вона розмову на інше.
Клас мовчав.
—    Скільки  батьки  заплатили  за  вашу  шкільну форму?
Ніхто ані пари з вуст.
—    А скільки коштує хлібина? — учителька трохи помовчала.— Ну й ну! Про тістечка й морозиво я не питаю,  бо певна,  що знаєте.  Що,  Олежко,  і ти  не можеш відповісти?
—    Можу,— ледь чутно, але твердо сказав Олег Шугай.
—    А чого ж йому не знати, він щодня по магазинах ходить,— хихикнув Борис.
Дехто з учнів і собі захихотів.
—    То що ж, по-твоєму, Борисе, допомагати мамі — це смішно?
Учні насторожились.
—    Допомагати можна, чого ж... Але з сумкою —
це... це вже не чоловіча справа,— розгубився Борис.—
І взагалі — він мамин мазунчик... Цілує її вранці,
я сам бачив!
У класі запала тиша.
Мовчала і Галина Іванівна. Зрештою сказала:
—    Ні, Борисе, з тобою не можна погодитись.— Вона пройшлася між рядами парт, пильно вдивляючись у кожного.— Я і мій брат змалку теж допомагали мамі.
І по хліб, бувало, сходимо, і в хаті приберемо. Що ж тут смішного? А тепер мій брат — генерал... І про поцілунки. Я теж бачила, як Олег ніжно прощається з мамою. Видно, що він хороший син, любить маму.
Я б хотіла, щоб усі хлопці нашого класу були такі...
Вдома Олегові було дуже сумно. Гуляти не хотілося.
Коли прийшла з роботи мама, він не підхопився, як завжди, не почав її розпитувати і про свої шкільні справи нічого не сказав.
На кухні мама здивувалась.
—    Олежко, а чого посуд не помито?
—    Гарячої води не було...
—    А хліба чого немає?
—    Забув... — тихо відповів син із своєї кімнати.
Мама зітхнула, але більше нічого не сказала.
...Вранці разом вийшли з дому. Коли їхали в ліфті,
мама хотіла поправити синові комірець плаща, але Олег мовчки відсунувся вбік.
—    Що з тобою, синку?
—    Нічого...
На розі вулиць, де щоранку вони прощалися, постояли.
—    Бувай здоровий, Олежко...
Олег, не підводячи голови, сумно проказав:
—    Мамо, а з мене хлопці у класі сміються...
—    Чого це?
—    Що я з сумкою ходжу... Ну і те... коли ми прощаємось.
—    А-а-а,—  мати  насторожилася.—  І  що  ж  ти вирішив, мій хороший син?
Олег мовчав. Мати ступила крок.
—    Ну, бувай, я пішла.
—    Стій, мамочко! — Олег шарпнувся до неї, підвівся  на  носках  і  чоломкнув  у  щоку.—   Приходь раніше, не запізнюйся!
Олександр Єфімов
 
Пометикувати, здвигнув, захихотів, насторожились, чоломкнув.

     Чи здогадався ти, про які різні задачі йдеться в оповіданні? Які знання Олега виявились у розмові із вчителькою? Чому Олегові було сумно? Які почуття переживав хлопчик? Попрацюйте   разом! Прочитайте в особах другу частину твору. Доведіть, що Олег не змінив свого ставлення до мами.
Складіть план прочитаного. Підготуйтесь переказати оповідання, придумайте його продовження.

ЯК ТИ З МАТІР'Ю ГОВОРИШ?
Ти чемний, і простий,    Але дозволь мені почути,
і ніжний, і ласкавий.    як ти з матір'ю говориш.
В тобі добра    Ти геній і герой,
не ріки — море.    ти ріки повертаєш
Але дозволь мені почути,    і зсуваєш гори,
як ти з матір'ю говориш.    Але дозволь одне
У тебе поклики ясні,    почути —
у тебе є мета,    як ти з матір'ю говориш,
висока і прозора...   

Дмитро Чередниченко

     Які рядки у вірші повторюються? Що цим хотів підкресли-$ ти поет?
Розмовляйте з мамою так, щоб ніколи не засмутити її недобрим словом!
Прислів'я
На сонці тепло, а біля матері добре.
У дитини заболить пальчик, а у матері — серце.
БАБУСЯ
Ти тільки вслухайся: бабуся!., бабунечка!.. бабусенька!.. Яке ніжне, красиве, лагідне, пестливе й тепле слово! А чому? А тому, що бабуся — це мамина або татова мама, отже, вона:
—    прожила на світі удвічі більше твоїх мами чи
тата, бо вона — їхня мама;
—    бачила у житті удвічі більше твоїх мами чи тата,
бо вона — їхня мама;
—    і ти, мабуть, удвічі дорожчий для неї, бо ти —
дитина її дитини;
—    бо ти — її онучатко, дівчатко чи хлоп'ятко;
—    бо ти — її пташенятко, ластів'ятко, козенятко, го
луб'ятко, нехай іноді навіть — і телятко чи поросятко;
—    але ти — її дитиночка-кровиночка.
Бо правду кажуть у народі:
—    Діти — це діти, а справжні діти — це онуки!
З журналу «Барвінок»

Бабунечка, бабусенька, удвічі дорожчий, онучатко.

     Чи погоджуєшся ти з думкою автора про те, що слово бабуся ніжне, красиве, лагідне, пестливе і тепле? Яким його відчуваєш ти?
Розпитай про мамину чи татову маму у старших членів родини. Підготуй розповідь про своїх бабусь і дідусів.
Пригадай  вірші  Грицька Бойка,  що ти читав  раніше. Чому їх називають гумористичними?

КОНСУЛЬТАНТ
Весною біля школи    — На дно насипте гною,
усім знайшлося діло:    а зверху треба глину!
самі ямки копали    Та корінь засипайте
і деревця садили.    мерщій, Катюшо, Людо,—
Один Мишко тинявся    бо яблунька засохне,
і потирав долоні:    бо яблук тут не буде!
він був за консультанта   
у нашому загоні.   
промовила Катюша.—
До кожного підходив,    Бо це, як хочеш знати,
повчав нас без упину:    не яблунька, а груша!
Грицько Бойко

   Яку людську рису підмітив і висміяв поет?  Чиї слова ти прочитаєш повчально, а чиї — з насмішкою? Як можна продовжити вірш?
 
ЗА ЩО ХВАЛЯТЬ?
Я бігаю швидше    Наталка все няньчиться
сусідки Наталки,    з меншеньким братом.
нічого не бачить   
До моря щоліта
вона, крім скакалки.  
я іду у табір,
Я свиснути можу —  
що кожний оглухне,   
вона ж тільки знає -  
над книжкою пухне.   
Водити машину   

За що її хвалять
вже вчить мене тато,   

і вдома, і в школі?
Василь Марсюк

   Чого ніяк не може зрозуміти хлопчик? А що б ти відповів на його запитання?

КАЗКА ПРО ХЛОПЧИКА АБИХТО
Казна-коли, казна-де жив хлопчик Абихто.
Прокидався будь-коли, вмивався абияк, знехотя, аби ніхто не сварив, снідав і йшов куди-небудь. Гуляв аби з ким, аж доки не обридало. Повертався додому, думав: «Будь-що-будь, будь-як-небудь...»
Якось хлопчика запитали: «Ким ти хочеш бути?»
Він неохоче відповів: «А мені все одно. Ким-небудь».
Так і виріс хлопчик Абихто. Виріс, та так ніким і не став. І стали називати його просто: Ніхто. Чи нікого не нагадує тобі цей хлопчик?
Валентин Струтинський

 Поміркуйте   разом над виділеними реченнями. Як  би ви хотіли змінити текст?

ДОЩ ІЗ КРАПЛІ ПОЧИНАЄТЬСЯ
Все — із доброго чи злого —

починається з малого.
Листя виросте з листочка,

з нитки витчеться сорочка.

З насіння чи бруньки — гілка,

з гілки — дудочка-сопілка.
 Хліб — з маленької зернини,

дощ — із чистої краплини.

Навіть річечка-ріка

починається з струмка.

День турботою почнеться,

все довкола усміхнеться.

Проганяй мерщій дрімоту —

і рукам давай роботу.

І роби невтомно, вміло,

хоч мале, та добре діло.
Микола Сингаївський
     У яких рядках висловлено головну думку вірша? Поміркуй, як можна втілити пораду поета у своєму щоденному житті. Вивчи вірш напам'ять.
Чи уважно ти читав?
Які імена дітей трапились тобі у прочитаних творах? Кого з героїв творів тобі хотілося б наслідувати? У чому саме? Якими словами ти збагатив свій словник? З якого твору це речення: Ні разу вона не була на футболі? Хто написав цей твір?

 акселеративні методи на уроці                         національні особливості
 виділити головне в уроці - опорний каркас             нічого собі уроки
 відеокліпи                                            нова система освіти
 вправи на пошук інформації                            підручники основні допоміжні
 гумор, притчі, приколи, приказки, цитати              презентація уроку
 додаткові доповнення                                  реферати
 домашнє завдання                                      речовки та вікторизми
 задачі та вправи (рішення та відповіді)               риторичні питання від учнів
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)    рівень складності звичайний І
 знайди інформацію сам                                 рівень складності високий ІІ 

 ідеальні уроки                                      рівень складності олімпійський III
 ілюстрації, графіки, таблиці                          самоперевірка
 інтерактивні технології                               система оцінювання
 календарний план на рік                               скласти пазл з різних частин інформації
 кейси та практикуми                                   словник термінів 
 комікси                                               статті
 коментарі та обговорення                            тематичні свята
 конспект уроку                                        тести
 методичні рекомендації                                шпаргалка 
 навчальні програми                                    що ще не відомо, не відкрито вченими