У природі вуглеводні зустрічаються переважно у вигляді природного газу, нафти, кам'яного вугілля. Є два способи використання цих горючих копалин: один - у вигляді палива, тобто як джерела енергії, інший - у вигляді сировини дл яподальшої переробки. Перший спосіб означає звичайне спалювання, другий - це органічний синтез. З вуглеводнів, виділених з нафти, природного газу і вугілля, можна добути багато різних речовин, а з них виробити ще більше корисних матеріалів.
  Природний газ, нафта, вугілля належать до невідновлюваних природних ресурсів. Ця обставина змушує розвідувати нові родовища і разом з тим експлуатувати вже відкриті таким чином, щоб максимально вилучати з них копалини і раціонально, з найбільшою користю використовувати їх.
  Не важко зрозуміти, що доцільніше піддати нафту, вугілля і газ хімічній переробці, ніж спалити їх у котельнях, двигунах, промислових і побутових печах тощо.
  Існують різні погляди на походження горючих копалин. Як вважають прихильники теорії органічного походження, поклади утворилися із решток вимерлих рослинних і тваринних організмів, що перетворилися на суміші вуглеводнів у товщі Земля під дією бактерій, високих тисків і температур.
  Згідно з теорією мінерального(вулканічного) походження нафти, природного газу та кам'яного вугілля, на первісній стадії формування планети Земля метали сполучалися з вуглецем, утворюючи карбіди. У результаті реакції карбідів з водою (водяною парою) у глибинах планети утворювалися газуваті вуглеводні, зокрема 

метан і ацетилен, а під впливом нагрівання, радіації та каталізаторів з них утворювалися інші сполуки, що містяться у нафті. У верхніх шарах літосфери рідкі нафтові компоненти випаровувалися, рідина загусала, перетворювалась на асфальт і далі на вугілля.

  Теорію мінерального походження нафти вперше висловив Д.І. Менделєєв. На початку ХХ ст. французький учений П. Сабатьє змоделював описаний процес у лабораторії і добув суміш вуглеводнів, подібну до нафти.

Природний газ.

  Газуватими за нормальних умов є вуглеводні з низькими відносними молекулярними масами, саме вони і містяться в природному газі. Переважає в цій суміші метан - його масова частка там від 80 до 90%, решта - гомологи метану: етан, пропан, бутан та інші гази.
  Природні горючі гази, що виділялися в деяких місцевостях з тріщин земної кори, були відомі людині з давніх-давен. Подекуди ці гази займалися, наприклад під час грози. Деякі народи вважали священним вогонь у місцях постійного виходу природних газів.
  У товщі земної кори природний газ перебуває у стиснутому стані. Якщо просвердлити свердловину, газ під тиском виходить на поверхню. Спрямувавши газ у газопровід, можна транспортувати його на великі відстані.
  Із газопроводів газ потрапляє на заводи і в житлові приміщення, де використовується як паливо. 
  Природний газ широко використовується у промисловості. У доменних печах метан згоряє до вуглекислого газу, який, реагуючи з коксом, утворює відновник оксид карбону (II). Під час виробництва сталі мартенівським способом природний газ використовується як джерело теплоти. З цією ж метою застосовують метан і в скловарних печах.
  Природний газ не лише спалюють, а й перероблюють на різні цінні хімічні продукти. Він є сировиною для добування ацетилену, водню, що використовується в хімічному синтезі, наприклад аміаку. Сажа, добута з метану, використовується для виготовлення друкарської фарби, гумових виробів (як наповнювач). Застосування природного газу - це, по суті, застосування метану.

Супутні нафтові гази.

 Існують поклади природного газу, що залягає разом із нафтою і разом із нею виходить на поверхню із свердловини. Це так звані супутні нафтові гази. Вони є сумішшю летких вуглеводнів, хоча, на відміну від природного газу, в них менший вміст метану - до 40%, а більше його гомологів та інших газів.
 Суміш газів розділяють  і використовують як паливо і як хімічну сировину. Суміш пропану і бутану зріджують і зберігають під тиском у балонах. Це дає змогу транспортувати газ у місця, не підключені до мережі газопроводів.